05 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 160/15253/20
адміністративне провадження № К/9901/27679/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року
у справі №160/15253/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1691к від 15.10.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського ВП Кам'янського ВП ГУНП» щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення від служби у поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №282 о/с від 19.10.2020 «По особовому складу» у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області поновити позивача на посаді дільничного офіцера поліції Дніпровського ВП Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області з 20.10.2020 року;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача моральну шкоду у розмірі 70000 гривень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року по справі №160/15253/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення про захід впливу у вигляді звільнення вжито до позивача за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни.
Тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду.
У поданій касаційній скарзі позивач, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Згідно статтею 50 (Примітка) Закону України "Про запобігання корупції" під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Директор Національного антикорупційного бюро України, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги позивач обіймав посаду дільничного офіцера поліції Дніпровського ВП Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Отже, посада публічної служби позивача не відноситься до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №160/15253/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
Н.А. Данилевич
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду