ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 серпня 2021 року м. Київ № 826/5029/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доОфісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення,
У березні 2016 року ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Генеральної прокуратури України про: визнання протиправним та скасування наказу виконуючого обов'язки Генерального прокурора України від 02.03.2016 № 252-ц про її звільнення з посади начальника управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури у зв'язку із припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України; визнання недійсним запису № 29 від 02.03.2016 у трудовій книжці ОСОБА_1 ; поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України з 03.03.2016; стягнення з Генеральної прокуратури України на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 03.03.2016 і до фактичного поновлення на роботі; зобов'язання Генеральної прокуратури України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 10.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, відмовив в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 04.09.2020р. вищезазначені судові рішення скасовано, позов задоволено частково, справу в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 03.03.2016 і до моменту фактичного поновлення на роботі направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справу передано судді Каракашьяну С.К.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2020 справу прийнято до провадження судді Каракашьяна С.К.
В подальшому, ухвалою суду замінено найменування відповідача - "Генеральна прокуратура України" на "Офіс Генерального прокурора".
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Судом встановлено, наказом Генеральної прокуратури України від 02.03.2016 № 252-ц державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління статистики, організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури у зв'язку із припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України, на підставі довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 04.09.2020 у справі №826/5029/16 позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 02.03.2016 №252-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури у зв'язку із припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді начальника управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України з 03.03.2016.
Зобов'язано Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним запису № 29 від 02.03.2016 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 відмовлено.
Справу №826/5029/16 в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 03.03.2016 і до моменту фактичного поновлення на роботі направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, (далі - КЗпП), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Щодо розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення, суд враховує наступне.
Правила обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № (далі - Порядок №100).
Згідно з пунктом 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У відповідності до пункта 8 Порядка №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до пункта 10 Порядка №100, зокрема, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV Порядка №100 способом визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв'язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.
Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов'язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505» внесено зміни, в тому числі і до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 «посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур», яка вступила в силу 06 вересня 2017 року.
Відповідно до внесених змін до схеми посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур (додаток № 2) (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505, відбулось підвищення розміру посадового окладу.
Втім, постановою Кабінета Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213 внесено зміни до постанови Уряду від 08 лютого 1995 року №100. Зокрема, виключено пункт 10 Порядка.
Зазначена постанова набрала чинності 12 грудня 2020 року.
Отже, з указаної дати правові підстави для застосування коефіцієнта підвищення відсутні.
Відповідно до положень частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Положеннями статті 7 цього Кодексу закріплено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Стягнення середнього заробітка має на меті відшкодувати особі, правові підстави для звільнення якої були відсутні, заробіток, який було безпідставно неотримано за проміжок часу з моменту звільнення до моменту прийняття рішення про поновлення на посаді.
Оскільки такий проміжок часу можу бути суттєвим, пункт 10 Порядка передбачав можливість застосування коефіцієнта підвищення.
Однак, після втрати чинності таким пунктом правові підстави для застосування такого коефіцієнта відпали.
У справі, що розглядається, стягненню підлягає середній заробіток за період з 03.03.2016 по 04.09.2020 (дата ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі), протягом якого пункт Постанови №100 був чинним, тому суд приходить до висновку про застосування коефіцієнта підвищення під час розрахунку середнього заробітку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657
Проте, щодо коефіцієнта підвищення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 останні в даному випадку не застосовуються, оскільки такий коефіцієнт підвищення застосовується лише у разі призначення на посаду прокурора відділу Офісу Генерального прокурора.
Так, згідно довідки Офісу Генерального прокурора від 28.10.2020 №21-1239 зп за останні 2 календарні місяці роботи (січень та лютий 2016 року), сума середньоденної заробітної плати складає 1102,99 грн., сума середньої заробітної плати складає 22059,80 грн.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 коефіцієнт підвищення посадового окладу начальника самостійного управління складав 2,24.
Отже, середній заробіток позивача за відповідні періоди вимушеного прогулу становить:
1) з 03.03.2016 по 05.09.2017:
1102,99 грн. (середньоденна з/п) х 376 робочих дня = 414724,24 грн.
2) з 06.09.2017 по 04.09.2020:
1102,99 грн. (середньоденна з/п) х 2,24 (коефіцієнт підвищення)х749 робочих дня = 1850552,50 грн.
У підсумку, сума середнього заробітку за період з 03 березня 2016 року по 04 вересня 2020 року складає 2265276,74 грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні підлягають задоволенню.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби, - виконуються негайно.
Беручи до уваги наведену процесуальну норму, суд вважає, що рішення в частині стягнення суми заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Керуючись статтями 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01601, м.Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2016 по 04.09.2020 в розмірі 2 265 276,74 грн. (два мільйони двісті шістдесят п'ять тисяч двісті сімдесят шість гривень 74 коп.), без урахування обов'язкових податків та зборів.
3. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.К. Каракашьян