Справа № 573/1177/21
Номер провадження 2/573/340/21
05 серпня 2021 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді Терещенко О.І.
з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Закорко Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
16 липня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що приватним нотаріусом Грисюк О.В. 19 травня 2021 року вчинено виконавчий напис №20770 про стягнення з нього на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за кредитним договором №114/ф/06 від 09 березня 2006 року, укладеним ним з АТ «Індекс-Банк», правонаступником якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги, є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», заборгованості в сумі 23098,65 грн, а також 650 грн за вчинення виконавчого напису. Позивач зазначає, що виконавчий напис №20770 від 19 травня 2021 року про стягнення заборгованості є протиправним, винесений з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому просить визнати його таким, що не підлягає виконанню та стягнути з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» судові витрати.
Ухвалою суду від 19 липня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд на 05 серпня 2021 року.
У судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Даценко А.М. не з'явилися, останній подав заяву про розгляд справи без їх його участі, позов просить задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у судове засідання не з'явився, причин неприбуття не повідомив, про день, час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Відзив на позов не подав.
Треті особи - приватний нотаріус Грисюк О.В. та приватний виконавець Закорко В.В. у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 09 березня 2006 року між АТ «ІНДЕКС-БАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №114-ф/06 про надання коштів у сумі 25533 грн на строк 12 місяців, а саме до 07 березня 2007 року (а. с. 20).
Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. за прострочення платежів вчинено виконавчий напис від 19 травня 2021 року №20770 про звернення стягнення з ОСОБА_2 , який є боржником за кредитним договором №114-ф/06 від 09 березня 2006 року, укладеним з АТ «ІНДЕКС-БАНК», правонаступником якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором №11-12/20 від 11 грудня 2020 року, є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». Заборгованість за кредитним договором №114-ф/06 від 09 березня 2006 року складає 23098,65 грн, з яких: 22231,99 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 866,66 грн - строкова заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, а також 650 грн - за вчинення виконавчого напису, всього 23748,65 грн. Стягнення заборгованості проводиться за період з 11 грудня 2020 року по 09 квітня 2021 року (а. с. 19).
09 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Закорком В.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65742866 з примусового виконання виконавчого напису №20770, виданого 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в сумі 23748,65 грн (а. с. 15).
Ухвалою суду від 13 липня 2021 року у справі №573/1139/21 зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП №65742866, яке здійснюється приватним виконавцем Закорком В.В. на підставі виконавчого напису, що оспорюється позивачем (а. с. 23-25).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Аналіз положень пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорівщодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року в справі №759/6167/18 (61-7591св20).
Позивач зазначає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства та Порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. Зокрема, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач є кредитором щодо позивача, доказів про те, що ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» є правонаступником за кредитним договором №114-ф/06 від 09 березня 2006 року, укладеним позивачем з АТ «ІНДЕКС-БАНК», відповідачем також до суду не надано.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Також позивач просить відшкодувати понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн та на правничу допомогу у цій справі в розмірі 10000 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1-6ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Даценком А.М. на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги б/н від 02 липня 2021 року. Відповідно до п. 4.1 вказаного договору клієнт сплачує адвокату за надані послуги 10000 грн (а. с. 29-32).
Згідно з розпискою про отримання коштів від 10 липня 2021 року адвокат Даценко А.М. отримав від ОСОБА_2 10000 грн за надання правничої допомоги (а. с. 40).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про задоволення витрат позивача на правничу допомогу в сумі 10000 грн.
Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 454 грн судового збору та 10000 грн витрат за надання професійної правничої допомоги, а всього 10454 грн.
Щодо забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом, то відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б,код ЄДРПОУ 36799749), треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна (Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Європейська, 11/ 2), приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Закорко Вадим Вікторович (м. Суми, провул. Пляжний, 3) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №20770, вчинений 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в сумі 23748 (двадцять три тисячі сімсот сорок вісім) гривень 65 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 10454 (десять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя