Справа № 677/1156/21
05 серпня 2021 року м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого - судді Кускової Т.В.,
за участі секретаря судового засідання Федченко Л.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про зміну розміру аліментів,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26 лютого 2018 року Красилівським районним судом видано судовий наказ по справі № 677/1903/17 про стягнення з нього на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 14.12.2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
08 травня 2020 року Красилівським районним судом видано судовий наказ по справі № 677/573/20 про стягнення з нього на користь відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.04.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Діти проживають з матір'ю, він сплачує аліменти на утримання дітей щомісячно, що підтверджується розрахунками заборгованості зі сплати аліментів, видані Красилівським районним відділом державної виконавчої служби 02.06.2021 року. Він бере активну участь у вихованні дітей, майже щотижня діти на вихідні або у будні дні проживають з ним, купляє дітям одежу, продукти харчування, іграшки, за необхідності ліки, забирає дітей з дитячого садочка, по мірі можливості забезпечує дітям відпочинок, цікавиться їхнім життям.
Вказує, що його щомісячний дохід нестабільний, на даний час він офіційно не працює.
Вважає, що визначені за вищезгаданими судовими наказами розмір аліментів підлягає зменшенню відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України, оскільки той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч.5 ст. 183 СК України).
Утримувані з нього аліменти загалом становлять більше 50% його доходу (заробітку), що перевищує встановлену законом частку.
Просить суд змінити розмір аліментів, сплачувані ним на підставі судового наказу № 677/1903/17 за позовом ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно та на підставі судового наказу 677/573/20 за позовом ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до Ѕ частини заробітку (доходу але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити. Пояснив, що він даний час не працює, чекає на виклик із-за кордону, має намір поїхати на заробітки. Крім цього додав, що з нього стягують надмірний відсоток аліментів, так як виходить більше 50 % від заробітку.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала. Позивач не надав доказів того, що в нього змінилось матеріальне чи сімейне становище. Вважає, що позов не має законних підстав та є таким, що значно зачіпає інтереси її неповнолітніх дітей. Просила відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши пояснення відповідача, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно судового наказу судового наказу Красилівського районного суду Хмельнциької області від 12 квітня 2021 року по справі №677/514/21 з позивача було стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 31.03.2021 року і досягнення дитиною повноліття.
Позивач просить задовольнити його вимоги, змінити розмір аліментів, ти самим зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього за рішенням суду на трьох дітей, вказуючи на те, що він не працює, та не має можливості надавати аліменти у присудженому раніше розмірі, який не є співмірним із його матеріальним забезпеченням.
Суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду з огляду на наступне.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею192 СК Кодексу передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів:а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналізуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
В статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Крім того,пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Відповідно дост.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Статтями 76-79 ЦПК України, передбачено, що доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено підстав для задоволення позову, передбаченихст.192 СК України.
Так, належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судових рішень в 2018, 2020 р.р. суттєво погіршився матеріальний стан позивача або стан його здоров"я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі суду не надано.
Зокрема, як встановлено судом, 26 лютого 2018 року Красилівським районним судом видано судовий наказ по справі № 677/1903/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 14.12.2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
08 травня 2020 року Красилівським районним судом видано судовий наказ по справі № 677/573/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.04.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
При цьому позивач отримавши вищевказані Судові накази не звертався до суду з заявою про їх скасування, більш того, позивачем було добровільно сплачувались аліменти в сумі визначеній Судовими наказами від 26.02.2018р, 08.05.2020р.
Суд відхиляє доводи позивача ОСОБА_1 щодо того, що з нього стягується аліментів в розмірі більше 50% від доходу (заробітку), що вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Ураховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої і восьмої статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (статті 7, 155 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
З указаного вбачається, що обмеження, встановлені частинами першою і другою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
При цьому вказана норма закону не містить вимог щодо можливості стягнення із боржника 70 відсотків його заробітку лише за сукупності таких умов як відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, а може бути застосована за наявності однієї із указаних обставин. Таким чином, доводи позивача про законодавчу можливість стягнення з нього лише 50 відсотків від заробітку на сплату аліментів не заслуговують на увагу суду виходячи з вищенаведених норм.
Посилання позивача на ч.5 ст. 183 СК України щодо неможливості стягнення аліментів в розмірі більше ніж 50 відсотків заробітку суд вважає необґрунтованими, оскільки в даній нормі закону визначено безспірні розміри аліментів, які можуть бути стягнуті з особи на підставі видачі одного судового наказу.
Як встановлено судом, з відповідача аліменти стягуються на підставі двох різних Судових наказів від 26.02.2018, 08.05.2020р.р., які видані в різні проміжки часу та стягнення проводиться по ним по відношенню щодо утримання різних дітей відповідача ОСОБА_1 , а тому посилання позивача на дану норму СК України є безпідставними.
Відтак, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішень суду про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального чи сімейного стану, стану здоров'я, внаслідок чого виникла необхідність у зміні та зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі. Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що належних доказів в обґрунтування позову не надано, суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, оскільки в даному випадку відбудеться зменшення розміру аліментів, що не відповідатиме інтересам дітей та може погіршити стан забезпечення дітей, що не відповідає вимогам Європейського суду з прав людини та норам СК України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, то відповідно дост.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, статтями 11, 27, 104, 105, 110, 111, 112, 180, 181, 182, 184, 191, 192 СК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кускова Т.В.