Справа № 648/1565/21
Провадження № 6/648/81/21
30 липня 2021 року Білозерський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,
секретаря судових засідань Онофрійчук Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Білозерка Херсонської області в залі судових засідань № 4 Білозерського районного суду Херсонської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, стягувач: Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк», державний виконавець: Білозерський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
ОСОБА_1 8 червня 2021 року звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, яке було застосовано до нього на підставі ухвали Білозерського районного суду Херсонської області від 12 серпня 2015 року.
Заяву мотивував тим, що 25 квітня 2021 року йому було відмовлено у перетині державного кордону у зв'язку з наявністю однієї з підстав, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в в'їзду в Україну громадян України» в тому числі у зв'язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей про нього відповідно до вище зазначеної ухвали суду.
Про те, що він був обмежений у праві виїзду за кордон він дізнався тільки перевіривши судовий портал (https//court.gov. uа/fair/) та ознайомившись із ухвалою суду від 12 серпня 2015 року відповідно до якої його було обмежено у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань в частині боргу, які покладені на нього відповідно до виконавчого листа № 648/444/13-ц від 20 березня 2013 року, виданого на підставі рішення Білозерського районного суду Херсонської області у справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-dabtors) в зазначеній системі відсутні відомості щодо стягнення з нього боргу за рішення Білозерського районного суду Херсонської області у справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
З метою отримання матеріалів, що слугували підставою до тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ним було здійснено звернення до Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до листа Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 16589 від 27 травня 2021 року, згідно перевірки бази АСВП (пошук ВП/ВД-спец розділ) встановлено, що виконавчі листи № 648/444/13-ц від 6 березня 2013 видані Білозерським районним судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 106229 грн 39 коп. та 1062 грн 29 коп. відповідно перебували на виконанні відділу тричі. Втретє виконавче провадження завершено 15 серпня 2017 року на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, станом на 31 травня 2021 року на виконанні Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не перебуває відкритих виконавчих проваджень стосовно нього, а тому вважає, що у такому заході відпала необхідність.
Просив заяву задовольнити.
У судове засідання заявник та його представник - адвокат Мартинюк Ю.С. не прибули, однак представник заявника подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності заявника просив заяву задовольнити.
Начальника Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ольга Кілюшик у судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, щодо задоволення заяви ОСОБА_1 покладалася на розсуд суду.
Предствник стягувача Публічного акціонерного товариство КБ «ПриватБанк» у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзив на заяву не подав.
Відповідно до ухвали судді від 9 червня 2021 року провадження за скаргою було відкрито та розгляд справи призначено на 17 червня 2020 року.
Суд, дослідив та оцінив у сукупності матеріали справи, вважає що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 20 березня 2013 року у справі № 648/444/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № DNH4KS36990558 від 19 липня 2006 року в розмірі 106 229 грн 38 коп. та судовий збір в сумі 1062 грн 29 коп.
Відповідно до ухвали Білозерського районного суду Херсонської області від 12 серпня 2015 року було задоволено подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області Кризської Людмили Миколаївни, а саме тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України /без вилучення паспортного документа/ громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Полтава, мешканця АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , до виконання зобов'язання за рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 6 березня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 106 229 грн. 38 коп.
Як вбачається із листів начальника Білозерського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ольги Кілюшик № 16589 від 24 травня 2021 року та № 18958 від 16 червня 2021 року, відділом було перевірено бази АСВП (пошук ВП/ВД-спец розділ) та встановлено, що виконавчі листи № 648/444/13-ц від 6 березня 2013 року, видані Білозерським районним судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 106 229 грн. 38 коп. та судового збору в сумі 1062 грн 29 коп. перебували на виконанні відділу тричі. В третє виконавчі провадження завершено 15 вересня 2017 року на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто рішення суду боржником не виконано. Надати більш детальну інформацію по виконавчим провадженням неможливо у зв'язку із закінченням строку зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, визначеного пунктом 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» зазначено, що задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України, суди мають правильно визначати факт ухилення боржника від виконання рішення суду. Під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Відповідно до статті 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв'язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв'язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121)
Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Таким чином, обмеження в праві виїзду за кордон в цьому випадку є порушенням конституційних прав боржника та статті 13 Загальної декларації прав людини, а тому захищаючи права одних осіб, суд не вправі порушувати права інших осіб.
Окрім того, відповідно до частин 1, 2, 5, 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», 1.Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. 2. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. 5. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. 6. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Враховуючи, що строк передбачений статтею частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» для пред'явлення до примусового виконання виконавчого документу закінчився 16 серпня 2020 року, інформація щодо розгляду судом клопотання стягувача про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутня, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є спеціальною нормою, що застосовується на стадії виконання судових рішень, а виконавче провадження завершено 15 серпня 2017 року, то тимчасове обмеження накладене судовим рішенням у виконавчому провадженні, яке завершене, підлягає скасуванню судом.
З наведених обставин суд вважає, що наявні підстави для скасування встановленого тимчасового обмеження відносно боржника.
Керуючись статтями 260, 261, 441 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, стягувач: Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк», державний виконавець: Білозерський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Полтава, мешканця АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України /без вилучення паспортного документа/ громадянина України застосоване на підставі ухвали Білозерського районного суду Херсонської області від 12 серпня 2015 року.
Ухвала суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційна скарга на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів, з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду або через Білозерський районний суд Херсонської області
Ухвала суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані апеляційна скарга, або якщо ухвала залишена в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Сокирко Л.М.