Справа № 642/4989/21
Провадження № 1-кс/642/2508/21
«03» серпня 2021 року Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова , при секретарі ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні №12021221220000331 від 05.06.2021 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -
Слідчий слідчого відділення ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
В клопотанні просить накласти арешт на вилучені в ході проведення огляду від 29.07.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , металеву теплову пушку з метою заборони власнику та особі у якої вони були вилучені, ними володіти, розпоряджатися, та відчуджувати їх, до прийняття рішення у даному кримінальному провадженні.
В ході досудового розслідування було встановлено, що в період часу з 01.04.2021 о 01.06.2021 невстановлена особа, шляхом проникнення до гаражу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , таємно викрала металеві вироби, чим спричинила шкоду ОСОБА_3
29.07.2021 в період часу з 09.00 до 09.20 за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено огляд місця події в ході якого у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була виявлена та вилучена металеву теплова пушка, яка була вилучена.
Зазначені вилучені речі, є предметом вказаного правопорушення, оскільки на них були направлені незаконні дії невстановленої особи, під час заволодіння ними, вказані предмети зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, та можуть бути використані у якості речових доказів.
Зокрема вказані предмети є речовими доказами по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР № 12021221220000331 від 05.06.2021 року.
З огляду на викладене, для недопущення перешкоджанню встановлення істини у даному кримінальному провадженні шляхом зникнення, пошкодження, приховування, втрати або пошкодження майна, яке є предметом даного злочину, яке є речовим доказом по кримінальному провадженню, на даний час виникла необхідність накласти арешт на вилучену металеву теплову пушку, з метою заборони володіти та розпоряджатись, ними будь- яким чином, у тому числі відчужувати їх, до прийняття рішення у даному кримінальному провадженні.
Не застосування цього заходу зумовить труднощі в частині встановлення істини по кримінальному провадженню, внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене, що відповідає критеріям зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України, необхідно накласти арешт на вищезазначене майно.
Слідчий, власник майна до суду для розгляду клопотання не з'явились, надали клопотання про слухання справи без їх участі.
За таких обставин, в силу вимог ч.1 ст.172 КПК України їх неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання та відповідно до положень ч.4 ст.107 КПК України фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до положення абзацу першого частини третьої ст.170 КПК України, які в контексті співвідношення з положеннями ст.98 КПК України, як критеріями для визначення речей чи документів речовими доказами, встановлює, що окрім віднесення певного предмету до речового доказу, він обов'язково має відповідати критеріям, визначеним в ч.3 ст.170 КПК України, тобто має бути предметом матеріального світу, який перебуває у власності суб'єкта права та відповідати вимогам ст.190 ЦК України.
Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про накладення арешту на майно, враховує підстави та обставини, передбачені ст.ст. 167-173 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, вказаного в клопотанні сторони обвинувачення, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження завданням кримінального провадження,а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосібвідповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 167, 168, 170-173 КПК України,-
Клопотання слідчого відділення ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні №12021221220000331 від 05.06.2021 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України- задовольнити.
Накласти арешт на вилучені в ході проведення огляду від 29.07.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , металеву теплову пушку з метою заборони власнику та особі у якої вони були вилучені, ними володіти, розпоряджатися, та відчуджувати їх, до прийняття рішення у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію ухвали негайно після її постановлення вручити прокурору та слідчому.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_5