04 серпня 2021 року м. Житомир справа № 240/7132/21
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лавренчук О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення СБУ у формі письмового повідомлення (лист від 31.03.2021 №57/15/Ш-33/292 УСБУ в Житомирській області і доповідна записка від 11.03.2021 №21/3/2-887) про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- стягнути зі Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 33617,50 грн.
В обґрунтування позову вказує, що згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ 0032298, дата огляду 15.07.2019 при первинному огляді встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов'язані з проходженням військової служби. Крім цього, згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, серія АГ №0007695 від 15.07.2019, яка була мені видана ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України», мені була встановлена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 25 %. Причина втрати професійної працездатності: травма та її наслідки, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. Вказує, що 30 липня 2019 року звернувся до УСБУ в Житомирській області з проханням виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ступеня втрати професійної працездатності (25%) та інвалідності III групи, у зв'язку з чим УСБУ в Житомирській області було складено висновки щодо можливості виплати зазначеної допомоги, у розмірі 33617,50 грн. (по втраті працездатності 25%) та 134 470 грн. (по інвалідності III групи), та з доданими до них документами надіслано до ФЕУ СБУ для прийняття відповідного рішення. У зв'язку із встановленням інвалідності було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 134470,00 грн. Однак, документи щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою ступеня працездатності були повернуто без реалізації. Рішенням суду від 20.08.2020 у справі №240/618/20 зобов'язано Службу безпеки України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 подану до Управління Служби безпеки України в Житомирській області щодо призначення та виплати йому одноразової допомоги у зв'язку з встановленням ступеня втрати працездатності у відсотках та прийняти відповідне рішення, визначене чинним законодавством України та з урахуванням висновків суду. На виконання рішення суду, відповідачем розглянуто заяву та відмовлено у її задоволенні. Позивач вважає свої права порушеними.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 07.06.2021. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що приймаючи повторне рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ступеня втрати працездатності у відсотках СБУ виходило з того, що відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон) одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону передбачена виплата такої допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до Порядку-975. При цьому, згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, причинами інвалідності, зокрема, є захворювання, отримані під час проходження військової служби в органах державної безпеки, та інших військових формуваннях. Відповідно до обставин справи ОСОБА_1 15.07.2019 встановлено ступінь втрати працездатності (25%) у зв'язку з травмою та її наслідками, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби. Одночасно, на підставі того самого акта огляду МСЕК (323 від 15.07.2019) встановлено з 12.07.2019 інвалідність (III групи) внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Таким чином, оскільки втрата працездатності встановлена ОСОБА_1 разом із встановленням йому групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, йому було призначено та виплачено лише одноразову грошову допомогу, передбачену підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону, саме у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Просить відмовити у задоволенні позову.
У період із 22.06.2021 по 12.07.2021 (включно) головуюча суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що із січня 2001 року позивач проходив службу в Службі безпеки України.
Наказом №686-ОС від 31.05.2019 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас (за станом здоров'я), а наказом Управління Служби безпеки України в Житомирській області №120-ОС від 20.06.2019 виключено із 26.06.2019 зі списків особового складу.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ 0032298, дата огляду 15.07.2019, ОСОБА_1 при первинному огляді з 12.07.2019 встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов'язані з проходженням військової служби.
Сторонами визнається, що у зв'язку із встановленням позивачу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 134470,00 грн.
В матеріалах адміністративної справи міститься копія довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, серія АГ № 0007695, дата огляду 15.07.2019, видана ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України», згідно якої ступінь втрати ОСОБА_1 професійної працездатності у відсотках - 25 %. Причина втрати професійної працездатності: травма та її наслідки пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Сторонами визнається, що 30 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім'я начальника Управління СБУ в Житомирській області у якій просив: « у зв'язку з визначенням ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» ступеню втрати моєї професійної працездатності у розмірі 25% (травма та її наслідки, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби), прошу Вашої вказівки на виплату мені одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року у справі №240/618/20 зобов'язано Службу безпеки України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 подану до Управління Служби безпеки України в Житомирській області щодо призначення та виплати йому одноразової допомоги у зв'язку з встановленням ступеня втрати працездатності у відсотках та прийняти відповідне рішення, визначене чинним законодавством України та з урахуванням висновків суду.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 20.01.2021 до Управління СБУ України в Житомирській області повторно надійшла заява позивача на виконання рішення суду, у якій ОСОБА_1 просив призначити та виплати одноразову допомогу у зв"язку з встановленням ступеня втрати працездатності.
Листом №57/15/Ш-33/292 від 31.03.2021 Управління СБУ в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про те, що Управлінням служби безпеки України в Житомирській області було направлено розпоряднику бюджетних коштів - Службі безпеки України Вашу заяву (з додатками) та Висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний та правових захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначає, що 19 березня 2021 року Головним розпорядником бюджетних коштів, в межах компетенції, Управлінню повернуто Висновок з документами без затвердження та надано доповідну записку, в якій Головним розпорядником бюджетних коштів - СБУ прийнято рішення щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ступеня втрати працездатності. У додатках вказано: копія доповідної записки від 11.03.2021 №21/3/2-887.
У доповідній записці вказано: оскільки втрата працездатності встановлена ОСОБА_1 разом із встановленням йому групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, йому може бути призначена та виплачена одноразова грошова допомога, передбачена підпунктом 5 пункту 2 статті 16 Закону, саме у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Висновок та документи щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ступеня втрати професійної працездатності (25%) повернуто без реалізації. З огляду на викладене вбачається за доцільне відмовити ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ступеня втрати працездатності у відсотках, підписанні Висновку, який підготовлений УСБУ в Житомирській області.
Вважаючи такі рішення протиправними, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.
У відповідності до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відмова у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням % втрати працездатності обґрунтовується відповідачем тим, що позивачу може бути призначена та виплачена одноразова грошова допомога, передбачена підпунктом 5 пункту 2 статті 16 Закону, саме у зв'язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Суд вважає таку відмову протиправною, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
- встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (п.4 ч. 2 ст. 16);
- отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби (п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві врегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;
у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 15.07.2019, за результатами огляду органами МСЕК позивачу встановлено 25% втрати працездатності. Травма та її наслідки пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується копією довідки від 15.07.2019 серія АГ №0007695 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Разом з цим, згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ 0032298, дата огляду 15.07.2019, ОСОБА_1 при первинному огляді з 12.07.2019 встановлено третю групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов'язані з проходженням військової служби.
Враховуючи нормативне обґрунтування спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що в обох випадках позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому відмова відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу відсотка втрати працездатності є протиправною.
Отже, є протиправною відмова відповідача у призначення і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу % втрати працездатності, оскільки у позивач наявне право на отримання такої допомоги.
Разом з тим, щодо позовної вимоги у якій позивач просить стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу в розмірі 33617,50 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 11 Порядку №975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності ЧИ втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Відповідно до пункту 12 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009р. у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996р. у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012р. у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980р. у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», п.п. 36-40).
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився Позивач після порушення.
Частиною 1 статті 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р. № 3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015р. по справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів Позивача від порушень з боку Відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018р. по справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018р. по справі № 826/14016/16 СМ, від 11.02.2019р. по справі № 2а-204/12, від 15.08.2019р. по справі №800/396/17 ).
Частиною 1 та 2 статті 245 КАС України вказано, що при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов Відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся Позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, колегія суддів виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов'язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Водночас, суд не підміняє суб'єкта владних повноважень, оскільки не приймає рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, а зобов'язує відповідача прийняти таке рішення з урахуванням вимог чинного законодавства за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, судом на підставі наявних в матеріалах адміністративної справи доказів встановлено, що позивач має право на отримання та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням % втрати працездатності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Разом з цим, з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, суд вважає, що в даному випадку необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Служби Безпеки України прийняти рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням % втрати працездатності.
Разом з тим, суд відмічає, що позивач помилково вважає лист Управління СБУ в Житомирській області рішенням суб'єкта владних повноважень. Листом №57/15/Ш-33/292 від 31.03.2021 та доповідна записку від 11.03.2021 №21/3/2-887 лише повідомлено ОСОБА_1 про результати розгляду його документів Службою безпеки України.
Лист - документ інформаційного характеру, що не створює правових наслідків та не впливає на права та обов'язки осіб.
Отже, позовні вимоги до Управління Служби безпеки України в Житомирській області в частині скасування рішення СБУ у формі письмового повідомлення ( лист №57/15/Ш-33/292 від 31.03.2021 та доповідна записку від 11.03.2021 №21/3/2-887) є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про частокве задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (вул. Володимирівська, 33, м.Київ 34, 01034) про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів, - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Служби Безпеки України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 15.07.2019 ступеня втрати працездатності у відсотках 25%.
Зобов'язати Службу Безпеки України прийняти рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням ступеня втрати працездатності у відсотках 25% передбаченої підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук