04 серпня 2021 р. Справа № 400/5409/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Дорошівської сільської ради, вул. Миру, 65, с. Дорошівка, Вознесенський район, Миколаївська область, 56570,
про:визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Дорошівської сільської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 19.03.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
- зобов'язати Дорошівську сільську раду Вознесенського району Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Ухвалою від 16.07.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеног опозовного провадження.
03 серпня 2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Дорошівській сільській раді вчиняти певні дії, а саме заборонити затверджувати проекти відведення землеустрою вищевказаним громадянам.
В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що листом від 10.06.2021 року її повідомлено, що її заяву розглянуто на VIII позачерговій сесії 8 скликання - рішення у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не прийнято (не отримано необхідної більшості депутатських голосів). В той же час рішенням Дорошівської сільської ради від 27.05.2021 року № 75 надано дозвіл на розроблення документації щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , рішенням № 76 - ОСОБА_3 , рішенням № 37 - ОСОБА_4 . В разі затвердження проектів землеустрою даним громадянам Дорошівською сільською радою до прийняття рішення у даній справі істотно ускладниться та буде неможливим його виконання.
Дослідивши доводи, викладені в заяві про забезпечення позову та матеріали, додані до неї, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.02.2019 року у справі 813/1631/14, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки одній особі не є підставою для відмови в його наданні іншій особі.
Будь-які докази існування відповідних майнових прав на обрану земельну ділянку, так само, як і легітимних очікувань на виникнення таких прав на підставі рішення суду у цій справі, як у позивача так і в будь-якої іншої особи, якій, як стверджує позивач, відповідачем може бути надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, - наразі відсутні.
Вищезазначене свідчить про те, що і доводи позивача про ймовірність порушення її права через існування можливості у відповідача затвердження проектів землеустрою іншим особам є безпідставними, а посилання, на яких ґрунтуються такі доводи, - надання дозволу на розробку проекту землеустрою кільком особам одночасно, які є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, - також не може бути прийняте судом до уваги як підстава для забезпечення позову, оскільки жодним чином не впливає на можливість виконання рішення суду у даній справі та не свідчить про необхідність вжиття додаткових способів захисту прав та інтересів позивача у разі прийняття судом рішення у даній справі на його користь.
Таким чином, бажаний позивачем спосіб забезпечення позову в даному випадку не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Доводи, викладені у заяві про забезпечення позову, мають лише характер особистих припущень, при цьому будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення чи реальні наміри відповідача вчинити дії щодо розпорядження земельною ділянкою, на яку претендує заявник, позивачем не надано, а судом, на підставі наявних матеріалів станом на час вирішення питання про забезпечення позову - не встановлено.
При цьому, наявність очевидних ознак протиправності бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 150 - 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя О.В. Малих