"04" серпня 2021 р. Справа № 916/686/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання: Мукієнко Д.С.,
за участю представників сторін:
позивача: Сігнаєвський А.О., згідно ордеру №102985 від 12.03.2021р.
відповідача: не з'явився,
розглянувши справу №916/686/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта-Агро" (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18, електронна пошта: vartaagrotov@gmail.com) до Фермерського господарства "Гранат" (66520, Одеська область, Любашівський район, с.Гвоздавка-друга, вул. Яблунева, 29) про стягнення 508152,26грн., де 431400грн. заборгованості, 26495,16грн. процентів за користування грошовими коштами, 37099,40грн. інфляційних втрат, 13157,70грн. три проценти річних,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 07.05.2020р. між ТОВ "Варта-Агро" та ФГ «Гранат» укладено договір купівлі-продажу №20-07052, за яким постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар за ціною, якістю, вагою, і на умовах, погоджених з покупцем, який зобов'язується прийняти і оплатити товар у сумі та в строки і на умовах вказаних цим договором, а саме 80% від вартості партії товару протягом 3-х банківських днів з дня надання документів, передбачених договором. За додатковою угодою №1 від 07.05.2020р. відповідач зобов'язався передати у власність покупця кукурудзу врожаю 2019р. в кількості 500 тон +/- 10% за ціною 4083,33 грн. за 1 тону. Відповідно до додаткової угоди №2 від 07.05.2020р. відповідач зобов'язався передати у власність покупця соняшник врожаю 2019р. в кількості 300 тон +/- 10% за ціною 8750,00 грн. за 1 тону. Позивач вказує, що сплатив відповідачу згідно платіжного доручення №57 від 08.05.2020р. аванс в розмірі 501400грн., а відповідач повернув йому частину авансу за платіжним дорученням №5756 від 29.05.2020р. в сумі 70000грн. У п.6 додаткової угоди №1 від 07.05.2020 р. і додаткової угоди №2 від 07.05.2020р. строк поставки товару 01.06.2020р. Позивач вказує, що відповідач не здійснив поставку товару та не повернув аванс, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 431400грн. Поряд із цим позивач зазначає, що відповідач на його претензію від 25.02.2021р. про повернення решти авансу не відреагував. Посилаючись на положення ч.2 ст.693, ч.1 ст.1212 ЦК України позивач за вищенаведених умов вбачає наявним у себе право вимагати повернення суми попередньої оплати в сумі 431400грн., на яку нарахував до стягнення з відповідача 22432,80грн. інфляційних втрат, 10209,80грн. три проценти річних. Крім того, позивач, застосувавши положення ч.3 ст.693, ч.2 ст.1214, ч.ч.1, 2 ст.536, ч.1 ст.1048 ЦК України, нарахував до стягнення з відповідача 19700,60грн. проценти за користування грошовими коштами.
Заявою від 02.06.2021р. за вх.№14933/21 позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача: 431400грн. заборгованості, 26495,16грн. процентів за користування грошовими коштами, 37099,40грн. інфляційних втрат, 13157,70грн. три проценти річних.
Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 01.06.2021р. за вх.№14780/21, де вказує, що між позивачем та відповідачем існували господарські взаємовідносини з поставки сільськогосподарської продукції, а саме насіння соняшнику, врожаю 2019 року. Відповідач зазначає, що до нього звернувся ОСОБА_1, який представився менеджером трейдерської групи компаній з пропозицією про викуп сільськогосподарської продукції у агровиробника. У ФГ «Гранат» на складі залишалось сільськогосподарської продукції: кукурудза врожаю 2019 року (Україна) - 72 т, соняшник врожаю 2019 року (Україна) - 351,6 т. Відповідач стверджує, що сторони домовились про поставку соняшнику, врожаю 2019 року на умовах передоплати. 30.04.2020р. о 08:47 год. ел.листом («Vlad Syd
Також відповідач зазначає, що листом від 07.05.2020р. о 17:31 менеджер ТОВ «Варта-Агро» направив на адресу ФГ «Гранат» договір (текст якого збігається з наданим позивачем до суду) та сканкопію довіреності на ім'я директора ТОВ «Варта-Агро» ОСОБА_2 на отримання ТМЦ (товарно-матеріальних цінностей): насіння соняшнику та кукурудзи, врожаю 2019 року. Однак, відповідач стверджує, що він відмовився підписати договір у такій редакції, оскільки за ним передбачався продаж кукурудзи, про продаж якої сторони не домовлялись, і обсягу, потрібного позивачу, у відповідача не було, тому ФГ «Гранат» просив замінити документи на такі, що відповідають домовленості, про що вказав у ел.листі від 08.05.2020р. о 09:50 год. 08.05.2020р. на підставі рахунку, направленого менеджеру ТОВ «Варта-Агро», позивач сплатив 501400грн. Відповідач вказує, що відповідне платіжне доручення надане позивачем до матеріалів справи.
Як зазначає відповідач, у зв'язку з тим, що кошти за товар надійшли, а позивач зобов'язувався підготувати договір у прийнятній редакції, замінити довіреність на отримання ТМЦ та підписати видаткову накладну, ФГ «Гранат» погодився на відвантаження товару з відстрочкою в отриманні оригіналів документів (це є поширеною практикою). За твердженням відповідача, 08.05.2020р. працівники позивача забрали товар - соняшник, врожаю 2019 року зі складу відповідача, що знаходиться за адресою: Одеська область, Любашівський район, с.Гвоздавка Друга, вулиця Яблунева 29, про що була складена видаткова накладна №39 від 08.05.2020р.; товар було відвантажено на суму менше, ніж обумовлювалось раніше, а саме, обсягом 41,086 т на суму 431400грн. 08.05.2020р. ФГ «Гранат» виписало податкову накладну №91 з поставки товару: насіння соняшнику, врожаю 2019 року на користь ТОВ «Варта-Агро» та зареєструвало на користь позивача ПДВ, зауважень чи заперечень позивача з цього приводу не надходило. 08.05.2020р. у зв'язку з реалізацією товару на користь позивача, по складу було оформлено акт списання товарів №12 від 08.05.2020р. Також відповідач зазначає, що він в подальшому неодноразово звертався до представника ТОВ «Варта-Агро» про необхідність підписання договору та видаткової накладної, однак, до цього часу жодного документу з поставки товару ТОВ «Варта-Агро» так і не повернула відповідачу. Як повідомляє відповідач, оскільки вартість поставленого товару була менше, ніж оплата, 29.05.2020р. ФГ «Гранат» повернуло на рахунок позивача надлишок коштів, у розмірі 70000грн. Станом на 29.05.2020р. договір між сторонами підписано не було, тому в графі «призначення» зазначено «помилково перераховані кошти».
Відповідач наголошує на тому, що договір, наданий позивачем до суду, ФГ «Гранат» не підписувало. Відповідач вважає підробленими подані позивачем договір з додатками та рахунок-фактуру. У серпні 2020 року ТОВ «Варта-Агро» направило на адресу ФГ «Гранат» претензію з вимогою про повернення коштів, але підставу такого повернення позивач зазначив як «помилково сплачених коштів», що, на думку відповідача, свідчить, що станом на 25.08.2020р. у ТОВ «Варта-Агро» був відсутній підписаний договір з боку ФГ «Гранат». Позов та претензія від 19.02.2021р. (додана позивачем до матеріалів справи), обгрунтовані наявністю підписаного договору та стягнення коштів саме за ним. Тобто, ТОВ «Варта-Агро» змінювало свою позицію та підстави для стягнення коштів, спочатку спростовуючи будь-які договірні взаємовідносини з ФГ «Гранат», а потім посилаючись на їх наявність, але порушення з боку відповідача.
Одночасно, відповідач вказує, що про отримання товару позивачем свідчать: переписка електронною поштою з представником ТОВ «Варта-Агро»; акт списання товарів №12 від 08.05.2020р.; надання представником ТОВ «Варта-Агро» довіреності на отримання ТМЦ; реєстрація на ТОВ «Варта-Агро» податку на додану вартість за поставку насіння соняшника, врожаю 2019 року.
Також відповідач зазначає, що за текстом наданого позивачем договору оплата мала відбуватись вже після поставки, та оскільки оплата фактично була здійснена, то постачальник (відповідач) своє зобов'язання з поставки товару виконав. Звертає увагу відповідач і на те, що у додатках до договору, на які посилається позивач, вказано умови поставки: EXW, Одеська область, Любашівський р-н, с. Гвоздавка Друга. За умовами EXW, відповідно до правил Інкотермс-2010, Франко завод (... назва місця) - термін інкотермс 2000 та 2010, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі тощо). Отже, для отримання товару, за умовами наданого позивачем договору, позивач повинен був з'явитись в місце передачі товару - на склад продавця. Позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що він з'явився в місце передачі товару, намагався його отримати, він його не отримав з вини відповідача.
Відповідач відмічає, що оплата позивачем була здійснена 08.05.2020р., тобто після дати «укладення договору», однак в платіжному дорученні відсутня вказівка на договір, натомість оплата здійснена за рахунком, виданим до дати укладення договору, що підтверджує, що на момент здійснення оплати, підписаного договору між сторонами не було.
14.06.2021р. за вх.№16087/21 до суду позивачем подано відповідь на відзив, де зазначено, що ОСОБА_1 , про якого вказує відповідач, ніколи не працював та не був представником ТОВ «Варта-Агро», крім того керівництво ТОВ «Варта-Агро» таку людину не знає. Позивач вважає, що відповідач не надав доказів, що спілкувався саме з ОСОБА_1 . Спірним контрактом з боку ТОВ «Варта-Агро» займався директор ОСОБА_2 , який спілкувався з посередником, який називався ОСОБА_3 , з яким вів переписку, надавав та отримував необхідні документи; крім того, документи надходили і з інших електронних адрес.
Позивач відмічає, що відповідач визнає факт отримання сканованих копій договору, додаткових угод і довіреності на ім'я директора ОСОБА_2 , підписаних позивачем, однак, зазначає, що не підписував договору та не відправляв у відповідь.
Поряд із цим позивач вказує, що акт списання не є доказом отримання позивачем товару у відповідача, тоді як відповідач не надав екземпляр товарно-транспортної і видаткової накладної, в яких мав би бути підпис представника ТОВ «Варта-Агро» за довіреністю ОСОБА_2, якщо б позивач отримав товар.
Позивач зауважує, що податковою накладною №91 від 08.05.2020р. відображено отримання авансу в розмірі 501400 грн. і відповідно ПДВ від зазначеної суми в розмірі 83566,67грн., а не поставка товару на суму 431400 грн., як то стверджує відповідач. Коригуванням від 29.05.2020р. відображено повернення податкового кредиту в розмірі 11666,67грн. у зв'язку з частковим поверненням авансу в розмірі 70000грн., а не через корегування суми поставки, як то намагається представити відповідач.
На думку позивача, відповідач безпідставно стверджує, що неодноразово звертався до представника ТОВ «Варта-Агро» про необхідність підписання договору та видаткової накладної, однак до цього часу жодного документу з поставки товару ТОВ «Варта- Агро» так і не повернуло відповідачу. При цьому, офіційним представником ТОВ «Варта-Агро» згідно довіреності є ОСОБА_2 . Доказів звернення до ТОВ «Варта-Агро» або його представників відповідачем не надано, як і доказів направлення документів на адресу ТОВ «Варта-Агро», навіть після отримання претензій на суму предоплати.
Відповідач подав до справи заперечення від 29.06.2021р. за вх.№17286/21, де, крім раніше викладеного, вказує, що позивач своєю відповіддю на відзив фактично підтвердив, що саме ним було залучено для ведення переговорів з ФГ «Гранат» третіх осіб - посередників, яких уповноважили на представлення їх інтересів перед ФГ «Гранат». На думку відповідача, скріншот електронної пошти, наведений позивачем на сторінці 2 відповіді на відзив, підтверджує не тільки отримання позивачем товару від відповідача, але й його наступний продаж, оскільки за фільтром «Гранат» міститься і листування між позивачем та ПІІ «Гленкор Агрікалчер Україна» (після перейменування ПІІ «Вайтерра Україна», код ЄДРПОУ 23393195) про укладення контракту № ОР-23186 від 19.05.2020 року.
Щодо того, що ОСОБА_1 ніколи не працював у позивача, відповідач зазначив, що не здійснював перевірки оформлення працівників у ТОВ «Варта-Агро», а тому не може знати чи офіційно був оформлений такий працівник у позивача, чи ні. ФГ «Гранат» спілкувалось лише з цією особою та надавало документи лише їй, а ТОВ «Варта-Агро» здійснювало платежі, оформлювало документи з ФГ «Гранат» на підставі цієї інформації, хоча наразі оспорює факт зв'язку з особою, через яку отримувало та передавало інформацію та документи. Відповідач вказує, що ОСОБА_2 не зв'язувався з ним для погодження умов договору.
Відповідач відмічає, що у податковій накладній зазначено у графі «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» - «насіння соняшнику, врожаю 2019 року (Україна)». Тобто оплата від позивача була врахована за товар - насіння соняшнику, врожаю 2019 року.
За твердженням відповідача, якби позивач повинен був отримати кукурудзу, а ПДВ контрагентом реєструвалось за соняшник, то це було б підставою для зняття сум ПДВ контролюючим органом, а тому відсутність претензій свідчить про обґрунтованість та прийнятність такої операції.
Також відповідач просив суд звернути увагу на те, що позивачем надано до суду підроблені документи, відповідність оригіналам яких засвідчувалась підписом директора ТОВ «Варта-Агро» ОСОБА_2, а представник позивача у першому та другому судовому засіданнях запевняв, що оригінали документів у них є і будуть надані до суду для огляду, а після того, як відповідачем надано відзив з доказами підробки підпису та печатки, представник позивача змінив позицію та заявив, що оригіналів документів у них немає, а лише сканкопії.
Крім того, відповідач вказує, що надання представником позивача скріншотів, вставлених у текстовий документ, не є оригіналом електронного доказу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.04.2021р. відкрито провадження у справі №916/686/21, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 28.04.2021р. о 10год.30хв.
У судовому засіданні 28.04.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 24.05.2021р. о 10год.30хв.
У судовому засіданні 24.05.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 02.06.2021р. о 12год.00хв.
У судовому засіданні 02.06.2021р. оголошено протокольні ухвали про продовження строку проведення підготовчого провадження за власною ініціативою суду до 05.07.2021р., перерву до 16.06.2021р. о 15год.20хв., задоволення усного клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позов.
У судовому засіданні 16.06.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 30.06.2021р. о 12год.45хв.
У судовому засіданні 30.06.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 05.07.2021р. о 16год.00хв.
Ухвалою суду від 05.07.2021р. відмовлено ФГ "Гранат" у задоволенні клопотання від 29.06.2021р. за вх.№17311/21 про витребування доказів, закрито підготовче провадження по справі №916/686/21, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 06.07.2021р. об 11год.15хв.
Ухвалою суду від 06.07.2021р. відкладено розгляд справи на 04.08.2021р. о 12год.00хв.
У судовому засіданні 04.08.2021р. оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви ФГ «Гранат» від 02.08.2021р. за вх.№20542/21 про витребування доказів, про відмову у задоволенні клопотання ФГ «Гранат» від 03.08.2021р. за вх.№20668/21 про відкладення розгляду справи.
Клопотання сторін про ознайомлення з матеріалами справи від 25.05.2021р. за вх.№14124/21, про залучення доказів від 16.06.2021р. за вх.№16436/21, від 22.06.2021р. за вх.№16820/21, від 30.06.2021р. за вх.№17559/21, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 29.06.2021р. за вх.№17314/21, про відкладення судового засідання від 05.07.2021р. за вх.№17893/21, від 05.07.2021р. за вх.№18029/21, про витребування у відповідача оригіналів договору купівлі-продажу №20-07052 від 07.05.2020р. з додатками №1 та №2 від 07.05.2020р., рахунку-фактури №29/04/2020 1 від 29.04.2020р. були судом задоволені.
Також у відзиві на позов позивач просив суд винести окрему ухвалу за фактом використання підроблених документів з метою неправомірної вигоди та направити її для здійснення перевірки вказаного факту до правоохоронних органів. Дане клопотання, попри наглядну відмінність відтисків печаток на договорі, додаткових угодах та рахунку від відтиску, що наявний на документах відповідача, задоволенню судом не підлягає, оскільки відповідач не подав суду доказів, коли ним було отримано (здійснено заміну) печатку.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
Позивач стверджує, що 07.05.2020р. між ФГ «Гранат» (постачальник) та ТОВ «Варта-Агро» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №20-07052, засвідчену копію якого позивач подав до матеріалів справи.
Згідно тексту договору №20-07052 від 07.05.2020р., постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар у строк та на умовах, передбачених цим договором. Найменування товару згідно додаткової угоди до договору. Товар врожаю (рік вказаний у п.2 додаткової угоди до цього договору) року, країна походження - Україна. Кількість (вага) товару згідно додаткової угоди до договору. Передача товару проводиться згідно додаткової угоди до договору. Строк поставки товару - згідно додаткової угоди до договору. Ціна за 1 метричну тону товару згідно додаткової угоди до договору. Загальна вартість товару (з врахуванням кількості товар) згідно додаткової угоди до договору (п.п.1.1., 1.2., 1.3., 2.2., 3.1., 3.2., 4.1., 4.2. договору).
Відповідно до п.п.5.1., 5.2. тексту договору №20-07052 від 07.05.2020р. покупець сплачує 80% від вартості кожної окремої поставленої партії товару на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, протягом 3-х банківських днів з дати надання: рахунку на оплату кожної окремої поставленої партії товару із зазначенням точної кількості та ціни товару без ПДВ, суми ПДВ, усього до сплати; копій документів, зазначених в п.3.7. цього договору. Покупець сплачує 20% від вартості кожної окремої поставленої партії товару, поставка якого складає предмет даного договору у відповідності до п.2 додаткової угоди до цього договору, на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, протягом трьох банківських днів з дати надання копій: належно складеної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН; квитанцій №1 або №2 про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН; документів, зазначених у п.7.5. цього договору.
Пункти 10.1., 10.3. тексту договору №20-07052 від 07.05.2020р. передбачають, що договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін. Будь-які зміни та доповнення до цього договору, в тому числі щодо його припинення (розірвання) або пролонгації будуть чинними, якщо вони укладені в письмовій формі, підписані повноважними представниками та скріплені печатками обох сторін. Даний договір, всі додатки та додаткові угоди до нього, а також видаткові накладні, передані сторонами одна одній за допомогою електронного зв'язку на e-mail покупця, мають юридичну силу, але підлягають заміні на екземпляри з оригінальними підписами та відбитками печаток.
Також позивач подав до справи засвідчену копію додаткової угоди №1 від 07.05.2020р., за текстом якої: сторони договору №20-07052 від 07.05.2020р. домовились про передання постачальником покупцю кукурудзи врожаю 2019р. у кількості 500тон на загальну суму 2449998грн. Поставка товару провадиться на умовах: ЕХW, Одеська область, Любашівський район, с. Гвоздавка Друга; строк поставки товару - до 01.06.2020р. включно.
Крім того, позивачем подано до справи копію додаткової угоди №2 від 07.05.2020р., за якою сторони договору №20-07052 від 07.05.2020р. узгодили, що постачальник передає покупцю соняшник врожаю 2019р. у кількості 300тон, на суму 3150000грн. Поставка товару провадиться на умовах: ЕХW, Одеська область, Любашівський район, с. Гвоздавка Друга; строк поставки товару - до 01.06.2020р. включно.
Позивач подав до справи копію рахунку від 29.04.2020р. №29/04/2020_1 на суму 501400грн., який покупцем було оплачено у повному обсязі за платіжним дорученням №57 від 08.05.2020р.
За платіжним дорученням №5756 від 29.05.2020р. постачальник повернув покупцю кошти в сумі 70000грн.
Позивачем відповідачу було надіслано претензію №66/62ИС-21 від 19.02.2021р., яку відповідачем отримано 25.02.2021р., в якій позивач висунув вимогу: повернути йому суму попередньої оплати згідно договору купівлі-продажу №20-07052 від 07.05.2020р. в розмірі 431400грн.; сплатити проценти за користування грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ з 01.06.2020р. по дату повернення коштів, що на 19.02.2020р. становить 19 077,47 грн.); сплатити індекс інфляції за весь час прострочення (що на 19.02.2020р. становить 22432,80грн.), а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення (що на 19.02.2020р. становить 9454,85грн.).
Відповідач подав до справи балансову довідку, де вказано, що станом на 01.05.2020р. на балансі ФГ "Гранат" знаходилось на зберіганні: кукурудза врожаю 2019 року (Україна) - 72 т, соняшник врожаю 2019 року (Україна) - 351.6 т. Вищеперерахована продукція знаходилась на складі за адресою: Одеська область, Любашівський район, с.Гвоздавка Друга , вулиця Яблунева 29 , склад №3.
Також відповідач подав до справи роздруківку з електронної скриньки, посилаючись на те, що відповідне електронне листування відбувалось із позивачем.
До справи відповідач подав рахунок №84 від 30.04.2020р., виписаний на ТОВ «Варта-Агро», договір - «основний договір», на насіння соняшнику врожаю 2019р. (Україна) на загальну суму 500003,16грн.; роздруківку довіреності від ТОВ «Варта-Агро» №07052 від 07.05.2020р. на насіння соняшника та кукурудзу; видаткову накладну №39 від 08.05.2020р. на суму 431400грн.; роздруківку податкової накладної №91 від 08.05.2020р. та квитанцію про її реєстрацію в ЄРПН, податкової накладної №18 від 29.05.2020р. та квитанцію про її реєстрацію в ЄРПН; акт списання товарів №12 від 08.05.2021р.; копію претензії №317/62ВС-20 від 25.08.2020р. про повернення помилково зарахованих коштів в сумі 431400грн.
Позивач також подав роздруківку з власної електронної пошти, вказуючи на здійснення листування з відповідачем.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовані оцінки кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення або відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Так, позивач у позові в обґрунтування позовних вимог, серед іншого, послався на укладення між сторонами спору договору купівлі-продажу №20-07052 від 07.05.2020р., додаткових угод №№1, 2 до нього, внаслідок невиконання якого з боку відповідача, у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати в сумі 431400грн.
До позову позивачем подано у засвідчених ним копіях договір купівлі-продажу №20-07052 від 07.05.2020р., додаткових угод №№1, 2 від 07.05.2020р.
Ухвалою суду від 05.04.2021р. було зобов'язано позивача надати до суду оригінали поданих до справи у копіях доказів. Таку вимогу суду з боку позивача не виконано.
Наразі, відповідач заперечує підписання зі свого боку договору купівлі-продажу №20-07052 від 07.05.2020р., додаткових угод №№1, 2 до нього.
Суд погоджується із твердженнями відповідача щодо того, що на вказаних договорі та додаткових угодах зображення печаток відповідача не відповідають наведеним відповідачем відтискам його дійсної печатки. Однак, відповідач не довів суду, коли відбулось ним отримання дійсної печатки та чи відбувалась заміна печатки.
Отже, за умови наявності сумнівів у фактичному укладенні відповідного договору позивач мав надати суду оригінал договору №20-07052 від 07.05.2020р., додаткових угод №№1, 2 від 07.05.2020р., чого протягом розгляду даної господарської справи зроблено позивачем не було.
Між тим, пункти 10.1., 10.3. тексту договору №20-07052 від 07.05.2020р. передбачають, що договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін. Будь-які зміни та доповнення до цього договору, в тому числі щодо його припинення (розірвання) або пролонгації будуть чинними, якщо вони укладені в письмовій формі, підписані повноважними представниками та скріплені печатками обох сторін. Даний договір, всі додатки та додаткові угоди до нього, а також видаткові накладні, передані сторонами одна одній за допомогою електронного зв'язку на e-mail покупця, мають юридичну силу, але підлягають заміні на екземпляри з оригінальними підписами та відбитками печаток.
Із наведеного тексту договору не вбачається, яку саме юридичну силу набувають договір та додатки, «передані сторонами одна одній за допомогою електронного зв'язку на e-mail покупця». Текст не містить вказівки на те, що вони набувають силу оригіналу. Отже, юридичну значимість у даному випадку мають тільки оригінали вказаних правочинів, які скріплені печатками сторін, або ж згідно п.10.1. - хоча б оригінальними підписами повноважних сторін.
Звідси, за умови неподання позивачем оригіналів, позивач не довів суду укладення між ним та відповідачем договору №20-07052 від 07.05.2020р., додаткових угод №№1, 2 від 07.05.2020р.
Так, як судом встановлено факт неукладення договору №20-07052 від 07.05.2020р., додаткових угод №№1, 2 від 07.05.2020р., решті заперечень та позицій сторін щодо його виконання/невиконання суд не надає оцінку та не вдається до їх аналізу, в тому числі вказане стосується електронного листування сторін з приводу спроб укладення та виконання позначених проектів правочинів.
Крім того, відповідач заперечує з приводу виставлення позивачу рахунку-фактури №29/04/2020_1 від 29.04.2020р. на суму 501400грн. на оплату кукурудзи. Так, дійсно наявне на рахунку зображення печатки «ФГ «Гранат» не відповідає відтиску печатки відповідача, на документах поданих відповідачем до справи.
Поданий відповідачем рахунок на оплату №84 від 30.04.2020р. не згадується, ані в платіжному дорученні №57 від 08.05.2020р. про сплату позивачем коштів на користь відповідача, ані в платіжному дорученні №5756 від 29.05.2020р. про повернення відповідачем частини сплачених коштів позивачу. Слід зауважити, що від сторін спору з приводу існування та фактичного здійснення перерахування коштів по ним жодного заперечення не надійшло. Відповідачем суду не доведено, що за рахунком №84 від 30.04.2020р. позивач здійснював будь-які платежі на користь відповідача.
Так, суду не вдається за можливе встановити дійсність саме поданої позивачем копії рахунку-фактури №29/04/2020_1 від 29.04.2020р., через невідповідність на ній відтиску печатки відповідача актуальній печатці відповідача, невідповідності вказаного у платіжному дорученні №5756 від 29.05.2020р. номеру рахунку, за яким відбувались перерахування. У платіжному дорученні №5756 від 29.05.2020р., яким ФГ «Гранат» повернуло ТОВ «Варта-Агро» кошти у сумі 70000грн., а саме, у графі призначення платежу зазначено наступне «ПОВЕРНЕННЯ КОШТІВ ПО РАХ 29/04/2020 ВІД 29/04/2020 ПЛ ДОР 57 ВІД 08/05/2020 Р у т.ч. ПДВ 20% - 11666.67 грн.».
Між тим, у своєму платіжному дорученні №57 від 08.05.2020р. позивач зазначив наступне призначення платежу: «оплата за с/х прод. согл. сч. № 29/04/2020 1 от 29.04.2020г. у т.ч. ПДВ 20% 83566.67грн.».
Однак, обидві сторони спору визнають факт того, що позивачем за платіжним дорученням №57 від 08.05.2020р. перераховано на користь відповідача 501400грн., а платіжним дорученням №5756 від 29.05.2020р. відповідач повернув позивачу 70000грн. зі сплачених позивачем за п/д №57.
Наразі, відповідач стверджує, що здійснив на користь позивача поставку соняшнику врожаю 2019р. на суму 431400грн. за видатковою накладною №39 від 08.05.2020р.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку (ч.ч.1, 2, 3 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Подана відповідачем копія видаткової накладної №39 від 08.05.2020р., оригінал якої до суду не подано, не відповідає вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить підпису особи, що прийняла товар, отже, така накладна не підтверджує господарську операцію, про відбуття якої заявляє відповідач.
Балансова довідка про наявність товару на складі відповідача не підтверджує факт його передання позивачу, вона містить зовсім інші відомості. Акт списання товарів №12 від 08.05.2021р. складений відповідачем в односторонньому порядку та також не підтверджує факту передання будь-якого товару позивачу. Довіреність №07052 від 07.05.2020р. є документом, що уповноважує певну особу на отримання товарно-матеріальних цінностей та не є документом, що посвідчує факт здійснення господарської операції, у даному випадку - навіть опосередковано.
Отже, відповідачем не доведено суду факту отримання позивачем товару за видатковою накладною №39 від 08.05.2020р. на суму 431400грн. З цих підстав суд не надає оцінку електронному листуванню сторін з питання поставки товарів відповідачем на користь позивача за відсутності доведення обставини поставки як такої.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ч.ч.1, 3 ст.237, 244, 246 ЦК України).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують уповноваження сторонами спору інших осіб діяти від їх імені з приводу поставки/прийняття товарів у квітні-червні 2020року. Тому суду не доведено із якими особами відповідач провадив електронне листування за таких умов, з огляду ще й на те, що позивачем зазначена його електронна пошта як: vartaagrotov@gmail.com, тоді як в електронному вигляді та у вигляді роздруківки відповідач подав до справи листування на електронну поштову скриньку: svm2020.qwe@ukr.net. Доказів того, що електронна поштова скринька svm2020.qwe@ukr.net належить позивачу до справи не подано.
Таким чином, сторонами суду не доведено та не обґрунтовано підставу, на якій відбувалось перерахування позивачем коштів на користь відповідача за платіжним дорученням №57 від 08.05.2020р. в сумі 501400грн., як і не доведено підставу повернення відповідачем за платіжним дорученням №5756 від 29.05.2020р. саме частини отриманих коштів, в сумі 70000грн.
Так, позивачем, зокрема, вказано в якості правової підстави позову ч.2 ст.693 ЦК України, яка визначає, що, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наразі, матеріали справи не підтверджують факту укладення, хоча б і спрощений спосіб, договору поставки або купівлі-продажу.
Одночасно, позивачем в якості правової підстави позову зазначено ст.1212 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Отже, за умови недоведеності сторонами суду підстави, на якій відповідач набув кошти позивача за платіжним дорученням №57 від 08.05.2020р. в сумі 501400грн., вони є безпідставно набутими, а, отже, з огляду на часткове повернення відповідачем цих коштів позивачу за платіжним дорученням №5756 від 29.05.2020р. на суму 70000грн., у відповідача є наявним обов'язок повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти в сумі 431400грн.
Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 431400грн. заборгованості підлягає судом задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 26495,16грн. процентів за користування грошовими коштами.
В обґрунтування підстав для такого нарахування позивач послався на положення ч.3 ст.693, ч.2 ст.1214, ч.ч.1, 2 ст.536, ч.1 ст.1048 ЦК України.
Так, відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Як встановлено судом вище, між сторонами не відбувались правовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, отже, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч.3 ст.693 ЦК України, яка регулює порядок нарахування процентів на попередню оплату виключно в межах вказаних правовідносин.
Відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як визначено у ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Стаття 1048 ЦК України параграфу 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» не має предметом врегулювання наслідків правовідносин сторін щодо безпідставного отримання майна. Матеріали справи не підтверджують існування між сторонами спору правовідносин, що виникають із договору позики.
Отже, не доведено та не обґрунтовано позивачем, існування договору, закону або іншого акту цивільного законодавства, що визначає у даних спірних правовідносинах розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Враховуючи викладене, за недоведеності та необґрунтованості розрахунку, не підлягає судом задоволенню у повному обсязі позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 26495,16грн. процентів за користування грошовими коштами.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 37099,40грн. інфляційних втрат за червень, вересень - грудень 2020р., січень - квітень 2021р., 13157,70грн. три проценти річних за період з 01.06.2020р. по 02.06.2021р.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши, наведений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд встановив, що його зроблено вірно, однак при підбитті сум розрахунків за окремі місяці позивач припустився арифметичної помилки. Так, при додаванні сум: 862,80грн. +2157грн. +4314грн. +5608,20грн. +3882,60грн.+5608,20грн.+4314грн.+7333,80грн.+3019,80грн. утворюється сума - 37100,40грн., а не 37099,40грн., як порахував позивач. Враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача меншу сум, а саме 37099,40грн., позовна вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає судом задоволенню частково в сумі 37099,40грн., розрахованій за червень, вересень - грудень 2020р., січень - квітень 2021р.
Також судом встановлено, що позивач при розрахунку трьох процентів річних не врахував, що у 2020 році було 366 днів, а у 2021 році - 365 днів, тому обрахував проценти загалом за період з 01.06.2020р. по 02.06.2021р.
Так, за розрахунком суду:
Сума заборгованості Період обрахунку Кількість днів прострочення Розмір процентів річних Сума трьох процентів річних
431400 грн.01.06.2020р. - 31.12.2020р.214 3 %7567,18грн.
431400 грн.01.01.2021р. - 02.06.2021р. 153 3 % 5425 грн.
Всього 12992,18грн.
Отже, за розрахунком суду сума трьох процентів річних складає 12992,18грн., яка є меншою, ніж заявлена позивачем до стягнення.
Враховуючи викладене, підлягає судом частковому задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 12992,18грн. трьох процентів річних, розрахованих загалом за період з 01.06.2020р. по 02.06.2021р.
Відповідно до п.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно п.58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" "…у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)…".
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Таким чином, наведені докази та положення законодавства в сукупності та з врахуванням принципу вірогідності доказів, дали підстави суду дійти висновку щодо часткового задоволення позову позивача. Інші доводи сторін, що викладені в заявах по суті спору, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 7320,84грн., тоді як мав сплатити позивач 7622,28грн. судового збору з огляду на те, що збільшені ним за заявою від 02.06.2021р. за вх.№14933/21 позовні вимоги склали 508152,26грн. Отже, внаслідок часткового задоволення судом позовних вимог позивача, він має сплатити до державного бюджету України суму недоплаченого ним судового збору в розмірі 301,44грн., та на користь позивача стягненню з відповідача підлягає судовий збір в сумі 7222,37грн.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта-Агро" (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18, електронна пошта: vartaagrotov@gmail.com) до Фермерського господарства "Гранат" (66520, Одеська область, Любашівський район, с.Гвоздавка-друга, вул. Яблунева, 29) про стягнення 508152,26грн.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Гранат" (66520, Одеська область, Любашівський район, с.Гвоздавка-друга, вул. Яблунева, 29, код ЄДРПОУ 25422038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта-Агро" (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18, електронна пошта: vartaagrotov@gmail.com, код ЄДРПОУ 39836070) 431400 (чотириста тридцять одну тисячу чотириста) грн. заборгованості, 37099 (тридцять сім тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 40коп. інфляційних втрат, 12992 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 18 коп. три проценти річних, 7222 (сім тисяч двісті двадцять дві) грн. 37 коп. судового збору.
3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Варта-Агро" (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18, електронна пошта: vartaagrotov@gmail.com) у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Варта-Агро" (65104, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18, електронна пошта: vartaagrotov@gmail.com, код ЄДРПОУ 39836070) до державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК в Од. обл./Приморський р-н/22030101; код отримувача: за ЄДРПОУ 37607526; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA938999980313141206083015758; код класифікації доходів бюджету: 22030101) 301 (триста одну) грн. 44 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05 серпня 2021 р.
Суддя І.А. Малярчук