Справа № 706/771/19
2/706/40/21
26 липня 2021 року Христинівський районний суд Черкаської області
в складі:
головуючого - судді Олійника М.Ф.,
за участі секретарів Дехканбаєвої О.О., Рибчинецької Я.А.,
представника позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), відповідача ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Івангородської сільської ради, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Івангородської сільської ради, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
Просила зобов'язати Івангородську сільську раду та ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124682500:010020014 площею 0,2500 га та земельною ділянкою за кадастровим номером 7124682500:010020015 площею 0,0725 га за адресою: АДРЕСА_1 , які належать їй на праві приватної власності, шляхом звільнення земельних ділянок від майна відповідачів та приведення їх у попередній стан із відновленням межових знаків згідно з каталогом координат кутів зовнішніх меж користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 (дирекційні кути та внутрішні кути), визначених ПП «Данте», придатний для їх використання позивачем за цільовим призначенням, а також стягнути з відповідачів на її користь солідарно судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_4 посилалась на такі обставини.
У 1957 р. її батькові була надана у користування земельна ділянка (для будівництва будинку та ведення особистого селянського господарства) по АДРЕСА_1 , на якій у 1958 р. розпочалось будівництво жилого будинку. Після смерті батька у будинку продовжувала проживати та користуватись земельною ділянкою її мати ОСОБА_5 , після смерті якої вона визнала за собою право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок із господарськими будівлями, про що Христинівським районним судом винесено рішення від 21.01.2008 р. у справі № 2-115. У технічному паспорті на будинок АДРЕСА_1 , виданого Черкаським об'єднаним БТІ, зображена земельна ділянка, на якій розташований будинок. Земельна ділянка має форму трапеції, тобто не є прямокутної форми. Вона на підставі рішення сесії від 22.01.2008 р. № 12-14/5 та на підставі рішення сесії від 26.05.2009 р. № 21-7/У приватизувала 2 зазначені земельні ділянки, що підтверджується відповідними державними актами - державний акт на земельну ділянку 0,25 га серії ЯИ № 3536658, кадастровий номер 24682500:010020014, та державний акт на земельну ділянку 0,0725 га серії РИ № 536850, кадастровий номер 7124682500:010020015. Отже, з 2008 р. вона є власницею будинку та двох земельних ділянок по АДРЕСА_1 . У технічній документації наявні такі документи: - акт узгодження меж землекористування від 10.07.2008 р., згідно з яким власником земельної ділянки АДРЕСА_2 є Івангородська сільська рада . У даному акті зображена земельна ділянка, яка не розташована під кутом 90° до вул. Шевченка та має форму трапеції; - кадастровий план земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відповідно до якого знову ж вбачається розміщення земельної ділянки не під кутом 90° до вул. Шевченка та має форму трапеції. Крім того, з даного кадастрового плану вбачається те, що житловий будинок розміщений не паралельно межі із земельною ділянкою Івангородської сільської ради, яка знаходиться у користуванні відповідача ОСОБА_2 , та відстань між кутом будинку з боку огорожі та кутом будинку з боку городу - не є однаковою; - каталог координат кутів зовнішніх меж користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 , у якому зазначені дирекційні кути та внутрішні кути; - акт про передачу на зберігання межових знаків від 28.08.2008 р., укладений між нею та представником ПП «Данте», згідно з яким вона прийняла на зберігання межові знаки у кількості 8 шт., які встановлені по периметру 402,43 м земельної ділянки загальною площею 0,3224 га; - детальне схематичне зображення розміщеного на земельній ділянці будинку із зазначенням дирекційних кутів та внутрішніх кутів. Багато десятиліть поруч з її будинком, у якому проживали її батьки, у будинку АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_2 , будинок розташований на земельній ділянці, яка належить Івангородській сільській раді, що підтверджено записами у перерахованих документах. Після розміщення межових знаків ПП «Данте» восени 2008 р. ОСОБА_2 свідомо, маючи на меті заподіяння їй шкоди, без будь-якого дозволу демонтувала належним чином встановлені кілки, які визначали межі її земельних ділянок. ОСОБА_2 під час її чисельних спілкувань з нею запевняла та продовжує запевняти, що межа між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 проходить перпендикулярно до вул. Шевченка , тобто під кутом 90°. Надання з її боку відповідної документації, яка підтверджує той факт, що вона помиляється, що земельна ділянка (яка складається з 2 ділянок) має форму трапеції, не приймаються ОСОБА_2 до уваги. Будь-які подальші перемовини про те, що межі земельної ділянки встановлені фахівцями, відповідають законній межі та розміру земельних ділянок, власником яких вона є, не були переконливими для ОСОБА_2 . Її прохання до ОСОБА_2 віддати межові кілки їй або самостійно відновити їх розміщення на земельних ділянках були проігноровані. Неодноразово вона зверталась до Івангородської сільської ради як до власника земельної ділянки по АДРЕСА_2 з проханням не порушувати її право власності на земельні ділянки, припинити таке тривале порушення та вплинути на ОСОБА_2 , яка є користувачем ділянки, які так само були проігноровані. Так само вона надавала Івангородській сільській раді всю технічну документацію, документи на право власності на спірні ділянки, пояснювала, що межа між ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не проходить перпендикулярно до вул. Шевченка , що земельні ділянки мають форму трапеції. Разом із головою сільради була проаналізована шнурова книга, у якій містились виправлення саме відносно земельних ділянок її батька, власником яких вона є з 2008 р., та земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 . З березня 2009 р. ОСОБА_2 самовільно перемістила межу, що поділяє їхні земельні ділянки на 2-3 метри вглиб її території, почала самовільно використовувати частину належної їй земельної ділянки, на якій садила картоплю та інші овочі. Із заявою від 27.09.2011 р. вона звернулась до Івангородської сільської ради щодо надання інформації з шнурової книги по земельній ділянці АДРЕСА_1 . Заявою від 28.10.2013 р. вона звернулась до голови Івангородської сільради про вжиття заходів щодо ОСОБА_2 , яка порушує межі земельної ділянки. Її звернення було вкотре проігноровано. Після її звернення до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області щодо порушення ОСОБА_2 меж земельної ділянки, вона отримала відповідь від 19.02.2013 р. за № С-27 вих, яким Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області повідомила, що направлено клопотання про надання матеріалів, документів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного контролю. На її чергове звернення до Івангородської сільської ради про відновлення меж земельної ділянки листом від 08.05.2014 р. за № 110 Івангородська сільська рада запропонувала їй звернутись по питанню встановлення межових знаків в кадастрове бюро, де були виготовлені документи. Крім того, в акті обстеження її приватизованої земельної ділянки в АДРЕСА_1 від 26.05.2014 р., складеного комісією в складі в.о. сільського голови ОСОБА_8 та депутатів, повідомлено про те, що перевірити дійсні розміри земельної ділянки сільська рада не має можливості у зв'язку з відсутністю відповідних приладів. Про чисельні порушення інформувала Христинівський РВ УМВС, який листом від 03.06.2014 р. за № 3904 повідомив про те, що ознак кримінального правопорушення у діях ОСОБА_2 щодо порушення меж земельної ділянки не виявлено. Також факт порушення її права власності та меж земельної ділянки, протиправне використання її земельної ділянки ОСОБА_2 відображено у висновку від 03.06.2014 р., затвердженому начальником Христинівського РВ УМВС, відповідно до якого встановлено, що вона має у власності будинок по АДРЕСА_1 з присадибною ділянкою, яку в необрахованій частині використовує ОСОБА_2 . У вересні 2015 р. вона вкотре звернулась до Івангородської сільської ради з метою встановлення межових знаків, на що листом від 24.09.2015 р. за № 265 Івангородська сільська рада проінформувала, що їй неодноразово встановлювались межові знаки. Комісією було перевірено, що встановлені межові знаки відповідають дійсності, що абсолютно не відповідає дійсності та не може бути підтверджено Івангородською сільською радою жодним актом чи іншим документом. В кінці вересня 2015 р., маючи на меті визначити межі своєї земельної ділянки згідно із правовстановлюючими документами та актом на земельну ділянку, вона разом із своїми рідними замурували 10 бетонних стовпів вздовж всієї межі земельної ділянки зі сторони розташування земельної ділянки, на якій розташований будинок ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_2 , користуючись її відсутністю, почала викопувати стовпи і складати їх на своєму подвір'ї. 18.10.2015 р. вона в телефонному режимі зв'язалась з дільничним ОСОБА_6 та повідомила йому про протиправні дії ОСОБА_2 . Дільничний категорично відмовився виїжджати на місце події та реагувати. Згідно з висновком від 21.10.2015 р., складеним дільничним Христинівського РВ УМВС щодо її заяви про порушення ОСОБА_2 межі, остання пояснила дільничному, що викопала стовпчики, які вона закопала, та викинула їх на її територію. Листом від 28.12.2015 р. Івангородська сільська рада проінформувала її про те, що перед початком весняних робіт до неї виїде земельна комісія для встановлення межових знаків. На її звернення із заявою від 10.05.2016 р. до голови Івангородської сільської ради з проханням визначити межі її земельної ділянки та земельної ділянки, власником якої є Івангородська сільська рада, про що скласти відповідний акт, сільська рада листом від 10.05.2016 р. за № 117 рекомендував їй звернутись до тих органів, які проводили приватизацію. Отже, на її усні претензії та письмові звернення ані Івангородська сільська рада, ані ОСОБА_2 не реагують та відмовляються від добровільного усунення перешкод в користуванні належною їй земельною ділянкою.
Відповідачем ОСОБА_2 був поданий відзив на позовну заяву, в якому вона просила у задоволенні позову відмовити. У відзиві зазначено, що у позові не зазначено, від якого саме майна слід звільнити земельні ділянки, яке майно належить їй, а яке сільській раді. Межові знаки є складовою документації із землеустрою, до якої вона не має ніякого відношення, а тому вона не може їх відновлювати. Так і сільська рада не має відношення до межових знаків. Питанням межових знаків займаються спеціалізовані органи державної виконавчої влади. У земельному конфлікті винуватцем є сама позивачка, оскільки правопопереднику ОСОБА_4 та їй самій до приватизації земельних ділянок належали 0,29 га. Із заявою про безкоштовну передачу у власність звернулась ОСОБА_4 стосовно 0,29 га, тобто стосовно земельної ділянки, яка фактично перебувала в її користуванні. Однак підрядна організація ПП «Данте» виготовила техдокументацію щодо приватизації на 0,3225 га, тобто на 325 кв. м більше, а сесія сільської ради помилково затвердила цю техдокументацію. Вона з 1983 р. користується земельною ділянкою площею 0,28 га, які закріплені за номером АДРЕСА_5 , сплачує податок на землю 35 років за 0,28 га. Права порушені її, а не ОСОБА_4 ОСОБА_4 є недобросовісною стороною. Відповідачами у позові умисно зазначені вона та Івангородська сільська рада без розмежування конкретної відповідальності. Між тим відповідно до ч. 3 ст. 158 ЗК України органом вирішення земельного спору має бути Івангородська сільська рада. Фактично спір йде між нею та ОСОБА_4 щодо меж земельних ділянок. При приватизації земельних ділянок ОСОБА_4 включила собі у власність частину земельної ділянки, яка з 1983 р. перебуває в її користуванні.
Позивачем ОСОБА_4 була подана до суду відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 . У відповіді на відзив зазначено, що обставини, викладені відповідачем ОСОБА_2 у відзиві на позов, не відповідають дійсності. Зокрема, щодо того, що ОСОБА_2 з 1983 р. користується земельною ділянкою площею 0,28 га та сплачує податок на землю протягом 35 років за 0,28 га., що сесія сільської ради помилково затвердила технічну документацію на безкоштовну передачу їй земельної ділянки розміром 0,3225 га., що порушене право ОСОБА_2 , а не її право. Хибним є твердження про необхідність розгляду спору між нею та ОСОБА_2 Івангородською сільською радою. З 2008 р. вона неодноразово зверталась до Івангородської сільської ради для вирішення земельного спору щодо меж земельних ділянок та додержання правил добросусідства. Івангородська сільська рада проігнорувала її звернення, надсилаючи їй фактично відписки.
У подальшому до суду також надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до Івангородської сільської ради, ОСОБА_4 про поновлення строку позовної давності, визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку.
Ухвалою суду від 03.01.2020 р. зустрічний позов був повернутий заявнику ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 02.09.2020 р. провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі № 706/132/20 за позовом ОСОБА_2 до Івангородської сільської ради, ОСОБА_4 , третя особа: ПП «Данте», про поновлення строку позовної давності, визнання рішення незаконним, визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними, яка розглядається Христинівським районним судом.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 05.11.2020 р. вказану ухвалу скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, проте її інтереси у судовому засіданні представляла ОСОБА_1 .
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Пояснила також, що підтвердженням порушень ОСОБА_2 є фотографії, письмові відповіді сільської ради, які є в матеріалах справи. ОСОБА_2 демонтувала кілки, які ПП «Данте» передало позивачці, сільська рада погодилась з цим. Майном ОСОБА_2 , яке перебуває на земельних ділянках ОСОБА_4 , є груди цегли, столи, садове приладдя, крім того посаджені овочі. Кожен раз ОСОБА_2 розміщує нове майно.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала повністю. Пояснила, що з 1983 р. проживає на нинішньому місці. Вона не викопувала стовпчики, які закопала позивач. Її майно на земельній ділянці ОСОБА_4 не знаходиться. Груда цегли належить їй, але вона знаходиться на її земельній ділянці. Її криниця, яка була побудована в 1995 р., зараз знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_4 .
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав повністю, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов, також пояснив, що межові знаки ОСОБА_4 взагалі не видавались, кілки не є межовими знаками. Будь - яке майно ОСОБА_2 на земельній ділянці ОСОБА_4 не знаходиться.
Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши письмові докази: копії державних актів на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд та земельну ділянку площею 0,0725 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , виданих на ім'я ОСОБА_4 , рішення Христинівського районного суду від 21.01.2008 р. про визнання за ОСОБА_4 права власності на житловий будинокпо АДРЕСА_1 ,технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 0,3225 га по АДРЕСА_1 , інші письмові докази, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 на підставі рішення Христинівського районного суду від 21.01.2008 р. є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , а на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку від 16.10.2009 р. - власником земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,0725 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються копіями рішення суду та державних актів, наявними в матеріалах справи (т.1, а.с. 34,76, 77).
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_2 , фактично користується земельною ділянкою за вказаною адресою, яка є суміжною із земельними ділянками ОСОБА_4 . Власником цієї земельної ділянки зазначена Івангородська сільська рада.
Позивач ОСОБА_4 вважає, що відповідачі ОСОБА_2 та Івангородська сільська рада чинять їй перешкоди у користуванні належними їй земельними ділянками, тому і просила суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом звільнення земельних ділянок від майна відповідачів та приведення їх у попередній стан із відновленням межових знаків згідно з каталогом координат кутів зовнішніх меж користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 (дирекційні кути та внутрішні кути), визначених ПП «Данте», придатний для їх використання позивачем за цільовим призначенням.
Позивач неодноразово зверталась до Івангородської сільської ради з питання усунення перешкод у користуванні належними їй земельними ділянками.
Листом від 08.05.2014 р. № 110 (т.1, а.с. 85) виконком Івангородської сільської ради повідомив ОСОБА_4 про те, що з питання встановлення межових знаків необхідно звернутись в кадастрове бюро, де виготовляли документи (державний акт на земельну ділянку).
В акті обстеження земельної ділянки ОСОБА_4 від 26.05.2014 р. (т.1, а.с.86), складеному комісією Івангородської сільської ради, зазначено, що сільська рада перевірити дійсні розміри земельної ділянки не може у зв'язку з відсутністю приладів та запропоновано ОСОБА_4 звернутись в кадастрове бюро «Данте» для підтвердження розмірів земельної ділянки.
Листом від 24.09.2015 р. № 265 (т.1, а.с. 89) виконком Івангородської сільської ради просив ОСОБА_4 негайно припинити самозахват земельної ділянки, оскільки їй неодноразово встановлювали межові знаки і комісією було встановлено, що межові знаки відповідають дійсності.
Листом від 28.12.2015 р. № 364 (т.1, а.с. 104) виконком Івангородської сільської ради повідомив ОСОБА_4 , що звернення останньої розглянуте на сесії Івангородської сільської ради, депутати прийняли рішення про виїзд земельної комісії для встановлення межових знаків перед початком весняних робіт.
У листі від 10.05.2016 р. № 117 (т. 1, а.с. 107) виконком Івангородської сільської ради рекомендував ОСОБА_4 звернутися до тих органів, які проводили приватизацію земельної ділянки.
Актом обстеження земельної ділянки від 08.06.2016 р. № 146 (т.1, а.с. 111) комісія Івангородської сільської ради запропонувала ОСОБА_4 звернутись в кадастрове бюро «Данте» для підтвердження розмірів земельної ділянки.
Листом від 13.06.2016 р. № 150 (т.1, а.с. 114) виконком Івангородської сільської ради повідомив ОСОБА_4 про необхідність врегулювання розбіжностей з сусідкою щодо земельної ділянки на підставі Земельного кодексу України.
Отже, в наданих стороною позивача письмових доказах - документах Івангородської сільської ради відсутнє будь - яке підтвердження порушення права позивача ОСОБА_4 на земельні ділянки. Більш того, у листі виконкому Івангородської сільської ради від 24.09.2015 р. № 265 (т.1, а.с. 89) міститься вимога до ОСОБА_4 негайно припинити самозахват земельної ділянки, що свідчить про порушення самою ОСОБА_4 прав інших осіб на земельну ділянку.
Крім того, позивач ОСОБА_4 зверталась і до інших органів, зокрема, до поліції.
Листом Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області від 03.06.2014 р. № 3904 (т.1, а.с. 87) повідомлено ОСОБА_4 , що за результатами перевірки її звернення ознак кримінального правопорушення не виявлено, рекомендовано звернутись до суду.
У висновку Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області від 03.06.2014 р. (т.1, а.с. 88) зазначено, що перевірку за повідомленням ОСОБА_4 слід вважати закінченою. У змісті висновку, складеного дільничним інспектором поліції, є таке: «Виїздом СОГ на місце події встановлено, що гр. ОСОБА_4 має у власності будинок в с. Івангород з присадибною ділянкою, яку в необрахованій частині використовує її сусідка гр. ОСОБА_2 . Гр. ОСОБА_2 від дачі пояснень відмовилась, мотивуючи тим, що в неї все щодо використання землі законно». Рекомендовано звернутися до суду.
Листом Христинівського відділення поліції Уманського відділу ГУНП в Черкаській області від 29.01.2016 р. № 546 (т. 1, а.с. 99) повідомлено ОСОБА_4 про проведення перевірки за її зверненням та приєднання вказаного звернення до висновку № 2429 від 21.10.2015 р.
Висновком Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області від 21.10.2015 р. (т. 1, а.с. 100) закінчено перевірку за повідомленням ОСОБА_4 . У висновку є запис про пояснення ОСОБА_2 про те, що 18.10.2015 р. остання викопала дерев'яні стовпчики, які закопала ОСОБА_7 (так зазначено у документі) на її території, та закинула стовпчики на територію ОСОБА_7 , даний вчинок ОСОБА_7 не погоджувала з ОСОБА_2 , чому зі сторони ОСОБА_7 є претензії, ОСОБА_2 не відомо.
Відповідно до листа ГУНП в Черкаській області від 12.02.2016 р. №20/с-8 (т.1, а.с. 105) підстав для внесення відомостей до ЄРДР за зверненням ОСОБА_4 не вбачається.
Аналогічний висновок міститься у листі Христинівського відділення поліції Уманського відділу ГУНП в Черкаській області від 11.06.2016 р. № 3622 (т.1, а.с. 112).
У висновку Христинівського відділення поліції Уманського відділу ГУНП в Черкаській області від 11.06.2016 р. (т.1, а.с. 113), а позивачем надано лише копію першої сторінки цього висновку, зазначено про відсутність даних, які б вказували на наявність в подіях ознак кримінального правопорушення.
Листом Христинівського відділення поліції Уманського відділу ГУНП в Черкаській області від 21.08.2019 р. № 4782 (т.1, а.с. 147) повідомлено ОСОБА_4 , що підстав для внесення відомостей до ЄРДР немає.
У довідці Христинівського відділення поліції Уманського відділу ГУНП в Черкаській області від 21.08.2019 р. (т.1, а.с. 148) викладено пояснення ОСОБА_2 про те, що 05.08.2019 р. вона на своїй території збудувала загорожу для гусей, та пояснення Івангородського сільського голови ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_4 незаконно відбирає в ОСОБА_2 земельну ділянку, до ОСОБА_4 звертались з проханням припинити самозахват землі, але ОСОБА_4 продовжує вчиняти протиправні дії відносно ОСОБА_2 .
У висновку Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області від 03.06.2014 р. (т.1, а.с. 88) йде мова про те, що присадибну земельну ділянку ОСОБА_4 в необрахованій частині використовує її сусідка ОСОБА_2 і що це встановлено виїздом СОГ на місце події.
Однак, вказаний документ не може бути використаний як доказ на підтвердження заявлених позивачем вимог, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 77-80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. У ньому не зазначено про обставини, що стосуються предмета доказування, - розміщення майна відповідачів на земельних ділянках ОСОБА_4 , знищення межових знаків на цих земельних ділянках. Висновок складений органом, що відповідно до ст. 158 ЗК України не належить до органів, що вирішують земельні спори, який не має відповідного матеріального забезпечення для констатації факту порушення права особи на земельну ділянку. Крім того, висновок констатує стан речей у 2014 р., а не на дату звернення з позовом до суду, у висновку не зазначено, на підставі яких документів чи дій дільничний інспектор міліції, який складав документ, прийшов до такого підсумку. Висновок міліції не може бути доказом на підтвердження обставин використання однією особою земельної ділянки іншої особи. Одним із таких доказів у даному випадку міг бути висновок судової земельно - технічної експертизи, якою можливо було б встановити факти використання особою земельної ділянки іншої особи, розміщення на цій земельній ділянці чужого майна. Однак, сторона позивача у справі не заявляла клопотання про проведення такої експертизи.
У разі будь - яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю (ст. 391 ЦК України).
Статтею 152 ЗК України визначені способи захисту прав громадян на земельні ділянки (визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів) та встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельними ділянками у судовому порядку є наявність підтвердженого належними та допустимими доказами права особи (власності або користування) щодо земельних ділянок, а також підтверджений належними та допустимими доказами факт порушення цього права на земельні ділянки.
Суд вважає, що факт порушення права позивача на земельні ділянки не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.
Позивач просила суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом звільнення земельних ділянок від майна відповідачів та приведення їх у попередній стан.
Однак, у позовній заяві відсутні згадки про будь -яке майно відповідачів, яке знаходиться на земельних ділянках позивача ОСОБА_4 .
Стороною позивача суду не надано будь - яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини.
У той же час відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд розглядає справи на основі принципу диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Іншими словами, рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Крім доказів, зазначених вище, стороною позивача були надані суду фотографії, відповіді державних органів, зокрема, Христинівської райдержадміністрації. Однак, всі вони в силу положень ст. ст. 77-80 ЦПК України не можуть бути підтвердженням обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги сторони позивача.
Що стосується межових знаків.
У позовній заяві зазначено, що у технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, наявний акт про передачу на зберігання межових знаків від 28.08.2008 р., складений позивачем ОСОБА_4 та представником ПП «Данте», згідно з яким ОСОБА_4 прийняла на зберігання межові знаки у кількості 8 штук, які встановлені по периметру 402,43 м земельної ділянки загальною площею 0,3224 га. Копія акта наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 64).
У позовній заяві також вказано, що після розміщення межових знаків ПП «Данте» восени 2008 р. ОСОБА_2 без будь - якого дозволу демонтувала належним чином встановлені кілки, які визначали межі земельних ділянок ОСОБА_4 . Прохання останньої до ОСОБА_2 віддати межові знаки або самостійно відновити їх розміщення на земельних ділянках були проігноровані.
На підтвердження вказаних обставин стороною позивача суду не надано будь - яких належних та допустимих доказів.
Відповідно до ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. Аналогічне положення міститься в п. 4.2. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18.05.2010 р.
Тобто, вимагати можна сприяння у відновленні межових знаків, а не їх відновлення, що є прерогативою виконавця робіт - юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням, мають сертифікованих інженерів - землевпорядників.
Позивач не довела порушення її права користування земельними ділянками належними та допустимими доказами, а тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 16 ч. ч. 1, 2, 391 ЦК України, ст. ст. 106, 152 ЗК України, ст. ст. 13 ч. 1, 76-80, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Івангородської сільської ради (20040, Черкаська область, Уманський район, с. Івангород, вул. Козацька, 1, код ЄДРПОУ 33376240), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Христинівський районний суд Черкаської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складенняповного судового рішення апеляційної скарги.
Повне судове рішення складене 05.08.2021 року.
Суддя: М.Ф. Олійник