Справа № 420/2850/21
02 серпня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (3445, Республіка Молдова, Оргеївський район, с. Селішти) до Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України (65300, Одеська область, м. Подільськ, вул. Самборського (Армійська), 21) про визнання протиправною та скасування постанови від 16.11.2020 року,-
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України про визнання протиправною та скасування постанови від 16.11.2020 року.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.11.2020 р. Подільським прикордонним загоном Південного регіонального управління ДПС України відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП України «Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України». 16.11.2020р. Подільським прикордонним загоном постановою про заборону позивачу заборонено в'їзд в Україну строком на 5 (п'ять) років.
Не погоджуючись з постановою про заборону в'їзду від 16.11.2020р. позивач звернувся із скаргою щодо скасування постанови. Листом №21/6176 від 17.12.2020р. про результати розгляду скарги, вказано про те що, постановою Красноокнянського районного суду Одеської області від 19.112020р., позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 3 (три) доби. Тому в Південного регіонального управління ДПС України відсутні підстави для скасування постанови від 16.11.2020р., тому постанову про заборону в'їзду залишено без змін, а скаргу залишено без задоволення.
Позивач вважає постанову Подільського прикордонного загону про заборону в'їзду від 16.11.2020р. незаконною, оскільки накладене адміністративне стягнення постановою Красноокнянського районного суду Одеської області від 19.11.2020р. у відповідності до ч. І ст.204-1 КУпАП України уже відбуто, а саме: згідно до постанови суду строк відбування стягнення затримання з 23.00 год. 14.11.2020р. по 08.00 год. 17.11.2020р. зараховано у строк тимчасового тримання в ізоляторі, а судовий збір в розмірі 420,40 грн. сплачено.
04.06.2021 року за вх. № 29154/21 від Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що Позивач дійсно незаконно перетнув Державний кордон України, розумів суть вчиненого правопорушення, повністю визнав свою провину. Враховуючи, що в Україні з 2014 року по теперішній діє особливий період, та за цей час відповідальність за порушення законодавства в сфері охорони кордону посилилась, в зв'язку з чим до порушників прикордонного законодавства крім адміністративних стягнень застосовуються інші режимні правила в'їзду/виїзду, законодавчо визначені обмеження, зокрема примусове повернення до країни походження та заборона в'їзду на територію України. Ствердження Позивача, що він відбув адміністративний арешт, та сплатив судовий збір, а тому у посадових осіб Подільського прикордонного загону ДПСУ не було правових підстав приймати постанову про заборону в'їзду в Україну строком на 5 років, є надуманими та помилковими. В розумінні статі 24 КУпАП заборона в'їзду в Україну, як рішення прийняте суб'єктом владних повноважень, не є видом адміністративного стягнення, не заміняє чи підміняє його. Також, відбуття адміністративного стягнення «арешт» ніяким чином не зупиняє дії заборони в'їзду в Україну. Таким чином, оскаржувана Позивачем Постанова про заборону в'їзду від 16.11.2020 року винесена посадовими особами Подільського прикордонного загону як органу охорони державного кордону України у відповідності до норм чинного законодавства.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою суду від 18.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обставини справи.
14.11.2020 року Подільським прикордонним загоном Південного регіонального управління ДПС України відносно громадянина Республіки Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України».
Постановою Красноокнянського районного суду Одеської області від 19.11.2020 року по справі № 506/743/20 притягнуто ОСОБА_1 / ОСОБА_2 / до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.204-1 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 3 /три/ доби без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Строк відбування стягнення обчислюється з моменту поміщення до ізолятора тимчасового тримання.
Зараховано у строк відбування стягнення строк затримання з 23.00 год. 14 листопада 2020 року по 08.00 год. 17 листопада 2020 року.
16.11.2020 року Подільським прикордонним загоном Південного регіонального управління ДПС України винесено постанову про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 5 (п'ять) років.
Не погоджуючись із постановою про заборону в'їзду від 16.11.2020 року позивач звернувся зі скаргою щодо скасування такої постанови.
Листом від 17.12.2020 року № 21/6176 Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України повідомила позивача, що скаргу залишено без задоволення, а постанову Подільського прикордонного загону - без змін.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону № 3773-VI, іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Так, частиною1 статті 9 Закону №3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Згідно з ч.2 ст. 14 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Таким іноземцям та особам без громадянства органами охорони державного кордону забороняється в'їзд в Україну строком на п'ять років. Відомості про них в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежується право виїзду з України.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року №1710-VI прикордонний (далі - Закон №1710-VI) контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Частиною 1 ст.6 Закону №1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.8 Закону №1710-VI, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну.
Порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України (далі - орган охорони державного кордону) рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - іноземець) визначено Інструкцією про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою Наказом Адміністрації державної прикордонної служби України від 05.12.2011р. № 946 (далі - Інструкція №946).
Згідно з пп. «д» п.2.1 Інструкції №946 рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в'їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі якщо іноземця затримано у межах контрольованого прикордонного району під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Відповідно до абз.2 п.2.3 розділу ІІ Інструкції №946, рішення про заборону в'їзду в Україну відповідно до частини другої статті 14 і частини першої статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" приймається строком на п'ять років стосовно іноземців, які незаконно перетнули державний кордон України поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Пунктом 3.1 розділу ІІІ Інструкції №946 передбачено, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі - старший зміни) складається довідка.
Згідно з положеннями п.3.2 Інструкції №946 у довідці зазначаються:
а) відомості про особу;
б) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду;
в) у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, зокрема: обставини і характер вчинення особою діяння; результати досліджень паспортних документів такої особи чи візи;
г) термін заборони в'їзду в Україну особі, визначений відповідно до розділу III цієї Інструкції.
До довідки додаються копії сторінок паспортного документа особи, які містять фотокартку або інше зображення обличчя особи та відомості про неї („Громадянство”, „Прізвище, ім'я особи”, „Стать”, „Дата народження” (день, місяць та рік)), копії протоколів, постанов про вчинення особою адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 185-10, 202, 203, 203-1, 204-1, 204-2, 204-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за наявності), віз або відміток уповноважених державних органів та результатів їх досліджень, пояснення свідків, витяги з баз даних про осіб, які перетнули державний кордон (далі - бази даних).
Відповідно до п. 3.3. розділу ІІІ Інструкції №946 на підставі відомостей, викладених у довідці, старшим зміни готується постанова про заборону в'їзду в Україну (далі - постанова).
Постанова складається у двох примірниках, які підписуються старшим зміни.
Згідно з п.3.4. та 3.5. розділу ІІІ Інструкції №946 підготовлені довідка та два примірники постанови (далі - матеріали) невідкладно надсилаються начальнику зміни оперативно-чергової служби центру управління службою органу охорони державного кордону (далі - начальник зміни) для доповіді начальнику органу охорони державного кордону або його першому заступнику (далі - уповноважена посадова особа) для прийняття рішення.
Отримавши матеріали, начальник зміни реєструє їх у журналі обліку матеріалів щодо заборони в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (додаток 2) та невідкладно доповідає про їх надходження уповноваженій посадовій особі для прийняття рішення. При цьому в журналі в обов'язковому порядку зазначаються час отримання матеріалів начальником зміни та час доповіді про їх надходження уповноваженій посадовій особі, що засвідчується підписом начальника зміни.
Пунктом 3.6. розділу ІІІ Інструкції №946 передбачено, що уповноважена посадова особа зобов'язана протягом трьох годин після доповіді розглянути отримані матеріали та:
а) за наявності підстав прийняти шляхом затвердження обох примірників постанови рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну. Затверджені примірники постанови передаються начальнику зміни;
б) за відсутності достатніх підстав утриматися від прийняття рішення, наклавши на постанові відповідну резолюцію. Незатверджені примірники постанови передаються начальнику зміни.
Про прийняте рішення начальник зміни невідкладно із застосуванням засобів телефонного зв'язку інформує старшого зміни.
Відповідно до п.3.9. розділу ІІІ Інструкції №946 після отримання в установленому порядку від начальника зміни інформації про прийняте уповноваженою посадовою особою рішення старший зміни, зокрема, оголошує рішення органу охорони державного кордону, мовою якою володіє іноземець.
Так, згідно з п. 8.1. розділу VIII Інструкції №946 іноземець, якому органом охорони державного кордону заборонено в'їзд в Україну, має право оскаржити відповідне рішення до регіонального управління Державної прикордонної служби або до суду.
Згідно ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1ст. 204-1 КУпАП - перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Згідно ст. 222-1 КУпАП - органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.24 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення, зокрема адміністративний арешт.
Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Згідно абз.5 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 204-1 і 204-2 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня їх виявлення, але не пізніше року з дня їх вчинення, а у разі вчинення таких правопорушень іноземцями або особами без громадянства, стосовно яких у встановленому законом порядку прийнято рішення про примусове повернення чи примусове видворення з України, - протягом часу, необхідного для їх виїзду з України, але не пізніше строку, визначеного законом для виїзду цих осіб з України чи забезпечення їх примусового видворення з України.
Висновки суду.
Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що оскільки постанова про заборону в'їзду в Україну ґрунтується на відомостях, викладених у довідці, остання повинна містити повну та обґрунтовану інформацію щодо обставин, за яких вчинено правопорушення, та щодо особи, яка його вчинила. Така інформація повинна міститись також в документах, визначених п.3.2 Інструкції №946 як додатки до довідки.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня довідка, яка згідно Інструкції №946 повинна складатися старшим зміни прикордонних нарядів у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач був затриманий 14.11.2020 року, а постанова про заборону в'їзду була винесена 16.11.2020 року. Тобто із порушенням передбаченого законодавством часу для розгляду матеріалів та прийняття відповідного рішення, передбаченого п. 3.6. розділу ІІІ Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.
Отже, відповідачем порушений порядок прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну у разі виявлення підстав для прийняття такого рішення прикордонним нарядом у пункті пропуску або у разі затримання іноземця під час незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску та час розгляду матеріалів, щодо прийняття рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну за наявності належних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1,4 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП - обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Як встановлено судом та не заперечуються учасниками справи, постановою Красноокнянського районного суду Одеської області від 19.11.2020 року по справі № 506/743/20 притягнуто ОСОБА_1 / ОСОБА_2 / до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.204-1 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 3 /три/ доби без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Також, суд звертає увагу, що в постанові про заборону в'їзду в України від 16.11.2020 року, Подільський прикордонний загін ДПСУ, як на підставу заборони в'їзду громадянину Республіки Молдова ОСОБА_1 , посилається на ч.2 ст. 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Однак, суд зазначає, що стаття 14 вищевказаного Закону України стосується іноземців та осіб без громадянства, відносно яких вже наявне рішення про заборону в'їзду в Україну.
Отже, частина друга статті 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» застосовується до осіб, яким заборонено в'їзд в Україну, а не до іноземців та осіб без громадянства, які вчинили адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що Подільським прикордонним загоном Південного регіонального управління ДПС України неправомірно застосовано до громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 санкції ст.14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що постанова Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16.11.2020 року про заборону в'їзду в України строком на 5 (п'ять) років громадянину Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є протиправною та належить до скасування.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (3445, Республіка Молдова, Оргеївський район, с. Селішти) до Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України (65300, Одеська область, м. Подільськ, вул. Самборського (Армійська), 21) про визнання протиправною та скасування постанови від 16.11.2020 року - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України від 16.11.2020 року про заборону громадянину Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає: Республіка Молдова, Оргеївський район, с. Селішти, в'їзду в України строком на 5 (п'ять) років.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління ДПС України (код ЄДРПОУ 14321825) на користь ОСОБА_1 /Mititelu Cristian/ (паспорт громадянина Республіки Молдова НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн., 00 коп.).
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Бутенко А.В.