ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 серпня 2021 року м. Київ № 640/10966/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ
Головного територіального управління юстиції у місті Києві
про визнання протиправною та скасування постанови
від 24.04.2021 ВП №53818359, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі-відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 24.04.2021 ВП: №53818359 в частині накладення арешту на банківські рахунки ОСОБА_1 для отримання заробітної плати та соціальних виплат;
- зобов'язати відповідача зняти арешти, накладені в рамках виконавчого провадження №53818359, з банківських рахунків за якими закріплено картки для зарахування заробітної плати та соціальних виплат НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 (картка НОМЕР_4 ), які відкрито в АТ КБ «Приватбанк», та які належать ОСОБА_1 .
В обгрунтування позовних вимог вказано, що оскаржуваною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Зазначив, що відповідачем накладено арешт на грошові кошти, у тому числі на рахунки, що використовуються для отримання заробітної плати та пенсії по інвалідності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/10966/21, з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено до судового розгляду по суті. Відповідачу запропоновано у встановлені судом строки надати відзив на позовну заяву.
Також, вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №53818359.
В судовому засіданні 03.06.2021 судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем у визначений судом строк не надано відзиву на позовну заяву та не виконано вимоги ухвали суду від 19.05.2021 та не надано належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №53818359.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гусєвою Яною Андріївною від 24.02.2021 ВП №53818359, в зв'язку з несплатою боржником заборгованості згідно виконавчого документа, для забезпечення належного виконання рішення органом державної виконавчої служби, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення арешту на кошти, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі по тексту також - Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з нормами статті 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
При цьому, за частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно частини третьої вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 7).
Відповідно до змісту частин першої-четвертої, десятої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем накладено арешт на кошти позивача, що містяться на рахунках, у розмірі суми стягнення (з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди, витрат виконавчого провадження) 520723,61 грн.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
При цьому, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
З наведеного слідує, що Законом визначено обставини, на підставі яких не підлягають арешту кошти, зокрема: кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках; звернення стягнення на виплати, які заборонено законом.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 22 червня 2012 року №758, рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поротній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та не бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів;
Відповідно до постанови Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів», банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб'єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (розділ 5, пункт 68). Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (розділ 1, пункт 6).
Тож, рахунки, стосовно яких відповідачем винесено постанову про накладення арешту, не є рахунками зі спеціальним режимом використання, і крім того, на них можуть зараховуватися будь-які надходження (грошові кошти).
Як зазначалось вище, державний виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу - застосувати арешт коштів боржника (фізичної особи), що знаходяться на рахунку такого боржника у банківській установі, однак, за винятком коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» наведений у статті 73 зазначеного Закону.
Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Так, зі змісту наведених норм вбачається, що такі види виплат, як заробітна плата та пенсія по інвалідності, не відноситься до законодавчо визначеного переліку коштів, на які забороняється здійснення стягнення в рамках виконавчого провадження. Тобто, у державного виконавця не було заборони щодо накладення арешту саме на ці рахунки, оскільки вони не є із спеціальним режимом використання та звернення стягнення законом на них не заборонено.
Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не взято до уваги норми частини першої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішення про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до частини восьмої статті 48 Закону №1404-VІІІ виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону №1404-VІІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
У силу положень статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зокрема, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що розмір відрахувань, що можуть бути утримані з кожної виплаченої фізичній особі (боржнику) суми доходу у вигляді заробітної плати чітко регламентований статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження», а тому, звернення стягнення на всю виплачену фізичній особі заробітну плату суперечить законодавчо встановленому порядку.
За даними роздруківки виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 (картка НОМЕР_5 ) упродовж періоду з 10.03.2020 по 09.10.2020 на вказаний рахунок позивачу регулярно надходили суми коштів від Пенсійного фонду з призначенням «пенсія» (а.с. 14).
За даними роздруківки виписки по картці/рахунку НОМЕР_3 (картка НОМЕР_4 ) упродовж періоду з 16.03.2020 по 16.04.2020 на вказаний рахунок позивачу регулярно надходили суми коштів від НПУ ім. Драгоманова з призначенням «зарплата» (а.с. 13).
За посиланням позивача та що не заперечено відповідачем, позивач зверталась до державного виконавця з відповідною заявою про розблокування банківських карток для отримання соціальних виплат. До заяви позивач додала виписки з банківських рахунків, з яких вбачається, що на вказані карткові рахунки надходять виключно заробітна плата та пенсія по інвалідності.
Стаття 43 Конституції України, гарантує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. А норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
Стаття 46 Конституції України встановлює, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Приписи частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати, визначають, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Отже, суд приходить до висновку, що накладаючи арешт на кошти позивача, розміщені в АТ КБ «ПриватБанк» за вказаними рахунками, відповідач позбавив його джерел до існування та порушив його право на соціальний захист.
Так, накладення арешту на всі рахунки боржника (фізичної особи) у банку, який призначений для виплати заробітної плати та пенсії, унеможливлює своєчасне отримання таким боржником у встановленому законом розмірі заробітної плати то соціальної виплати, що призводить до порушення його конституційних прав громадянина, зокрема, на одержання винагороди за працю.
Викладене, свідчить про те, що відрахування із заробітної плати або пенсії боржника у межах цієї справи можуть складати не більше 20 відсотків, як то передбачено частиною другою статті 70 Закону. У свою чергу, метою арешту коштів на рахунку боржника є забезпечення виконання виконавчого документа. Такий арешт, як правило, накладається у межах належної до стягнення суми та витрат виконавчого провадження.
Разом з тим, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено відкриття фізичним особам рахунків зі спеціальним режимом їх використання. З матеріалів справи вбачається, що рахунки, відкриті АТ КБ «Приватбанк» позивачем, на кошти на яких виконавцем був накладений арешт, є поточними рахунками боржника, які використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі отримання заробітної плати від роботодавця.
Таким чином, суд дійшов висновку, що державний виконавець перед винесенням оскаржуваної постанови про накладення арешту на кошти позивача в АТ КБ «ПриватБанк» не здійснив перевірку майнового стану боржника, в результаті чого, безпідставно накладено арешт. Зважаючи на те, що кошти, які отримує особа в якості заробітної плати та пенсії, мають особливу правову природу та захищені законодавцем від звернення на них стягнення безпосередньо у повному обсязі, то дія арешту, накладеного на карткові рахунки особи, на які надходять заробітна плата та пенсія, порушує її гарантоване Конституцією України право на одержання винагороди за працю та соціальних виплат і ставить під загрозу засоби існування такої особи.
Разом з цим, суд зазначає, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 24.04.2021 ВП №53818359 в частині накладення арешту на банківські рахунки ОСОБА_1 для отримання заробітної плати та соціальних виплат, які відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 (картка НОМЕР_5 ), № НОМЕР_3 (картка НОМЕР_4 ).
Зобов'язати Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт з банківських рахунків за якими закріплено картки для зарахування заробітної плати та соціальних виплат № НОМЕР_1 (картка НОМЕР_5 ), № НОМЕР_3 (картка НОМЕР_4 ), які відкрито в АТ КБ «Приватбанк», та які належать ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.