ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 липня 2021 року м. Київ № 640/11980/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Васильєвій Ю.В., за участі: представника позивача - Стеценка О.В., представника відповідача - Нівакшонової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТІС-ТЕХНОЛОГІЯ»
до Київської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -
На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 липня 2021 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БІТІС-ТЕХНОЛОГІЯ» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул.. Промислова, буд. 5 Код ЄДРПОУ 37360453) з позовом до Київської митниці Державної митної служби (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359), в якому просить суд визнати противоправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100130/2021/00025 від 16.02.2021 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100130/2021/000001/2 від 16.02.2021 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в наявності у Відповідача були всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару Позивача, кількісні і якісні його характеристики, а відтак Відповідач не мав права застосовувати інший, окрім першого, метод для визначення митної вартості товару. Позивач наголошує, що Відповідач не мав права коригувати митну вартість товару, проте останній, протиправно визначив митну вартість імпортованого Позивачем товару шляхом видання рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100130/2021/000001/2 від 16.02.2021 року, без будь-якого обґрунтування такого коригування на підставі нібито резервного методу визначення митної вартості товару.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання по справі.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що надані позивачем до митного оформлення документи не містили достовірних та об'єктивних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак, декларантом не надано додаткові документи із переліку, тобто декларантом не вжито заходів встановлених ч.2 ст. 52, ч.3 ст. 53, ст. 58 МК України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення, у зв'язку із чим, керуючись положеннями МК України, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються було неможливо підтвердити. У зв'язку з вищевикладеним та відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 1 та 2 частини 5 статті 54, частини 6 статті 54, частини 2 статті 58 та частини 10 статті 58 Кодексу, митний орган відмовив у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 16.02.2021 №UA100130/2021/000001/2.
Протокольною ухвалою суду від 15.06.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 28 липня 2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що митним органом не визначено, які саме містяться розбіжності в наданих декларантом документах та яких саме достовірних та об'єктивних відомостей не вистачає, хоча саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви щодо визначеної декларантом вартості товару. Окрім того, позивачем наголошено, що митним органом ціна товару в оскаржуваному рішенні визначені взагалі на підставі інших ВМД, без будь-якого аналізу ціни відповідного товару на ринку та без будь-якого реального обґрунтування.
Представник відповідача в судовому засіданні 28 липня 2021 року проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
У судовому засіданні 28 липня 2021 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
14.05.2020 року між ТОВ «БІТІС-ТЕХНОЛОГІЯ» (надалі - Позивач та/або Покупець) та «HANGZHOU YOURUN SHOES AND HATS.CO., LTD» (Продавець) було укладено контракт №2020/HY/BT на постачання взуття (домашніх капці) разом з усіма додатковими угодами (надалі - Контракт).
Згідно п. 1.1. Контракту кількість, Продавець зобов'язаний поставити, а Покупець зобов'язаний прийняти та здійснити оплату Товару за кількістю та вартістю, узгоджену Сторонами в інвойсах, складених відповідно до цього Контракту. Згідно п. 1.2. Контракту умови поставки по даному Контракту визначаються в інвойсах.
Відповідно умов Контракту 24.12.2020 року Продавець (який є виробником Товару) виставив Покупцю Інвойс №2020YR057 відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю домашнє взуття (домашні капці, кімнатного використання) на загальну суму 58567,68 долари США.
11.05.2020 року між ТОВ «БІТІС-ТЕХНОЛОГІЯ» та ТОВ «ЛАМАНІЙ ШИЛІНГ» було укладено Договір №11-03 про транспортно-експедиторське обслуговування (транспортне експедирування) згідно умов якого ТОВ «ЛАМАННІ ШИЛІНГ» зобов'язується надати або організовувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних операцій.
Також, 20.02.2018 року між ТОВ «БІТІС-ТЕХНОЛОГІЯ» та ТОВ «АКРУКС» було укладено Договір №2002-18. Відповідно до вказаного договору ТОВ «АКРУКС» зобов'язувалось, надавати ТОВ «БІТІС-ТЕХНОЛОГІЯ» комплекс митно-брокерських послуг.
Митним брокером Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітіс-Технологія" подано до митного оформлення декларацію №UA100130/2021/520653.
До зазначеної декларації брокером також було додано наступні документи: - пакувальний лист Б/н від 24.12.2020; - Рахунок-фактура (інвойс) M2020YR057 від 24.12.2020; - коносамент SHALEG2012146 від 05.01.2021; - Автотранспортна накладна М449 від 15.01.2021; - декларація про походження товару №2020YR057 від 24.12.2020; - акт про проведення огляду товарів транспортних засобів №UA100130/2021/520642 від 16.02.2021; - документи, що підтверджують вартість перевезення товару МЗ54820 від 10.02.2021 року; - зовнішньоекономічний договір (контракт) M2020/HY/BTвід 14.05.2020 року; - доповнення № 1 до зовнішньоекономічного договору (контракт) J020/HY/BT від 14.05.2020 року; - доповнення № 2 до зовнішньоекономічного договору (контракт) M2020/HY/BT від 14.05.2020 року; - договір про надання послуг митного брокера М2002-18 від 20.02.2018року; - договір про перевезення М11-03 від 11.03.2020.
Однак, 16.02.2021 року на електронну пошту Позивача від Відповідача надійшов запит про витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
16.02.2021 року позивач направив на адресу Відповідача лист за вих. № 06, до якого було додано всі документи, які підтверджують заявлену Позивачем митну вартість товару - домашнє взуття (домашні капці, кімнатного використання), серед яких:
- копія митної декларації країни відправлення №223120200002955609 від 04.01.2021 року;
- прайс лист виробника товару б/н від 01.06.2020 року;
- банківський платіжний документ, що стосується оплати товару №75 від 30.12.2020 року;
- банківський платіжний документ, що стосується оплати товару №78 від 19.01.2021 року;
16.02.2021 року Відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100130/2021/00025 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100130/2021/000001/2.
У вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що:
1) Відповідно до умов контракту від 14.05.2020 M2020/HY/BT оплата за товар здійснюється на умовах попередньої оплати. Проте, до митного оформлення надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару без печатки банку.
2) Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (реєстрація в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296) до документів, що підтверджують транспортні витрати можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місщ ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Проте, до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 10.02.2021 №354820, яка видана ТОВ «ЛАМАН ШИЛІНГ», яке не є перевізником відповідно до коносаменту від 05.01.2021 №SHALEG2012146;
3) Відповідно до наданих документів, товар постачається на умовах FOB Shanghai. Проте, в коносаменті від 05.01.2021 №SHALEG2012146 зазначено «FREIGHT PREPAID». В той же час, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів які підтверджують вартість перевезення.
Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення обумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З аналізу частин 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частиною п'ятою статті 53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Враховуючи вищевикладене, аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.
Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви у можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі №826/18258/13-а.
Стосовно того, що до митного оформлення було надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару без печатки банку, суд зазначає, згідно з поясненнями позивача, такі платіжні документи були наявні в електронному вигляді, а тому останні не містили печатки та підпису. Разом з тим, суд звертає увагу, що до матеріалів справи позивачем долучено аналогічного змісту платіжні документи, на яких містяться підпис уповноваженої особи та печатка Акціонерного товариства «ОТП Банк», а тому в суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність наданих митному органу платіжних документів, оскільки аналогічні документи з усіма необхідними реквізитами також долучено до матеріалів справи.
Стосовно відсутності даних щодо складової митної вартості товару, а саме: вартості пакування та маркування у наданих до митного оформлення документах, з матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення товару були надані усі документи, які підтверджують фактурну (інвойсну) вартість товару, а саме: контракт з додатками, інвойс, специфікація, прайс-лист, комерційна пропозиція на товар, тощо.
Згідно до умов Контракту, а саме п.2.2, вартість Контракту визначена за базисом поставки FOB Tianjin, згідно «Інкотермс 2010». Вантажоотримувач ТОВ «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ». У ціні Контракту враховані вартість Товару, вартість упаковки, навантаження Товару на транспортний засіб, витрати по митному оформленню, необхідні для експорту Товару.
Пунктами 6.1 та 6.2 Контракту передбачено, що при постачанні товар пакується у ящики, бочки або картоні короби на піддонах. Тара та упаковка є такими, що не підлягають поверненню, а їх вартість включена у вартість Контракту.
На підтвердження вищезазначеного позивачем до митного оформлення були надані прас-лист від 30.04.2020 р. та комерційна пропозиція від 02.05.2020 р., де вартість тари та упаковки включено у ціну Товару.
Таким чином, відповідно до договору вартість упаковки включена у вартість товару, який поставлений в Україну, а тому вимога надати будь-які додаткові документи щодо вартості упаковки, яка включена у вартість товару є неправомірною.
Стосовно зауважень митного органу відносно ненадання позивачем документів, що містять відомості про вартість перевезення, суд бере до уваги доводи позивача, що відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення не враховано, що вартість перевезення була включена позивачем до митної вартості товару.
За умовами контракту від 20.05.2020 р. доставка здійснюється за умовами FOB Tianjin.
Відповідно до Інкотермс 2010 ціна FOB означає, що фактурна (контрактна) ціна за товар включає в себе: вартість товару, включаючи тару, пакування/маркування товару (зазначена у інвойсі) + суму експортно-митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів + вартість доставки на борт судна в названому порту відвантаження.
Перевезення товару за умовами FOB покладається на Покупця. Тому фактурна вартість товару не може враховувати перевезення товару судном, як це зазначено митним інспектором у якості порушення з боку ТОВ «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» в п. 2 рішення про коригування митної вартості.
Отже, постачальник доставив товар на судно, де до покупця за умовою постачання FOB перейшли ризики втрати майна. На цьому обов'язок Постачальника щодо виконання поставки товару було виконано.
З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2019 р. між ТОВ «АЗОВТРАНСКОМПЛЕКТ» та ТОВ «АФ-ГРУП» було укладено договір транспортного експедирування №0032, за умовами якого останнє зобов'язувалось за дорученням позивача організувати за винагороду і за його рахунок транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів у міжнародному сполученні та по території України, а також надавати інші транспортно-експедиторські послуги (а.с. 33-35).
Відповідно умов вказаного договору ТОВ «АФ-ГРУП» здійснив фрахт товару, а саме: здійснив перевозення останнього до України, у зв'язку з чим виставив позивачу рахунок №1441 від 02.09.2020 р., з якого вбачаються конкретний перелік послуг, які надав експедитор (а.с. 39).
Вартість послуг, яка зазначена без ПДВ свідчить про їх надання поза митною територією України. Так, вартість фрахту (перевезення) товару до України 44208,00 грн. Зазначення вартості без ПДВ підтверджує надання послуг поза митним кордоном України.
Позивачем, в особі декларанта ТОВ «АФ-ГРУП», до митного органу, зокрема, подано довідку про транспортні витрати від 02.09.2020 року, відповідно до якої транспортні витрати на доставку вантажу з порту з Китаю до митного кордону України - ЧМРП, в контейнері IPXU2107343 за коносаментом 910896264 (S0120070285), складають 44208,00 грн. (а.с. 38).
Суд погоджується з позивачем, що вказана довідка від 02.09.2020 року є документом, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та враховувалася Одеською митницею Держмитслужби при прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а відтак не заслуговують на увагу твердження відповідача, про не надання до митного оформлення разом з митною декларацією документів, що підтверджують витрати на транспортування чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Стосовно зауважень митного органу відносно ненадання позивачем документів, що містять відомості про вартість перевезення, суд зазначає, що відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення не враховано, що вартість перевезення була включена позивачем до митної вартості товару.
За умовами контракту від 14.05.2020 доставка здійснюється за умовами FOB Shanghai (відповідно до «Інкоткермс» 2010).
Відповідно до Інкотермс 2010 ціна FOB означає, що фактурна (контрактна) ціна за товар включає в себе: вартість товару, включаючи тару, пакування/маркування товару (зазначена у інвойсі) + суму експортно-митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів + вартість доставки на борт судна в названому порту відвантаження (за виключенням вартості транспортування в порт призначення).
Перевезення товару за умовами FOB покладається на Покупця. Тому фактурна вартість товару не може враховувати перевезення товару судном в порт призначення.
Отже, постачальник доставив товар на судно, де до покупця за умовою постачання FOB перейшли ризики втрати майна. На цьому обов'язок Постачальника щодо виконання поставки товару було виконано.
Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 2.2 контракту від 14.05.2020 №2020/HY/BT визначено, що ціни на товар визначені в інвойсах.
При цьому, у поданому позивачем у порядку 55 МК України прайс-листі ціни на поставлений товар відповідають цінам, указаним в інвойсі від 24.12.2020 №2020YR057, оскільки у вказаному прайс-листі ціни указані з урахуванням умов поставки (terms of delivery) з порту (port export) Shanghai.
Умовами FOB передбачено обов'язок Покупця укласти договір транспортних витрат щодо доставки контейнера, що і було зроблено позивачем та укладено договір з ТОВ "Ламан Шиппінг" від 11.03.2020 №11-03, який надано разом зі всіма документами, у тому числі і з довідкою про транспортні витрати.
Так, за умовами зазначеного договору ТОВ "Ламан Шиппінг" зобов'язувалось за рахунок позивача організувати транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги.
Відповідно умов вказаного договору ТОВ "Ламан Шиппінг" здійснив фрахт товару, а саме: здійснив перевезення вантажу в контейнері TCNU1327565 згідно з коносаментом SHALEG2012146 за маршрутом порт Shanghai(China) - порт Odessa(Ukraine).
Позивачем, в особі декларанта ТОВ «АКРУКС», до митного органу, зокрема, подано довідку про транспортні витрати від 10.02.2021 року №354820, відповідно до якої вартість міжнародного морського перевезення вантажу в контейнері TCNU1327565 згідно з коносаментом SHALEG2012146 за маршрутом порт Shanghai(China) - порт Odessa(Ukraine), становить 166 838 грн. 00 коп.
На переконання суду, вказана довідка від 10.02.2021 року, яка була надана митному органу під час митного оформлення товару, є документом, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а відтак не заслуговують на увагу твердження відповідача, про не надання до митного оформлення разом з митною декларацією документів, що підтверджують витрати на транспортування чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Таким чином, доводи відповідача, покладені в обґрунтування оспорюваного рішення, спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи.
Також, суд зазначає, що в судовому засіданні було встановлено, що коригуючи вартість заявленого до митного оформлення товару позивача, відповідач, скоригував таку вартість виходячи з розрахунку ціни на 1 кг товару, про що також зазначено на сторінці 2 рішення про коригування митної вартості товару, взявши за основу ЕМД від 14.11.2020 №100060/2022/343645, в той час, як заявлена позивачем вартість товару розраховувалась за одну пару товару.
При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Суд акцентує увагу, що приписи вказаних вище статей МК України зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено, чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості № UA 100130/2021/000001/2 від 16.02.2021 року, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Також, суд констатує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.
Такі дії відповідача є порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Окрім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Митного кодексу України.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі № 810/1479/16.
Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТІС-ТЕХНОЛОГІЯ» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул.. Промислова, буд. 5 Код ЄДРПОУ 37360453) - задовольнити повністю.
2. Визнати противоправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100130/2021/00025 від 16.02.2021 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100130/2021/000001/2 від 16.02.2021 року.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІТІС-ТЕХНОЛОГІЯ» (08132, Київська область, м. Вишневе, вул.. Промислова, буд. 5 Код ЄДРПОУ 37360453) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 596, 87 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень вісімдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 04 серпня 2021 року.
Суддя Н.Г. Вєкуа