справа № 208/2381/21
провадження № 1-кп/208/404/21
04 серпня 2021 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12021041160000009 від 25.02.2021 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
під час судового розгляду до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, -
В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська знаходиться матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12021041160000009 від 25.02.2021 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
У судовому засіданні прокурор висловив думку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу немає.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 залишили розгляд цього клопотання на розсуд суду, наразі є вирок, яким ОСОБА_4 визнано винним з призначенням покарання у виді позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_7 проти задоволення вказаного клопотання заперечив, ризики прокурором не доведені, його підзахисний від органів досудового розслідування не переховувався, вважає що обвинуваченому необхідно обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав захисника.
При вирішенні вказаного питання судом приймається до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред'явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesA,№ 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
При розгляді вказаного питання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення обвинуваченими тяжкого злочину, та на даній стадії судового розгляду суд не має повноважень давати оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому суд має керуватися практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).
Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).
Суд вважає, оскільки обвинувачені не мають постійного місця роботи, не одружені, не мають на утриманні неповнолітніх дітей, тобто не мають міцних соціальних зв'язків, та при наявності обґрунтованого обвинувачення, та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у разі визнання їх винними, обвинувачені можуть переховуватися від суду, таким чином, суд приходить до висновку, що існує ризик втечі обвинувачених та ухилення від правосуддя.
Також судом прийнято до уваги ту обставину, що по справі не допитано жодного свідка, а отже існує ризик того що обвинувачені, перебуваючи на свободі зможуть вчинити спроби незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою викривлення їх показань для уникнення покарання за вчинене ними кримінальне правопорушення.
Крім того, суд вважає що обвинувачені можуть вчините інше кримінальне правопорушення, так як вже не вперше вчинили кримінальне правопорушення майнової спрямованості, при цьому не маючи постійного місця роботи та заробітку. Це вказує на те, що вчинення кримінальних правопорушень майнової спрямованості може бути основним способом заробітку, а тому обвинувачені можуть і в подальшому вчинювати аналогічні кримінальні правопорушення з метою заробітку коштів.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що раніше обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому строк тримання під вартою обвинувачених має бути продовжений, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинувачених на свободу. Від цього підстав для зміни запобіжного заходу на даний час не має.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, встановлюється у розмірі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.5 ст.182, ч.3 ст.183 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Суд вважає, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, встановленими під час судового засідання ризиками, розмір застави повинен складати вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків. Тобто, суд при продовженні строку тримання під вартою визначає суму застави у тому ж розмірі, та підстав для її зменшення не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 139, 140, 143 177, 178, 183, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_4 під вартою на 60 днів, тобто до 01.10.2021 включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 на домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_6 під вартою на 60 днів, тобто до 01.10.2021 включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити розмір застави - 181 600 грн. (сто вісімдесят одна тисяча шістсот гривень). У разі внесення застави на депозитний рахунок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, вважати, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні зобов'язання:
- з'являтися за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає - м. Кам'янське без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя ОСОБА_1