Справа №705/1617/20
2/705/662/21
29 липня 2021 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючої-судді Білик О.В.
за участю секретаря судового засідання - Осторопольської О.В.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків та відшкодування упущеної вигоди, -
Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків та відшкодування упущеної вигоди. В позові позивач посилається на те, що 11 грудня 2019 року УКІІ «Уманьтеплокомуненерго» надійшло повідомлення, що по АДРЕСА_1 , в результаті дій автомобіля марки «Камаз», д.н.з. НОМЕР_1 , відбулося пошкодження лінії тепломережі. За даною адресою прибув начальник 3 відділу Підприємства, який викликав поліцію. Також, на місце події прибув представник міського відділу благоустрою, який зазначив, що дана ділянка шляху, не є прийнятною для проїзду важковагового транспорту та зазначив, що доступ до будівельного майданчика, на який прямував ТЗ повинно здійснюватися за допомогою іншого шляху, що є прилеглим до будівельного майданчика. Внаслідок даної події, було пошкоджено плити перекриття теплової камери -2 шт., цегляної кладки, корпуси люків оглядових камер, засувки- 2 шт., трубопроводи теплових мереж та інша пошкодження. Відповідно до цього було складено дефектний акт на заміну тепломережі за зазначеною адресою. Для відновлення пошкоджень позивачем проведені відновлювальні роботи за результатами яких складено акт приймання виконаних робіт. У позові позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь УКП «Уманьтеплокомуненерго» майнову шкоду та упущену вигоду на суму 83727,74 гривень та судовий збір.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, посилаючись на обставини, що викладені у ньому та просила задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали посилаючись на його необґрунтованість. Представник відповідача, посилаючись на норми чинного законодавства України вказував, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що доводять винну ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними експертними висновками.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
12.12.2019 в.о.директора УКП «Уманьтеплокомуненерго» Жупаник І.М. звернувся із заявою до начальника Уманського ВП ГУНП в Черкаській області щодо пошкодження теплотраси транспортним засобом «Камаз» д.н.з. НОМЕР_1 .
16.01.2020 на адресу в.о.директора УКП «Уманьтеплокомуненерго» Жупаник І.М. було надіслано відповідь з Уманського ВП ГУНП в Черкаській області, в якій вказано, що відповідне звернення було зареєстровано в ЖЄО за № 1319 від 11.12.2019. Проведенням перевірки у реєстрації відомостей до ЄРДР відмовлено за відсутності кримінального правопорушення.
14.01.2020 поліцейським Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області Якубенко Р.О. видано довідку, в якій зазначено, що водій автомобіля «Камаз» ОСОБА_2 11.12.2019 на вищевказаному автомобілі привіз бетонну суміш, так як на вул. В. Мономаха, будується будинок, зупинившись біля тротуару без порушень ПДР вирішив вимкнути двигун та посидіти в автомобілі, та через деякий час почув сильний тріскіт, коли вийшов з автомобіля помітив, що задні колеса провалилися під землю, з якої причини так сталося пояснити не зміг, лише додав що на люки наїзди не здійснював. В подальшому заявнику було роз'яснено, що між КП «Уманьтеплокомуненерго» та ОСОБА_2 , виникли цивільно-правові відносини, для відшкодування матеріального та морального збитку.
19.02.2020 УКП «Уманьтеплокомуненерго» видано довідку про проведення перерахунку за ненадані послуги з централізованого опалення будинкам АДРЕСА_2 в період з 12.12.2019 по 14.12.2019 на суму 7786,75 грн..
Також, на підтвердження витрат на проведення ремонтних робіт УКП «Уманьтеплокомуненерго» складено локальний кошторис на будівельні роботи № 6-1-1 на заміну тепломережі від ТК № 1, протяжністю 52м O108 мм котельня вул..В.Мономаха,19 та долучено акт приймання виконання будівельних робіт за грудень 2019 року.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Загальні засади та правила відшкодування збитків (майнової шкоди) у позадоговірних відносинах визначені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (стаття 1187 ЦК України).
Стаття 1192 ЦК України визначає, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, а відсутність хоча б одного з цих елементів, відповідно, виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Суб'єктом відшкодування шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України є особа, яка її завдала. Частина 2 статті 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 Постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14 та Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року у справі №638/20603/16. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).
Позивач подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу в цій категорії справ слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
У роз'ясненні п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року вказано, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Суд вважає, що в позовній заяві відсутні будь-які докази - фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги. Позивачем не доведено факт неправомірних дій відповідача, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому позивачем будь-яких клопотань про проведення експертизи не заявлялося.
Позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України та з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог, зазначені ним обставини. Однак таких доказів він не надав і не ставив питання в судовому засіданні про їх витребування, відповідно до процедури врегульованої ЦПК України. Таким чином, при викладених обставинах, у зв'язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві - позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 258, 259, 263-264 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків та відшкодування упущеної вигоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 05.08.2021.
Суддя О.В. Білик