03.08.2021 Справа № 490/3600/21
нп 1-кс/490/2838/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
03 серпня 2021 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретарів ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , заявника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту, -
В провадженні СУ ГУ НП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021150000000153 від 11.05.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за фактом незаконного заволодіння нерухомим майном у місті Миколаєві.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.06.2021 року, клопотання слідчого задоволено, накладено арешт на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровими номерами: 4810136900:02:045:0008, 4810136900:02:045:0009, 4810136900:02:045:0010, 4810136900:02:045:0011 шляхом заборони їх відчуження, розпорядження, зміни, або поділу, до скасування арешту у порядку, встановленому КПК України.
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва із клопотанням про скасування арешту з земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровими номерами: 4810136900:02:045:0008, 4810136900:02:045:0009, 4810136900:02:045:0010, 4810136900:02:045:0011.
В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що 24.09.2020 року ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_7 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:02:045:0007, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки за реєстр. №949. ОСОБА_4 в подальшому поділив на чотири земельні ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:045:0008, 4810136900:02:045:0009, 4810136900:02:045:0010, 4810136900:02:045:0011. При цьому земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:02:045:0009 відповідно до договору купівлі продажу від 31.12.2020 року за реєстр. №2405 ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 .
Жодного відношення до фактів, які розслідуються у кримінальному провадженню №12021150000000153 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не має. Окрім цього, відомостей хто є заявником, потерпілим, на підставі чого було зареєстровано кримінальне провадження та в якому розмірі завдано шкоду не встановлено.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 , заявники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 доводи клопотання підтримали та просили скасувати арешт на їх власне майно. Додатково пояснили, що вони не мають статусу підозрюваних у зазначеному кримінальному провадженні, є добросовісними набувачами арештованих земельних ділянок. В той же час накладений арешт значним чином обтяжує можливість володіння та розпорядження вказаним майном.
Слідчий ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, вказавши, що на даний час проводиться досудове розслідування, слідчі дії тривають, є необхідність у проведенні експертиз, після чого буде підготовлено проект підозри.
Вивчивши доводи клопотання та додані до нього матеріали, дослідивши пояснення представника заявників, власників майна та слідчого, дослідивши матеріали кримінального провадження №12021150000000153, матеріали судової справи №490/3600/21,, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 174 УПК України арешт майна може бути скасований за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба, або арешт накладено необґрунтовано. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобовязує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року. У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також Європейський суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів. Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час власникам земельних ділянок про підозру не повідомлено, причетних до вчинення кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження №12021150000000153 від 11.05.2021 не встановлено. Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що за ст.190 КК України повинна бути потерпіла особа та визначений розмір шкоди. Водночас, Миколаївська міська рада не залучена в якості потерпілої особи, сума можливої шкоди не встановлена, жодної експертизи стороною обвинувачення не призначено, що виключає подальше застосування такого заходу забезпечення як арешт не нерухоме майно третіх осіб, законність придбання якого на даний час жодним чином не спростована. Керуючись ст.ст. 170 - 174 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , заявників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування арешту - задовольнити.
Скасувати арешт з земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровими номерами: 4810136900:02:045:0008, 4810136900:02:045:0009, 4810136900:02:045:0010, 4810136900:02:045:0011, який було накладено відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2021 року у справі№490/3600/21.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1