ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 серпня 2021 року м. Київ № 640/3814/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві
Центрального міжрегіонального управління
Міністерства юстиції України (м. Київ)
про визнання протиправною та скасування постанови
від 27.10.2020 ВП№59390223,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 27.10.2020 ВП №59390223 державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Є.І. про стягнення виконавчого збору в розмірі 8346,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що як оскаржувану постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору ВП №59390223 від 27.10.2020, так і саму постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не отримував.
Також, як вказує позивач, на момент її виселення, вона навіть не знала про існування виконавчого листа №761/18490/17 від 31.05.2019 та наявність відкритого відносно неї виконавчого провадження, оскільки на час видачі виконавчого листа 31.05.2019 рішення Шевченківського районного суду м. Києва ще не набрало законної сили, оскільки було оскаржено в апеляційному порядку, а постанова Київського апеляційного суду була постановлена тільки 12.08.2020. На даний час справа №761/18490/17 перебуває на розгляді в Касаційному цивільному суді у складі Верховного суду, де ухвалою про відкриття касаційного провадження від 02.11.2020 № 61-14960ск20 зупинено виконавче провадження.
Крім того, як зазначає позивач, державний виконавець Коваленко Є.І. не здійснив дій направлених на виконання виконавчого листа №761/18490/17 від 31.05.2019, а виселення ОСОБА_1 було здійснено 22.10.2020 зовсім по іншому виконавчому провадженню, а саме по ВП №53231584 з виконання виконавчого листа №761/17728/14 від 23.12.2016 відносно боржника ОСОБА_2 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач відзиву на позов не надав, однак подав через канцелярію суду на виконання вимог ухвали від 15.03.2021 копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 59390223.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2019 Державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) винесено постанову ВП №59390223 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №761/18490/17 від 31.05.2019 Шевченківського районного суду міста Києва стосовно зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні приватною власністю
Державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) 27.10.2020 винесено постанову ВП №59390223 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 8346,00 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VІІІ (далі по тексту - Закон №1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 74 Закон №1404 -VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 1 Закон №1404 -VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів.
Відповідно до статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.
За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.
У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.
На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку.
Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.
Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.
Таким чином, приписи 28 Закону №1404-VIII передбачають обов'язкове повідомлення боржника як про відкриття виконавчого провадження, так і про стягнення виконавчого збору. Більш того, постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим поштовим відправленням.
Водночас, з матеріалів виконавчого провадження ВП №59390223 вбачається, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2019, в порушення частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", не була направлена боржнику ОСОБА_1 рекомендованим поштовим повідомленням.
Постанова від 27.10.2020 ВП №59390223 про стягнення виконавчого збору також не була надіслана боржнику ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Крім того, Законом України "Про виконавче провадження" передбачено право сторін виконавчого провадження використовувати автоматизовану систему виконавчого провадження для відстежування стану виконавчого провадження, що не звільняє судового виконавця від вчинення належних дій в ході здійснення виконавчого провадження.
Виходячи з аналізу пункту 2 розділу VI Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 N2432/5, сторони виконавчого провадження можуть отримати доступ до Автоматизованої системи виконавчих проваджень за допомогою ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України.
Отже, зазначена система забезпечує можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації; доступ сторонам виконавчого провадження до документів виконавчого провадження.
Однак, відсутність у сторони виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження фактично позбавляє сторону доступу до такої системи та можливості формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, визначення дати їх прийняття (вчинення), а також можливості дистанційного доступу сторін виконавчого провадження до документів виконавчого провадження.
Ненаправлення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з відповідним ідентифікатором доступу прямо порушує право сторони (стягувача) щодо доступу до інформації, наявної в автоматизованій системі виконавчих проваджень, яке передбачене частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, матеріали виконавчого провадження ВП №59390223 містять: - вимогу державного виконавця від 21.09.2020; постанову державного виконавця від 14.09.2020 про залучення працівників органів внутрішніх справ; постанову державного виконавця від 14.09.2020 про зміну (доповнення) реєстраційних даних; акт державного виконавця від 22.10.2020; постанову державного виконавця від 27.10.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; постанову державного виконавця від 27.10.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП №59390223.
Проте, матеріали виконавчого провадження ВП №59390223 також не містять будь-яких доказів про надіслання вищенаведених рішень державного виконавця боржнику ОСОБА_1 , або взагалі будь-яке інформування державним виконавцем боржника - ОСОБА_1 про виконавче провадження ВП №59390223.
Також суд звертає увагу на те, що виконавче провадження ВП № 59390223 стосувалося виконання виконавчого листа №761/18490/17 від 31.05.2019 Шевченківського районного суду міста Києва. Проте з акту державного виконавця від 22.10.2020 вбачається, що виселення ОСОБА_1 відбулося на виконання іншого виконавчого листа №761/17728/14-ц від 23.12.2016 Шевченківського районного суду міста Києва.
За таких обставин суд приходить до висновку, що виконавчий збір стягнуто неправомірно, всупереч вимог Закону України "Про виконавче провадження".
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 59390223 від 27.10.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 8346,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110; код ЄДРПОУ 34967593) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.