Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2161/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс", місто Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Україна", місто Харків
про стягнення 32 669,31 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Україна" (відповідача) 32 669,31 грн. заборгованості, з яких: 29 183,08 грн. - сума основного боргу за Договором № 17383-22/2020 від 23.07.2020 (далі - Договір); 1 302,59 грн. - пеня; 1 123,42 грн. - 12% річних від простроченої суми; 1 060,22 грн. - втрати від інфляції. Також позивач просить суд покласти на ТОВ "Трак Сервіс Україна" судові витрати у даній справі, зокрема: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07 червня 2021 року позовну заяву ТОВ "Автодистриб'юшн Карго Партс" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2161/21. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
З матеріалів справи № 922/2161/21 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою Суду про відкриття провадження від 07.06.2021 вручено ТОВ "Трак Сервіс Україна" 10 червня 2021 року; ТОВ "Автодистриб'юшн Карго Партс" - 11 червня 2021 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями Укрпошти, які повернулися на адресу суду та долучені до матеріалів справи. Отже, сторони визнаються такими, що були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Україна", разом з тим, наданими відповідачу процесуальними правами не скористалася; у встановлений статтею 251 ГПК України строк відзив на позовну заяву не подало.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно розглянувши справу № 922/2161/21 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
23 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (як Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Україна" (як Покупцем) укладено Договір за № 17383-22/2020 (надалі по тексту - Договір), згідно з предметом якого Постачальник, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю запчастини, експлуатаційні матеріали та автомобільні шини, тощо (надалі по тексту - Товар), а Покупець, зобов'язався в приймати Товар та оплачувати його (пункт 1.1. Договору).
За умовами пунктів 1.2., 1.3. та 1.4. Договору номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що передаються за цим Договором, термін та умови передачі визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід'ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару. Найменування, вартість та обсяг наданих послуг, зазначається в Актах виконаних робіт, укладених сторонами, які є невід'ємними частинами даного Договору.
Загальна сума договору складається із вартості переданого Товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного Договору.
Поставка Товару здійснюється за погодженням Сторін на умовах пункту 2.3. Договору:
EXW (франко завод; назва місця: склад Постачальника (правила Інкотермс в редакції 2010 року) - Товар переходить у власність Покупця з моменту його передачі Покупцю на складі постачальника. Доказом передачі Товару Постачальником у власність Покупця є належним чином оформлена товарна (видаткова) накладна;
FСА (франко-перевізник) (правила Інкотермс в редакції 2010 року) - Товар переходить у власність покупця з моменту передачі Товару Постачальником перевізнику на складі Постачальника. Вибір перевізника здійснюється Покупцем на власний розсуд. З моменту передачі Товару перевізнику обов'язки Постачальника перед Покупцем вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином, а ризики загибелі, втрати пошкодження або знищення Товару переходять до Покупця. Доказом передачі Товару Перевізнику є належним чином оформлених товарної (видаткової) накладної та товарно-транспортної накладної, що разом засвідчують факт передачі Постачальником Товару Покупцю.
Згідно з пунктамим 2.4., 2.5. Договору погодження Сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни Товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних і рахунках на оплату, що являються невід'ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття Товару відповідно до попередньої домовленості із Постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого Товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповноважуючи певну особу на прийняття Товару від Постачальника, у тому числі Перевізника, Покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на Товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо.
За домовленістю Сторін датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття Товару Покупцем від Постачальника (пункт 2.6. Договору).
Розділом 3 Договору Сторони визначили порядок розрахунків. Так, за домовленістю Сторін Товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом вважається сума, на яку Постачальник може поставити Товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень Покупця, Постачальник визначає суму кредитного ліміту (пункт 3.2. Договору). У випадку продажу Товару на умовах попередньої оплати Постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає Покупцю рахунок на оплату (пункт 3.3. Договору). Якщо продаж Товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі Товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається Постачальником Покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання Покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття Товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (пункт 3.4. Договору). Оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальнику (пункт 3.6. Договору). Зобов'язання Покупця за цим Договором щодо оплати поставленого Товару вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок Постачальника (пункт 3.7. Договору). Сторони домовились, що в разі прострочення платежу з боку Покупця постачальник має право припинити подальші відвантаження на його адресу до отримання повної оплати за відвантаженими, але не оплаченими в строк партіями Товару, а також перейти до роботи з Покупцем на умовах 100% попередньої оплати (пункт 3.8. Договору).
За умовами пункту 4.3. Договору Покупець зобов'язаний прийняти Товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з розділом 3 даного Договору.
Згідно з пунктами 8.2. та 8.4. Сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2020 року з можливістю його пролонгації, оскільки якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, Договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.
Договір скріплений підписами уповноважених осіб та печатками обох Сторін.
На виконання зобов'язань за Договором ТОВ "Автодистриб'юшн Карго Партс" за видатковими накладними: від 01.02.2021 №№ SI0002715770, SI0002716132; від 04.02.2021 № SI0002721645; від 09.02.2021 №№ SI0002728914, SI0002729005, SI0002729517, SI0002729582, SI0002729800; від 10.02.2021 №№ SI0002731017, SI0002731079, SI0002731815; від 11.02.2021 № SI0002732346 та від 12.02.2021 № SI0002734084 відвантажило відповідачу Товар на загальну суму 31 183,08 грн. на умовах відтермінування строку його оплати. Термін відстрочення зазначено у кожній видатковій накладній окремо, що відповідає пункту 3.4. Договору.
Разом з названими вище видатковими накладними ТОВ "Трак Сервіс Україна" були вручені рахунки на оплату отриманого Товару: від 01.02.2021 №№ S0005684647, S0005686605; від 04.02.2021 № S0005697313, від 09.02.2021 №№ S0005711712, S0005711774, S0005712557, S0005712908, S0005712410; від 10.02.2021 №№ S0005714815, S0005715835, S0005715826; від 11.02.2021 № S0005718302 та від 12.02.2021 № S0005721304 відповідно.
Відвантажений позивачем Товар був прийнятий відповідачем без зауважень і заперечень, а видаткові накладні підписані уповноваженою особою, підпис якої скріплено печаткою Товариства. Однак, в погоджений період оплату Товару ТОВ "Трак Сервіс Україна" не здійснило, чим порушило грошове зобов'язання за Договором.
Крім того, 28 квітня 2021 року відповідач надіслав ТОВ "Автодистриб'юшн Карго Партс" Гарантійний лист, в якому гарантував оплату рахунків за отриманий товар на загальну суму 31 186,12 грн. до 21.05.2021. Разом з тим, 12 травня 2021 року ТОВ "Трак Сервіс Україна" здійснило платіж за автозапчастини згідно Договору лише на суму 2 000,00 грн. Таким чином, на час розгляду справи заборгованість відповідача за Договором № 17383-22/2020 становить 29 183,08 грн. Крім того, внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 1 302,590 грн., 12% річних в розмірі 1 123,42 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 060,22 грн. (на підставі пунктів 5.2., 5.3. Договору та в порядку статті 625 Цивільного кодексу України). Обставини щодо стягнення суми основного боргу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" до суду із даним позовом.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).
Окремим видом зобов'язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до приписів статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити Товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на Товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати.
Так, у даному випадку сторони погодили можливість продажу Товару на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, із зазначенням терміну такого відстрочення у товарній (видатковій) накладній. У такому разі Товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається Постачальником Покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Як вбачається із змісту наявних в матеріалах справи видаткових накладних, строк відтермінування оплати Товару був визначений: до 16.02.2021 - по ВН №№ SI0002715770, SI0002716132 від 01.02.2021; до 19.02.2021 - по ВН № SI0002721645 від 04.02.2021; до 24.02.2021 - по ВН №№ SI0002728914, SI0002729005, SI0002725917, SI0002729582, SI0002729800 від 09.02.2021; до 25.02.2021 - по ВН №№ SI0002731017, SI0002731079, SI0002731815 від 10.02.2021; до 26.02.2021 - по ВН № SI0002732346 від 11.02.2021; до 27.02.2021 - по ВН № SI0002734084 від 12.02.2021.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, жодних доказів оплати заборгованості за Договором № 17383-22/2020 від 23.07.2020 не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" в частині примусового стягнення основного боргу в сумі 29 183,058 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Крім того, у відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Також за приписами частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. Договору за порушення грошового зобов'язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення. У разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона несе відповідальність, встановленої статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої Сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.
Враховуючи неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Україна" зобов'язань з оплати Товару у встановлений Договором термін, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій, а також зазначає, що у даному випадку, на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати процентів річних від простроченої суми.
У позові ТОВ "Автодистриб'юшн Карго Партс" наведено розрахунок пені, 12% річних та інфляційних втрат по кожному зобов'язанню відповідача окремо.
Перевіривши відповідні нарахування, суд зазначає, що позивач здійснює нарахування пені та процентів річних у строки від дати відвантаження Товару відповідачу (що відповідає кожній окремій видатковій накладній) по 31 травня 2021 року. Однак, як вже було встановлено судом, продаж Товару здійснювався на умовах відстрочення платежу, у відповідності до пункту 3.4. Договору, а отже відповідальність ТОВ "Трак Сервіс Україна" за порушення зобов'язання наступає з наступного дня після зазначеної у видатковій накладній дати відтермінування, як останнього строку оплати.
Отже не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, судом розраховано суму пені та 12% річних, що підлягає стягненню з відповідача:
- за ВН № SI0002715770 на суму 6 995,76 грн. у період з 17.02.2021 по 11.05.2021: пеня - 216,20 грн. та 12% річних -193,20 грн., а також у період з 12.05.2021 по 31.05.2021 на суму 4 995,76 грн.: пеня - 41,06 грн. та 12% річних - 32,85 грн.;
- за ВН № SI0002716132 на суму 2 595,00 грн. у період з 17.02.2021 по 31.05.2021: пеня - 101,52 грн. та 12% річних - 88,73 грн.;
- за ВН № SI0002721645 на суму 1 107,30 грн. у період з 20.02.2021 по 31.05.2021: пеня - 42,23 грн. та 12% річних - 36,77 грн.;
- за ВН № SI0002728914 на суму 1 097,52 грн. у період з 25.02.2021 по 31.05.2021: пеня - 40,05 грн. та 12% річних - 34,64 грн.;
- за ВН № SI0002729005 на суму 527,04 грн. у період з 25.02.2021 по 31.05.2021: пеня - 19,23 грн. та 12% річних - 16,63 грн.;
- за ВН № SI0002729517 на суму 1 203,00 грн. у період з 25.02.2021 по 31.05.2021: пеня - 43,90 грн. та 12% річних - 37,97 грн.;
- за ВН № SI0002729582 на суму 1 656,00 грн. у період з 25.02.2021 по 31.05.2021: пеня - 60,43 грн. та 12% річних - 52,27 грн.;
- за ВН № SI0002729800 на суму 495,66 грн. у період з 25.02.2021 по 31.05.2021: пеня - 18,09 грн. та 12% річних - 15,64 грн.;
- за ВН № SI0002731017 на суму 3 388,86 грн. у період з 26.02.2021 по 31.05.2021: пеня - 122,56 грн. та 12% річних - 105,84 грн.;
- за ВН № SI0002731079 на суму 1 253,46 грн. у період з 26.02.2021 по 31.05.2021: пеня - 45,33 грн. та 12% річних - 39,15 грн.;
- за ВН № SI0002731815 на суму 2 242,38 грн. у період з 26.02.2021 по 31.05.2021: пеня - 81,09 грн. та 12% річних - 70,04 грн.;
- за ВН № SI0002732346 на суму 2 246,88 грн. у період з 27.02.2021 по 31.05.2021: пеня - 80,52 грн. та 12% річних - 69,44 грн.;
- за ВН № SI0002734084 на суму 6 374,22 грн. у період з 28.02.2021 по 31.05.2021: пеня - 226,33 грн. та 12% річних - 194,89 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" в цій частині і стягнення з відповідача пені в розмірі 1 138,54 грн. та процентів річних в розмірі 988,06 грн.
Крім того, суд звертає увагу на те, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Кількість місячних індексів інфляційної індексації у межах певного проміжку часу визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов'язання, тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту пункту 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистки № 265 від 27.07.2007 однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.
Відповідно, позовні вимоги ТОВ "Автодистриб'юшн Карго Партс" в частині нарахування інфляційних втрат за лютий 2021 року не можуть бути задоволені судом, оскільки прострочення тривало менше повного місяця. Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум інфляційного збільшення боргу, суд також дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 752,10 грн. інфляційних втрат (за березень та квітень 2021 року).
В решті позову - в частині заявлених до стягнення з ТОВ "Трак Сервіс Україна" пені в розмірі 164,05 грн., 12% річних в розмірі 135,36 грн. та інфляційних втрат в розмірі 308,12 грн. суд відмовляє, у зв'язку із безпідставністю відповідних нарахувань.
Також позивачем заявлено вимогу щодо розподілу судових витрат у справі: відшкодування судового збору і витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" на оплату професійної правничої допомоги.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи обґрунтованість заявлених ТОВ "Автодистриб'юшн Карго Партс" позовних вимог, судовий збір в мінімальному розмірі, що визначений Законом України "Про судовий збір" - 2 270,00 грн. покладається судом на Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Україна", з вини якого виник спір, та підлягає стягненню на користь позивача у даній справі.
Крім того, на виконання пункту 8 частини третьої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" подано попередній розрахунок судових витрат, в якому зазначено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн., з яких "фактично понесені" - 4 800,00 грн. та "очікується понести" - 6 400,00 грн.
Дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Так, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом із тим, згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Суд також звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається із матеріалів справи, в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката до матеріалів справи надано Договір № 28/05/2021-2ДП про надання правової (правничої) допомоги від 28 травня 2021 року, укладений між адвокатом Спиридоновим Олегом Володимировичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.11.2019 серії МК № 001709, виданого за рішенням Ради адвокатів Миколаївської області від 11.10.2019 № 444 (надалі по тексту - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (надалі по тексту - Клієнт), відповідно до умов якого Адвокат бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати необхідну правову допомогу Клієнту щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Харківської області шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до Господарського процесуального кодексу України відносно контрагента - ТОВ "Трак Сервіс Україна" щодо стягнення з останнього на користь Клієнта суми дебіторської заборгованості та штрафних санкцій у зв'язку з порушенням договірних зобов'язань, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар за надання такої правової допомоги.
Пунктом 4.1. Договору визначено, що за правову допомогу Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі, визначену в додатковій угоді до цього Договору за розрахунковою ставкою 1 600,00 гривень за 1 годину витраченого часу Адвоката.
Згідно пункту 1 Додаткової угоди до укладеного між Сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги № 28/05/2021-2ПД від 28.05.2021 Сторони домовилися, що розмір винагороди за надання послуг за основним Договором становить:
1.1. за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах Клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви - 4 800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок (згідно опису наданих послуг, що додається;
1.2. за представництво Клієнта та ведення справи у Господарському суді Харківської області в процесуальному статусі позивача, тому числі участь у судових засіданнях - 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок за 1 годину витраченого часу Адвоката.
Винагорода, згідно з пунктом 1.1. Додаткової угоди сплачується Клієнтом на умовах 100% попередньої оплати. А винагорода, що передбачена пунктом 1.2. Додаткової угоди, сплачується Клієнтом після виконання всіх умов основного Договору на підставі акту приймання-передачі.
Згідно наявного в матеріалах справи Опису наданих послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 02 червня 2021 року (підписаного без зауважень та скріпленого печатками Сторін), Адвокатом було надано такі послуги:
- вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору - 0,5 год. - 800,00 грн.;
- вивчення та аналіз чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи, підготовку та узгодження з Клієнтом правової позиції по справі, збір доказів - 0,25 год. - 400,00 грн.;
- вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовані спірні правовідносин - 0,25 год. - 400 грн.;
- Опрацювання стратегії захисту інтересів Клвєнта і правових підстав позову; написання (набрання) тексту позовної заяви; сформування матеріалів позовної заяви, підготовка та подання до суду позовної заяви з розрахунками (на 12 арк.) і додатками (20 найменувань), а також направлення копій матеріалів позовної заяви на адресу ТОВ "Трак Сервіс Україна" - 2 год. - 3 200,00 грн.
Всього Адвокатом витрачено 3 години вартістю 4 800,00 грн.
Дослідивши зазначені докази, господарський суд зазначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Відповідно, поданих доказів достатньо для встановлення самого факту надання адвокатом професійної правничої допомоги у даній справі.
Крім того, позивачем також подано до суду докази на підтвердження фактичного здійснення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Автодистриб'юшн Карго Партс": оригінал платіжного доручення від 02.06.2021 за № 661 на перерахування коштів у розмірі 4 800,00 грн. на користь Адвоката Спиридонова О.В. (за юридичні послуги).
Враховуючи наведене, подані до суду докази в сукупності приймаються, як належні, а витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" на професійну правничу допомогу в розмірі 4 800,00 грн., за таких обставин, підлягають розподілу.
Водночас, надання адвокатом правової допомоги на суму 6 400,00 грн., що була зазначена у попередньому розрахунку судових витрат як очікувана, позивач не подав, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для їх розподілу.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
У розрізі спірних правовідносин, при вирішенні даної справи судом також враховано правову позицію, висловлену Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їхнього розміру, а тому можуть бути задоволені саме в сумі 4 800,00 грн.
Відповідно, за приписами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Україна" також підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу в Господарському суді Харківської області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 239, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Україна" (місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Гаршина, будинок 5/7; код ЄДРПОУ 43282677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" (місцезнаходження: 02222, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 16; код ЄДРПОУ 37141112) суму основного боргу за Договором № 17383-22/2020 від 23.07.2020 в розмірі 29 183,08 грн., пеню в розмірі 1 138,54 грн., 12% річних в розмірі 988,06 грн., інфляційні втрати в розмірі 752,10 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 800,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 164,05 грн., 12% річних в розмірі 135,36 грн. та інфляційних втрат в розмірі 308,12 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "05" серпня 2021 р.
Суддя В.В. Рильова
справа № 922/2161/12