Справа № 420/6938/21
02 серпня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» (вул. Промислова 28-а, мм. Одеса, 65026) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044), Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0089345106 від 13.12.2018 року та зобов'язання вчинити певні дії,-
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0089345106 від 13.12.2018 року;
- зобов'язати Головне управління ДФС в Одеській області здійснити коригування в інформаційній системі податкових органів даних інтегрованої картки ТОВ «АВСК», а саме: шляхом виключення з неї інформації щодо нарахування штрафних санкцій та пені, а також повернення суми у розмірі 19 368,00 грн. в рахунок переплати з податку на прибуток підприємства.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року по справі № 420/6482/18 визнано протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області із встановлення в інформаційній системі органів ДФС ознаки стану обробки Уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2018 poку додатками: “Різниці” (РІ) та “Інформація щодо нарахованої амортизації” (АМ), поданої 18.05.2018 року та прийнятої за реєстраційним номером документу 90970235 "Історія подання" та зобов'язано Головне управління ДФС в Одеській області змінити в інформаційній системі органів ДФС ознаку стану обробки Уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року з додатками: “Різниці” (РІ) та “Інформація щодо нарахованої амортизації” (AM), поданої 18.05.2018 року та прийнятої за реєстраційним номером документу 9097023536 на ознаку стану обробки "Повністю введено". Проте, за час розгляду справи в суді, податковим органом нараховано пеню та штрафні санкції. Позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 12.12.2018 року у березні 2021 року. Сума штрафних санкції за податковим повідомленням-рішенням від 12.12.2018 року списана за рахунок суми переплати з податку на прибуток підприємства. Позивач зазначає, що пеня та штрафні санкції нараховані на суму грошового зобов'язання скасовано рішенням суду. Однак, податкове повідомлення-рішення від 13.12.2018 року не скасоване, а пеню не відмінено.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заяви чи клопотань від сторін не надходили.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою суду від 07.05.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та залучено до участі у справі 420/6938/21 співвідповідача Головне управління ДПС в Одеській області.
Обставини справи.
18.05.2018 р. ТОВ «АВСК» засобами телекомунікаційного зв'язку в електронному вигляді була подана Уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року з додатками: «Різниці» (Р1) та «Інформація щодо нарахування амортизації» (АМ).
Додаток «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва» (ФЗ) до Уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року було надано на паперовому носії до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, про що свідчить штамп «Отримано» з датою прийняття звіту 18.05.2018р.
Листом Головного управління ДФС в Одеській області №9032/10/15-32-12-12-10 від 13.06.2018р. повідомило позивача, що відповідно до норм п.48.7 ст. 48 «Складання податкової декларації» Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., «уточнююча» податкова декларація з податку на прибуток за звітній (податковий) період 1 квартал 2018 року від 18.05.2018р. не визнано як податкову декларацію, у зв'язку з тим, що податкова декларація надана з порушенням вимог п.46.2 ст.46 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (із змінами та доповненнями).
Вважаючи такі дії протиправними, позивач оскаржив їх у суді.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року по справі № 420/6482/18 визнано протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області із встановлення в інформаційній системі органів ДФС ознаки стану обробки Уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2018 poку додатками: “Різниці” (РІ) та “Інформація щодо нарахованої амортизації” (АМ), поданої 18.05.2018 року та прийнятої за реєстраційним номером документу 90970235 "Історія подання" та зобов'язано Головне управління ДФС в Одеській області змінити в інформаційній системі органів ДФС ознаку стану обробки Уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2018 року з додатками: “Різниці” (РІ) та “Інформація щодо нарахованої амортизації” (AM), поданої 18.05.2018 року та прийнятої за реєстраційним номером документу 9097023536 на ознаку стану обробки "Повністю введено".
10.02.2021 року ТОВ «АВСК» направило запит до ГУ ДПС в Одеській області щодо отримання копії податкового повідомлення-рішення від 13.12.2018 року.
Листом № 3528/6/15-32-18-07-10 від 25.02.2021 року ГУ ДПС в Одеській області направило на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 13.12.2018 року № 0089345106, відповідно до якого встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 19368,00 грн.
Джерела права й акти їх застосування.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI визначено, що платниками податків є фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або проводять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пп. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Згідно п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; крім того, п. 36.5. ст. 36 ПК України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно із п. п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПКУ, у разі якщо у платника податків якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилась, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
При цьому, пунктом 41.2 статті 41 ПК України передбачено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з пунктами 5, 6 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.
Якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства або відповідно до статті 56 Кодексу під час проведення процедури його адміністративного оскарження не внаслідок зміни зазначеної в ньому загальної суми грошових зобов'язань, суми зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення, а також розрахунок грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства з урахуванням рішення контролюючого органу.
Висновки суду.
Наведені норми вказують на те, що у разі скасування за результатами адміністративного оскарження грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішеннями, контролюючий орган складає нове податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається зменшена сума відповідного донарахування, при цьому замість кожного податкового повідомлення-рішення складається окреме нове, однак зі зменшеною сумою.
Водночас, як встановлено судом, податковим повідомленням-рішенням від 13.12.2018 року № 0089345106 збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до пункту 58.2 статі 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.
За змістом пункту 60.1.2 статті 60 ПК України повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу. При цьому, за змістом пункту 60.3 - пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.2, 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
При цьому, внаслідок наведеного, зважаючи на положення пункту 129.2 статті 129 ПК України, суд дійшов висновку, що нараховані пеня та штрафні санкції, на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.12.2018 року № 0089345106 суму грошового зобов'язання, також вважаються скасованими.
Згідно із цією нормою у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.
Європейський суд з прав людини у численних рішеннях неодноразово звертав увагу Держави Україна на ту обставину, що дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання в права особи повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а саме втручання - легітимним і пропорційним.
Суд вважає за необхідне зазначити й те, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
Так, пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо внесення до електронного кабінету, інтегрованої картки та інших інформаційних систем ДФС, ведення яких здійснюється відповідачем, інформації про наявність у ТОВ «АВСК» грошового зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 13.12.2018 року № 0089345106, що є скасованим, є протиправними.
В свою чергу, суд звертає увагу, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
За наведених обставин та враховуючи, що судом було встановлено протиправність дій відповідача щодо встановлення в інформаційній системі органів ДФС ознаки стану обробки Уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2018 poку додатками: “Різниці” (РІ) та “Інформація щодо нарахованої амортизації” (АМ), поданої 18.05.2018 року та прийнятої за реєстраційним номером документу 90970235 "Історія подання", що є скасованим, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача виключити з вказаних баз даних відповідну інформацію про наявність у ТОВ «АВСК» грошового зобов'язання та інформацію про пеню та штрафні санкції, нараховані за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, оформленого податковим повідомленням - рішенням від 13.12.2018 № 0089345106.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» (вул. Промислова 28-а, мм. Одеса, 65026) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044), Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення рішення № 0089345106 від 13.12.2018 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0089345106 від 13.12.2018 року.
Зобов'язати Головне управління ДФС в Одеській області здійснити коригування в інформаційній системі податкових органів даних інтегрованої картки ТОВ «АВСК», а саме: шляхом виключення з неї інформації щодо нарахування штрафних санкцій та пені, а також повернення суми у розмірі 19 368,00 грн. в рахунок переплати з податку на прибуток підприємства.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» (вул. Промислова 28-а, мм. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 35990988), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень, 00 коп).
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Бутенко А.В.