справа№380/10856/21
05 серпня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання вчинити дії,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання вчинити дії. Позивач просить суд:
- зобов'язати відповідача поновити пільги, як учаснику війни та встановити:
А) 50 процентну знижку плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством;
Б) 50 процентну знижку плати за користування комунальними послугами (природнім газом, електроенергією, опаленням, холодним і гарячим водопостачанням, водовідведенням);
В) 50 процентну знижку абонентної плати за користування телефоном згідно Закону №3551 від 22 жовтня 1993 року ст.14 Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 № 3-р/2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має права та пільги, що передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зазаначив, що надання пільг не має залежати від матеріального становища сімей та не повинно обумовлюватись відсутністю фінансових можливостей держави.
Ухвалою суду від 07.07.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач, у встановлений в ухвалі строк, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов не визнає, так як надання пільг регулює постанова КМ У №389 від 04.06.2015 р. Так як, середньомісячний розмір пенсії позивача становить 3857,62 грн., що перевищує право на податкову соціальну пільгу, відповідачем відмовлено у наданні пільг позивачу у 2021 році. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач є ветераном війни - учасником війни, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 , виданим 20.01.2003 р.
З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2021 року позивачу відмовлено у наданні пільг на житлово-комунальні послуги відповідно до ст.14 Закону України Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Позивач скерував відповідачу листа щодо надання пільг, однак відповідач листом від 25.05.2021 р № 260308/2898 відмовив з підстав, що відповідно до п.20 ст.14 Закону, пільги, передбачені п.1,2,4,5,6 та 18 учасникам війни з 01.07.2015 пільги надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Так як, середньомісячний дохід позивача станом на 01.01.2021 р перевищує податкову соціальну пільгу (3180 грн ), позивач не має права на пільги на житлово-комунальні послуги з 01.01.2021 р.
Не погоджуючись із зазначеними діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказаний закон спрямований на захист ветеранів війни, шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни надаються такі пільги:
50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);
50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв.м. опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні ( будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв.м на сім'ю;
50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках що не мають центрального опалення.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі ( 42 кв. м. на кожну особу, яка має право на знижку плати та 21 кв.м. на сім'ю.
Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 389 (далі - Порядок), у зв'язку з прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-УІП "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України".
Відповідно до пункту 1 Порядку цей порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 3 Порядку, пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
З вищенаведеного вбачається, що єдиною підставою надання учасникам війни пільг, передбачених пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є умова, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Отже, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, низка пільг учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не надається. Тобто, наслідком запровадження умови для надання окремих пільг стало їх скасування для певного кола осіб.
Крім того, встановивши у частині 6 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов'язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов'язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини 5 статті 17 Конституції України.
Такого висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні від 18 грудня 2018 року у справі № 1-6/2018(2791/15) про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей, наголосивши, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов'язку, покладеного на них частиною 1 статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною 1 цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Вказаним рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
- абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII;
- частину шосту статті 14, частину другу статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII зі змінами.
Абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, частина шоста статті 14, частина друга статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У зв'язку з тим, що абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, згідно з якими виключено окремі положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII зі змінами, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатимуть пункти 7, 16 частини першої статті 14, пункти 7, 18 частини першої статті 15, пункти 6, 15, 16 частини першої статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Отже, норма частини 6 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо надання пільг за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, втратила свою чинність з підстав визнання її неконституційною.
Частиною 6 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поточної редакції чітко визначено що: "Частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною) згідно з Рішенням Конституційного Суду № П-р/2018 від 18 грудня 2018 року".
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідачем безпідставно не відновлено права позивача на вказані пільги з 01 січня 2021 року.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_1 пільги відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 01.01.2021 р.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 статті 5 Закону України "Про судовий збір" , сторонами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати присудженню, розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради поновити ОСОБА_1 пільги відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 01.01.2021 р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, 79049, м. Львів, пр..Червоної Калини,66 ; код ЄДРПОУ 26056848.
Повний текст рішення виготовлений 05.08.2021 року.
Суддя Кухар Н.А.