ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 серпня 2021 року м. Київ № 640/17282/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши клопотання представника відповідача 2, зазначені у відзиві на позовну заяву, в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправними та скасування припису та рішення, визнання протиправними дій
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, корпус 2, Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач 2), адреса: 03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31, корпус 2, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати припис Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №2119532 від 06 червня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене дорученням №064-3318 від 09 червня 2021 року4
- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу на підставі доручення від 09 червня 2021 року №064-3318 та припису від 06 червня 2021 року №2119532 щодо демонтажу нерухомого майна - нежитлової будівлі №368-1 зареєстрованого за №2359677080000, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 .
Підставами позову вказано порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача внаслідок демонтажу належного йому на праві власності об'єкта нерухомого майна.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.
27 липня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача 2, в якому останній, у тому числі просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс 7», викликати та допитати свідків, а також розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
В обгрунтування цього клопотання представник відповідача 2 послався на відомості, розміщена в мережі Інтернет щодо вартості 1 кв.м окремої споруди у місті Києві та вартості продажу офісного приміщення в місті Києві станом на травень 2021 року, самостійно обрахувавши таку вартість, виходячи з площі нежитлової будівлі, розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Руденко Лариси, 6а у Дарницькому районі міста Києва, та визначивши розмір 2 337 222,25 грн та 1 948 629,80, відповідно.
При цьому, представник відповідача 2 послався на положення частин 1, 3 та пункту 4 частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши клопотання представника відповідача 2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
У відповідності до частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Зазначені положення частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначають право саме особи, яка звернулась до суду за захистом своїх прав, розпоряджатись своїми правами, а не відповідача, чи інших учасників справи.
Як вже було зазначено судом підставами позову вказано порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача внаслідок демонтажу належного йому на праві власності об'єкта нерухомого майна.
При цьому, позивач у своїй позовній заяві не вказує, що він має намір в майбутньому звернутись з відповідним позовом про відшкодування шкоди. В свою чергу, користуватись своїм правом на звернення до суду з вимогою про відшкодування шкоди, позивач має право на власний розсуд, а не виходячи з міркувань суб'єкта владних повноважень щодо визначення останнім вартості майна та оренди майна за посиланнями, розміщеними в мережі Інтернет.
Більш того, як вже було зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження від 30 червня 2021 року, згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обгрунтовуючи свої заперечення представник відповідача 2 посилається на вартість оренди майна та вартість майна за цінами, які зазначені за посиланнями у мережі Інтернет.
В той же час, представником відповідача 2 не надано суду доказів, що позивач дійсно має намір звернутись з вимогою про відшкодування шкоди, або що останній погоджується з визначеною самостійно відповідачем 2 вартістю майна, яке, на його думку, йому належить.
Суд ще раз наголошує, що підставами цього позову є протиправність припису, рішення та дій суб'єктів владних повноважень, які вже мали місце бути, а не які можливо відбудуться в майбутньому.
Зважаючи на те, що предмет спору у вказаній адміністративній справі не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а посилання представника відповідача не є належним чином вмотивованими та обгрунтованими підставами, які дозволяють суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 листопада 2006 року (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід дерржави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".
Суд погоджується з такою позицією щодо Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції.
За таких підстав, на цій стадії судового розгляду, а також враховуючи, що представником відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність призначення судового засідання з викликом сторін або розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а доводи, на які посилається представник є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи з викликом сторін або з проведенням підготовчого засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та призначення судового засідання або за правилами загального позовного провадження. В разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень сторін, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об'єктивного розгляду, в тому числі з урахуванням можливості з власної ініціативи призначити судове засідання або перейти до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Щодо вимог представника відповідача 2 про залучення до участі у справі третьої особи та виклику свідків, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив повинен містити: 1) найменування (ім'я) позивача і номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, за наявності; 3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; 4) обставини, які визнаються відповідачем; 5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
В свою чергу, статтями 166,167 Кодексу адміністративного судочинства України визначені вимоги до заяв, клопотань та заперечень учасників справи при розгляді справи.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством передбачено право відповідача зазначити свої заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та, відповідно, заявити клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження у самому відзиві на позовну заяву. Інші заяви, клопотання та заперечення мають відповідати вимогам статей 166 та 167 Кодексу адміністративного судочинства.
Зважаючи на те, що клопотання про залучення третьої особи та виклику свідків не відповідають вимогам статті 166, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не розглядає їх по суті на теперішній час.
Керуючись статтями 166,167, 241 - 243, 248, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Клопотання представника Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К.Ю. Гарник