Справа № 420/13911/20
26 липня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., за участю секретаря судового засідання Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі № 27 суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби морського та річкового транспорту України (вул.Преображенська,25, м.Київ, 03110), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, поновлення на попередній посаді, стягнення компенсації заподіяної моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту Україниі за результатом якого позивач просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.03.20212р.):
скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 08 травня 2020 року №190-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
зобов'язати Державну службу морського та річкового транспорту України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Чорноморського міжрегіонального управління Морської адміністрації;
стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України (ЄДРПОУ 41886120) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу, у відповідності до статті 236 КЗпП України, тобто станом день ухвалення рішення по справі;
стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 300 000 (триста тисяч) гривень завданої моральної шкоди;
стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог, зокрема зазначено, що наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 08 травня 2020 року №190-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади начальника управління Чорноморського міжрегіонального управління Морської адміністрації з порушенням вимог Конституції України, Закону України "Про державну службу", КЗпП України. Зокрема, про наявність рішення про звільнення останній дізнався випадково від колег, жодного документального підтвердження керівництва до теперішнього часу не отримував, трудову книжку відповідно до вимог КЗпП України позивачем отримано не було; не запропоновано позивачу жодної іншої альтернативної посади (вакансії), в зв'язку з чим допущено порушення права позивача на працю.
Вважаючи наказ протиправним позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 30 грудня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Зупинено провадження по справі №420/13911/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.
08.02.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який, відповідач зазначає, що з урахуванням приписів ст.9-1 Закону України "Про державну службу", Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1042 від 11.12.2019р., позивачу доведено попередження №3від 09.04.2020р. про припинення державної служби відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" та про наступне звільнення у зв'язку із скороченням посади начальника управління Чорноморського міжрегіонального управління, у зв'язку із введенням в дію з 01.04.2020р. структури та штатного розпису Морської адміністрації на 2020 р., відповідно до наказів до Державної служби морського та річкового транспорту України № 74 від 31.03.2020р. "Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України" № 75 від 01.04.2020р. "Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік". З урахуванням роз'яснень Національного агентства з питань державної служби №86 р/з від 20.02.2020р., у випадку скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації органу, пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком. Відповідач вважає безпідставними доводи позивача про недотримання при звільненні приписів КЗпП України, оскільки з урахуванням ч.3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. В даному випадку звільнення позивача відбулось з підстав, передбачених ст. 87 Закону України "Про державну службу", що врегульовано безпосередньо Законом.
Ухвалою суду від 01.03.2021р., підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.03.2021р.
Ухвалою суду від 29.03.2021р. призначено наступне судове засідання на « 22» квітня 2021 року о « 12» годині « 00» хвилин за участю сторін.
Ухвалою суду від 22.04.2021р. призначено наступне судове засідання на « 05» травня 2021 року о « 10» годині « 30» хвилин за участю сторін.
Ухвалою суду від 20.05.2021р. задоволено клопотання представника позивача від 19.05.2021 року. Призначено наступне судове засідання за допомогою системи «EasyCon» на « 26» липня 2021 року о « 12» годині « 15» хвилин за участю сторін. Зупинено провадження по адміністративній справі №420/13911/20 до дати призначення судового засідання, а саме до 26.07.2021 року.
В судовому засіданні у справі №420/13911/20 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказу призначеному на 26 липня 2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 01.11.2018 року №218-к ОСОБА_1 з 01 листопада 2018 року переведений на посаду начальника Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України.
Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 08 травня 2020 року №190-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 , начальника Чорноморського міжрегіонального управління, із займаної посади 15 травня 2020 року, у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису, відповідно до пункту і частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено: накази Морської адміністрації від 31.03.2020 №74 «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України», вiд 01.04.2020 №75 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік», попередження про припинення державної служби ОСОБА_1 від 09.04.2020 № 10.
Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №256-к від 28.05.2020р. "Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 08.05.2020 №190-к у п. 1 наказу Державної служби морського та річкового транспорту України 08.05.2020 № 190-к «Про звільнення ОСОБА_1 » слова та цифри "15 травня 2020 року" замінено словами та цифрами " 25 травня 2020 року".
Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №332-к від 23.06.2020р. "Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 08.05.2020 №190-к у п. 1 наказу Державної служби морського та річкового транспорту України 08.05.2020 № 190-к «Про звільнення ОСОБА_1 » слова та цифри "25 травня 2020 року " замінено словами та цифрами " 23 червня 2020 року".
Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №373-к від 16.07.2020р. "Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 08.05.2020 №190-к у п. 1 наказу Державної служби морського та річкового транспорту України 08.05.2020 № 190-к «Про звільнення ОСОБА_1 » слова та цифри "25 травня 2020 року " замінено словами та цифрами " 06 липня 2020 року".
Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №670-к від 09.11.2020р. "Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 08.05.2020 №190-к у п. 1 наказу Державної служби морського та річкового транспорту України 08.05.2020 № 190-к «Про звільнення ОСОБА_1 » слова та цифри "06 липня 2020 року " замінено словами та цифрами " 29 жовтня 2020 року".
Позивач, не погоджуючись зі звільненням згідно наказу Державної служби морського та річкового транспорту України №190-к від 08.05.2020 р., звернувся до суду з цим позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Положеннями ч.2 ст.38 Конституції України передбачено, що громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Згідно ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено в Законі України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно ч.1 ст.3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Частинами 1-3 ст. 5 Закону № 889-VIII передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Положеннями п.4 ч.1 ст.83 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
У відповідності до вимог п.1 ч.1 та ч.3 ст.87 Закону № 889-VIII (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Суд зазначає, що наказ про звільнення повинен обов'язково містити підставу звільнення з нормативним посиланням, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з посиланням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.
Як вбачається зі змісту наказу №190-к від 08.05.2020р., останній містить посилання на накази Морської адміністрації № 74 від 31.03.2020р. "Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України" № 75 від 01.04.2020р. "Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік", попередження про припинення державної служби ОСОБА_1 від 09.04.2020 № 10.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №79 від 25.02.2019р. "Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2019 рік" введено в дію з 01.01.2019р. штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України.
Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №73 від 26.03.2020р. "Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік зі штатною чисельністю 226 осіб" введено в дію з 01.01.2020р. штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України.
Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №255 від 02.10.2020р. "Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України" (далі - наказ №255) введено в дію з 02.10.2020р. структуру Державної служби морського та річкового транспорту України. Наказ Державної служби морського та річкового транспорту України №74 від 31.03.2020р. "Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України" втратив чинність.
Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №75 від 01.04.2020р. "Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік" введено в дію з 01.04.2020р. штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України.
Наказом Голови Морської адміністрації від 25.02.2019 №79 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2019 рік» введено в дію з 01.01.2019 штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України.
Наказом в.о. Голови Морської адміністрації від 26.03.2020 №73 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік зі штатною чисельністю 226 осіб» введено в дію з 01.01.2020 штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України.
Наказом в.о. Голови Морської адміністрації від 01.04.2020 №75 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік» введено в дію з 01.04.2020 штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України.
Відповідно до штатного розпису на 2019 рік, затвердженого наказом №79 затверджений штатний розпис Чорноморського міжрегіонального управління у кількості 46 посад. З них, начальник управління - одна посада, дев'ять відділів та посад начальників відділів відповідно, а саме: відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Одеському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Чорноморському морському порту; відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в морському порту «Южний»; відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Ренійському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Усть-Дунайському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Білгород-Дністровському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в спеціалізованому морському порту «Ольвія»; відділ державного контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Миколаївському морському порту.
Також в структурі Чорноморського міжрегіонального управління міститься дев'ять посад «Капітан морського порту», які є одночасно або заступником начальника управління (відділ державного контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Одеському морському порту, відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Миколаївському морському порту) або начальником відділу ( відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Чорноморському морському порту; відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в морському порту «Южний»; відділ державного контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Ренійському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Усть-Дунайському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Білгород-Дністровському морському порту; відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в спеціалізованому морському порту «Ольвія»).
Відповідно до штатного розпису на 2020 рік, затвердженого наказом №73 затверджений штатний розпис Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління у кількості 46 посад. З них, начальник управління - одна посада, дев'ять відділів та посад начальників відділів відповідно, а саме: відділ державного контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Одеському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Чорноморському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в морському порту «Южний»; відділ державного контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Ренійському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Усть-Дунайському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Білгород-Дністровському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в спеціалізованому морському порту «Ольвія»; відділ державного контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Миколаївському морському порту.
Також в структурі Чорноморського міжрегіонального управління міститься дев'ять посад «Капітан морського порту», які є одночасно або заступником начальника управління (відділ державного контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Одеському морському порту, відділ державного контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Миколаївському морському порту) або начальником відділу ( відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Чорноморському морському порту; відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в морському порту «Южний»;відділ державного контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства i дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Ізмаїльському морському порту: відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Ренійському морському порту; відділ контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Усть-Дунайському морському порту; відділ контролю ( нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в Білгород-Дністровському морському порту; вiддiл контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в спеціалізованому морському порту «Ольвія»).
Штатні розписи, якi затверджені наказами №79 та №73 тотожні та відображають однакові функціональні завдання повноваження, якими та наділено Чорноморське міжрегіональне управління.
Відповідно до штатного розпису на 2020 рік, затвердженого наказом № 75 затверджений штатний розпис Чорноморського міжрегіонального управління у кількості 66 посад.
З них, начальник управління - одна посада, два відділи, а саме: відділ державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті, відділ надання адміністративних послуг, один сектор-сектор забезпечення діяльності управління.
Але, в структурі Чорноморського міжрегіонального управління, затвердженого наказом №75 відсутні такі посади, як «Капітан морського порту», оскільки відповідно до наказу №75 в штатному розписі Морської адміністрації утворювались Управління (служба) капітана Одеського морського порту, Управління (служба) капітана спеціалізованого морського порту «Ольвія», Управління (служба) капітана Миколаївського морського порту, Управління (служба капітана Білгород-Дністровського морського порту, Управління (служба) капітана Усть-Дунайського морського порту, Управління (служба) капітана Ренійського морського порту, Управління (служба) капітана Ізмаїльського морського порту, Управління (служба) капітана Чорноморського морського порту, Управління (служба) капітана морського порту «Південний».
Наказом Міністерства інфраструктури України №190 від 27.03.2013р. передбачено, що Капітан морського порту керує службою капітана морського порту (далі - Служба), яка входить до складу Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація). Капітан морського порту призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до Закону України "Про державну службу". Капітан морського порту підпорядковується Голові Морської адміністрації.
Капітан морського порту під час здійснення своїх повноважень керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Мінінфраструктури, іншими нормативно-правовими актами, наказами Морської адміністрації та цим Положенням.
Служба є самостійним структурним підрозділом Морської адміністрації, що забезпечує державний нагляд (контроль) за безпекою мореплавства, в тому числі у морських терміналах, розташованих у межах територій та акваторій, відокремлених від основної території та акваторії відповідного морського порту, відповідно до статті 75 Кодексу торговельного мореплавства України.
З урахуванням наведеного, Державною службою морського та річкового транспорту України впорядковано свою діяльність шляхом здійснення прямого підпорядкування служби капітанів портів Голові Морської адміністрації, забравши ці повноваження та функціональні обов'язки у Чорноморського міжрегіонального управління.
Таким чином, у спірних правовідносинах відбулось скорочення посади начальника Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України, яку обіймав позивач, внаслідок зміни структури і штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України без скорочення чисельності державних службовців.
Згідно ч.3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Суб'єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п'ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Відповідно до Повідомлення від 02.04.2020 начальник Чорноморського міжрегіонального управління Морської адміністрації ОСОБА_1 повідомив інформацію щодо фактичного місця проживання, електронної пошти, інших засобів телекомунікаційного зв'язку (контактний номер телефону).
Судом встановлено, що відповідно до Протоколу фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв'язку від 09.04.2020 № 3 зафіксовано факт попередження ОСОБА_1 про припинення державної служби та про наступне звільнення у зв'язку із скороченням посади начальника управління Чорноморського міжрегіонального управління.
Крім того, на визначену позивачем адресу йому, засобами поштового зв'язку, надсилалось попередженням про припинення державної служби №10 від 09.04.2020р., що підтверджується його особистим підписом.
З урахуванням наведеного, враховуючи що позивача звільнено 18.05.2020р., вимоги ч.3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" щодо попередження державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів відповідачем не порушено.
При цьому, суд враховує, що на час прийняття наказу №190-к від 08.05.2020р. про звільнення позивача діяла редакція ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу", якою визначалось, що суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), тобто не встановлювалось обов'язку щодо пропонування вакантних посад.
02.02.2020 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України від 12 грудня 2019 року №378-IX, яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції.
Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року №440-ІХ внесені аналогічні зміни в Закон України "Про державну службу", який набрав чинності 13 лютого 2020 року.
Отже, після внесення Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX змін у Закон України "Про державну службу", норми частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України в частині обов'язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.
Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.
Однак, суд наголошує, що положеннями ч.3 ст.5 Закону України "Про державну службу" визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.
Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України "Про державну службу", на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв'язку із скороченням посади внаслідок зміни структури і штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, то суд дійшов висновку про те, що в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню.
При цьому, норми ч.3 ст.87 Закону України "Про державну службу" не скасовувались та неконституційними не визнавались, а відтак немає підстав вважати, що відповідач діяв неправомірно, не запропонувавши позивачу будь-яку іншу рівнозначну посаду, оскільки це є правом державного органу, а не обов'язком.
Так, підставою для звільнення позивача із займаної посади, як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, є скорочення посади начальника Чорноморсько міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України, яку обіймав позивач, внаслідок зміни структури і штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України без скорочення чисельності державних службовців на підставі наказів Морської адміністрації № 74 від 31.03.2020р. "Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України", № 75 від 01.04.2020р. "Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік".
Суд зазначає, що доказів скасування наказів Державної служби морського та річкового транспорту України № 74 від 31.03.2020р. "Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України", № 75 від 01.04.2020р. "Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік" до суду не надано, факту наявності таких обставин учасниками справи до доводилось та судом не встановлено.
При цьому суд зазначає, що оцінку правомірності здійснення скорочення посади начальника Чорноморсько міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України, яку обіймав позивач, внаслідок зміни структури і штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України в рамках даної справи суд не надає, оскільки вказане питання не є предметом розгляду даної справи.
Згідно ч.5 ст.87 Закону України "Про державну службу" наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.
Суд враховує, що у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №256-к від 28.05.2020р. "Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 08.05.2020 №190-к у п. 1 наказу Державної служби морського та річкового транспорту України 08.05.2020 № 190-к «Про звільнення ОСОБА_1 » слова та цифри "15 травня 2020 року" замінено словами та цифрами " 25 травня 2020 року"; Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №332-к від 23.06.2020р. "Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 08.05.2020 №190-к у п. 1 наказу Державної служби морського та річкового транспорту України 08.05.2020 № 190-к «Про звільнення ОСОБА_1 » слова та цифри "25 травня 2020 року " замінено словами та цифрами " 23 червня 2020 року"; Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №373-к від 16.07.2020р. "Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 08.05.2020 №190-к у п. 1 наказу Державної служби морського та річкового транспорту України 08.05.2020 № 190-к «Про звільнення ОСОБА_1 » слова та цифри "25 травня 2020 року " замінено словами та цифрами " 06 липня 2020 року"; Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України №670-к від 09.11.2020р. "Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 08.05.2020 №190-к у п. 1 наказу Державної служби морського та річкового транспорту України 08.05.2020 № 190-к «Про звільнення ОСОБА_1 » слова та цифри "06 липня 2020 року " замінено словами та цифрами " 29 жовтня 2020 року".
Таким чином, вимоги ч. 5 ст. 87 Закону України "Про державну службу" відповідачем дотримано. Наказ Державної служби морського та річкового транспорту України №670-к від 09.11.2020р. "Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 08.05.2020 № 190-к є чинним та, в тому числі в межах даного спору, не є предметом оскарження та судового розгляду.
Згідно ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Таким чином, при прийнятті наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 08 травня 2020 року №190-к «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, в зв'язку з чим вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача від 08 травня 2020 року №190-к є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги щодо поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є похідними вимогами від вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, а тому задоволенню відповідно не підлягають.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, приписи п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби морського та річкового транспорту України (вул.Преображенська,25, м.Київ, 03110) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, поновлення на попередній посаді, стягнення компенсації заподіяної моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 05.08.2021 року.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.