Справа № 189/993/21
2/189/490/21
іменем України
04.08.2021 року смт. Покровське
Покровський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Степанової О.С.
при секретареві Комеристій І.А.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.07.1997 року між позивачкою та відповідачем було зареєстровано шлюб, шлюбний договір або інші правочини про поділ майна між ними не укладались. В період шлюбу сторонами було нажито майно, а саме: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною вартістю 70000,00 грн. та нежитлова будівля гараж, розташована за адресою: АДРЕСА_2 загальною вартістю 70000,00 грн. Зазначене майно перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Поділити вказане майно у позасудовому порядку сторонам не вдається, внаслідок відмови відповідача від цього. Оскільки будь-яких договорів щодо розміру частки у спільному майні позивачка та відповідач не укладали, частка ОСОБА_1 у вказаному спільному майні складає Ѕ частину спірного майна. В зв'язку з чим, просить виділити та визнати право власності за ОСОБА_1 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 площею 36,2 кв.м., житловою площею 19.2 кв.м., загальною вартістю 70000,00 грн.; виділити та визнати право власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_2 площею 26,2 кв.м., загальною вартістю 70000,00 грн. Стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати по справі.
Справу розглянуто згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України у відсутності позивачки та відповідача, які надіслали до суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності.
Позивачка ОСОБА_1 позов підтримує, просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнає, не заперечує проти його задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого відділом РАГС Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одружились 25.07.1997 року, шлюб зареєстровано відділом РАГС Покровського району Дніпропетровської області, актовий запис №51. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (а.с.9).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23441382 від 29.07.2009 року (а.с.16).
Крім того, право власності на спірну квартиру підтверджується копією рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області №2-74/2009 р. від 09.06.2009 року, копією Технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності громадянина ОСОБА_1 (а.с.10-11,17-18).
Крім того, на замовлення ОСОБА_2 19.09.2019 року було виготовлено Технічний паспорт на гараж (машино-місце), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12-14).
Так, відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ч.1 ст.70 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві сумісної власності і у разі його поділу частки дружини та чоловіка є рівними.
Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК (2947-14) та ст. 372 ЦК (435-15). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляди справи.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Аналізуючи наведені норми закону, враховуючи той факт, що будь-яких договорів щодо розміру частки у спільному майні сторони не укладали, відповідач визнав позов в повному обсязі, суд дійшов висновку, що придбана сторонами під час шлюбу квартира та нежитлова будівля - гараж, є об'єктами спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу шляхом виділення та визнання права власності за ОСОБА_1 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 площею 36,2 кв.м., житловою площею 19.2 кв.м., загальною вартістю 70000,00 грн.; виділення та визнання права власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 площею 26,2 кв.м., загальною вартістю 70000,00 грн. що не порушує прав та законних інтересів будь-яких осіб.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений останньою при подачі позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 69, 70, 71 СК України, п.п.22,25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділити спільного майна подружжя”, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - задовольнити.
Виділити та визнати право власності за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 36,2 кв.м., житловою площею 19,2 кв.м., яка складається із: кімнати 1 жилою площею 19,2 кв.м., кухні площею 6,1 кв.м., ванної кімнати площею 3,2 кв.м., коридору площею 5,0 кв.м., балкону площею 2,7 кв.м. - вартістю 70000,00 грн.
Виділити та визнати право власності за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на нежитлову будівлю гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається із: Б - гараж площею 26,2 кв.м., загальною вартістю 70000,00 грн.
Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь позивачки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 судові витрати по справі у розмірі 908,00 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.С. Степанова
04.08.2021