30.07.2021
ЄУН 389/1125/21
Провадження №2/389/252/21
заочне
30 липня 2021 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Українського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Гой І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам'янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права власності на будинок за набувальною давністю,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 2010 року разом зі своєю родиною володіє та користується вказаним будинком, веде господарство, підтримує будинок в належному технічному та санітарному стані, обробляє прилеглу до будинку земельну ділянку, здійснює оплату комунальних послуг. Продовжує на сьогодні відкрито проживати та безперервно. Відповідно до погосподарського обліку сільської ради вказаний будинок обліковується за позивачем. Про проживання в будинку вона домовилася із колишнім його власником ОСОБА_2 , який не проживав в будинку та мав намір його продати позивачеві. Однак через те, що власник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він не встиг переоформити будинок в установленому законом порядку. Син власника ОСОБА_3 отримав кошти від позивача в розмірі 10000 гривень в рахунок продажу будинку, про що написав розписку. Однак, як встановила позивач, він не прийняв спадщину після смерті батька, інші спадкоємці відсутні. Таким чином, позивач вважає, що з 2010 року добросовісно, вільно та відкрито безперервно користується будинком. Як володілець майна впевнена, що на майно не претендують інші особи, майно не має будь-яких обтяжень та обмежень.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, підтримала вимоги позову та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Дмитрівська сільська рада Кіровоградської області до суду не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, як і заяв про розгляд справи без неї чи про відкладення розгляду справи в зв'язку з чим, згідно з ухвалою Знам'янського міськрайонного суду розгляд цивільної справи проводився заочно.
Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 19 січня 1999 року державним нотаріусом Знам'янської районної державної нотаріальної контори Тепляковим В.М., ОСОБА_2 став власником будинку АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в бюро технічної інвентаризації 10 червня 1999 року.
Актовий запис про смерть підтверджує, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інформація завідувача Знам'янської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області та надані інформаційні довідки свідчать про те, що після смерті ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.
Розписка від 31 жовтня 2013 року, написана в присутності свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підтверджує той факт, що син власника будинку ОСОБА_3 як спадкоємець продав позивачу будинок, розташований по АДРЕСА_1 , отримав за це 10000 гривень та вказав, що претензій до ОСОБА_1 , яка проживає в будинку, не має, дозволяє розпоряджатися ним.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради від 28.07.2021 № 1029 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно по господарського обліку обліковується та проживає без реєстрації з 10.08.2010 по АДРЕСА_1 .
Надані позивачем квитанції свідчать про те, що позивач сплачує кошти за комунальні послуги за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого на замовлення позивача Знам'янським районним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» станом на 09 грудня 2020 року, будинок побудований в 1960 році та ведений в експлуатацію. Власник будинку значиться ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва на спадщину за законом виданого 19 січня 1999 року державним нотаріусом Знам'янської районної державної нотаріальної контори Тепляковим В.М.,
За нормами ст.41 Конституції України, ст.ст.321, 328 ЦК України, право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом.
Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також, в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим, як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5, виходячи зі змісту ч.1 ст.344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Пунктом 9 зазначеної постанови Пленуму ВССУ визначено, що відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Відповідна правова позиція також викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17.
Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5 можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими, захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим, особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
З огляду на викладене, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, враховуючи, що позивач добросовісно заволоділа чужим майном - будинком АДРЕСА_1 і понад десять років відкрито, безперервно ним володіє, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому судом взято до уваги постанову Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-ІХ.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263, 265, 273, 280-288, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до технічного паспорту складається з житлового будинку - А, веранда - а1, літня кухня - Б, сіни - б, погріб - В, сарай - Г, хлів - Д, літній душ - Е, вбиральня - Ж, колодязь - К, огорожа - N.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто Знам'янським міськрайонним судом Кіровоградської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Дмитрівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, місце знаходження: площа Перемоги,4, с.Дмитрівка Кропивницького району Кіровоградської області, 27422, ЄДРПОУ 04365267.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області В.В.Український