ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
04 серпня 2021 року справа №640/22125/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
до1. Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України (далі по тексту - відповідач 1, Штаб АТЦ при СБУ); 2. Служби безпеки України (далі по тексту - відповідач 2, СБУ)
про1) визнання протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2018 року; 2) зобов'язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2018 року
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що вважає протиправним не нарахування та не виплати йому відповідачем 1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2018 року.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ухвалою від 24 вересня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/22125/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач 1 подав відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає, що позивач помилково звернувся із позовом до Штабу АТЦ при СБУ, оскільки Штаб є виконавчим органом Антитерористичного центру, формується за рахунок штатної чисельності СБУ і підпорядковується керівникові Центру; нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється СБУ та зазначає, що індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів на відповідний рік; фінансування СБУ здійснюється за рахунок Державного бюджету України; у межах наявного фінансового ресурсу виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям за період з 2015 року по березень 218 року у СБУ можливості не було; відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки не має.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому повторно обґрунтував позовні вимоги.
Одночасно з поданням відповіді відзив на адміністративний позов, позивач подав клопотання про залучення Служби безпеки України співвідповідачем у справі.
Ухвалою від 11 березня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив клопотання позивача та залучив Службу безпеки України до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача.
Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, в яких проводяться відповідні грошові виплати населенню та у межах фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів; згідно зі статтею 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення, тобто забороняється здійснювати платежі за межами бюджетних асигнувань, що підтверджується роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16 липня 2015 року №10685/0/14-15/10, від 09 червня 2016 року №252/10/136-16 та від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17.
Крім того, відповідач 2 зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач у відповіді на відзив відповідача 2 повторно обґрунтував позовні вимоги та зазначив, що частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком та обґрунтував свою позицію рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013.
Відповідач 1 у запереченні проти відповіді на відзив позивача повторно зазначив, що Державним бюджетом України на 2012 - 2017 роки не передбачались грошові кошти на проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців та Кабінетом Міністрів України особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення на 2014-2015 роки не затверджувався, в свою чергу, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються за наявності відповідного бюджетного призначення, а, отже, наведені обставини свідчать відсутність вини СБУ як роботодавця.
Відповідач 2 подав заперечення проти відповіді на відзив позивача, в якому повторно вказав на те, що з урахуванням відсутності видатків на проведення індексації грошового забезпечення, СБУ, як головний розпорядник бюджетних коштів, не мав правових підстав для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, в тому числі позивача, поза межами видатків державного бюджету.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до витягу з наказу голови Служби безпеки України від 26 вересня 2019 року №1287-ОС полковник ОСОБА_1 з 27 вересня 2019 року звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України за підпунктом «а» пункту 61, підпунктом «г» пункту 63 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та пунктом 881 у запас Служби безпеки України.
Позивач звернувся до відповідача 1 із заявою від 08 липня 2020 року, в якій просить повідомити чи здійснювалася індексація його грошового забезпечення під час проходження військової служби у Штабі АТЦ при СБУ та, якщо, індексація не здійснювалася нарахувати та виплатити індексація його грошового забезпечення.
Листом від 21 липня 2020 року №33/6-Т-968/92 відповідач 1 повідомив, що згідно із статтею 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів, зокрема, бюджетів всіх рівнів на відповідний рік; відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не має.
Відповідачем 1 також зазначено, що з 01 березня 2018 року підвищено розміри посадових окладів усіх категорій військовослужбовців; обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів; в період з березня 2018 по листопад 2018 року індексація не грошових доходів населення не нараховувалася, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила встановлений поріг індексації.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Статтею 17 Конституції України гарантовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частинами першою - четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З 01 січня 2016 року пунктом 20 розділу I Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни, зокрема, до частини першої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а саме цифри 101 замінено цифрами 103, тобто, з 01 січня 2016 року індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
17 липня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі по тексту - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 11 Порядку №1078, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
З 01 січня 2016 року в абзац другий пункту 11 Порядку №1078 постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року №77 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 і від 9 грудня 2015року №1013» внесені зміни, якими цифри 101 замінено цифрами 103, а, отже, встановлено, що з 01 січня 2016 року індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації, зокрема, підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Відповідно до вказаних норм на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Відповідачі у відзиві, як на підставу для не нарахування позивачеві індексації грошового забезпечення за спірний період вказують, що у межах наявного фінансового ресурсу виплатити індексацію грошового забезпечення відповідача з січня 2015 року по березень 2018 року у СБУ можливість відсутня та посилаються на роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17, відповідно до якого механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки не має.
Положеннями Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 чітко визначено джерело коштів на проведення індексації.
Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17 та від 19 червня 2019 року №825/1987/17, які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Посилання відповідача 2 на роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16 липня 2015 року №10685/0/14-15/10, від 09 червня 2016 року №252/10/136-16 та від 08 серпня 2017 року №78/0/66-17, в яких зазначено, що забороняється здійснювати платежі за межами бюджетних асигнувань, а також відсутній механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди, суд не приймає до уваги, оскільки вони є внутрішньо - відомчими документами та носять рекомендаційний характер та, як вже зазначалось, обов'язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
За таких обставин, не проведення та невиплата цієї гарантії є втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з наказом голови Служби безпеки України від 26 вересня 2019 року №1287-ОС позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу Служби безпеки України та, відповідно до зазначеного наказу, позивачу виплачені: одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, грошова компенсація вартості за неотримане речове майно та грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2019 рік.
Відповідно до пункту 12 Положення про Антитерористичний центр та його координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 14 квітня 1999 року №379/99, зокрема, що штаб АТЦ при СБУ формується за рахунок штатної чисельності Служби безпеки України.
Як зазначив суд вище, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Служби безпеки України.
Таким чином, оскільки, позивач під час проходження військової служби був зарахований до особового складу Служби безпеки України, виплати позивачу здійснювалися Службою безпеки України, обов'язок по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення позивачу покладений на відповідача 2.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутність у відповідача 2 видатків на проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців у період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2018 року та відсутність механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки не звільняють відповідача 2 від обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а не проведення та невиплата цієї гарантії є втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, оскільки відповідачем 2 не доведено правомірність не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2018 року, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2018 року та зобов'язання відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2018 року.
Крім того, суд вважає безпідставними доводи відповідачів щодо пропущення позивачем строку звернення, оскільки про не здійснення нарахування та не виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2018 року позивач дізнався з листа відповідача 1 від 21 липня 2020 року №33/6-Т-968/92, до суду з адміністративним позовом позивач звернувся 17 вересня 2020 року. Отже, на переконання суду, позовну заяву позивачем подано до суду в межах шестимісячного строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем 2 не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2018 року.
3. Зобов'язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 листопада 2015 року по 01 березня 2018 року.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Штаб Антитерористичного центру при Службі безпеки України (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 5/2; ідентифікаційний код 20003331);
Служба безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33; ідентифікаційний код 00034074).
Суддя В.А. Кузьменко