Справа № 420/7767/21
02 серпня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Бойко О.Я.,
за участі:
секретаря судового засідання Белінського Г.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Карманова,
представника третьої особи Макаренко Н.А..
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» про визнання протиправним та скасування припису вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Арбітражного керуючого ОСОБА_1 , до відповідача, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати припис про недопущення повторних порушень від 23 квітня 2021 року №14, винесеного Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса).
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
Позивач стверджувала, що відповідач виніс спірний припис безпідставно та необґрунтовано.
Позовна вимога позивача ґрунтується на тому, що відповідач встановив порушення приписів законодавства про банкрутство, яке не підлягало застосуванню. Відповідач ототожнив дії адвоката з діями арбітражного керуючого та через призму дій адвоката надав оцінку діям позивача, які ним фактично не вчинялися. Адже процедура ліквідації - це судова процедура і остаточне прийняття рішення у справі належить до компетенції саме господарського суду. Судом було розглянуто, заслухано та прийнято до відома позиції сторін щодо причин неподання ліквідаційного звіту та необхідності вчинення ліквідатором повноти всіх дій для належного завершення ліквідаційної процедури про що винесено відповідну ухвалу, яка є чинною та ніким не оскаржувалася. Суд не приймав рішення про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень ліквідатора за неподання ліквідаційного звіту та балансу. Факт неналежного виконання або невиконання обов'язків, покладених на ліквідатора має бути підтверджений ухвалою суду у справі про банкрутство боржника. Втім в межах справи про банкрутство подібні скарги не надходили. Всупереч прийнятому судовому рішенню відповідач прийняв рішення, що дії позивача в частині неподання ліквідаційного звіту та балансу є порушенням законодавства.
В ухвалі господарський суд прийняв до уваги, що станом на теперішній час ліквідаційна процедура триває, а тому зобов'язав арбітражного керуючого виконувати повноваження ліквідатора банкрута до завершення ліквідаційної процедури з прийняттям судового рішення про затвердження звіту ліквідатора , ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі.
Спірне рішення порушує права позивача тим, що відповідач здійснив переоцінку фактів, які вже були встановлені та оцінені судом.
Позивач вважає, що винесення спірного припису порушує його право на зайняття даною діяльністю, оскільки є підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та зупинення діяльності арбітражного керуючого.
(б) Позиція відповідача
11.06.2021 відповідач до суду надав відзив на адміністративний позов в якому заперечував проти позовної вимоги, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Відповідач зазначав, що позивач недобросовісно виконувала обов'язки арбітражного керуючого, зокрема зловживала процесуальними правами у справі про банкрутство. Незважаючи на укладення договорів про надання правничої допомоги, дії позивача, як арбітражного керуючого є нерозсудливими, оскільки не були направлені на захист прав боржника, що підтверджується невиконанням ухвали суду від 24.07.2020. Тобто, незважаючи на те, що в ухвалі суду зазначено: «Враховуючи те, що явка представника комітету кредиторів та ліквідатора банкрута ОСОБА_1 є обов'язковою, суд викликає їх у судове засідання» представник арбітражного керуючого подає клопотання не про відкладення розгляду судового засідання, а про розгляд справи за його відсутності за станом здоров'я. Договори на правову допомогу укладалися з двома адвокатами, проте жодний з адвокатів в судове засідання не прибув.
Відповідно до чинного законодавства арбітражний керуючий зобов'язаний після завершення всіх розрахунків з кредиторами подати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс з додатками, який господарський суд своєю ухвалою затверджує.
Відповідач посилався на те, що впродовж судового розгляду справи про банкрутство позивач зловживав процесуальними правами, зокрема затягував розгляд справи, що підтверджується ухвалами ВС, якими він застосував штрафні санкції, вживаючи заходи процесуального примусу за зловживання процесуальними правами. Отже, на думку відповідача, позивач, зловживаючи процесуальними правами, недобросовісно виконував повноваження арбітражного керуючого.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
21.05.2021 суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
16.06.2021 суд, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання залучив третьою собою на стороні позивача без самостійних вимог ТОВ ФК «Астер - Фінанс».
12.07.2021 суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.
IV. Обставини, встановлені судом
Позивач є арбітражним керуючим, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 03.07.2017 №1818.
26.11.2018 постановою Господарський суд Одеської області призначив позивача ліквідатором у ліквідаційній процедурі банкрута ТОВ «Французький бульвар - Еліт» у справі №916/585/18.
17.03.2021 на адресу позивача надійшов лист №4208/19-10 від відповідача щодо направлення повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки за скаргами поданими ТОВ «Автостайл» (том І, а.с.47).
В повідомленні визначався наступний перелік питань, які підлягали розгляду Комісією,:
- Особиста присутність у судових засіданнях по справі;
- Затягування судової процедури;
- Оскарження судових рішень шляхом подання апеляційних та касаційних скарг у випадках передбачених Кодексом;
- Накладення Верховним Судом штрафів за зловживання процесуальними правами;
- Надання довіреностей від 21.05.2020 на представництво своїх інтересів та банкрута третіми особами;
- Інші питання, викладені у скаргах директора ТОВ «Автостайл» Гросу В.В. від 12.07.2020 та від 13.08.2020; зверненні від 14.11.2020.
Зобов'язано арбітражного керуючого надати копії наступних документів для перевірки:
- Звіту ліквідатора з усіма невід'ємними від нього документами;
- Копії апеляційних скарг поданих до суду арбітражним керуючим по справі;
- Копії касаційних скарг поданих до Верховного Суду арбітражним керуючим по справі;
- Журналу реєстрації договорів (угод), однією із сторін яких є арбітражний керуючий, що пов'язані з його діяльністю;
- Довіреності, якою уповноважено представляти інтереси банкрута ТОВ «Французький бульвар - Еліт» Салімоненко О.С.;
- Довіреності, якою уповноважено представляти інтереси банкрута ТОВ «Французький бульвар - Еліт» Чухрай Т.Р.;
- Інших документів, які арбітражний керуючий вважає за необхідне надати з питань, що підлягають перевірці в межах предмета зазначеного у скаргах директора ТОВ «Автостайл» Гросу В.В. від 12.07.2020 та від 13.085.2020, зверненні від 14.11.2020.
На виконання повідомлення позивач надав свої пояснення.
За наслідками проведеної перевірки відповідач видав Довідку про результати позапланової невиїзної перевірки від 12.04.2021 №18.
Не погоджуючись з фактами викладеними в довідці, позивач надала заперечення та пояснення від 19.04.2021.
21.04.2021 відповідач склав акт №23 про результати позапланової перевірки про наявність в діяльності позивача порушень. Даний акт став підставою для винесення припису від 23.04.2021 №14 про недопущення повторних порушень.
23.04.2021 за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача відповідач склав припис (том І, а.с.228). В приписі відповідач зазначив наступні порушення вчинені позивачем:
- Ч.3 ст. 8,п.1 ч.2, ч.3 ст.98 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». А саме: арбітражний керуючий діяла нерозсудливо, оскаржувала в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, що відповідно до процесуального законодавства не належала до оскарження;
- Ч.3 ст.9 , п.1 ч.2, ч.3 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства, оскаржувала в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, що не належить до оскарження;
- П.1 ч.2,3 ст.12, ч.1 ст.58, ч.3 ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства, діяла нерозсудливо, не надала господарському суду ліквідаційний баланс;
- Ч.1 ст.129-1 Конституції України, ч.1 та 2 ст.18 ГК України та п.1 ч.2, ч.3 ст.12 Кодексу України з питань банкрутства, діяла нерозсудливо, а саме: не виконала ухвалу суду від 24.07.2020 щодо обов'язкової явки в судове засідання призначене на 03.08.2020 (том І, а.с. 228).
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Зміст даних спірних правовідносин становить вирішення питання щодо правомірності відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
Арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (стаття 1 цього Закону).
Відповідно до ч.2 ст.4 цього Закону арбітражний керуючий прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.
Згідно з частинами першою та третьою статті 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Частиною другою статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Частиною четвертою статті 106 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що у разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень.
Стаття 12 Кодексу України з процедур банкрутства № 2597-VIII від 18.10.2018 встановлює права та обов'язки арбітражного керуючого (далі - Кодекс).
Зокрема, відповідно до п.1 ч.2 цієї статті: «Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства».
Згідно з ч.3 цієї статті арбітражний керуючий зобов'язаний під час реалізації своїх дій та обов'язків діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Частина 1 статті 13 Кодексу гарантує, що під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є незалежним.
У положеннях п.3 ч.2 статті 19 Кодексу зазначено, що підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Згідно з п.1 ч.4 ст.28 Кодексу: «Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:[…] невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого».
Стаття 58 Кодексу встановлює: « 1. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців.
Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі».
У частині 3 статті 65 Кодексу зазначено: «Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна».
Повноваження територіальних органів Мін'юсту щодо здійснення контролю за діяльністю арбітражного керуючого встановлює порядок, затверджений наказом Мін'юсту від 06.12.2019 №3928/5 (далі - Порядок №3928/5).
Відповідно до п.2 розділу І Загальних положень Порядку №3928/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих відповідно до цього Порядку здійснюють Мін'юст як державний орган з питань банкрутства та міжрегіональні управління Мін'юсту (далі - територіальні органи Мін'юсту) за згодою Мін'юсту. Мін'юст та його територіальні органи є органами контролю.
У положеннях п.6 розділу VI Порядку №3928/5 зазначено: «У разі виявлення за результатами перевірки порушень у резолютивній частині Акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається. Порушення, усунені арбітражним керуючим до моменту складання Акта перевірки, вважаються такими, що не вчинені, та в резолютивній частині Акта перевірки не зазначаються.
У резолютивній частині Акта перевірки окремо зазначаються порушення, щодо яких органом контролю буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень.
У разі виявлення за результатами перевірки грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, комісія обов'язково зазначає причинно-наслідковий зв'язок між вчиненим арбітражним керуючим порушенням та наслідками, які настали (можуть настати) для боржника та/або кредиторів».
Згідно з абз. першим п.9 розділу VI Порядку №3928/5: « У разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі Акта перевірки виносить припис про недопущення повторних порушень (далі - Припис) щодо порушень, які не можуть бути усунені арбітражним керуючим, та/або розпорядження про усунення виявлених порушень (далі - Розпорядження) - щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим».
Відповідно до абз. третього ч.1 п. розділу VIII Порядку №3928/5 підставами для внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення Припису чи Розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому.
З аналізу викладених правових норм суд робить висновок, що винесення спірного припису є потенційною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до загальних норм теорії права будь-яка юридична відповідальність наступає за вчинення особою правопорушення. В свою чергу правопорушення - це протиправне суспільно-шкідливе винне діяння деліктоздатної особи. Однією з обов'язкових складових якого є об'єктивна сторона-причинно наслідковий результат між діяннями і шкідливим результатом. Відсутність такої ознаки як шкода не дозволяє розглядати діяння як правопорушення.
Процитовані вище норми права, також передбачають необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого та негативними наслідками, що настали або можуть настати для боржника (банкрута) чи його кредиторів, які можуть полягати, зокрема, у реальному заподіянні матеріальної шкоди боржнику чи його кредиторам. Тобто перевіркою має бути встановлений не тільки факт порушення позивачем законодавства під час виконання своїх повноважень, так і наслідки його дій - порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 813/4449/15, від 12.06.2020 у справі № 815/2748/17, від 30.09.2020 у справі № 813/3692/17.
Проте відповідач, посилаючись на затягування позивачем розгляду справи, ненадання ліквідаційного балансу та звіту жодним чином не вказує, яким чином вказані обставини негативно вплинули на права та інтереси боржника/кредиторів. Матеріали справи не містять доказів, що порушення, встановлені під час проведення перевірки позивача, призвело до негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів; матеріали справи не містять доказів, зокрема, реального заподіяння матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам; відсутні докази нанесення шкоди боржнику або кредитору діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого. При цьому суд звертає увагу на те, що проведення перевірки відбулося на підставі скарги ТОВ «Автостайл», яке не є стороною у справі про банкрутство.
Також матеріали справи не містять доказів щодо таких висновків, які могли мати місце за результатами ухвалення судових рішень у справі господарського суду Одеської області у справі про банкрутство №916/585/18. Адже відповідно до ч.4 ст.28 Кодексу України з процедур про банкрутство : «Арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.
Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:
1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого;
2) зловживання правами арбітражного керуючого;
3) подання до суду неправдивих відомостей;
4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;
5) припинення діяльності арбітражного керуючого;
6) наявності конфлікту інтересів».
Натомість в матеріалах справи міститься ухвала Господарського суду Одеської області від 24.07.2020 у справі про банкрутство, в якій суд зазначає, що приймає до уваги пояснення арбітражного керуючого щодо не подання звіту та ліквідаційного балансу. Зокрема, суд зазначає, що на виконання вимог ухвали ліквідатор ОСОБА_1 надала поточний звіт з підтверджуючими документами, в якому повідомлено про неможливість подання звіту в порядку ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки станом на звітну дату в господарських судах розглядаються справи за участю боржника, предметом якого є майно, що може в подальшому бути включено до ліквідаційної маси. Далі суд зазначає, що приймає до уваги , що станом на теперішній час триває ліквідаційна процедура, ліквідатор банкрута продовжує здійснювати ліквідаційні заходи суд зобов'язує арбітражного керуючого виконувати повноваження ліквідатора банкрута до завершення ліквідаційної процедури з прийняттям судового рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження справі. Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на затягування позивачем розгляду справи через неподання до суду звіту, ліквідаційного балансу (том ІІ, а.с.38-39).
При цьому суд звертає увагу що відповідно до ухвал ВС у справі №916/1901/18 від 21.02.2020 та від 02.05.2020, по-перше, суд застосував заходи процесуального примусу не до позивача, а до ТОВ «Французький бульвар Еліт», по-друге, ухвали не містять жодного посилання на те, що застосування заходів процесуального примусу пов'язане із неподанням арбітражним керуючим звіту або ліквідаційного балансу (а.с.51-91).
Крім того, повертаючись до спірних правовідносин, суд звертає увагу, що в Акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого № 23 від 21.04.2021 та в спірному приписі про недопущення повторних, зокрема, зазначено наступні порушення, які усунути неможливо:
- ч.3 ст. 8, п.1 ч.2, ч.3 ст.98 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону №4212-VI від 22.12.2011, під час реалізації своїх прав та обов'язків діяла нерозсудливо, з недотриманням вимог законодавства, а саме: оскаржувала в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, що відповідно до приписів Закону №4212-VI не належала до оскарження;
- ч.3 ст.9 , п.1 ч.2, ч.3 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства, під час реалізації своїх прав та обов'язків діяла нерозсудливо з недотриманням вимог законодавства, а саме: оскаржувала в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, яка за приписами Кодексу України з процедур банкрутства не належить до оскарження;
- п.1 ч.2,3 ст.12, ч.1 ст.58, ч.3 ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства, під час реалізації своїх прав та обов'язків діяла нерозсудливо з недотриманням вимог законодавства, не надала господарському суду ліквідаційний баланс;
- ч.1 ст.129-1 Конституції України, ч.1 та 2 ст.18 ГК України та п.1 ч.2, ч.3 ст.12 Кодексу України з питань банкрутства, під час реалізації своїх прав та обов'язків діяла нерозсудливо з недотриманням вимог законодавства, а саме: не виконала ухвалу суду від 24.07.2020 щодо обов'язкової явки в судове засідання призначене на 03.08.2020.
Відповідач, зазначаючи про нерозсудливість діянь позивача під час реалізації її прав та обов'язків та недотриманням нею вимог законодавства, робить посилання на ч.3 ст.98 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч.3 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства, які є ідентичними за своїм змістом. Суд вважає, що вказані норми є узагальнюючими та містять оціночні категорії, а не конкретизують які саме дії має вчиняти арбітражний керуючий.
Оскільки роз'яснення змісту «добросовісно, розсудливо, обґрунтовано» вказані закони не містить, а частина 7 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вказує, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, то рішення приймається на користь суб'єкта господарювання, то суд робить висновок, що порушення, встановлені відповідачем з посиланням на частину 3 статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч.3 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства фактично є суб'єктивним припущенням осіб, що здійснювали перевірку, довільним трактуванням вимог нормативно-правових актів, прагненням виявити порушення шляхом їх штучного створення.
Такий висновок на користь позивача узгоджується із абзацом 2 підпункту 6.6.3 пункту 6.6 Порядку № 1284/5, відповідно до якого при оформленні акту перевірки довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.04.2018 у справі № 808/8461/14.
Отже, враховуючи вищевикладене, суди робить висновок, що законодавством з питань банкрутства не визначено поняття «добросовісно, розсудливо, обґрунтовано», а вживання терміну «порушення за відсутності настання негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів та причино-наслідкового зв'язку, щодо порушень виявлених в ході перевірки є некоректним, недоречним та необґрунтованим, отже висновки осіб, що здійснювали перевірку є такими, що порушують приписи статті 19 Конституції України та абзацу 2 підпункту 6.6.3 пункту 6.6 Порядку № 1284/5.
Таким чином, зважаючи на недоведеність відповідачем порушення позивачем приписів законодавство про банкрутство спірний припис належить до скасування.
VI. Судові витрати
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 908 грн. Даний факт підтверджується квитанцією від 198.05.2021 ( том І, а.с.14). З урахуванням висновку суду про задоволення позову, сплачений та документально підтверджений позивачем судовий збір належить до відшкодування. Адже відповідно до ч.1 статті 139 КАС України: «При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати припис про недопущення повторних порушень від 23 квітня 2021 року №14, винесеного Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Одеса).
3. Стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 34929741: 65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 34) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 908 (дев'ятсот вісім), 00 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений та підписаний 04 серпня 2021 р.
Суддя О.Я. Бойко