04 серпня 2021 року справа № 580/4730/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
05.07.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - позивач) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить:
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. від 16.06.2021р. ВП №63265515.
В обгрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що оскаржувану постанову ухвалено у виконавчому провадженні №63265515 з примусового виконання виконавчого листа №580/1096/20 виданого Черкаським окружним адміністративним судом від 05.10.2020р. Представником позивача зауважено, що умовою накладення штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин. Натомість заборгованість з перерахованої стягувачу пенсії у розмірі 4622,61 грн. на підставі вказаного рішення суду включено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Вказано, що заборгованість з пенсійних виплат за рішеннями суду, яка виникла у 2019-2021 роках значно перевищила видатки, які були встановлені Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету та бюджету Пенсійного Фонду України. Звернуто увагу, що недостатність коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України та бюджетом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, які були встановлені Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету, є поважною причиною, що створила об'єктивні перешкоди для виконання зобов'язання в частині виплати коштів та не залежать від позивача, у зв'язку із чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.07.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 04.08.2021р. о 09 год. 15 хв.
У строк встановлений судом, відповідачем до суду відзив на адміністративний позов не подано.
Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання 04.08.2021р. не прибули. 04.08.2021р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, з урахуванням наявності у матеріалах справи доказів належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за неявки сторін.
Частиною 9 статті 205 КАС України, встановлено, що у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
На підставі зазначеного, з урахуванням достатності в матеріалах справи належних доказів для вирішення справи та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, а також беручи до уваги подані учасниками справи клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
12.10.2020р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжук С.С. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63265515 з виконання виконавчого листа №580/1096/20 виданого 05.10.2020р. Черкаським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 05.03.2019 по 03.09.2019, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, з врахуванням виплачених сум.
В даній постанові встановлено термін виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
27.10.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Листом (а.с. 15), повідомило державного виконавця, про те, що на виконання рішення суду, позивачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 - 18.08.2020р., за період з 05.03.2019р. по 03.09.2019р. Також зазначено, що виплата перерахованої пенсії буде здійснена за рахунок коштів передбачених у Державному бюджеті за відповідною бюджетною програмою згідно з ч.1 ст.2 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
До листа додано копію протоколу про перерахунок пенсії.
16.06.2021р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжук С.С., ухвалено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 10200,00 грн.
Вважаючи ухвалену державним виконавцем постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому, частиною 2 вказаної правової норми встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови державного виконавця про накладення штрафу від 16.06.2021р.
У даному випадку, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що пенсійний орган, як орган державної влади, зобов'язаний у повному обсязі та у встановлені строки виконувати судові рішення, що набрали законної сили.
У свою чергу, оскаржуваною постановою державного виконавця про накладення штрафу притягнуто пенсійний орган до відповідальності, як боржника у відкритому виконавчому провадженні, за наслідком встановлення виконавцем факту невиконання пенсійним органом, без поважних причин, судового рішення, що набрало законної сили.
Суд враховує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Судовим рішенням у справі 580/1096/20, яке набрало законної сили - 07.08.2020р. та на підставі якого Черкаським окружним адміністративним судом 05.10.2020р. видано виконавчий лист №580/1096/209, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 05.03.2019 по 03.09.2019, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, з врахуванням виплачених сум.
Як вбачається судом із матеріалів справи, а саме протоколу перерахунку пенсії (наявний в матеріалах справи) доданих до листа ГУ ПФУ у Черкаській області від 27.10.2020р. (а.с. 15-16), Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/1096/20, 18.08.2020р. (до відкриття виконавчого провадження №63265515) здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Відповідно до вказаного розрахунку, сума доплати за період з 05.03.2019р. по 03.09.2019р. Склала 4622,61 грн.
У свою чергу, пенсійним органом не заперечується, що нарахована ОСОБА_1 сума за період із 05.03.2019р. по 03.09.2019р. в розмірі 4622,61 грн. фактично не виплачена.
При цьому, 27.10.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом (а.с. 15-16), повідомило державного виконавця, про те, що на виконання рішення суду №580/1096/20, здійснено перерахунок пенсії за період з 05.03.2019р. по 03.09.2019р., а виплата нарахованої суми буде здійснена за рахунок коштів передбачених у Державному бюджеті за відповідною бюджетною програмою згідно з ч.1 ст.2 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Суд зазначає, що відповідно до з ч.1 ст.2 ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012р. №4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким, зокрема є: державний орган, державні підприємство, установа, організація.
При цьому, як вбачається із положень Закону №4901-VI, ним регулюються порядок виконання рішень суду про стягнення коштів, зокрема із державних органів.
Разом з тим, суд зазначає, що рішенням у справі №580/1096/20 зобов'язано позивача здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 05.03.2019 по 03.09.2019, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, з врахуванням виплачених сум.
Таким чином, вказане рішення суду не містить частини щодо стягнення з позивача встановленої суми коштів, у зв'язку із чим посилання позивача у листі від 27.10.2020р. (а.с. 15-16) на положення ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд вважає необгрунтованим.
Крім того, суд зазначає, що представником позивача до суду не надано жодних доказів виплати ОСОБА_1 перерахованих сум пенсії у період з 18.08.2020р. (дати проведення перерахунку) до 16.06.2021р. (дати накладення штрафу за невиконання рішення суду).
Суд також зазначає, що обгрунтування поважності причин невиконання рішення суду у справі №580/1096/20 у частині невиплати перерахованих сум пенсії, що покладені в основу даного позову (відсутність фінансового ресурсу у органів Пенсійного фонду України на виплату коштів на виконання рішень судів у 2019-2021 роках), позивачем не було доведено до відома державного виконавця у листі від 27.10.2020 (а.с. 15-16)р., із наданням державному виконавцю, на підтвердження зазначених посилань, належних доказів, в зв'язку із чим посилання на них у позові як на підставу протиправності оскаржуваної постанови судом не може бути взято до уваги.
Стосовно посилань позивача, що невиплата вказаних коштів зумовлена недостатністю коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України та бюджетом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та є поважною причиною, що створила об'єктивні перешкоди для виконання зобов'язання в частині виплати коштів та не залежать від позивача, суд зазначає наступне.
Зі змісту статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вбачається, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі Кечко проти України (рішення від 08 листопада 2005 року), органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порущення зобов'язання.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Зазначена позиція узгоджується із позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладеною у постанові від 07 березня 2018 року по справі №464/5571/16-а (адміністративне провадження №К/9901/1844/17).
Таким чином, посилання представника позивача на відсутність бюджетних коштів як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, суд вважає необгрунтованою.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги встановлений вище судом факт неповного виконання пенсійним органом рішення суду після відкриття виконавчого провадження, суд доходить висновку про правомірність застосування до позивача штрафу за невиконання рішення суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, в задоволенні яких належить відмовити.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя М.А. Білоноженко