ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 серпня 2021 року м. Київ № 640/15385/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
доФонду гарантування вкладів фізичних осіб
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач / ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач/Фонд), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не здійснення дій із виплати гарантованої суми відшкодування ОСОБА_1 вкладника Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк», за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якого включено ОСОБА_1 на підставі договір банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1259-2014 та договір банківського рахунку від 11 червня 2014р. №8579, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський Банк» у розмірі 188 000 гривень та процентну ставку за вкладом у розмірі 8% процентів річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно яких позивачу має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлено судовими рішеннями, водночас відповідач своєю бездіяльністю порушує право власності позивача на вклад та право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що інформація про рахунки позивача, як вкладника ПАТ «Старокиївський банк» знаходилась в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2017 у справі №752/3185/17 про накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках 367 фізичних осіб, розміщених у ПАТ «Старокиївський банк».
Також відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на порушення позивачем строків звернення до суду, розглянувши яке, суд зауважує наступне. Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Водночас, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина першо статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 у справі №21-3538а15, сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто, бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Суд звертає увагу, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми Закону.
Таким чином, оцінюючи позовні вимоги, заявлені у межах даної адміністративної справи, співставивши такі вимоги з доводами представників сторін, суд вважає, що оскільки оцінці в даному випадку підлягає бездіяльність відповідача, яка продовжувалась і на дату подачі позовної заяви, правовідносини у даній справі є триваючими, а тому підстави для залишення адміністративного позову без розгляду - відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Судом встановлено, сторонами не заперечується, ОСОБА_1 11 червня 2014 року було укладено договір банківського вкладу № 06/1259-2014 з ПАТ «Старокиївський банк» за яким банком прийнято грошові кошти в розмірі 188000 гривень.
Правління Національного Банку України постановою від 12 травня 2014 року № 276/БТ віднесло Банк до категорії проблемних.
17 червня 2014 року Правління НБУ ухвалило постанову № 365 про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних.
На підставі цієї постанови Правління НБУ виконавча дирекцією Фонду 17 червня 2014 року прийнято рішення № 50 «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Старокиївський банк» було призначено Пантіну Л.О.
Цим рішенням Фонду було запроваджено тимчасову адміністрацію в Банку строком на три місяця з 18 червня по 18 вересня 2014 року.
Позивач, вважаючи, що його протиправно не включили до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду, звернувся до з позовом суду.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 18 травня 2015 року позов задовольнив частково. Зобов'язав Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду. У задоволенні іншої частини позову відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 02 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №826/4391/15:
- Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2015 року скасовано повністю.
- Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірним рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни від 29 серпня 2014 року № 61 щодо визнання нікчемними договору банківського вкладу від 11 червня 2014 року № 06/1259-2014 та договору банківського рахунку від 11 червня 2014 року № 8579, а справу в цій частині закрито.
У решті постанову суду першої інстанції залишено в силі. Листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2019 №34-036-2843/19 повідомлено, що Голосіївським районним судом м. Києва винесено ухвалу від 20.02.2017 №752/3185/17, згідно якої в рамках кримінального провадження №12014000000000367 накладено арешт на грошові кошти, що знаходиться на рахунках, відкритих у ПАТ «Старокиївський банк» на ім'я ОСОБА_1 , заборонивши видаткові операції та/або інше його використання.
В подальшому, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом від 08.05.2020 №02-036-6228/20 повідомив ОСОБА_1 , що 17.09.2019 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» подано документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, в зв'язку із чим виплата гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам банку завершена.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо не здійснення виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 4452 встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду (частина перша статті 11 Закону № 4452-VI).
Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону № 4452-VI. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (ч.1 ст. 26 Закону № 4452).
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів (ч.2 ст.26 Закону № 4452).
Отже, Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, та, зокрема, вирішує питання про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку.
Закон № 4452 диференціює правовідносини, що: 1) виникають між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами у межах граничної суми виплати за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку боржника та регулюються положеннями розділу V «Гарантії Фонду та відшкодування коштів за вкладами» цього Закону; 2) виникають між вкладником та банком, від імені якого діє уповноважена особа Фонду під час його ліквідації, щодо вимог кредиторів, задоволення яких здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, та регулюються положеннями розділу VІІІ «;Ліквідація банків» цього Закону.
Правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника, та у таких правовідносинах Фонд виконує функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
Разом з тим, у правовідносинах щодо задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку, які складаються за участі кредиторів неплатоспроможного банку та самого банку, Фонд виконує функції з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом, зокрема, його ліквідації, із дотриманням встановленого законом порядку ліквідації банків, та у вказаних відносинах майнові вимоги у кредиторів банку виникають до банку-боржника, що ліквідується. При цьому, такі вимоги кредиторів банку задовольняються в порядку та черговості, що визначені ст. 52 Закону, і у разі їх незадоволення через недостатність майна банку такі вимоги вважаються погашеними.
За положеннями ч. 4 ст. 53 Закону № 4452 у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.
Таким чином, суб'єктом, відповідальним за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є Фонд, який виконує власні спеціальні функції та завдання безпосередньо та/або делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора та ліквідатора неплатоспроможного банку уповноваженій особі Фонду - працівнику Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, підзвітний Фонду та несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд.
Право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду підтверджено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2015 у справі №826/4391/15 та не підлягають доказуванню у даній справі в силу ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 3 Розділу І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26.05.2016, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно, від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (п. 7 Розділу І Положення).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення (п. 5 Розділу І Положення).
У пункті 3 Розділу III Положення встановлено, що Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.
Абзацом 1 п. 9 Розділу III Положення визначено, що для отримання коштів за результатами розгляду індивідуального звернення до Фонду вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування.
Заяви про виплату гарантованої суми відшкодування розглядаються у строк, що не перевищує трьох місяців (абз. 5 п. 9).
За змістом п. 9 Розділу I Положення Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Обґрунтовуючи відсутність виплати гарантованої суми, відповідач зазначає, що у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб існували обмеження щодо коштів вкладника ПАТ «Старокиївський банк».
Так, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2017 у справі №752/3185/17 накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках 367 фізичних осіб, розміщених у ПАТ «Старокиївський банк».
Проте, 04.05.2019 ухвалою слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Колдіной О. О. справа №752/1699/19 (провадження №1-кс/752/2110/19), клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту мана задоволено.
05 липня 2019 року ухвалою слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва Шкірай М.І. справа №752/1699/19 (провадження №1-в/752/293/19), виправлена описка щодо ухвали про скасування арешту, що знаходяться на вкладних рахунках № НОМЕР_1 ПАТ в «Старокиївський Банк» та належать ОСОБА_1 .
Разом із доповненнями до заяви про виплату гарантованої суми на адресу відповідача направлення копія ухвали суду про виправлення описки.
З огляду на вказані судові рішення, обставини, які унеможливлюють виплату позивачу гарантованої суми відшкодування, відсутні, тоді як сам факт включення позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ «Старокиївський Банк», який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду в межах гарантованої суми відповідачем не заперечується.
Отже, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у межах спірних правовідносин обставин, які перешкоджали б виплаті на користь позивача гарантованої суми відшкодування за вкладом у ПАТ «Старокиївський Банк» відповідачем не надано.
Суд зазначає, що припинення банку як юридичної особи не може бути підставою для невиплати позивачу відшкодування, передбаченого законодавством та судовим рішенням.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №200/3647/20-а.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Аналогічна правова позиція висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.
Фонд або його Уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень ч. 2 ст. 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім того, Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи викладене та положення ч.2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне, задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Старокиївський Банк» на підставі договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1259-2014 та договір банківського рахунку від 11 червня 2014р. №8579, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський Банк» у розмірі 188000 грн.
З огляду на викладене, суд акцентує увагу , що за встановлених у справі обставин неможливість для позивачки отримати гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду через протиправну бездіяльність Фонду, який незважаючи на рішення у справі №826/4391/15, яке набрало законної сили, відмовив позивачці у виплаті належних їй сум банківського вкладу, становить втручання у її право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, для належного захисту прав позивача, суд вбачає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 188000 грн за вкладом у ПАТ «Старокиївський Банк» на підставі договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1259-2014 та договір банківського рахунку від 11 червня 2014р. №8579, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський Банк».
Позовна вимога в частині виплати 8% процентів річних за вкладом задоволенню не підлягає, оскільки за спірними правовідносинами відшкодуванню підлягає саме гарантована сума в кладу.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.
2. Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Старокиївський Банк» на підставі договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1259-2014 та договір банківського рахунку від 11 червня 2014р. №8579, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський Банк» у розмірі 188000 грн.
3. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 188000 грн за вкладом у ПАТ «Старокиївський Банк» на підставі договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1259-2014 та договору банківського рахунку від 11 червня 2014р. №8579, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський Банк».
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ, вул. Січових стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян