Справа № 420/7102/21
02 серпня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса ,вул. Канатна, 83), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (65496, Одеська область, Овідіополський раойн, пгт. Таїрово, вул. 40 років Перемоги, 25) про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в якому позивач просить суд:
- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.12.2020 року № 81-ОТГ в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:3768 до комунальної власності;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3768 та передати зазначену земельну ділянку у власність в межах норми безкоштовної приватизації.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач подав заяву до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, до якого було надано усі необхідні документи, що підтверджують право позивача на отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Не отримавши результату розгляду заяви, уклав договір на розробку проекту землеустрою та письмово повідомив розпорядника земель - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про початок розробки проекту землеустрою, розроблено проект землеустрою, погоджено його з суміжними землекористувачами, погоджено з земельним відомством. Ділянку внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 5123755800:01:002:3768. 09.01.2021 року позивач втретє подав заяву про затвердження проекту землеустрою. За результатом розгляду заяви, позивач отримав наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.12.2020 року № 81-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність».
Позивач, вважаючи наказ від 16.12.2020 року № 81-ОТГ в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:3768 до комунальної власності протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
08.06.2021 року за вх. № 29619/21 від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» передбачено передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 ЗК України. Відповідно до наказу від 16.12.2020 року № 81-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Головним управлінням передано Таїровській селищній раді Овідіопольського району Одеської області земельні ділянки загальною площею 11.1442 га у комунальну власність. Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, земельна ділянка площею 0,1100 га з кадастровим номером 5123755800:01:002:3768 включена до наказу Головного управління від 16.12.2020 року № 81-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність». Також, відповідач вказує, що пп.58 п.4 р.1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ, що набув чинності 27.05.2021 року, доповнено розділ Х «Перехідні положення» пунктом 24, яким передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Таким чином, Головне управління з 27.05.2021 року не є розпорядником земельної ділянки на яку претендує позивач.
Заяви чи клопотання від сторін.
14.05.2021 року від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи копію проекту землеустрою.
14.05.2021 року від позивача надійшла заява про інформування.
14.05.2021 року від позивача надійшла заява про надання додаткових доказів по справі.
17.05.2021 року від позивача надійшла заява про надання додаткових доказів по справі.
19.05.2021 року від позивача надійшла заява про надання додаткових доказів по справі.
08.06.2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача.
14.06.2021 року від позивача надійшла заява про отримання відзиву та клопотання про заміну відповідача.
14.06.2021 року від позивача надійшли заперечення на клопотання про заміну відповідача та відповідь на відзив.
17.06.2021 року від позивача надійшла заява про надання додаткових доказів по справі.
17.06.2021 року від позивача надійшли заперечення на клопотання про заміну відповідача та відповідь на відзив.
18.06.2021 року від позивача надійшла заява про інформування.
05.07.2021 року за вх. № ЕП/18112/21 від Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області надійшли письмові пояснення по справі.
07.07.2021 року від позивача надійшла заява про інформування.
13.07.2021 року від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи висновку експертизи з додатками.
22.07.2021 року від позивача надійшла заява про надання інформації.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою суду від 07.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обставини справи.
02.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва орієнтовною площею 0,11 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту).
За результатами розгляду заяви ГУ Держгеокадастру в Одеській області повідомило позивача листом від 31.05.2019 № С-5310/0-3372/0/37-19, що відповідно до доручень Уряду України Головне управління Держгеокадастру в Одеській області здійснює заходи щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в тому числі і земельну ділянку, яку бажає отримати заявник, а тому Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовляє у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Вважаючи неправомірною відмову ГУ ДГК позивач 10.06.2019 року уклав договір з ФОП ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,11 га на території Таїровської селищної ради (у межах населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.
У той же час позивач оскаржив дії відповідача до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року по справі №420/3784/19 позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДГК, зобов'язано ГУ ДГК розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2019 року та вирішити питання про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,11 га на території Таїровської селищної ради (у межах населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, з урахуванням встановлених судом обставин.
На виконання рішення суду від 23.10.2019 у справі № 420/3784/19 ГУ ДГК прийняло наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 03.01.2020 №15-44/13-20-СГ, з підстав відсутності погодження Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Позивач оскаржив наказ від 03.01.2020 року №15-44/13-20-СГ до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року по справі №420/2213/20 у задоволені позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДГК та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2019 року та вирішити питання про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,11 га на території Таїровської селищної ради (у межах населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, з урахуванням встановлених судом обставин.
Наказом від 30.11.2020 року № 1003-УБД Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,11 га на території Таїровської селищної ради (у межах населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області.
У той же час позивачу був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі на виконання договору від 10.06.2019 року.
Позивачем отриманий висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.02.2020 року №2486/82-20 експерта державної експертизи ОСОБА_3 , згідно з яким відсутні зауваження до проекту землеустрою.
Позивач 08.09.2020 року поштою направив відповідачу через центр надання адміністративних послуг заяву про затвердження проекту землеустрою.
Наказом №595-УБД від 13.10.2020 року позивачу відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки.
Позивач оскаржив наказ 13.10.2020 року №595-УБД до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року по справі №420/11801/20 - адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 13.10.2020 року №595-УБД про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки. Рішення набрало законної сили.
06.01.2021 року позивач втретє направив відповідачу заяву про затвердження проекту землеустрою разом з усіма необхідними додатками.
Листом від 16.01.2021 року № С-17/0-36/6-21 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області направило позивачу копію Наказу від 16.12.2020 року № 81-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та копію акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, земельна ділянка площею 0,1100 га з кадастровим номером 5123755800:01:002:3768 включена до наказу Головного управління від 16.12.2020 року № 81-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність».
Не погоджуючись із Наказом від 16.12.2020 року № 81-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частинами 2,3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Пунктом "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Пунктом "б" частини першої статті 121 передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини першої статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" постановлено Кабінету Міністрів України вжити в установленому порядку заходів щодо врегулювання питання забезпечення набуття гарантованого права громадян на землю під час передачі у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких громадянам надано дозволи на розроблення документації із землеустрою.
Згідно підпункту 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", з метою виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020, Кабінет Міністрів України постановив: Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Згідно ч. 4-8 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
Висновки суду.
Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому системний аналіз ст. 118 Земельного кодексу України дає підстави вважати, що нею встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.
Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по справі №545/808/17.
Також, на відповідача покладено обов'язок щодо вирішення питання передачі у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності тим громадянам, яким було надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, та які до 15 грудня 2020 року розроблену документацію із землеустрою подали на затвердження до відповідача.
Лише після 15 грудня 2020 року територіальні органи Держгеокадастру були зобов'язані забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, за умови, якщо до 15 грудня 2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіального органу Держгеокадастру.
З матеріалів справи встановлено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №1003-УБД від 30.11.2020 року позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту) орієнтований розмір земельної ділянки 0,11 га, із цільовим призначенням для ведення садівництва.
Матеріалами справи підтверджено, що у строк до 15 грудня 2020 року позивачем був поданий до ГУ Держгеокадастру в Одеській області розроблений та погоджений проект землеустрою з усіма необхідними документами.
Таким чином, відповідач, починаючи з 12.06.2020 року, маючи поданий позивачем на затвердження проект землеустрою, не виконуючи судові рішення, спочатку передав бажану позивачем земельну ділянку у комунальну власність 16.12.2020 року і лише після цього, 16.01.2021 року повідомив позивача про передачу земельної ділянки у комунальну власність.
Разом з тим, згідно з відповіддю Таїровської селищної ради від 01.04.2021 року, яка надана позивачем, вказана земельна ділянка належить до земель державної власності, рішення ради про згоду на одержання ділянки у власність не прийнято.
За викладених вище обставин суд дійшов висновку, що оскаржуваний позивачем наказ відповідача від 16 грудня 2020 року №81-ОТГ в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:3768 до комунальної власності Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області прийнятий всупереч Указу Президента України від 15.10.2020 року № 449/2020, Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року № 1113 без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; недобросовісно; нерозсудливо; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Вказаний наказ значно ускладнив позивачу отримання бажаної земельної ділянки у власність. Внаслідок зміни розпорядника земельної ділянки практично нівельовано легітимні сподівання позивача на реалізацію свого законного права.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв всупереч принципу «належного урядування», який охоплює такі вимоги, як неупередженість, справедливість, завершення процедур у розумні строки, правова визначеність, що визначає обов'язок державних органів діяти вчасно та в належний спосіб. В контексті цього суд зазначає, що в нерозривному системну зв'язку із принципом «належного урядування» перебуває принцип «правової визначеності», що спирається, зокрема, на такі вимоги, як непорушність прав, якість та точність закону, законні очікування тощо. Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та інші).
Таким чином, наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16 грудня 2020 року №81-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:3768 до комунальної власності Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області підлягає скасуванню.
При цьому, на підставі ч.2 ст.9 КАС України з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним вказаний наказ в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:3768 до комунальної власності Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,11 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123755800:01:002:3768 та передати зазначену земельну ділянку у власність в межах норми безкоштовної приватизації, суд зазначає наступне.
Як вбачається з переліку документів, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі громадянину ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, розроблений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , що не заперечується відповідачем.
Позивачем направлялось Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області повідомлення про початок розробки проекту землеустрою з копією договору про розробку проекту землеустрою.
Неправомірна відмова позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою встановлена рішеннями судів по справам №420/3784/19, № 420/2213/20.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем правомірно, у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України здійснено розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність.
Відповідно до висновку експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 20.02.2020 року № 2486/82-20, погоджено проект землеустрою замовника ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області загальною площею 0,1100 га.
В рішенні по справі №420/11820/20 від 29.01.2021 року, суд дійшов висновку про протиправність наказу №595-УБД від 13.10 2020 року “Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки”, оскільки підставою для видання вказаного наказу зазначено - відсутність підстав для розробки документації із землеустрою.
Разом з тим, судом у рішенні по справі №420/11820/20 вже було зазначено, що наявність погодженого у встановленому законодавством порядку проекту землеустрою є підставою для його затвердження та прийняття рішення про передачу у власність.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. При цьому розробник подає на погодження оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до органу, визначеного в частині першій цієї статті, саме за місцем розташування земельної ділянки.
Однак, Позивач додав висновок погодження проекту землеустрою від 20.02.2020 року № 2486/82-20, виконаний експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Висновком експерта (м.Рівне) від 30.06.2021 року, який наданий позивачем, підтверджено зазначені обставини, які перешкоджають прийняттю рішення судом зобов'язального характеру по відношенню до відповідача щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:3768.
Слід зазначити, що зобов'язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що позивачем виконані не всі умови для прийняття відповідачем рішення на користь позивача.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса ,вул. Канатна, 83), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (65496, Одеська область, Овідіополський раойн, пгт. Таїрово, вул. 40 років Перемоги, 25) про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.12.2020 року № 81-ОТГ в частині передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:002:3768 до комунальної власності.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В зв'язку з перебуванням судді Бутенко А.В. у відпустці, повний текст рішення складений та підписаний суддею у перший робочий день після виходу з відпустки.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Бутенко А.В.