02 серпня 2021 року справа № 580/2307/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,
19.04.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - відповідач) в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України, щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, за весь період служби з 24.04.2016 по 15.03.2019 років виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України 15.03.2019 р;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за весь період служби з 24.04.2016 р. по 15.03.2019 р., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.03.2019 р., та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 24.04.2016 р. по 15.03.2019 роки.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем протиправно у період з 24.04.2016 по 15.03.2019р. не було проведено нарахування та виплату індексації, чим порушено вимоги Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Постанови КМУ №1078. Зазначив, що за спірний період індексація мала нараховуватись із застосуванням базового місяця - «січень 2008 року».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.06.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
22.06.2021р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що індексація виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини. При цьому, Головним розпорядником коштів - Міністерством оборони України було прийнято та доведено листами рішення не проводити військовослужбовцям індексацію грошового забезпечення до окремого роз'яснення. При цьому, у подальшому, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз'яснення згідно яких повідомлено, що можливості та механізму нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період січень 2016 - березень 2018 року) немає та відповідний фінансовий ресурс на зазначені цілі Міністерству оборони не виділявся. Зазначено, що Порядок №1078 не передбачає механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди. Крім того, вказано, що базовим є місяць прийняття на роботу або місяць підвищення заробітної плати, оскільки позивача зараховано до списків особового складу частини у квітні 2016 року - базовим місяцем буде квітень 2016 року. При цьому, нарахування індексації є дискреційними повноваженнями відповідача.
01.07.2021р. позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій серед іншого вказав, що відповідач у відзиві визнав право позивача на індексацію його грошового забезпечення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно відомостей Військового квитка, Наказом Військової частини НОМЕР_1 від 25.04.2016р. №80 позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2019р. №64, позивача знято з усіх видів грошового забезпечення та виключено зі списків особового складу частини з 14.03.2019р.
У відповідь на звернення позивача щодо виплату індексації, невиплаченої за період його служби, 10.03.2021р. Військова частина НОМЕР_1 листом №464/к повідомила позивача, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України надано роз'яснення від 04.01.2016р. №248/3/9/1/2, згідно якого індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення. Вказано, що здійснити нарахування індексації за 2016-2017 роки неможливо з огляду на відсутність механізму та підстав для виплати. Індексація за 2019-2020 виплачена у повному обсязі.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 24.04.2016р. по 15.03.2019р., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992р. (далі - Закон України №2232-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон України №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).
У відповідності до статті 2 Закону України № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 5 Закону України №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.
Окрім того, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019р. року у справі №825/694/17.
Положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом із розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за 2016-2019 роки, вбачається, що протягом періоду з 25.04.2016р. по 31.12.2018р. індексація позивачу не виплачувалась. Її виплату розпочато з січня 2019 та виплачено по березень 2019 року включно.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що підставами для невиплати стали роз'яснення департаменту фінансів Міністерства оборони України. Зазначено також, що стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди (2016-2018 роки), Департаментом фінансів Міністерства оборони України надане докладне роз'яснення, де зазначено, що на вказану виплату виділити відповідний фінансовий ресурс у Міністерства оборони не було можливості та механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.
Разом з тим суд зазначає, що відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку). Відсутність бюджетного фінансування вказаної витрати не позбавляє позивача права на її отримання та не звільняє відповідача від обов'язку її нарахування та виплати.
Аналогічний правовий висновок містить постанові Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі № 825/874/17.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Крім того, посилання відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, як на підставу для невиплати індексації грошового забезпечення за період з 2016р. - 2018р. суд вважає безпідставними, оскільки вказаний документ не є нормативно-правовим актом та має виключно рекомендаційний характер.
Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 25.04.2016р. по 31.12.2018р. включно є протиправною.
Стосовно доводів позивача щодо базовим місяцем при обрахунку індексації слід вважати січень 2008, суд зазначає наступне.
Враховуючи положення Порядку №1078 місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з абз. 4-5 п. 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
В свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою №1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.
У подальшому після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, якщо останнє підвищення окладу за посадою до березня 2018 року відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
При цьому судом враховано висновки Верховного Суду в постанові від 10 вересня 2020 року у справі №200/9297/19-а, згідно яких базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року має застосовуватись січень 2008 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у період з 25.04.2016р. по 28.02.2018р. необхідно враховувати січень 2008 року, як базовий місяць для нарахування індексації відповідно до Порядку №1078, оскільки в період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
При обрахунку індексації з 01.03.2018р. базовим місяцем буде слугувати - березень 2018 року.
Разом з тим як встановлено вище судом за період з 25.04.2016р по 31.12.2018р. Позивачу взагалі не було проведено нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем.
Так, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на індексацію його грошового забезпечення за спірний період служби.
Відповідно питання визначення базового місяця при її обрахунку є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на індексацію його грошового забезпечення.
Судом враховано, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у виплаті індексації за 2016-2017 роки. з тих підстав, що роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України повідомлено про відсутність можливості виділити відповідачу відповідний фінансовий ресурс, а також те що механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.
Таким чином, спір щодо застосування базового місяця при нарахуванні та виплаті індексації за період з 25.04.2016р по 31.12.2018р. - відсутній.
Також відповідач ще не ухвалював рішення щодо нарахування та виплати індексації позивача за період з 25.04.2016р по 31.12.2018р. на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого нарахування будуть порушені.
Щодо періоду з 01.01.2019р. по 15.03.2019р. суд зазначає про неможливість обрахунку індексації позивача із застосування січня 2008 року як базового місяця, оскільки за вказаний період базовим є - березень 2018 року, у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови від 30 серпня 2017 року №704, у зв'язку із чим за вказаний період доводи позивача щодо необхідності застосування базовим місяцем - січень 2008 року суд вважає необгрунтованими. При цьому, за вказаний період позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, що підтверджується розрахунково-платіжними відомосттями позивача за 2019 рік.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 25 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 25 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року включно.
Вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 25.04.2016р. по 31.12.2018, належить задовольнити як похідну від основних позовних вимог.
У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку що відповідачем не доведено правомірність дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 25 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року , з огляду на що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Згідно положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за період з 25 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року включно, та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 25 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко