Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"30" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/409/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Сичик М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (вул. А. Аболмасова, буд. 5, прим. 57, офіс 11, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ 43370642) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" (вул. М. Василенко, 7-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 40471053) до Фізичної особи-підприємця Нішпорської Галини Петрівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення 56 750 грн 00 коп. за незаконне використання музичного твору
у судове засідання з розгляду справи по суті з'явилися:
- від позивача: ОСОБА_2 (в режимі ВКЗ);
- від відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_6
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 30.07.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер МАР626Х1111448635.
28.05.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Нішпорської Галини Петрівни (далі - відповідач), у якому позивач, посилаючись на ст. ст. 15, 21-25, 32, 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. ст. 4, 20, 45, 56, 58, 151, 162, 164, 236, п. 16 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить суд стягнути з відповідача на рахунок Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (ідентифікаційний код 43370642, п/р НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк" МФО 305299) в інтересах Позивача за незаконне використання твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_4) 56 750 грн 00 коп. та судові витрати покласти на відповідача.
Позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням своїх майнових авторських прав у зв'язку з використанням відповідачем музичного твору 01.03.2021 року у барі "ІНФОРМАЦІЯ_3" АДРЕСА_2) без укладення договору на отримання дозволу і сплати винагороди.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями 28.05.2021 року справу № 918/409/21 розподілено судді Заголдній Я.В.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/409/21, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 15.06.2021 року, визначити відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали, запропонувати сторонам:
а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності) у термін до 14.06.2021 року включно;
б) встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов суду - 15 днів з дня отримання даної ухвали, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;
в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.
г) відповідачу: у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.
04.06.2021 року на офіційну електронну пошту Рівненської області від представника Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" надійшло клопотання № б/н від 03.06.2021 року про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/409/21 з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon" за участі адвоката ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.06.2021 року клопотання представника Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" № б/н від 03.06.2021 року про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/409/21 задоволено, постановлено провести підготовче засідання по справі № 918/409/21 у Господарському суді Рівненської області із Громадською спілкою "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" за участю представника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
15.06.2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
15.06.2021 року судом встановлено, що відповідач у судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, належним чином повідомлений про час, дату та місце його проведення.
Окрім того, судом встановлено, що від представника відповідача 15.06.2021 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю представника відповідача забезпечити його особисту явку внаслідок зайнятості адвоката Оспанова Р.О. у іншому судовому засіданні у справі № 390/1522/20, а також на обмеженість часу для його підготовки до судового засідання з розгляду справи № 918/409/21 по суті.
Присутній представник позивача не заперечив проти відкладення розгляду справи та заявив усне клопотання про його участь у наступному судовому засіданні з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/409/21 з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.06.2021 року відкладено розгляд справи по суті на 01.07.2021 року, усне клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/409/21 задоволено, постановлено провести судове засідання з розгляду справи № 918/409/21 по суті у Господарському суді Рівненської області із Громадською спілкою "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" за участю представника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
30.06.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.
01.07.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання з розгляду справи по суті.
Господарський суд, дослідивши відзив на предмет дотримання відповідачем процесуальних строків на його подання дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець Нішпорська Галина Петрівна 02.06.2021 року отримала ухвалу Господарського суду Рівненської області від 31.05.2021 року про відкриття провадження у справі № 918/409/21, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення 02.06.2021 року поштового відправлення за трек-номером 3301311472462.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області про відкриття провадження у справі запропоновано, зокрема, відповідачу: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Процесуальний строк на подання відповідачем відзиву сплинув 17.06.2021 року.
Через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області 30.06.2021 року від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що відзив подано відповідачем із пропуском процесуального строку на його подання.
У відзиві викладено вимогу про поновлення строку на його подання, оскільки такий строк пропущено внаслідок того, що Фізична особа-підприємець Нішпорська Галина Петрівна уклала із адвокатом Оспановим Р.О. договір про надання правової допомоги 15.06.2021 року, а відтак виникла обмеженість часу для підготовки відзиву адвокатом.
Господарський суд визнав причини пропуску відповідачем процесуального строку на подання відзиву поважними та дійшов висновку про поновлення Фізичній особі-підприємцю Нішпорській Галині Петрівні пропущений процесуальний строк для подання відзиву із запереченнями про задоволення позовних вимог, оскільки втрата відповідачем процесуальної можливості на подання відзиву внаслідок пропуску строку на його подання з поважних причин, є процедурним поняттям, яке може порушити принцип забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Господарський суд долучає відзив відповідача до матеріалів справи.
Із офіційного веб-сайту Укрпошти в мережі Інтернет https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html?barcode=3302809228085 вбачається, що позивач отримав поштове відправлення за трек-номером 3302809228085 (а саме - відзив) 01.07.2021 року.
Відтак оскільки останнім днем для подання відповіді на відзив є 06.07.2021 року включно, вирішення спору 01.07.2021 року порушить право позивача на подання відповіді на відзив.
За таких обставин, суд дійшов висновку про неможливість вирішення спору в судовому засіданні 01.07.2021 року.
Господарський суд, узгодивши із представниками учасників справи дату, на яку можливо оголосити перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті, дійшов висновку про обрання 28.07.2021 року.
Присутній в режимі ВКЗ представник позивача заявив усне клопотання про його участь у наступному судовому засіданні з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/409/21 з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.07.2021 року вимогу Фізичної особи-підприємця Нішпорської Галини Петрівни про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву задоволено, визнано поважними причини пропуску процесуального строку на подання відзиву Фізичною особою-підприємцем Нішпорською Галиною Петрівною, поновлено Фізичній особі-підприємцю Нішпорській Галині Петрівні процесуальний строк на подання відзиву, долучено до матеріалів справи відзив, розгляд справи по суті відкладено на 28.07.2021 року, усне клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/409/21 задоволено, постановлено провести судове засідання з розгляду справи № 918/409/21 по суті 28.07.2021 року у Господарському суді Рівненської області із Громадською спілкою "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: www.court.gov.ua) за участю представника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
07.07.2021 року у межах процесуального строку, встановленого судом, на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшла відповідь на відзив, про що свідчить відбиток печатки на поштовому конверті із датою направлення до суду - 06.07.2021 року.
28.07.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання з розгляду справи по суті.
У судовому засіданні судом встановлено, що відповідач станом на 28.07.2021 року не отримав відповідь на відзив, що підтверджується витягом із офіційного веб-сайту Укрпошти в мережі Інтернет https://posylka.net/uk/parcel/0200251381584.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення надання можливості учасникам провадження у справі скористатися правами та обов'язками, передбаченими ГПК України, зокрема, з метою ознайомлення з матеріалами справи, підготовки та подання заперечень на відповідь на відзив, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті господарський суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті.
Узгодивши із представниками позивача та відповідача дату, на яку можливо оголосити перерву з розгляду справи по суті, господарський суд дійшов висновку про обрання 30.07.2021 року.
Присутній в режимі ВКЗ представник позивача заявив усне клопотання про його участь у наступному судовому засіданні з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/409/21 з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.07.2021 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 30.07.2021 року, усне клопотання представника Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" про участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі № 918/409/21 задоволено, постановлено провести судове засідання з розгляду справи № 918/409/21 по суті 30.07.2021 року у Господарському суді Рівненської області із Громадською спілкою "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" за участю представника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
28.07.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
29.07.2021 року представник відповідача адвокат Басюк О.П. ознайомився з матеріалами справи № 918/409/21, про що свідчить його особистий напис на вказаній заяві.
30.07.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшли письмові пояснення.
30.07.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від позивача надійшли письмові пояснення.
У судовому засіданні 30.07.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання з розгляду справи по суті.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Присутній у судовому засіданні в режимі ВКЗ представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.
Присутні представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Договору № АВ110620 про управління майновими правами від 26.06.2020 року в управління Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - організація) передані майнові авторські права Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Мьюзік" (далі - правовласник).
Позивач зазначає, що 01.03.2021 року у публічному закладі - бар "ІНФОРМАЦІЯ_3", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у якому здійснює господарську діяльність відповідач, представником ГС "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" було встановлено факт використання відповідачем музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) без отримання належного дозволу на таке використання. За твердженням позивача, враховуючи, що відповідач використав один твір, авторські майнові права, які належать позивачу і знаходились в управлінні ГС ОКУАСП, загальна сума компенсації в інтересах позивача складає 56 750,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що до позовної заяви позивачем не додано доказу відеофіксації використання 01.03.2021 року відповідачем музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у публічному закладі - бар " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У відзиві відповідач зазначає, що за наслідком перегляду відео-звукозапису доданого до позовної заяви не вбачається жодних візуальних чи звукових ознак, за наслідком яких можна було б встановити факт відтворення чи виконання музичного твору з найменуванням " ІНФОРМАЦІЯ_1 " чи музичного твору виконавцями якого зазначаються ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідач звертає увагу на те, що у акті фіксації № 01.03.2021 року використання об'єктів авторського права (музичних творів) способом публічного виконання від 01.03.2021 вказано, що цей акт фіксації не підмінює сам відео-звуко запис використання музичних творів способом публічного виконання.
У відповіді на відзив позивач стверджує, що надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт використання 01.03.2021 року відповідачем музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у публічному закладі без отримання належного дозволу на таке використання, а саме - акт фіксації від 01.03.2021 року, відеозапис, фіскальний чек, а також наводить практику Верховного Суду щодо належності поданих доказів.
Також позивач у відповіді на відзив наводить інформацію щодо наявних у Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" документів, що дають право на представництво інтересів позивача як власника прав на музичний твір " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Окрім того, до відповіді на відзив позивач долучив диски № 1 та № 2 із відеозаписами, на другому з яких зафіксовано відтворення музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а також додаткову угоду № 1 до Договору про управління майновими авторськими правами № АВ110620 від 26.06.2020 року, довіреність на реалізацію повноважень за договором управління від 01.07.2020 року, витяг зі статуту Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами".
У письмових поясненнях відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
Господарський суд розцінює дані пояснення як заперечення на відповідь на відзив, що надійшли в межах процесуального строку, встановленого судом, а саме - протягом 5-ти днів з дня ознайомлення відповідача з матеріалами справи № 918/409/21, оскільки відповідь на відзив відповідач не отримав.
У даних письмових поясненнях відповідач зазначає, що у відповіді на відзив позивач жодним чином не спростовує того факту, що з доданого до позовної заяви відео-звуко запису неможливо встановити факту використання відповідачем музичного твору, права на який належать позивачу - "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_4).
Також відповідач звертає увагу на докази, що додані позивачем до відповіді на відзив, зокрема диск із відеозаписом № 2.
Відповідач зазначає, що під час ознайомлення його представника із матеріалами справи, зокрема із диском № 2 з відеозаписом, який додано до відповіді на відзив, встановлено, що на вказаному відеозаписі відображається процес зйомки всередині приміщення, однак відсутні будь-які пояснення щодо того де та з якою метою відбувається така відеозйомка. Відеозапис починається безпосередньо зі зйомки приміщення, при цьому засоби відеофіксації знаходяться в статичному стані і не рухаються протягом всього процесу зйомки. Відеозапис закінчується тим, що особа, яка здійснювала відеозйомку виходить з приміщення. При цьому засіб здійснення відеозйомки рухається в різних напрямках, що не дозволяє, на думку відповідача, сформувати чітке та зрозуміле зображення. Відеозапис не ідентифікує і не містить жодних ознак чи обставин, що підтверджували б доводи представника позивача, що викладені ним в позовній заяві та озвучені безпосередньо в судовому засіданні.
Відповідач просить суд не приймати докази, що додані позивачем до відповіді на відзив, зокрема диски із відеозаписами, оскільки позивач зобов'язаний був згідно з ч. ч. 2, 4, 5, 8 ст. 80, ч. 2 ст. 164 ГПК України додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, або в строк встановлений судом - до 14.06.2021 року включно, або зазначити поважність причин пропуску строку на подання таких доказів та подати клопотання про поновлення строку для подачі доказів.
У поясненнях відповідач додатково зауважує, що позивачем до позовної заяви не було додано оригінал музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_4), що у свою чергу, на думку відповідача, виключає можливість співставити такий музичний твір із аудіовізуальним матеріалом на диску, що був доданий позивачем із позовною заявою.
Також відповідач звертає увагу, що дії Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", що пов'язані зі збором доказів та захистом прав на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_4), в тому числі і звернення з позовом в даній справі відноситься до категорії розширеного колективного управління в розумінні Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Відповідач стверджує, що Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" не мала повноважень щодо здійснення діяльності з фіксації фактів використання відповідачем музичного твору, що є предметом даного спору та не мала права щодо подальшого звернення до суду з даним позовом щодо стягнення компенсації за використання такого музичного твору, позаяк рішенням Окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року у справі № 640/1928/21 встановлено, що Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" у період з 17.12.2020 року до 20.05.2021 року не було акредитованим суб'єктом діяльності з розширеного колективного управління в розумінні Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" так як відповідне рішення про акредитацію Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" не набрало чинності.
Також відповідач посилається на п. 2 наказу Мінекономіки № 27 від 21.01.2020 року, у якому вказано, що Громадській спілці "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" з урахуванням ч. 6 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" не дозволено здійснювати діяльність у сферах обов'язкового та розширеного колективного управління, визначених у підпунктах 2 і 3 пункту 1 цього наказу, до моменту її акредитації в порядку, установленому зазначеним Законом.
У письмових поясненнях позивач, заперечуючи проти аргументів відповідача щодо відсутності повноважень Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" здійснювати розширене колективне управління, зазначає, що Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників в сфері авторського права та (або) суміжних прав" не заборонено управління майновими правами на індивідуальній основі будь-якій особі (як повіреному), якщо правовласник йому такі майнові права в управління передав. Позивач підкреслює, що у Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" наявний статус організації колективного управління (вона внесена в Реєстр організацій колективного управління). До акредитації, в сферах в яких акредитація передбачена Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників в сфері авторського права та (або) суміжних прав" жодна з організацій колективного управління не може здійснювати діяльність із розширеного колективного управління, водночас в будь-якому разі управління майновими правами в рамках власного каталогу, не забороняється. Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" просить захистити саме ті майнові права, якими вона управляє та стверджує, що у рамках даного спору здійснювала добровільне колективне управління. Якби позивач здійснював розширене колективне управління, зазначає позивач, - позовні вимоги стосувалися б усіх дванадцяти творів зафіксованих згідно Акту фіксації в публічному закладі відповідача.
У письмових поясненнях позивач зауважує, що 14.07.2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.058.2021 року у справі № 640/1908/21 зобов'язано Мінекономіки видати наказ, яким затвердити рішення комісії з акредитації організацій колективного управління від 17.12.2020 року про визначення позивача акредитованою організацією колективного управління у сфері "публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту", включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів".
Також у письмових поясненнях позивач зазначає про недопущення суворого трактування національним законодавством процесуального правила (надмірного формалізму) щодо подання ним доказів до відповіді на відзив, посилаючись при цьому на ч. 1 ст. 42, ст. 177 ГПК України, згідно з якими учасники справи мають право подавати докази, завданнями підготовчого провадження є зібрання відповідних доказів.
Позивач звертає увагу на висновки, викладені у Рішенням Європейського суду з прав людини, згідно з якими:
- суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду ("Perez de Raela Cavaniles v. Spain", "Beles and others v. the Czech Republic", @RTBF v. Belgium");
- не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля прадель проти Франції);
- надто судове тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог (рішення по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії").
Тому, зауважує позивач у письмових поясненнях, судді повинні уникати надмірного формалізму під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі, адже суди помилково визнають такими, що дають підстави для повернення позовних заяв ті обставини, зокрема, щодо незазначення відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; ненаведення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; відсутність власного підтвердження позивачем про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, підстави звільнення позивача від сплати судового збору, адже зазначені обставини можуть бути з'ясовані судом на наступних стадіях процесу.
У письмових поясненнях позивач посилається на ст. 74 ГПК України, якою передбачений обов'язок сторони у справі щодо доказування та ст. 177 ГПК України, приписи якої визначають завдання підготовчого провадження. Відповідно до цих правовідносин, зазначає позивач, на стадії підготовки справи до слухання встановлено технічну помилку щодо доказу, про який зазначено заздалегідь, але який в силу технічної помилки неможливо буде дослідити в повному обсязі. Неприйняття до уваги цих процесуальних аспектів і неприйняття доказів, поданих відповідно до приписів процесуального закону призведе до ігнорування процесуального обов'язку щодо всестороннього, повного і об'єктивного розгляду справи. Відповідна дія має наслідком процесуальне порушення і призведе до самоусунення від дослідження доказів (прямий процесуальний обов'язок) - адже яким чином можна повністю встановити обставини справи, на які посилається сторона на підставі зазначених у позовній заяві доказах, якщо суду і сторонам у справі заздалегідь, на стадії підготовки відомо про неможливість такого дослідження і так само відомо про процесуальну можливість усунути перешкоди дослідження доказів.
Позивач зазначає, що копія відеозапису є оригіналом електронного документу і є допустимим доказом навіть за відсутності оригінального носія.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів та доказів сторін
Судом встановлено, що 09.06.2016 року між громадянином України ОСОБА_4 (творчий псевдонім ОСОБА_5) (далі - правовласник) та ТОВ "БЕСТ Мьюзік" (далі - видавець) укладено Договір № 16-ПФ про передачу виключних авторських і суміжних прав, відповідно до умов п. 2.1. якого, правовласник передає видавцю, належні правовласнику виключні майнові права на об'єкти, зазначені в Додатках до Договору, що означає право видавця використовувати об'єкти протягом строку і на території способами, зазначеними в п.2.2. Договору. За надані виключні майнові права на об'єкти видавець зобов'язується виплачувати правовласнику роялті та виконувати інші зобов'язання, покладені на нього Договором.
Згідно з п. п. 8.1., 8.2, 8.15 Договір № 16-ПФ набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом строку, а в частині виконання фінансових зобов'язань - до повного їх виконання. При відсутності письмової заяви однієї із Сторін про припинення або зміну Договору за 30 і більше днів до закінчення терміну його дії, Договір вважається автоматично пролонгованим на тих же умовах і на той самий строк. У разі якщо правовласник протягом строку побажає передати видавцю права на використання нових об'єктів на умовах цього договору, сторони будуть оформляти передачу таких прав на нові об'єкти шляхом підписання нових додатків до цього договору. Право на використання нових об'єктів буде вважатися переданими видавцю в момент підписання відповідних додатків до договору.
Відповідно до додатку № 1.17 від 02.06.2020 року до Договору № 16-ПФ про передачу виключних авторських і суміжних прав від 09.06.2020 року сторони склали цей додаток до переліку творів, права на способи використання, яких передаються правовласником видавцю: назва твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець ІНФОРМАЦІЯ_4).
Відповідно до додатку № 2.17 від 02.06.2020 року до Договору № 16-ПФ про передачу виключних авторських і суміжних прав від 09.06.2020 року сторони склали цей додаток до переліку фонограм/виконань, права на способи використання, яких передаються правовласником видавцю: назва фонограми/виконання (найменування твору, виконання якого записано на фонограму) "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ІНФОРМАЦІЯ_4).
26.06.2020 року між Громадською спілкою "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ Мьюзік" (правовласник) укладено Договір № АВ110620 про управління майновими авторськими правами, за умовами якого, правовласник надає організації повноваження (невиключне право) здійснювати управління майновими правами на об'єкти авторських прав (у тих сферах про які йдеться в цьому договорі), що належать правовласнику, а саме: дозволяти та/або забороняти в інтересах правовласника використання таких об'єктів третіми особами, а також здійснювати інші дії передбачені цим договором та законом (п. 2.1. вказаного договору).
Відповідно до п. 2.2. - п. 2.7 вищезазначеного Договору надання повноважень на управління правами за цим Договором передбачає, право на укладання організацією договорів про надання дозволів на використання об'єктів авторських прав третіми особами та/або договорів про виплату винагороди за використання об'єктів авторських прав, здійснення функцій по розподілу та виплаті такої винагороди, а також здійснення будь-яких інших функцій, які прямо не заборонені законом. Організація не використовує будь-яким способом об'єкти майнових авторських прав, права на управління якими передаються правовласником за цим Договором. Організація здійснює безпосереднє управління відповідно до цього Договору на території України, а також має право здійснювати реєстрацію (декларування) переданих їй в управління за цим Договором майнових прав, в іноземних організаціях колективного управління та має право отримувати винагороду в таких іноземних організаціях колективного управління. При цьому Правовласник може обмежити перелік зарубіжних держав (тобто держав за виключенням України), в яких організація має право отримувати винагороду від іноземних організацій колективного управління, шляхом направлення організації офіційного письмового повідомлення з цього приводу (цінним листом із описом вкладення) із вказівкою конкретних держав в яких правовласник має намір застосувати зазначене обмеження. Правовласник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об'єктів авторського права (переданих в управління правовласником організації), у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього Договору. Організація має право передавати всі отримані за цим Договором права та повноваження Громадській спілці «Українська ліга авторських та суміжних прав», Приватній організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», Приватній організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами». Правовласник визнає право організації укладати договори про надання дозволів на використання об'єктів авторського права, а також договори про виплату винагороди за використання об'єктів авторського права, в тому числі, із особами, які діють від імені користувачів на підставі договорів доручення.
Згідно з п. 6.1 - п. 6.3 Договору організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав правовласника на об'єкти авторських прав, повноваження на управління якими передані організації за цим Договором. Організація має право вживати будь-яких законних заходів, направлених на захист майнових прав правовласника, в тому числі - здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторських прав. У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання за письмовим погодженням з правовласником має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав правовласника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами. При цьому, при здійсненні судового захисту інтересів правовласника стосовно майнових прав, які передані організації в управління, організація може виступати в судовому процесі як від власного імені, так та і від
імені правовласника беручи за основу приписи закону. При цьому, якщо в зазначеному вище випадку організація виступатиме від імені правовласника, то ані організації, ані представникам залученим організація до представництва в судовому процесі, довіреність від правовласника не потрібна (факту наявності цього Договору для такого представництва достатньо; довіреність на представника для представництва в суді видається самою організацією, а не правовласником). Правовласник підтверджує, що організація при захисті прав правовласника в судовому порядку має процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вона діє (правовласника) в рамках передбачених законом.
Цей Договір № АВ110620 від 26.06.2020 року вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє безстроково (п. 9.1. вищезазначеного Договору).
У додатку № б/н від 26.06.2020 року до Договору про управління майновими авторськими правами № АВ110620 від 26.06.2020 року сторони узгодили, що в сфері публічного виконання творів дозволи третім особам на виключній основі надає організація. За загальним правилом, організація надає дозволи на використання всіх творів, яких, стосується Договір, в цілому і ціна за отримане право на використання способом публічного виконання всіх таких творів не може бути меншою ніж сума еквівалентна 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року, в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань). Водночас, щодо використання способом публічного виконання одного твору, якого стосується цей Договір, то організація вправі надати дозвіл на таке використання за ціною не нижче ніж сума еквівалентна 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січня року в якому матиме місце використання (в незалежності від кількості використань).
Із витягу з Реєстру організацій колективного управління від 15.09.2020 р. № 18 судом встановлено, що Громадську спілку "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" включено до даного реєстру 23.01.2020 року, однак з урахуванням ч. 6 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" не дозволяється здійснювати діяльність у сферах обов'язкового та розширеного колективного управління, визначених у підпунктах 2 і 3 п. 1 наказу Мінекономіки від 21.01.2020 року № 27 "Про реєстрацію організації колективного управління до моменту її акредитації в порядку, встановленому зазначеним Законом.
Згідно з ст. 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами:
а) особисто;
б) через свого повіреного;
в) через організацію колективного управління.
Згідно зі ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" добровільне колективне управління майновими авторськими та суміжними правами може здійснюватися в будь-якій сфері управління правами, крім тих, у яких здійснюється розширене або обов'язкове колективне управління.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" Розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.
Розширене колективне управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах:
1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів;
2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції;
3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою;
4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції;
Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.
На думку відповідача дії Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", що пов'язані зі збором доказів та захистом прав на музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_4), в тому числі і звернення з позовом в даній справі відноситься до категорії розширеного колективного управління в розумінні Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Відповідач стверджує, що оскільки згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021 року у справі № 918/640/1908/21 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 року у справі № 640/1908/21) Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" у період з 17.12.2020 року до 20.05.2021 року не була акредитованим суб'єктом діяльності з розширеного колективного управління, відтак не мала повноважень щодо здійснення діяльності з фіксації фактів використання відповідачем музичного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_4) та не мала права щодо подальшого звернення до суду з позовом щодо стягнення компенсації за використання такого музичного твору.
Із постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 року у справі 640/1908/21 вбачається, що Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, в якому просило суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, яка полягала у незатвердженні наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства рішення комісії з акредитації організацій колективного управління від 17 грудня 2020 року;
- зобов'язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства видати наказ, яким затвердити зазначене рішення комісії з акредитації організацій колективного управління від 17 грудня 2020 року, відповідно до якого Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» визначена акредитованою організацією колективного управління в сфері: «публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів», а також внести інформацію в Реєстр організацій колективного управління про те, що Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» є акредитованою організацією колективного управління в сфері «публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до аудіовізуальних творів».
Позов мотивовано тим, що 17.12.2020 року відбувся конкурс із визначення акредитованої організації колективного управління в сфері: «публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів.»
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками проведеного конкурсу Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства оприлюднило рішення про акредитацію організації колективного управління Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами», проте, відповідачем, всупереч вимог чинного законодавства, не прийнято наказ про затвердження рішення комісії з акредитації організацій колективного управління та не внесено до Реєстру акредитованих організацій колективного управління інформацію про те, що позивач є акредитованою організацією колективного управління в сфері.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, яка полягає у незатвердженні наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства рішення комісії з акредитації організацій колективного управління від 17.12.2020 року про акредитацію організації колективного управління Громадської спілки «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» у сфері розширеного колективного управління «публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних товарів», строком на 3 роки; зобов'язано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства видати наказ, яким затвердити рішення комісії з акредитації організацій колективного управління від 17.12.2020 року, відповідно до якого Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» визначена акредитованою організацією колективного управління в сфері: «публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів». В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 року у справі 640/1908/21 апеляційну скаргу Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі №640/1908/21 - без змін.
Однак, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що є безпідставними аргументи відповідача щодо того, що Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» не мала повноважень щодо здійснення діяльності з фіксації фактів використання відповідачем музичного твору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_4) та не мала права щодо подальшого звернення до суду з даним позовом щодо стягнення компенсації за використання такого музичного твору оскільки рішенням Окружного адміністративного суду від 20.05.2021 року у справі № 640/1928/21 встановлено, що Громадська спілка "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" у період з 17.12.2020 року до 20.05.2021 року не було акредитованим суб'єктом діяльності з розширеного колективного управління в розумінні Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" так як відповідне рішення про акредитацію Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" не набрало чинності, - виходячи з такого.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може доручити управління своїми майновими правами повіреному на підставі укладеного з ним договору-доручення. Здійснюючи управління майновими правами, ця особа діє у межах повноважень, переданих їй суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав.
Згідно з абз. 2, 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав":
- добровільне колективне управління - колективне управління, що здійснюється організаціями колективного управління, зареєстрованими у встановленому цим Законом порядку, виключно щодо об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, включених до каталогу відповідної організації колективного управління;
- каталог організації колективного управління - сукупність об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами на які управляє організація.
Судом встановлено, що:
- 09.06.2016 року між громадянином України ОСОБА_4 (творчий псевдонім ОСОБА_5 ) (далі - правовласник) та ТОВ "БЕСТ Мьюзік" (далі - видавець) укладено Договір № 16-ПФ про передачу виключних авторських і суміжних прав, відповідно до умов п. 2.1. якого, правовласник передає видавцю, належні правовласнику виключні майнові права на об'єкти, зазначені в Додатках до Договору, що означає право видавця використовувати об'єкти протягом строку і на території способами, зазначеними в п.2.2. Договору;
- відповідно до додатку № 1.17 від 02.06.2020 року до Договору № 16-ПФ про передачу виключних авторських і суміжних прав від 09.06.2020 року сторони склали цей додаток до переліку творів, права на способи використання, яких передаються правовласником видавцю: назва твору " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець ІНФОРМАЦІЯ_4 );
- відповідно до додатку № 2.17 від 02.06.2020 року до Договору № 16-ПФ про передачу виключних авторських і суміжних прав від 09.06.2020 року сторони склали цей додаток до переліку фонограм/виконань, права на способи використання, яких передаються правовласником видавцю: назва фонограми/виконання (найменування твору, виконання якого записано на фонограму) " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець ІНФОРМАЦІЯ_4 );
- 23.01.2020 року Громадську спілку «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» включено до організацій колективного управління;
- 26.06.2020 року між Громадською спілкою «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» та ТОВ "БЕСТ МЬЮЗІК" укладено договір про управління майновими авторськими правами" № АВ110620;
- згідно п. 6.3 Договору про управління майновими авторськими правами № АВ110620 від 26.06.2020 року сторони погодили, що у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання за письмовим погодженням з правовласником остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав правовласника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами. Як вбачається з Декларації-доручення від 26.06.2020 року правовласник - ТОВ "Бест Мьюзік" надав Організації згоду та доручив пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав.
Отже, дослідивши вказані документи в сукупності, судом встановлено, що при збиранні доказів у даній справи та пред'явленні даного позову до суду 26.05.2021 року Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» діяла в рамках добровільного колективного управління, а не в рамках розширеного колективного управління, що потребує акредитації, як безпідставно стверджує відповідач.
Зважаючи на викладене, господарський суд відхиляє аргументи відповідача про те, що Громадська спілка «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» не мала права звертатися до Господарського суду Рівненської області із даним позовом.
Крім того, судом встановлено, що 01.03.2021 року представником Громадської спілки «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності № б/н від 23.02.2021 року, виданої генеральним директором Громадської спілки «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» ОСОБА_8 зі строком дії до 31.03.2021 року, складено акт фіксації № 01/03/21 від 01.03.2021 року комерційного використання об'єктів авторського права (музичних творів) способом публічного виконання, що у приміщенні бару "ІНФОРМАЦІЯ_3", розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП Нішпорська Галина Петрівна, вільно розповсюджувався музичний твір під назвою "" ІНФОРМАЦІЯ_1 " у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_4. У вказаному акті зазначено, що представником публічного закладу не заявлені підстави для використання вказаного музичного твору.
До позовної заяви позивачем додано копію додатку до акту від 01.03.2021 року з переліком 12 творів, факт публічного виконання яких зафіксовано представником Громадської спілки «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» ОСОБА_7, серед яких 11-м твором є " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (виконавець ІНФОРМАЦІЯ_4).
Крім того, як встановлено судом, до позовної заяви позивачем додано диск із відеозаписом від 01.03.2021 року, копія фіскального чеку від 01.03.2021 р. 12:31 год., копія чеку № 237957841 (пакет № 6).
Як стверджує позивач у позовній заяві, згідно зазначених доказів в їх сукупності вбачається, що у приміщенні бару "ІНФОРМАЦІЯ_3", розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює господарську діяльність відповідач, вільно (публічно) розповсюджувався музичний твір під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Враховуючи порушення відповідачем майнових прав інтелектуальної власності, позивачем заявлено вимогу про стягнення компенсації, що визначається як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна сума винагороди або комісійних платежів, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу, передбачену пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Згідно поданого розрахунку, позивачем обрахована сума компенсації виходячи з 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 01.01.2021 року (винагорода передбачена Додатком до Договору від 26.06.2020 року), що дорівнює 56 750 грн. 00 коп.
Однак, при дослідженні доказів, доданих до позовної заяви, судом встановлено, що на диску із відеозаписом, який додано до позовної заяви, відсутнє відтворення музичного твору під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При цьому, акт від 01.03.2021 року та додаток до даного акту від 01.03.2021 року є односторонніми документами, що складені представником позивача, та не можуть бути належним та допустимим доказом відтворення 01.03.2021 року музичного твору під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_4 у барі " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець Нішпорська Галина Петрівна.
Тобто, із поданих разом з позовною заявою доказів не вбачається комерційне використання 01.03.2021 року відповідачем у справі об'єктів авторського права (музичних творів) позивача способом публічного виконання.
При цьому, як встановлено судом, позивач до відповіді на відзив додав два диски № 1 та № 2 із відеозаписами, при цьому на диску № 2 присутнє відтворення музичного твору під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач стверджує, що даний диск під номером № 2 є продовженням відеозапису на диску № 1, який додано до позовної заяви та додано до відповіді на відзив.
Окрім того, як встановлено судом, до відповіді на відзив позивачем також додано додаткову угоду № 1 до Договору про управління майновими авторськими правами № АВ110620 від 26.06.2020 року, довіреність на реалізацію повноважень за договором управління від 01.07.2020 року, витяг зі статуту Громадської спілки "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами".
Господарський суд, дослідивши вказані докази на предмет їх відповідності процесуальним вимогам ГПК України щодо їх подання дійшов висновку про неможливість їх прийняття виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати докази.
Згідно з п. п. 2, 4, 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Зважаючи на викладене, позивач зобов'язаний був подати диск № 2 із відеозаписом, на якому присутнє відтворення музичного твору під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із позовною заявою, проте такої процесуальної вимоги ГПК України позивачем дотримано не було.
Господарський суд в ухвалі від 31.05.2021 року про відкриття провадження у справі № 918/409/21 надавав можливість позивачу подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності) у термін до 14.06.2021 року включно.
Однак, як встановлено судом, позивач після ознайомлення із відзивом, у якому відповідачем зазначено про відсутність на відеозаписі на диску, доданому до позовної заяви, музичного твору який є предметом даного спору, - додав до відповіді на відзив два диски № 1 та № 2, на другому з яких присутній музичний твір під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відтак диск № 2 позивач надав господарському суду 06.07.2021 року у вигляді додатку до відповіді на відзив.
У письмових поясненнях позивач зазначає про недопущення суворого трактування національним законодавством процесуального правила (надмірного формалізму) щодо подання ним доказів доданих до відповіді на відзив, посилаючись при цьому, зокрема, на ст. 177 ГПК України, згідно з якою завданнями підготовчого провадження є зібрання відповідних доказів, та висновки, викладені у Рішеннях Європейського суду з прав людини.
Однак, господарський суд звертає увагу позивача, що провадження у даній справі № 918/409/21 проводиться не за правилами загального позовного провадження, а за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Згідно з абз. 3 ч. 3 ст. 252 ГПК України підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. (ч. ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України).
Однак, як встановлено судом, позивач, долучаючи до відповіді на відзив нові докази, зокрема, диск № 2 із відеозаписом, на якому присутнє відтворення музичного твору під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_4 , не дотримався процесуальних вимог ГПК України щодо подання доказів, не вказав причини, з яких даний доказ не міг бути поданий разом з позовною заявою або у строк встановлений ухвалою від 31.05.2021 року - до 14.06.2021 року включно.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує.
Суд зауважує, що новий доказ у вигляді диску № 2 із відеозаписом, на якому присутнє відтворення музичного твору під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_4 , подано позивачем після початку розгляду справи по суті (після другого судового засідання у справі № 918/409/21), а саме після того як отримав відзив із спростуваннями відповідачем доданих до позовної заяви доказів.
Крім того, суд звертає увагу позивача на обов'язок "розкривати свої докази" разом із поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 80, ч. 2 ст. 164 ГПК України). При цьому, наявність заперечень сторін щодо позовних вимог не може вважатися об'єктивною обставиною яка свідчить про неможливість подання вказаних доказів в строк встановлений законом. А якраз навпаки, "розкриття своїх доказів" сторонами під час подання суду перших заяв по суті справи (позов, відзив, пояснення третьої особи), є обов'язковим елементом, що забезпечує функціонування основних засад господарського судочинства, зокрема принципу змагальності сторін, оскільки змагальність полягає у праві сторін завчасно ознайомитися з доказами, представленими іншими учасниками процесу, у праві бути поінформованим про аргументи один одного. Отже, розкриття доказів є процедурою, в межах якої здійснюється діяльність з метою повідомлення осіб, які беруть участь у справі, та суду про наявні в конкретного учасника справи докази або повідомлення таких осіб про докази, якими сторона у справі збирається скористатися у процесі, та з метою надання можливості всім учасникам справи ознайомитися з такими доказами та змістом кожного з них.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
За правилами ч. 3 ст. 201 ГПК України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. У даній справі розгляд по суті розпочався 15.06.2021 року.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що згідно з вимогами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 1 та ч. 2 ст. 119 ГПК України).
Водночас, позивачем при поданні до суду нових доказів не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для їх подання та не зазначено про причини неможливості їх подання у зазначений строк.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. (аналогічні висновки містяться у постанові КГС ВС від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18).
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На переконання суду, позивач не обґрунтував поважності причин пропуску строку для подання нових доказів, доданих до відповіді на відзив, з причин, що не залежали від позивача, оскільки вказані докази були в розпорядженні позивача станом на час подання відповідної позовної заяви.
Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 21.01.2019 року у справі № 925/2028/15 зазначив, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми ГПК України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.
Верховним Судом у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 03.09.2019 року у справі № 921/175/18 зазначив, що ним відхиляються доводи скаржника, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема, не прийняв докази, подані позивачем після закриття підготовчого засідання, оскільки згідно вимог ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Проте, належних причин неможливості своєчасного подання доказів скаржником не наведено.
Верховним Судом у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 18.06.2020 року у справі № 909/965/16 зазначено, що системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача).
Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Зважаючи на викладене у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що нові докази, додані позивачем до відповіді на відзив, зокрема, диск № 2 із відеозаписом, на якому присутнє відтворення музичного твору під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_4, судом не приймаються.
Незважаючи на пропуск процесуального строку на подання нових доказів, позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, хоча мав можливість подання суду заяви про залишення позову без розгляду та в майбутньому підготовку та подання позову із вимогами до відповідача з дотриманням усіх вимог ГПК України щодо подання доказів та доказування.
Окрім того, господарський суд звертає увагу позивача, що згідно з ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Як вбачається із опису вкладення у цінний лист, який позивач надав суду в якості доказу направлення відповіді на відзив та додатків до нього стороні відповідача Фізичній особі підприємцю Нішпорській Галині Петрівні, - позивач направив відповідачу диск із оригінальною копією відео-звукозапису від 01.03.2021 року в примірник.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, до відповіді на відзив позивачем додано два диски під номерами № 1 та № 2 із відеозаписами від 01.03.2021 року.
Зважаючи на те, що позивачем не надано суду доказів який саме із дисків - 1 чи 2 направлено стороні відповідача разом із відповіддю на відзив, господарський суд не бере до уваги відповідні докази диски під номерами № 1 та № 2 - з даної підстави також.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).
Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (ст. 421 ЦК України).
Тобто, у розумінні статті 421 ЦК України, позивач є суб'єктом прав інтелектуальної власності як інша особа відповідно до закону.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Частиною 1 ст. 424 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями ст. 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст. 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів.
Статтею 443 ЦК України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Об'єктами авторського права є твори, а саме: літературні та художні твори, зокрема: музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1. Ч. 1 ст. 433 ЦК України).
Згідно з ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно ст. 441 ЦК України використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів; публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним (ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Використанням твору в силу ст. 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Аналогічну правову позицію висвітлено у абз. 1 та 2 п. 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності».
Відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер; публічне виконання - подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Відповідно до ч. 3 ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
З огляду на приписи ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Аналогічну правову позицію висвітлено у п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності".
Згідно з п. а абз. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39 - 41 цього Закону, з урахуванням умов використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21 - 25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам.
Відповідно до абз 1 та п. п. б, г абз 2 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; г) подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав; в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; г) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу; д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав; е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.
Разом із тим, з системного аналізу наведених вище приписів законодавства, слід дійти висновку, що винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління є за своєю правовою природою різновидом паушальної суми, тобто комісійними платежами (роялті), які на користь виконавців та виробників фонограм і зафіксованих у них виконань музичних творів зобов'язані сплатити особи, що здійснюють їх використання без наявності на те достатніх правових підстав та при цьому збирання такої паушальної суми у вигляді винагороди є одним із різновидів розширеного колективного управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав.
Відповідно до ч. 1 - ч. 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом (ст. 1164 ЦК України).
Особа, яка здійснює господарську діяльність у приміщенні кафе, несе відповідальність за додержання в ній вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності. Невиконання відповідачем встановлених законом обов'язків щодо дотримання вимог ЦК України, а саме порядку використання музичних творів у його закладі, є порушенням статей 614, 1166 ЦК України.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Поняття і види доказів викладені у ст. 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Частиною 1 с. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відтак, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у строк, визначений ГПК України та встановлений судом, які б підтвердили обставини, зазначені Громадською спілкою "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" у позовній заяві щодо порушення його майнових авторських прав у зв'язку з використанням відповідачем музичного твору 01.03.2021 року у барі "ІНФОРМАЦІЯ_3" АДРЕСА_2) без укладення договору на отримання дозволу і сплати винагороди.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що господарський суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп., сплачений згідно платіжним дорученням № 761 від 19.05.2021 року, залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2021 року.
Суддя Заголдна Я.В.