04 серпня 2021 року справа № 580/3677/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення суду про поновлення на роботі,
07.06.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної екологічної інспекції України (далі - відповідач) якому позивач просить:
- стягнути з відповідача на користь позивача 120958,95 грн. середнього заробітку за час затримки у виконанні рішення суду щодо поновлення позивача на роботі за період з 13.10.2020р. по 07.06.2021р.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 у справі №580/1/19 поновлено позивача на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області із 11.12.2018 та допущено до негайного виконання рішення суду у цій частині. Однак, зазначене рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 у справі №580/1/19 в частині поновлення позивача на посаді у період з 13.10.2020р. по 07.06.2021 не було виконано, тому на підставі ст. 236 Кодексу законів про працю України позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
09.07.2021р., в межах строку встановлено судом, до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначивши при цьому, що на виконання рішення суду від 26.06.2019 у справі №580/1/19 винесено: наказ Державної екологічної інспекції України від 16 серпня 2019 року №275-О про поновлення позивача на посаді; наказ Державної екологічної інспекції України від 16 серпня 2019 року № 276-О про припинення державної служби та звільнення позивача з посади; наказ Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 16 серпня 2019 року № 4-О про поновлення позивача на посаді; наказ Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 21 серпня 2019 року № 5-О про припинення державної служби та оголошення наказу про звільнення позивача з посади. Вказані накази оскаржені позивачем в судовому порядку, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2845/19 вказані накази скасовані, таким чином, позивач протягом 2019 року вживалися всі можливі заходи щодо невиконання відповідачем рішення суду у справі №580/1/19.
Крім того, позивачу вже виповнилось 65 років, що виключає його доступ до державної служби у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на службі. На підставі вищевикладених обставин вважають, що позов задоволенню не підлягає.
14.07.2021р. позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій серед іншого, зазначено, що Закон України "Про державну службу" не містить заборони щодо перебування на державній службі особи, яка досягла 65-річного віку. При цьому, досягнення позивачем зазначеного вік не позбавляє відповідача від обов'язку виконати рішення суду. Заявлений період стягнення стосується періоду не охопленого рішенням суду в справі №580/4462/20.
29.07.2021р. Відповідачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що право на державну службу не може виникати після досягнення особою 65 -річного віку та має бути припинено з його настанням.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019р. у справі №580/1/19 поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області із 11.12.2018 та допущено до негайного виконання рішення суду у цій частині.
На виконання рішення суду від 26.06.2019 у справі №580/1/19 винесено: наказ Державної екологічної інспекції України від 16 серпня 2019 року № 275-О про поновлення позивача на посаді; наказ Державної екологічної інспекції України від 16 серпня 2019 року № 276-О про припинення державної служби та звільнення позивача з посади; наказ Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 16 серпня 2019 року № 4-О про поновлення позивача на посаді; наказ Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 21 серпня 2019 року № 5-О про припинення державної служби та оголошення наказу про звільнення позивача з посади.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №580/2845/19, яке набрало законної сили 19.02.2020, визнано протиправними та скасовано: наказ Державної екологічної інспекції України від 16 серпня 2019 року № 275-О про поновлення позивача на посаді; наказ Державної екологічної інспекції України від 16 серпня 2019 року № 276-О про припинення державної служби та звільнення позивача з посади; наказ Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 16 серпня 2019 року № 4-О про поновлення позивача на посаді; наказ Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 21 серпня 2019 року № 5-О про припинення державної служби та оголошення наказу про звільнення позивача з посади.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2020р. у справі №580/4462/20 позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Державної екологічної інспекції України на його користь середній заробіток за час затримки у виконанні рішення суду щодо поновлення позивача на роботі за період з 27.06.2019 по 12.10.2020 у сумі 234999 грн. 26 коп. з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку.
Позивач, вказуючи про невиконання судового рішення про поновлення його на роботі згідно рішення суду за період з 13.10.2020р. по 07.06.2021р., звернувся до суду із даним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 Кодексу законів про працю України, далі - КзПП).
Згідно із статтею 236 КзПП, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно - з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов'язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 802/1183/16-а та від 05.03.2020 року у справі №280/360/19.
При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.
Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем рішення суду від 26.06.2019 у справі №580/1/19 у частині поновлення ОСОБА_2 на посаді не виконано, а винесені накази Державної екологічної інспекції України від 16 серпня 2019 року №275-О та Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 16 серпня 2019 року № 4-О про поновлення позивача на посаді - скасовані рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 у справі №580/2845/19, яке набрало законної сили 19.02.2020р.
Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.
Відповідно до ст. 5 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців). Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 2 ст. 65 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження»).
Разом з тим, належних доказів виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі до суду відповідачем не надано. Дії та рішення, які були вчиненні (винесені) відповідачами з метою виконання рішення суду від 26.06.2019 у справі №580/1/19 були визнані протиправними та скасовані рішенням суду у справі №580/2845/19, тобто обраний суб'єктом владних повноважень спосіб поновлення порушених прав позивача був неправомірним, тому підстав вважати, що судове рішення у справі №580/1/19 є виконаним незважаючи на неправомірність дій та рішень щодо його виконання немає.
Доводи відповідача що діючим законодавством передбачено граничний вік перебування на державній службі, який становить 65 років, тобто позивач не може бути поновлений на роботі, суд вважає необгрунтованими, оскільки дана обставина не звільняє відповідача від обов'язку виконати судове рішення.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового процесу є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004).
З огляду на те, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду 26.06.2019 у справі №580/1/19 в частині поновлення позивача на посаді не виконано, суд доходить висновку, що згідно ст. 236 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді.
При визначенні періоду за який належить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд враховує, що Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.12.2020р. у справі №580/4462/20 позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з Державної екологічної інспекції України на його користь середній заробіток за час затримки у виконанні рішення суду щодо поновлення позивача на роботі за період з 27.06.2019 по 12.10.2020 у сумі 234999 грн. 26 коп. з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги встановлене невиконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду 26.06.2019 у справі №580/1/19 в частині поновлення позивача на посаді у період з 13.10.2020р. по 07.06.2021р., суд вважає обгрунтованим зазначений період стягнення середнього заробітку.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).
Абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100).
Пунктом 10 вказаного порядку (у редакції чинній у спірний період та до 12.12.2020р.) передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Із рішення Черкаського окружного адміністративного суду 26.06.2019 у справі №580/1/19 судом встановлено, що згідно довідки Державної екологічної інспекції у Черкаській області розмір заробітної плати за два місяці, які передували звільненню становить: жовтень 2018 року - 9613,63 грн, листопад 2018 року - 14100,00 грн., кількість відпрацьованих позивачем у жовтні 2018 - 15 робочих днів, у листопаді 2018 - 22 робочих днів. Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 640 грн. 91 коп.
При цьому, згідно інформації Державної екологічної інспекції у Черкаській області, яка зазначена у листі від 31.08.2020 №01/50, розмір середньої заробітної плата, яка б нараховувалась позивачу у випадку, якщо б він працював на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області з 11.12.2018 по 31.08.2020 з урахуванням обов'язкових виплат становить: у 2018 році - 14100 грн. (1,073 коеф.); у 2019 році - 15135 грн.; у 2020 році - 16425 грн. (1,165 коеф.).
При цьому, суд враховує, що 09 грудня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100». Згідно з якою виключено п. 10 Порядку №100, а п. 2 викладено у новій редакції, яка не передбачає обчислення середньої заробітної плати з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Вказана постанова №1213 офіційно опублікована у виданні «Урядовий кур'єр» №242 від 12.12.2020р. та з цієї ж дати набула законної сили.
Тобто, положення Порядку №100 (у редакції з 12.12.2020р.) не передбачають, при обрахунку середнього заробітку, застосування коефіцієнтів підвищення заробітної плати та нових умов заробітної плати, щодо підвищень заробітної плати.
На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що середньоденна заробітна плата у розмірі 640,91 грн. з урахуванням коефіцієнтів підвищення слугує розрахунковою величиною для обрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення у період з 13.10.2020р. по 11.12.2020р. включно.
У період з 12.12.2020р. по 07.06.2021р., розрахунковою величиною для обрахунку середнього заробітку слугує середньоденна заробітна плата без коефіцієнтів підвищення заробітної плати та нових умов заробітної плати, щодо підвищень заробітної плати, у розмірі 640,91 грн., встановленому у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду 26.06.2019 у справі №580/1/19.
Підсумовуючи наведене, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення, суд зазначає наступне.
- у період з 13.10.2020р. до 11.12.2020р. (останній день чинності положень Порядку №100, що передбачали обчислення середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнтів підвищення), середньоденна заробітна плата за посадою що обіймав позивач, з урахуванням коефіцієнтів підвищення склала - 746,66 (640,91х1,165 коеф.) грн., а кількість робочих днів у вказаний період - 43 днів. Тобто, розмір середнього заробітку за вказаний період становить 32 106,38 грн. (43 робочих днів х 746,66 грн. середньоденної заробітної плати);
- у період з 12.12.2020р. до 07.06.2021р., середньоденна заробітна плата за посадою що обіймав позивач, без урахуванням коефіцієнтів підвищення склала - 640,91 грн., а кількість робочих днів у вказаний період - 119 днів. Тобто, розмір середнього заробітку за вказаний період становить 76 268,29 грн. (119 робочих днів х 640,91 грн. середньоденної заробітної плати).
Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді за спірний період становить - 108374, 67 грн.
Згідно з правовою позицією ВС у постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14 суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Тому стягненню підлягає сума заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших платежів.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Підсумовуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог, з огляду на що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Згідно положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 3, корпус 2, код ЄДРПОУ - 37508533) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, за період з 13.10.2020р. по 07.06.2021р. в сумі 108374 (сто вісім тисяч триста сімдесят чотири) грн. 67 коп. (без відрахування податків та обов'язкових платежів)
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко