Справа 729/762/21
3/729/350/21 р.
03 серпня 2021 р. суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Бойко В.І., суду розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №2 Ніжинського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адмінвідповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючий,
за ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП,
25.06.2021 року о 03 год. 50 хв. в м. Бобровиця по вул. Михайлівська ОСОБА_1 керував мопедом Хонда «СН», в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено висновком ЦРЛ № 51 від 25.06.2021, чим порушив п. 2.9 ПДР (а) України і скоїв адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, 25.06.2021 о 03 год. 50 хв. в м. Бобровиця по вул. Михайлівська ОСОБА_1 , керуючи мопедом «СН» не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, упав, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження,чим порушив п. 12.1 ПДР України і скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про місце і час розгляду справи був своєчасно сповіщений належним чином з урахуванням строку, передбаченого ст. 277-2 КУпАП, про що свідчить про що свідчить трекінг відстеження поштового повідомлення (а.с.19). Клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року) наголошує, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. З аналізу постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі N 0870/8014/12 вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. За перелічених вище обставин суд вважає, що неявка ОСОБА_2 на судовий розгляд не має поважних причин та свідчить про ухилення останнього від участі в судовому засіданні з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. У зв'язку з вище викладеним і у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року N 14, суд вважає за можливе розглянути справу під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно п.2.9 А Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ч.1 ст.130 КУпАП складом адміністративного правопорушення є зокрема керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п.12.1. Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Дослідивши адміністративні матеріали, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ст.124, підтверджується даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 472203 від 25.06.2021 року; висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння КЛПЗ Бобровицької ЦРЛ від 25.06.2021 року, згідно якого огляд ОСОБА_1 проводився 25.06.2021 року о 06 год. 10 хв., у якому зазначено вміст алкоголю 2,454%; довідкою начальника відділення поліції №2 підполковника поліції Шевцова О. відповідно до якої вказано, що згідно баз УПП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , посвідчення водія не отримував; даними протоколу серії ДПР18 №472202 від 25.06.2021 року; схемою місця ДТП.
За встановлених фактичних обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував мопедом Хонда «СН» та не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, упав, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.2.9 А, 12.1 ПДР України, скоїв правопорушення, що передбачені диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП та ст. 124 КУпАП.
Згідно ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
При накладені адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини, визначені у ст. 33 КУпАП, та не вбачає, у розумінні ст. ст. 34-35 цього Кодексу обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 .
Зважаючи на те що, ОСОБА_1 не має посвідчення на право керування транспортними засобами, а тому і позбавити його цього права неможливо, що прямо передбачене Постановою Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», та враховуючи п.1.10 Правил дорожнього руху, де зазначено, що водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії; водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи, той факт, що ОСОБА_1 грубо порушив правила дорожнього руху України, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суддя вважає за необхідне накласти на останнього адміністративне стягнення в межах санкції ст. 130 ч. 1 КУпАП, а саме: у вигляді штрафу, без позбавленням права керувати транспортними засобами.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 124, 130 ч. 1, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавленням права керування транспортними засобами.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу, в разі несплати правопорушником штрафу у строк, штраф стягується у подвійному розмірі штрафу визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти діб з дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили.
Суддя В.І.Бойко