Справа № 485/475/21
Провадження №2/485/220/21
Рішення
іменем України
04 серпня 2021 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Соловйова О.В.,
секретар судового засідання Забаровська С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у майні та визнання права власності на нерухоме майно,
встановив:
В квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 . Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складалося з права на земельну частку (пай) у землі розміром 7,53 в умовних кадастрових гектарах по КСП "Інгулець" Снігурівського району Миколаївської області, що належала йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 0165053, виданого Снігурівською районною державною адміністрацією 23 липня 1997 року та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 117. Після смерті батька, спадкоємцями його майна стали їх мати ОСОБА_3 та вони його діти, кожний на одну третю частку, про що вони отримали свідоцтво про право на спадщину за законом від 16 лютого 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Снігурівської державної нотаріальної контори Шульгою Т.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-150. На момент оформлення спадщини вони були неповнолітні, у зв"язку з чим від їх імені та в їх інтересах діяла мати ОСОБА_3 . Набувши права власності в порядку спадкування на земельну частку (пай), їх мати здійснила її виділення в натурі (на місцевості). На підставі рішення Нововасилівської сільської ради № 10 від 31 січня 2001 року "Про затвердження проекту організації земельних часток (паїв)" їх матері було передано у приватну власність земельну ділянку розташовану в межах території Нововасилівської сільської ради та видано державний акт на право приватної власності на землю ІV-МК № 036007 від 13 лютого 2001 року на земельну ділянку площею 8,65 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Нововасилівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 934. Інформацію про земельну ділянку, яка відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 13 лютого 2001 року належить ОСОБА_3 , внесено до Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 4825782700:28:000:0022 площею 8,6500 га ріллі. Таким чином, власником цілої частки земельної ділянки виділеної в натурі (на місцевості), яка була ними успадкована по 1/3 частці кожним, стала їх мати ОСОБА_3 .
Враховуючи те, що вони прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 на право на земельну частку (пай) по одній третій частці кожним, проте при виділенні земельної ділянки в натурі (на місцевості) власником її цілої частки відповідно до державного акту стала їх мати ОСОБА_3 , просять припинити за відповідачкою право власності на 2/3 частки земельної ділянки за кадастровим номером 4825782700:28:000:0022 площею 8,6500 га ріллі, належну їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІV-МК № 036007 від 13 лютого 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 934, розташовану в межах території Снігурівської міської ради (колишньої Нововасилівської сільської ради) Миколаївської області та визнати за ними право власності по 1/3 частці за кожним на вказану земельну ділянку.
В судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.
Позивачі надали суду заяви про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримали повністю та просили про їх задоволення.
Відповідачка згідно з поданою заявою також просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги позивачів визнала повністю, не заперечувала проти задоволення позову.
Суд вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 лютого 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Снігурівської державної нотаріальної контори Шульгою Т.В. за реєстровим № 1-150 (спадкова справа № 64/2000 р.), позивачі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом після смерті батька та чоловіка, відповідно, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожний на одну третю частку права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Інгулець" Снігурівського району розміром 7,53 в умовних кадастрових гектарах, належного ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 0165053 виданого Снігурівською районною державною адміністрацією 23 липня 1997 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 117 (а.с.22, 24).
На час відкриття спадщини та оформлення спадкових прав після смерті батька ОСОБА_4 , позивачі були неповнолітніми так як мали вік 12 років.
Рішенням 14 сесії ХХІІІ-го скликання Нововасилівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області від 31 січня 2001 року № 10 "Про затвердження проекту організації земельних часток (паїв)", затверджено технічну документацію по передачі в натурі земельної ділянки (паю) в приватну власність для ведення товарного сільського виробництва громадянам України (22 особи за списком додається), розроблену земельно-кадастровим бюро при Снігурівському районному відділі земельних ресурсів та вирішено передати в приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власникам сертифікатів громадянам України у фізичних гектарах, згідно з проектом організацій земельних часток (паїв).
В додатку до рішення сільської ради, в списках громадян яким надано земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідачка ОСОБА_3 значиться за порядковим №21 як власник сертифікату серії МК № 0165053, площа земельної ділянки визначена 8,65 га (а.с.25-26).
13 лютого 2001 року Нововасилівською сільською Радою народних депутатів відповідачці ОСОБА_3 видано державний акт серії ІV-МК № 036007 на підставі рішення сільської ради від 31 січня 2001 року № 10 на право приватної власності на земельну ділянку площею 8,65 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Нововасилівської сільської ради. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 954 (а.с.27).
За інформацією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4811062882021 сформованого 11 лютого 2021 року, право власності за відповідачкою на вище вказану земельну ділянку також зареєстровано 02 вересня 2016 року Відділом Держгеокадастру у Снігурівському районі Миколаївської області. 10 січня 2021 року ФОП ОСОБА_6 виготовлено технічну документацію землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площа земельної ділянки визначена 8,6500 га та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4825782700:28:000:0022 (а.с.28-30).
На підтвердження зміни прізвища відповідачкою з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_3 " надано свідоцтва про її реєстрацію шлюбу 09 серпня 2005 року з гр. ОСОБА_9 , та в наступному про реєстрацію шлюбу 15 березня 2011 року з гр. ОСОБА_10 (а.с.32-33).
Окрім того, як вбачається з повідомлення начальника Відділу у Снігурівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Бульби І. від 13.04.2021 р. № Р-25/-0.35-25/149-21, оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 0165053 від 23 липня 1997 року зберігається в архіві відділу (а.с.23).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 8,6500 га, кадастровий номер 4825782700:28:000:0022, станом на 05 квітня 2021 року становить 222515,79 грн (а.с.31).
Згідно з пунктом 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до абзацу першого пункту 6 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосопдарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про права на спадщину за законом від 16 лютого 2000 року сторони у справі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 кожний на одну третю частку права на земельну частку (пай) по КСП "Інгулець" Снігурівського району. Однак, так як позивачі на момент відкриття спадщини та оформлення спадкових прав були неповнолітні, від їх імені діяла відповідачка як законний представник. Набувши права власності на земельну частку (пай), запис про що було внесено до сертифіката на право на земельну частку (пай) по 1/3 частці кожному, відповідачка здійснила її виділення в натурі (на місцевості), отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-МК № 036007 від 13 лютого 2001 року та в наступному провела державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в цілому з кадастровим номером 4825782700:28:000:0022 площею 8,6500 га ріллі.
Беручи до уваги свідоцтво про право на спадщину за законом, передача земельної ділянки у власність мала здійснюватися на праві спільної часткової власності відповідно до статті 112 ЦК УРСР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), майно могло належати на праві спільної часткової власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним чи іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізнялася спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність). При цьому, право спільної часткової власності не визначалося.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а відповідно до статті 126 того ж кодексу, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Статтею 88 Земельного кодексу України встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник у спільній частковій власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, враховуючи, що відповідачка позов визнала та визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, з метою відновлення прав позивачів на успадковані ними частини земельної ділянки, суд вважає, що визнання позову може бути прийнято судом.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наявність можливості виділення частки в натурі в праві спільної часткової власності, визнання відповідачем позову, а також наявність законних підстав для визнання права власності на земельну ділянку за позивачами, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Позивачі в позові просили судові витрати з відповідачки не стягувати.
Керуючись ст.ст.4, 13, 81, 263-265, 141, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у майні та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Припинити ОСОБА_3 право власності на 2/3 частки земельної ділянки за кадастровим номером 4825782700:28:000:0022 площею 8,6500 га ріллі, належну їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІV-МК № 036007 від 13 лютого 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 934, розташовану в межах території Снігурівської міської ради (колишньої Нововасилівської сільської ради) Миколаївської області.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/3 частки земельної ділянки за кадастровим номером 4825782700:28:000:0022 площею 8,6500 га ріллі, розташовану в межах території Снігурівської міської ради (колишньої Нововасилівської сільської ради) Миколаївської області, яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІV-МК № 036007 від 13 лютого 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 934.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/3 частки земельної ділянки за кадастровим номером 4825782700:28:000:0022 площею 8,6500 га ріллі, розташовану в межах території Снігурівської міської ради (колишньої Нововасилівської сільської ради) Миколаївської області, яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІV-МК № 036007 від 13 лютого 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 934.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд Миколаївської області, який відраховується з дати складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 04.08.2021 р.
Суддя О.В. Соловйов