Справа № 188/552/21
Провадження № 2/188/344/2021
04 серпня 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурда П.О.,
при секретарі судового засідання Олійник В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 . За цією адресою зареєстрований її брат ОСОБА_2 . Місце фактичного проживання відповідача позивачу не відоме, він не проживає в цьому житловому будинку, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в житловому будинку не має і взагалі будинком не цікавиться. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ніхто відповідачу не чинив.
Реєстрація відповідача в будинку створює позивачу перешкоди в користуванні житловою площею, а саме: плату за комунальні послуги з урахуванням реєстрації відповідача здійснює позивач та не може повноцінно скористатися субсидією по оплаті комунальних послуг.
Посилаючись на ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 71,72 Житлового кодексу Української PCP та керуючись ст. ст. 4, 5, 175, 176, 177 ЦПК України, позивач просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому будинком АДРЕСА_1 шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України, за згодою позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалив у справі заочне рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач на праві приватної власності з 2001 року володіє житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним та визнання права власності на будинок та земельну ділянку від 21 вересня 2005 року.
Згідно з довідкою №268 від 25.03.2021, виданою старостою Дмитрівського старостинського округу, відповідач зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту проведення перевірки факту проживання, складеного депутатом Миколаївської сільської ради Хоменком Юрієм Вікторовичем 20.03.2021, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований, але фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідач в житловому приміщенні за вказаною адресою не проживає більше десяти років, в добровільному порядку з реєстрації не знявся, зв'язок з ним відсутній, сторони не спілкуються. Бездіяльність відповідача суттєво порушує право власності позивача та створює перешкоди в користуванні власністю.
За нормою ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права або інтересу.
У статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 41 Конституції України, статтях 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
За приписами ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Права власника житлового будинку, квартири визначені в статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Разом з тим, відповідно до статі 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду, зокрема про позбавлення права власності на житлове приміщення або користування житловим приміщення, визнання особи безвісно відсутньою або померлою тощо. Відповідно до змісту зазначеної норми права, поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов'язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення із займаного приміщення та інше).
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Судом встановлено, що позивач є власником житла, а відповідач був членом її сім'ї, але не є колишнім або теперішнім власником житла за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач відсутній без поважних причин понад один рік, тому є всі передбачені законом підстави для задоволення позову.
Враховуючи, що позов задоволено повністю, судові витрати позивача по сплаті судового збору, що документально підтверджені платіжним дорученням, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного, статті 1 Першого Протоколу, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст.16, 316, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 64, 150, 156 ЖК УРСР та керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 13, 76-82, 141, 176, 263-265, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , яка проживає за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суддя П. О. Бурда