Справа № 578/720/21
провадження № 3-зв/578/4/21
02 серпня 2021 року смт Краснопілля
Суддя Краснопільського районного суду Сумської області Зеря Ю.О., розглянувши заяву судді Краснопільського районного суду Сумської області Басової В.І. про самовідвід від участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів не працюючого, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа № 578/720/21, провадження 3/578/382/21),
установила:
22.07.2021 суддя Краснопільського районного суду Сумської області Басова В.І. заявила самовідвід від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів не працюючого, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа № 578/720/21, провадження 3/578/382/21).
В обґрунтування самовідводу суддя Краснопільського районного суду Сумської області Басова В.І. зазначила, що при вивченні матеріалів даної справи, під час підготовки її до розгляду встановила, що знайома із особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та вказала, що з останнім вони разом працювали в одній установі та мали товариські відносини. Тому суддя Басова В.І. в своїй заяві наголошує на тому, що дані факти можуть вплинути на об'єктивність та безсторонність при прийнятті рішення у справі.
Відтак враховуючи викладене, з метою запобігання сумнівів у її об'єктивності та неупередженості вважає за необхідне заявити самовідвід у даній справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2021 заява про самовідвід передана на розгляд судді Зері Ю.О.
В судове засідання учасники розгляду заяви про самовідвід не прибули, що не перешкоджає розгляду.
Вивчивши матеріали заяви про самовідвід судді Басової В.І., слід зазначити наступне.
У відповідності з ч.1 ст.47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Згідно положень ч. 2 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Незважаючи на закріплення у Конституції України, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Законі України «Про судоустрій і статус суддів» права на ефективний та справедливий суд, чинний КУпАП не містить положень щодо можливості відводу судді та передачі провадження на розгляд іншого суду.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у пунктах 3.4 та 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак є можливим застосування до КУпАП іншої норми закону, зокрема положень КПК, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення, що є невід'ємним правом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності та їх захисників (правом на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції), а для суддів усіх інстанцій важливим елементом законного і справедливого правосуддя, оскільки мова не йде про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання.
Такими нормами у КПК є:
- статті 7, 21, які визначають, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону;
- стаття 81, згідно якої у разі заявленого відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», № 21722/11, від 09.01.2013 встановлено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
По-перше, суд має бути суб'єктивно незалежним, тобто у жодного із членів трибуналу не має бути персональних упереджень або необ'єктивності. Персональна неупередженість презюмується, якщо немає доказів протилежного. По-друге, трибунал має також бути неупередженим з об'єктивної точки зору, тобто ним мають надаватися достатні гарантії відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у цьому відношенні (див. рішення у справі «Кііскінен проти Фінляндії» (Kiiskinen v. Finland) (dec.), заява № 26323/95, ECHR 1999/V (витяги)). Згідно з об'єктивним критерієм, особливо необхідно визначити, поза межами особистої поведінки суддів, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості суддів (див. рішення у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands) [GC], заяви №№ 39343/98 et seq., § 191, ECHR 2003-VI)
Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6 має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, «Булут проти Австрії» (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-И, с. 356, п. 31, та «Томан проти Швейцарії» (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-ІІІ, с. 825, п. 30). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Таким чином системний аналіз положень КУпАП у поєднанні з вказаним законодавством і судовою практикою дають підстави вважати, що відвід судді у справі про адміністративне правопорушення має розглядатися іншим суддею.
За змістом статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року визначають, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Головна мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Дослідивши заяву про самовідвід, суддя вважає, що заява про самовідвід судді Басової В.І. підлягає задоволенню, оскільки підставою для відводу є припущення, що суддя в силу дії певних чинників не зможе зберегти безсторонність. А фактор існування даної обставини може виступати чинником непрямого впливу на суддю, що допускає виникнення сумнівів щодо його об'єктивності та неупередженості.
З метою виключення ймовірності виникнення припущень щодо зацікавленості судді у результатах розгляду справи, забезпечення належних умов для її розгляду, заяву судді Басової В.І. про самовідвід слід задовольнити, а справу передати до канцелярії Краснопільського районного суду Сумської області для повторного автоматизованого розподілу.
Керуючись вимогами ст. 246 КУпАП, суддя
постановила:
Заяву судді Краснопільського районного суду Сумської області Басової Віти Іванівни, про самовідвід від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів не працюючого, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа № 578/720/21, провадження 3/578/382/21) задовольнити.
Передати справу № 578/720/21, провадження 3/578/382/21 до канцелярії Краснопільського районного суду Сумської області для повторного автоматизованого розподілу.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.О. Зеря