Справа № 483/1228/21
Провадження 1-кп/483/166/2021
Іменем України
05 серпня 2021 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 2 в м.Очакові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021152100000182 від 15 липня 2020 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, військовослужбовця
військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 , фактично
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за контрактом, 08 липня 2021 року, в період часу з 03.00 години по 04 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи разом з іншою особою, відносно якої матеріали виділенні в окреме кримінальне провадження, поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 , побачили припаркований на узбіччі дороги автомобіль сірого кольору марки ВАЗ 2103 д/н НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_5 . В цей час у вказаних осіб виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вищезазначеним транспортним засобом. Зокрема, ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою з особою, відносно якої матеріали виділенні в окреме кримінальне провадження, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем сірого кольору марки ВАЗ 2103 д/н НОМЕР_2 , діючи умисно та протиправно, з метою подальшого використання вищезазначеного транспортного засобу для поїздки в м. Миколаїв у власних цілях та інтересах, достовірно усвідомлюючи, що їх дії носять явно протиправний характер та суспільну - небезпечність, передбачаючи при цьому настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді порушення права власності на майно ОСОБА_5 , заздалегідь впевнившись у відсутності сторонніх осіб, які б могли спостерігати або завадити їх незаконним діям, підійшли до місця розташування вищезазначеного автомобіля. Після цього, особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, через незачинені задні двері проникла в салон автомобіля, де за допомогою з'єднання дротів, увімкнула запалювання автомобіля. Після чого, ОСОБА_3 , спільно із особою, відносно якої матеріали виділенні в окреме кримінальне провадження, з метою запуску двигуна та приведення автомобіля у рух, шляхом штовхання автомобіля, використовуючи власну фізичну силу, здійснили запуск двигуна, та вирушили на вказаному автомобілі до м.Миколаєва, тим самим заволоділи вищезазначеним автомобілем та зникли з місця події. Таким чином, ОСОБА_3 та особа, відносно якої матеріали виділенні в окреме кримінальне провадження, розпорядились викраденим майном на власний розсуд, чим вчинили всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, і спричинили ОСОБА_5 матеріальні збитки на суму 29265 грн. ( двадцять дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять гривень).
Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб.
У даному кримінальному провадженні 19 липня 2021 року між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості згідно з вимогами ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч. 2 ст. 289 КК України.
Згідно з угодою про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб.
Сторони угоди про визнання винуватості також погодились щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.2 ст. 289 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Крім того, сторони, враховуючи обставини справи та особу винного, погоджуються, що виправлення ОСОБА_3 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України, вважають за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання. Відповідно до ч.3 ст. 75 КК України, тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування призначеного покарання з випробуванням, визначаються судом.
Крім того, прокурор ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.
Прокурор ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_3 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
Потерпілий не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України в обсязі обвинувачення, надав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов'язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 також просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Судом з'ясовано, що будь-яких скарг обвинувачений ОСОБА_3 під час кримінального провадження не подавав.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст.289 КК України є правильною. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, потерпілий надав письмову згоду прокурору на укладення вимоги, що в силу вимог ч. 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.
Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.
Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним. Взяті обвинуваченим ОСОБА_3 на себе, за угодою про визнання винуватості, зобов'язання, очевидно можливі для виконання.
За таких обставин, враховуючи пом'якшуючі обставини, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, який судимості не має, а також те, що даним кримінальним правопорушенням не завдано значної шкоди правам та інтересам окремих осіб, а завдана шкода потерпілому відшкодована у повному обсязі, воно не набуло значного суспільного резонансу, що суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення і забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та затвердження угоди про визнання винуватості.
За вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений підлягає покаранню, яке узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Розмір витрат на залучення експертів Миколаївського НДЕКЦ МВС України у кримінальному провадженні за проведення судової авто-товарознавчої експертизи становить 858,10 грн.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 369-371, 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 19 липня 2021 року, укладену між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 19 липня 2021 року покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на два роки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 на період іспитового строку обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, а саме: за проведення судової авто-товарознавчої експертизи від 15 липня 2021 року, висновок експерта № СЕ-19/115-21/9326-АВ - 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 10 грн.
Роз'яснити ОСОБА_3 наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ч.ч. 1 і 5 ст. 476 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувати.
Речові докази: автомобіль сірого кольору марки ВАЗ 2103 д/н НОМЕР_2 , який переданий потерпілому - вважати повернути за належністю; платіжну картку МONOBANK, VISA реєстраційний номер НОМЕР_3 , і/н: 06/29 на ім'я ОСОБА_3 , що зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП №7 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області повернути за належністю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому, захиснику, прокурору.
Головуючий