ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 серпня 2021 року м. Київ № 640/14403/20
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді - Шевченко Н. М., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Івано-Франківської обласної прокуратури, керівника Івано-Франківської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (надалі по тексту також - відповідач-1, Офіс), Івано-Франківської обласної прокуратури (надалі по тексту також - відповідач-2), керівника Івано-Франківської обласної прокуратури (надалі по тексту також - відповідач-3), в якому просить: визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №308 від 09.04.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки»; визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати наказ прокурора Івано-Франківської області № 285к від 28.04.2020, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020; поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Івано-Франківської обласної прокуратури з 01.05.2020; стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури (76018, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 03530483) або обласної прокуратури Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, починаючи з 01.05.2020 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Івано-Франківської обласної прокуратури з 01.05.2020; допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Івано-Франківської обласної прокуратури (76018, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 03530483) або обласної прокуратури Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840, 80 грн; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської обласної прокуратури (76018, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 03530483) або обласної прокуратури Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 681, 60 грн; стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що другою кадровою комісією ухвалено рішення від 09.04.2020 № 308 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, на підставі якого наказом прокурора Івано-Франківської області від 28.04.2020 № 285к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Також зауважено, що в наказі про звільнення з посади зазначено одну з підстав п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», однак юридичного факту реорганізації чи ліквідації Генеральної прокуратури України немає. Крім цього, зазначення двох окремих підстав для звільнення породжує негативні наслідки у вигляді правової невизначеності.
Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що оскаржуване рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №308 від 09.04.2020 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Відповідач-2 також заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши у відзиві, що позивач неуспішно пройшла атестацію, а тому підстав для поновлення та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.
В судовому засіданні позивач, представники позивача і відповідачів заявили клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представник позивача заявив про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Оскільки сторонами виявлено бажання здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, дана адміністративна справа розглядається у письмовому порядку.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури Івано-Франківської області з вересня 1999 року на різних посадах.
Відповідно до наказу прокурора Івано-Франківської області від 12.12.2019 № 963к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області.
Наказом прокурора Івано-Франківської області від 28.04.2020 № 285к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020.
Підставою для видання цього наказу стало рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 09.04.2020 № 308 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту та не допущення до проходження наступного етапу проходження співбесіди.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ (надалі, також Закон №113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, набрав чинності 25 вересня 2019 року.
Згідно з пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-УІІ.
За приписами пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Як встановлено у пунктах 10-14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: - професійної компетентності прокурора; - професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи: - складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (пункт 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ).
Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється (пункт 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ).
Пунктом дев'ятим розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Наказом Генерального прокурора 03 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (надалі, також Порядок №221).
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.
Пунктом 6 розділу І вказаного Порядку встановлено, що атестація включає такі етапи: - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Пунктами 7-9 розділу І Порядку №221 передбачено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: - рішення про успішне проходження прокурором атестації; - рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред'являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.
Тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.
Інші питання, пов'язані із проведенням атестації прокурорів, врегульовані розділом V Порядку. Так, пунктами 1, 2 цього розділу передбачено, що уповноваженими суб'єктами з питань забезпечення організаційної підготовки до проведення атестації та виконання функцій адміністративно-розпорядчого характеру, координування та узгодження дій під час підготовки і проведення атестації є члени комісії та робоча група відповідної кадрової комісії. У разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.
Згідно із пунктами 3-6, у разі істотного порушення прокурором порядку проведення атестації (наприклад, використання під час тестування сторонніх джерел інформації, мобільного зв'язку, власних технічних приладів; спілкування з іншими прокурорами під час тестування; залишення приміщення під час проходження іспиту, співбесіди; публічного прояву грубої неповаги до членів кадрової комісії чи членів робочої групи; перевищення встановленого часу для виконання практичного завдання; спроба фотографування або винесення матеріалів практичного завдання за межі приміщення, у якому проходить атестація, тощо) такий прокурор припиняє участь в атестації, а кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження таким прокурором атестації. У такому випадку у протоколі засідання вказується, яке саме порушення здійснив прокурор.
Прокурор, включений до оприлюдненого в установленому порядку графіка складання іспиту (графіка складання іспитів), продовжує проходити атестацію до ухвалення кадровою комісією рішення про успішне або неуспішне проходження ним атестації, незалежно від призначення (переведення) в інший орган прокуратури.
Кадрові комісії за результатами атестації регулярно подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів зберігаються в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія.
Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної*) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-УІ1. Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної*) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 1 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора за №233 від 17.10.2019 (надалі, також Порядок №233), кадрові комісії забезпечують: - проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур; - здійснення добору на посади прокурорів; - розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
За приписами пункту 12 Порядку №233, рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюються її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (пункт 13 Порядку №233).
Як зазначено в позовній заяві, на адвокатський запит представника позивача, Офісом Генерального прокурора надіслано протокол № 2 засідання Кадрової комісії № 2 від 05.03.2020, згідно якого на засіданні саме Кадрової комісії №2 приймалось рішення про проходження (чи не проходження) першого та другого етапів атестації прокурорами першої та другої груп, в тому числі щодо позивача, який проходив атестацію в складі першої групи.
Аналогічно протоколом №5 засідання Кадрової комісії № 2 від 09.04.2020 підтверджено, що розгляду заяви позивача щодо технічних збоїв у системі тестування та надання можливості повторно пройти відповідний етап атестації, як і прийняття Оскаржуваного рішення здійснено саме Кадровою комісією №2.
Отже, позивач наголошувала, що оскаржуване рішення прийнято Кадровою комісією № 2 поза межами встановленої Генеральним прокурором компетенції, оскільки всі питання щодо атестації прокурорів першої групи, у тому числі позивача, входили до виключних повноважень Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора.
Надаючи оцінку таким доводам, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 пункту 2 розділу III Порядку передбачено, що у випадку прийняття рішення кадровою комісією про складання прокурорами І та II етапів атестації в один день, кадрова комісія формує графік складання вказаних іспитів із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестувань, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспитів. До складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки допускаються прокурори, які за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрали кількість балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, встановлений у пункті 4 розділу II цього Порядку.
Відповідно до протоколу засідання від 20.02.2020 року №1 першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур ухвалено рішення про затвердження графіку складання іспитів прокурорами регіональних прокуратур у складі 1 групи, відповідно до якого датою проведення тестування позивача визначено 05.03.2020.
Надалі, 28.02.2020 року відбулось спільне засідання двох кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур, за результатами якого визначено першу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур відповідальною за проведення тестування на знання і вміння застосовувати закони, а також на загальні здібності в рамках проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур 2 та 4 березня 2020 року, другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур - за проведення тестування прокурорів регіональних прокуратур 3 та 5 березня 2020 року.
Крім цього, на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора за посиланням, оприлюднено інформацію про те, що прокурори, які згідно графіку проходитимуть тестування 3 і 5 березня 2020 року, можуть звертатися із заявами до другої кадрової комісії відповідно до Порядку проходження прокурорами атестації.
Аналізуючи наведені положення, суд дійшов висновку про те, що кадрова комісія №2 була уповноважена приймати рішення щодо ОСОБА_1 , за результатами складання нею тестів, а тому наведене не є підставою для скасування оскаржуваного рішення та не свідчить про його протиправність чи прийняття його неуповноваженою кадровою комісією.
Також, позивач наголошувала, що безпосередньо під час складення іспиту вона усно зверталась до членів робочої групи із скаргами на неналежну роботу комп'ютерної техніки, що перешкоджало проходженню нею тестів.
Надалі, після закінчення тестування, цього ж дня позивач подала секретарю Кадрової комісії №2 заяву із описом технічних несправностей та причин, незалежних від позивача, з яких складення іспиту переривалось та не відбулося в повній мірі та з проханням призначити новий час (дату) складання відповідного іспиту (т.1 а.с.97).
Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку №221, у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.
Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку №221, якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Відповідно до протоколу №5 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 09.04.2020, комісією розглянуто заяви прокурорів щодо повторного проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, в тому числі і заяву ОСОБА_1 , та вирішено відмовити у задоволенні поданих заяв, з огляду на відсутність складених під час тестування актів, завчасно поданих прокурорами заяв щодо їх стану здоров'я, що свідчить про фактичне використання прокурорами свого права на проходження іспиту.
Водночас суд вважає, що ні Порядком №221, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено складання відповідних актів на які посилається Друга кадрова комісія у своїх протоколах, як затвердженої форми звернення для підтвердження технічних збоїв під час виконання іспиту та не встановлено порядку перевірки інформації, яка в них відображена. Посилання відповідачів на те, що Другою кадровою комісією на виконання вимог пункту 7 розділу І Порядку №221 протоколом №2 від 20.02.2020 затверджено форму акту про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин оцінюється критично, оскільки доказів законодавчого затвердження форми такого акту матеріали справи не містять та аналіз назви акту, на затвердження якого посилається у протоколі від 09.04.2020 Друга кадрова комісія свідчить про те, що такий акт не може бути складений у випадку необхідності фіксації технічних збоїв програм чи комп'ютерної техніки без дострокового завершення тестування з об'єктивних причин.
Такий висновок Другої кадрової комісії зумовив прийняття рішення №308 від 09.04.2020 про неуспішне проходження ОСОБА_1 , атестації за результатом складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, у зв'язку із набранням нею 89 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту та не дозволяє допустити ОСОБА_1 до етапу проходження співбесіди (том 1, а.с.39).
Зважаючи на зазначене, суд звертає увагу на те, що відповідно до абзацу 3 пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233, рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Однак оскаржене рішення кадрової комісії такій вимозі не відповідає, оскільки не містить ні мотивів, ні обставин, що слугували підставою для прийняття такого рішення.
Імперативні приписи Положення вимагають ухвалення Комісією саме мотивованого рішення. Відсутність мотивів у такому рішенні є нормативно визначеною підставою для його оскарження і наступного скасування.
Разом з тим, в рішенні кадрової комісії, що слугувало підставою для прийняття спірного рішення, наведений лише перелік засобів встановлення відповідності прокурора займаній посаді - результати тестування, а також вказані бали позивача, проте відсутні мотиви для прийняття рішення щодо кожного з вказаних критеріїв та аргументи комісії виставлення саме такої кількості балів.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що у рішенні, прийнятому Кадровою комісією за результатами атестації обов'язковою є наявність висновку про те, за яким саме критерієм прокурор не відповідає займаній посаді.
Водночас, згідно листа ТзОВ «Сайметрікс-Україна» від 15.07.2020 вих.№15/0720 судом встановлено, що інструментом «PSYMETRICS» не передбачено ні можливості ознайомлення з запитаннями, що були сформовані респонденту під час тестування та результатами відповідей на них, ні можливості їх завантаження та збереження в електронному форматі. Кожен тест оснащений адаптивним механізмом подачі запитань: кожне наступне запитання подається респонденту із банку запитань автоматично з урахуванням індексу складності попереднього запитання та правильності або неправильності відповіді на нього. Таким чином кожен респондент має індивідуальний і неповторний варіант запитань (кожен тест містить 30 запитань). Відповідно, відтворити порядок запитань та відповідей того чи іншого респондента неможливо технічно, а сама система тестування не передбачає збереження пройдених тестів. В системі Інструменту зберігаються результати за кожним тестом (в даному випадку - абстрактно-логічним та вербальним), які видаляються через три тижні автоматично. Результат тестування кожного респондента фіксувався кадровою комісією в відомості безпосередньо по завершенню тестування.
Тому, суд звертає увагу на те, що сама лише відомість про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки ОСОБА_1 , є неналежним, недостовірним та недостатнім доказом в розумінні статей 73-76 КАС України, оскільки за відсутності доступу до результатів тестування позивача (зміст тестів (питання), відповіді позивача, інформація, які з відповідей є правильними, критерії визначення балів другого етапу тестування), такі не підтверджують заявлені заперечення суб'єкта владних повноважень та інші обставини, що мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення та не можуть прийматись судом до уваги.
Отже, посилання у оскарженому рішенні Другої кадрової комісії лише на кількість виставлених за результатами кваліфікаційного оцінювання балів не дають змоги встановити, за яким конкретно критерієм позивач не відповідає займаній посаді, жодним чином не дозволяє встановити дійсних підстав, з яких виходила кадрова комісія під час ухвалення такого рішення, і мотивів його прийняття.
Суд звертає увагу на те, що результати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки є оприлюдненими та зрозумілими, що відповідає засадам права і в той же час, свідчить про неоднаковий підхід до оцінювання результатів тестування та позбавляє прокурора будь-якої можливості на ознайомлення з таким результатом і належне його оскарження.
Разом з цим, слід зазначити, що відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайметрікс-Україна» від 02.03.2020 №20320-1, технічні проблеми призвели до тимчасового зриву тестування 02.03.2020 під час його проведення. Зі змісту даного листа встановлено, що на цьому етапі ТОВ «Сайметрікс-Україна» вдалося знайти тимчасове рішення, яке дозволяє продовжувати тестування із суттєвою затримкою в часі, а пошук технічного рішення, яке дозволить повноцінно відносити процедуру тестування продовжується (т.1 а.с.209).
Таким чином, вищевказаним листом не підтверджується повне усунення технічних несправностей та повноцінне відновлення процедури тестування, натомість, вказується про продовження пошуку технічного рішення, а тому, на думку суду, неможливо беззаперечно стверджувати про проведення тестування 05.03.2020 без збоїв програмного забезпечення. Доказів усунення технічної проблеми Товариством з обмеженою відповідальністю «Сайметрікс-Україна» чи відповідачами до суду не надано, та у матеріалах справи не міститься. Водночас, факт звернення до Кадрових комісії значної кількості прокурорів, що проходили тестування 05.03.2020 із заявами про повторне проходження другого етапу атестації у зв'язку із виникненням технічних збоїв ставить під сумнів твердження відповідачів про відсутність будь-яких технічних неполадок в ході проведення тестувань з 3 по 5 березня 2020 року.
Суд також враховує і те, що жодних письмових доказів, які б свідчили про перебіг іспиту (тестування) на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, який відбувався за участю позивача 05.03.2020 матеріали справи не містять. Відтак, всупереч вимог частини 2 статті 77 КАС України суб'єктом владних повноважень не спростовано доводів позивача про те, що під час проведення вказаного іспиту (тестування) на загальні здібності та навички постійно відбувалися технічні збої в роботі комп'ютера, а також те, що позивач вірно відповідав на переважну більшість питань на всіх рівнях складності тесту, що беззаперечно свідчить про те, що результат тестування був достатній та надавав йому можливість перейти до наступного етапу - співбесіди, а негативний результат тестування на рівні 89 балів є не правильним та необ'єктивним.
При цьому, суд вважає, що сам по собі результат тестування, який визначався за ознаками, що безпосередньо не пов'язані з виконуваними позивачем обов'язками прокурора, з огляду на успішне проходження ним першого етапу атестації (іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону) не може беззаперечно свідчити про професійну некомпетентність позивача чи неналежний рівень його знань та умінь у застосуванні законів, невідповідність вимогам професійної етики та доброчесності, а звільнення виключно з цієї підстави не відповідає меті атестації прокурорів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, пункту 6 розділу V Порядку №221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, зокрема через непроходження другого етапу (іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки) є достатньою підставою для видання керівником прокуратури наказу про звільнення прокурора з органів прокуратури без будь- якої індивідуальної оцінки його роботи на посаді прокурора. Разом з цим, будь-яка апеляційна процедура, яка б передбачала можливість перегляду рішень кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, Порядками №221 та №233 не передбачена. Пунктом 2 розділу V Порядку №221 визначена лише можливість подання прокурором зауважень/скарг на процедуру проведення атестації до голови або секретаря відповідної кадрової комісії, уповноваженої на його атестацію. Порядок розгляду комісією таких скарг та прийняття за ними рішень не регламентований, що створює певну юридичну невизначеність.
При цьому, суд вважає, що з урахуванням тієї обставини, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для звільнення відповідного прокурора, тобто впливає на подальше проходження прокурором служби, комісія при прийнятті цього рішення має діяти з використанням своїх повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, а саме з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, а також пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Таким чином, в ході судового розгляду справи відповідачами не доведено належними доказами правильності підрахунку кількості балів під час іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, виходячи з яких кадровою комісією оцінено рівень вербального та абстрактно-логічного інтелекту позивача та зроблено висновок про нездатність позивача здійснювати повноваження прокурора. Не спростовано доводи позивача щодо бездіяльності робочої групи стосовно належного фіксування звернень ОСОБА_1 , про збої в роботі техніки, не обґрунтовано необхідності складення акту про дострокове завершення тестування та не спростовано доводів позивача з приводу наявності підстав для допуску його до повторного проходження тесту.
Враховуючи всі вищевикладені обставини та висновки, суд дійшов висновку, що рішення Кадрової комісії №2 від 09.04.2020 за №334 «Про неуспішне проходження прокурором іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки» прийнято необґрунтовано, протиправно та підлягає скасуванню.
Отже, оскільки рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації та наказ про звільнення, в силу нормативного урегулювання питань проходження атестації прокурорами, є взаємопов'язаними. Так, наявність наказу прокурора Івано-Франківської області від 28.04.2020 №285к про звільнення ОСОБА_1 з посади обумовлена наявністю рішення кадрової комісії №2 від 09.04.2020 №380 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, а отже визнання протиправним останнього має наслідком визнання протиправним і спірного наказу про звільнення.
Крім цього суд зауважує на наступному.
Відповідно до пункту 6 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно підпункту 2 пункту 19 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" цього Закону прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону України "Про прокуратуру".
Пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Як зазначалось вище, позивача звільнено із займаної посади Генеральної прокуратури України на підставі сукупних вимог п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» саме у зв'язку з прийняттям рішення кадрової комісії про неуспішне проходження нею атестації.
Виходячи з аналізу наведеної норми, законодавець виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а саме у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду та у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.
Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюється, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.
Органи прокуратури України відносяться до юридичних осіб публічного права.
Необхідно зауважити, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган.
Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 21 березня 2018 року у справі № 802/651/16-а, від 24 вересня 2019 року у справі № 817/3397/15.
Відповідно до наказу Генерального прокурора від 27.12.2019 № 358 від 27.12.2019 "Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора", юридичну особу "Генеральна прокуратура України" перейменовано в "Офіс Генерального прокурора" без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Аналіз даних наказів вказує лише на перейменування юридичної особи.
Суд звертає увагу на те, що норми Закону № 113-IX не передбачають здійснення ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури України та обласних прокуратур, як і не визначають скорочення кількості прокурорів такого органу прокуратури. Так само, положення про ліквідацію чи реорганізацію прокуратури Івано-Франківської області, скорочення кількості її прокурорів, не передбачені на рівні будь-якого іншого нормативно-правового акту, прийнятого у зв'язку з набранням чинності Законом № 113-IX.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фактично мала місце лише зміна назви юридичної особи Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора, і така зміна була здійснена після звільнення позивача з посади, у зв'язку з прийняттям наказу Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351, опублікованого у газеті «Голос України» 23.12.2019, яким визначено, що днем початку роботи Офісу Генерального прокурора є 02.01.2020.
У зв'язку з цим, станом на час звільнення з посади відсутні ознаки ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, так само як і відсутнє скорочення кількості прокурорів такого органу прокуратури, з огляду на що, відсутня нормативна підстава спірного наказу, передбачена п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Суд наголошує, що наявність двох окремих підстав для звільнення породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що принцип юридичної визначеності, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання),
Таким чином, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про невідповідність наказу про звільнення позивача вимогам Закону України "Про прокуратуру", оскільки має місце порушення принципу юридичної визначеності щодо підстави звільнення, який є однією із складових принципу верховенства права.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з посади від 28.04.2020 № 285к не відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру» та ставить позивача у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє позивачу встановити дійсні підстави звільнення та спрогнозувати подальші свої дії, зокрема, щодо оскарження такого наказу.
До того ж, судом допитано в якості свідка ОСОБА_1 , яка повідомила, що під час проведення тестування відповідачем-1 було порушено процедуру анонімності проходження атестації. Також зауважено, що перед початком тестування повідомили про збої в системі, зокрема щодо можливого «зависання» під час тестування, що в подальшому і відбувалось під час проходження тесту ОСОБА_1 . Позивач наголосила, що немає висновків щодо результатів проходження тесту, невідомо на які питання було надано неправильні відповіді. Під час та за результатом завершення тестування ОСОБА_1 повідомляла про збої в системі та подала заяву про можливість пройти повторно тестування, на яку отримала безпідставну відмову. Наголосила, що іншим учасникам була надана повторна можливість на проходження етапу атестації, однак дискримінацію з боку органу прокуратури щодо неї не повідомлено.
Суд, надавши оцінку показам свідка ОСОБА_1 , приймає до уваги факти, що містять її свідчення.
Як наслідок, наказ прокурора Івано-Франківської області № 285к від 28.04.2020, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020, належить визнати протиправним та скасувати із подальшими наслідками у вигляді поновлення позивача на прирівняній посаді та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно зі ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені свободи, передбачені статтями 24, 25, 27- 29, 40, 47, 51, 52, 55- 63 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Конституції України, громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Отже, з викладених норм Конституції України убачається, що одним із принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права та встановлено, що права і свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме, у разі введення воєнного або надзвичайного стану.
Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до п. 17 Розділу ІІ № 113-IX, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Згідно зі ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Нормами ч. 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняної до займаної посади.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 буде її поновлення на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області з 01.05.2020.
Частиною 2 ст. 235 КЗпП України, передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України №108/95-ВР "Про оплату праці" від 24.03.1995 (із змінами і доповненнями), порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (надалі - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на викладене, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Відповідно до листа та довідки прокуратури Івано-Франківської області від 02.06.2020 № 18-2891-20 убачається, що середньоденна заробітна плата позивача становить 1 120,74 грн, середньомісячна заробітна плата - 22 975,17 грн (т.1 а.с.126-127).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури").
Таким чином, за період з 01.05.2020 по дату вирішення справи по суті 04.08.2021 час вимушеного прогулу позивача складає 314 робочих дні.
Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 351 912,36 грн (1 120,74 грн (середньоденний заробіток позивача) * 314 днів (робочі дні за час вимушеного прогулу)). Сума вказана з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
При цьому, доводи позивача щодо застосування з будь-якого періоду коефіцієнту підвищення посадового окладу є помилковими та не беруться судом до уваги, оскільки таке застосування коефіцієнту можливе лише за умови призначення на посаду прокурора до Івано-Франківської обласної прокуратури за результатами успішної атестації. Крім цього, в судовому засіданні 29.07.2021 представник позивача відмовився від вимоги в цій частині, зазначивши, що вона заявлена передчасно.
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в Івано-Франківській обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 03530483) або на рівнозначній посаді в обласній прокуратурі Івано-Франківської області з 01.05.2020 та в частині стягнення з Івано-Франківської обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 22 975,17 (з урахуванням податків та зборів) підлягають негайному виконанню.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Щодо вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. ч. 3- 5 ст. 134 КАС України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 23.04.2020 № 02-08/161-2020, додаток до договору № 2 від 02.06.2020, акт здачі-приймання наданих послуг від 12.10.2020 № 1.
Відповідачем не надано заперечень щодо вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Згдіно з акта вбачається, що вартість витрат на правову допомогу визначена з урахуванням таких послуг: збір доказів для обґрунтування позовних вимог шляхом підготовки та направлення 4 адвокатських запитів на адресу Офісу Генерального прокурора, прокуратури Івано- Франківської області, ТОВ «Сайметрікс-Україна», а саме: адвокатського запиту № 02-08/161-193вих-20; адвокатського запиту № 02-08/161-239вих-20; адвокатського запиту № 02-08/161-299вих-20; адвокатського запиту № 02-08/161-294вих-20 - 4 год., підготовка та направлення заяви про проведення судової комп'ютерної експертизи від 16.06.2020 - 1 год.; аналіз зібраних доказів, підготовка та подання до Окружного адміністративного суду м. Києва в інтересах ОСОБА_1 позовної заяви № 02-08/161-325вих-20 про визнання протиправними та скасування рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, наказу прокурора Івано-Франківської області про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та підготовка письмових доказів в 4 томах - 12 год.; підготовка та направлення до Окружного адміністративного суду м. Києва клопотання про витребування доказів від 22.06.2020 № 02-08/161-325вих-20 в Офісу Генерального прокурора - 1 год.; аналіз відзиву прокуратури Івано-Франківської області від 22.07.2020 на позовну заяву та доданих до нього доказів, підготовка і подання до Окружного адміністративного суду м. Києва відповіді на відзив прокуратури Івано-Франківської області № 02-08/161-460вих-20 від 03.08.2020 (з направленням копій відповідачам) - 3 год.; підготовка та подання до Окружного адміністративного суду м. Києва клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи № 640/14403/20 від 04.08.2020 № 02- 08/161-462вих-20 (з направленням копій Відповідачам) - 2 год.; аналіз відзиву Офісу Генерального прокурора від 06.08.2020 на позовну заяву і доданих до нього документів, підготовка і направлення відповіді на відзив № 02-08/161- 499вих-20 від 21.08.2020 (з направленням копій відповідачам) - 3 год.; аналіз заперечень прокуратури Івано-Франківської області від 17.08.2020, поданого в порядку ст. 164 КАС України, заперечень прокуратури Івано-Франківської області від 12.08.2020 проти клопотання позивача про приєднання доказів та клопотання прокуратури Івано-Франківської області про приєднання доказів від 01.09.2020, підготовка та подання до Окружного адміністративного суду м. Києва пояснень № 02-08/161-533вих-20 від 09.09.2020 щодо двох заперечень та клопотання про долучених доказів прокуратури Івано-Франківської області та додатків до пояснень (з направленням копій відповідачам) - 3 год.; підготовка та подання до Окружного адміністративного суду м. Києва пояснень щодо обставин проведення атестації кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, встановлених судовими рішеннями у справах за участі відповідача Офісу Генерального прокурора від 28.09.2020 №02-08/161-572вих-20 - 2 год.; підготовка і направлення до Окружного адміністративного суду м . Києва заяви про уточнення позовних вимог та зміну назви Відповідача 2 і Відповідача 3 на підставі наказів Генерального прокурора № 410 від 03.09.2020 та № 414 від 08.09.2020 (із направлення копій відповідачам) - 1 год.
Усього в ході надання правової допомоги на виконання доручення замовника, вказаного в п. 1 додатку № 2 до договору № 02-08/161-2020 від 23.04.2020 витрачено 32 годин робочого часу адвоката виконавця. Загальна вартість робіт (послуг) по представництву інтересів замовника відповідно до визначеної сторонами ціни в п. 1 додатку № 2 до договору про надання правової допомоги № 02-08/161-2020 від 23.04.2020 становить без ПДВ 10 000, 00 (десять тисяч) грн.
Таким чином, сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є документально підтвердженою, з огляду на що, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора.
Слід зауважити, що сума з витрат правової допомоги підлягає стягненню саме з відповідача-1, оскільки основне рішення, за наслідком якого вже було здійснено звільнення відповідачем-2, прийнято саме Офісом Генерального прокурора, а решта вимог є наслідковими та безумовними. Також слід зауважити, що в частині вимог до відповідача-1 позов задоволено повністю, а тому сума витрат не підлягає зменшенню.
Керуючись статтями 90, 139, 243, 245, 246, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 09.04.2020 № 308 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки».
3. Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Івано-Франківської області від 28.04.2020 № 285к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020.
4. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення, управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області з 01.05.2020.
5. Стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.05.2020 по 04.08.2021 у розмірі 351 912,36 грн (триста п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот дванадцять гривень 36 коп., сума вказана з утриманням податків та інших обов'язкових платежів).
6. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 22 975,17 грн (двадцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 17 коп., сума вказана з урахуванням податків та зборів) допустити до негайного виконання.
7. В решті позовних вимог відмовити.
8. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
9. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.).
10. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач-1: Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ: 00034051)
Відповідач-2: Івано-Франківська обласна прокуратура (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальвська, 11, код ЄДРПОУ 03530483)
Відповідач-3: Керівник Івано-Франківської обласної прокуратури (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальвська, 11)
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко