79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.07.2021 справа № 914/540/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", м. Львів
до відповідача- 1: Фізичної особи-підприємця Десятника Романа Андрійовича , м. Львів
до відповідача-2: ОСОБА_1 , с. Зубра, Пустомитівський район Львівська область
про стягнення заборгованості в розмірі 318 895,89 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
04.03.2021р. Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Десятника Романа Андрійовича , до відповідача 2: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 318 895,89 грн.
Враховуючи те, що позивачем у позовній заяві відповідачем 2 зазначено фізичну особу - ОСОБА_1 , суд, керуючись, ч. 6 ст. 176 ГПК України (у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи), направив відповідний запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області про надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку про ОСОБА_1 (лист Господарського суду Львівської області за вих.№ 914/540/21/20/1/21 від 09.03.2021 р.).
16.03.2021 р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла відповідь від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМСУ у Львівській області за вх. № 6152/21 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.03.2021 року відкрито провадження у справі № 914/540/21. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 14.04.2021 р.
14.04.2021 р. відповідачем-1 подано на адресу суду клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі № 914/540/21 на тридцять днів за вх. № 1587/21. До вказаного клопотання відповідачем-1 долучено платіжну квитанцію № 905808 від 29.03.2021 р. на суму 36 991,00 грн., платіжну квитанцію № 158512 від 06.04.2021 р. на суму 3 200, 00 грн. та платіжну квитанцію № 226116 від 08.04.2021 р. на суму 60 000,00 грн. про часткову сплату заборгованості позивачу.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.04.2021 р. судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі № 914/540/20 на тридцять днів за клопотанням відповідача-1. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкласти на 26.05.2021 р.
26.05.2021 р. відповідачем-1 подано на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної квитанції № 682998 від 24.05.2021 р. на суму 62 056,00 грн. (за вх. № 12327/21 від 26.05.2021 р.) про сплату коштів позивачу.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2021 р. підготовче засідання у даній справі відкладено на 16.06.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.06.2021 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/540/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.07.2021 р.
Рух справи та причини відкладення її розгляду в судових засіданнях відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
26.07.2021 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
У поданій позовній заяві за вх. № 591 від 04.03.2021 р. позивач просив суд проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, на підставі наявних матеріалів справи.
26.07.2021 р. відповідач-1 в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, письмового відзиву на адресу суду не подав, позов визнав повністю. Надав суду усні пояснення, що дійсно на час звернення до суду у відповідачів перед позивачем існувала заявлена до стягнення заборгованість в сумі 318 895,89 грн. Він її не заперечив, однак в силу скрутного матеріального становища сім'ї, не зміг сплатити. Зазначив, що на даний час, він частково погасив заборгованість, про що подав суду платіжні квитанції про сплату кредитної заборгованості. Решта сума боргу залишилась несплаченою через його фінансовий стан, але заборгованість визнає і зобов'язується залишок несплаченого боргу погасити перед позивачем після прийняття судом рішення у справі.
26.07.2021 р. відповідачем-1 подано на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної квитанції № 883764 від 26.07.2021 р. на суму 2 010,00 грн. про сплату боргу перед позивачем у справі.
26.07.2021 р. представник відповідача-2 в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 17.03.2021 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання (докази містяться в матеріалах справи). Як пояснив відповідач-1, то відповідач-2 є його дружиною і знає про розгляд даної справи.
В судовому засіданні 26.07.2021 р. оголошено перерву до 26.07.2021 р. до 13 год.00 хв. (докази є у матеріалах справи).
Після оголошеної перерви в судовому засіданні, учасники справи не з'явились із невідомих суду причин.
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 26.07.2021 р. не здійснюється.
Заяв про зміну відповідачем-2 місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду даної справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідачі, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористалися своїм правом на подання відзиву, не заперечили у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за їх відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір і здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/540/21.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30.03.2020 р. між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Фізичною особою-підприємцем Десятником Романом Андрійовичем укладено кредитний договір № 153/В/2020, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 307 466, 00 грн., із процентною ставкою 30% річних, з кінцевою датою повернення - 29.03.2021 р. (надалі кредитний договір). Прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором позивач виконав повністю, перерахувавши на поточний рахунок позичальника кошти в розмірі 307 466,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 774423 від 30.03.2020 р., який долучено до матеріалів справи. Як зазначає позивач, зважаючи на те, що за вказаним кредитним зобов'язанням була наявна заборгованість і з метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, Банком було надіслано Позичальнику лист-вимогу від 03. 12.2020 за вих.№ 1083/0-14, однак вона залишилась без відповідного реагування зі сторони Позичальника. Як вказує позивач, з урахуванням того, що Позичальник систематично не виконував взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором у визначені Кредитним договором терміни, Позивач, на підставі п.2.8. Кредитного договору, вправі вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості по Кредитному договору в судовому порядку.
Як вказує позивач, станом на 25.02.2021 року заборгованість ФОП Десятник Р.А. перед АТ АКБ «Львів» по основному боргу, відсотках та пені згідно Кредитного договору №153/В/2020 від 30.03.2020 р. становить 318 895,89 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 279 802,15 грн.; заборгованість по відсотках - 39 093,74 грн.
30.03.2020 року з метою забезпечення виконання вимог за Кредитним договором, між АТ АКБ «Львів» та громадянкою ОСОБА_1 укладено Договір поруки, відповідно до п.1.2., п.1.6. договору поруки - Поручитель зобов'язався відповідати перед Позивачем у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених Кредитним договором. Поручитель, шляхом підписання цього Договору, виражає свою згоду на зміну основного зобов'язання без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань позичальника, пов'язаних із збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування кредитом, збільшення терміну користування кредитом та інших. У відповідності до п. 2.8 договору поруки, поручителю було надіслано лист-вимогу від 03.12.2020 р. за вих. № 1084/0-14, однак вказана вимога банку залишилась без відповіді та реагування зі сторони поручителя. У зв'язку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 318 895,89 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 279 802,15 грн.; заборгованість по відсотках - 39 093,74 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.
Позиція відповідача-1:
26.07.2021 р. відповідач-1 в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, однак після оголошеної перерви в судовому засіданні о 13 год.00 хв. в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач-1 у визначеному Законом порядку не заперечив проти позову, визнає його в повному обсязі. Частково погасив заборгованість перед позивачем, про що подав докази, а решту суму заборгованості зобов'язується погасити після прийняття судом рішення у даній справі, як вбачається із його усних пояснень, наданих в судових засіданнях в процесі розгляду справи.
Позиція відповідача-2:
26.07.2021 р. представник відповідача-2 в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 17.03.2021 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач-2 у визначеному Законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами як відповідач, визначеними ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
30.03.2020 р. між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (за договором банк, позивач у справі), правонаступником якого є Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Фізичною особою-підприємцем Десятником Романом Андрійовичем (за договором позичальник, у справі відповідач- 1) укладено кредитний договір № 153/В/2020, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 307 466, 00 грн., із процентною ставкою 30% річних, з кінцевою датою повернення - 29.03.2021 р. (надалі кредитний договір); порядок видачі кредиту - безготівково на поточний рахунок позичальника.
Як вбачається з матеріалів справи, прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором позивач виконав повністю, перерахувавши на поточний рахунок позичальника кошти в розмірі 307 466,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 774423 від 30.03.2020 р., який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до п.2.1.6 Кредитного договору, повернення кредиту здійснюється згідно Графіка погашення кредиту, що є невід'ємною частиною договору.
16.07.2020 року між Банком та Позичальником укладено Додаток №1 про зміну Графіку до Кредитного договору та викладено Графік повернення кредиту у новій редакції.
Відповідно до п.5.1., п.5.2. Кредитного договору - Позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення Кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.
Згідно п.2.8. Кредитного договору - Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, зокрема, у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим Договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення Кредиту або його частини.
Зважаючи на те, що за вказаним кредитним зобов'язанням була наявна заборгованість і з метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, Банком було надіслано Позичальнику лист-вимогу від 03. 12.2020 за вих.№ 1083/0-14, однак вона залишилась без відповідного реагування зі сторони Позичальника.
З урахуванням того, що Позичальник систематично не виконував взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором у визначені Кредитним договором терміни, Позивач, на підставі п.2.8. Кредитного договору, вправі вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості по Кредитному договору в судовому порядку.
Станом на 25.02.2021 року заборгованість ФОП Десятник Р.А. перед АТ АКБ «Львів» по основному боргу, відсотках та пені згідно Кредитного договору №153/В/2020 від 30.03.2020 р. становить 318 895,89 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 279 802,15 грн.; заборгованість по відсотках - 39 093,74 грн.
30.03.2020 року з метою забезпечення виконання вимог за Кредитним договором, між АТ АКБ «Львів» та громадянкою ОСОБА_1 укладено Договір поруки, відповідно до п.1.2., п.1.6. договору поруки - Поручитель зобов'язався відповідати перед Позивачем у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених Кредитним договором. Поручитель, шляхом підписання цього Договору, виражає свою згоду на зміну основного зобов'язання без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань позичальника, пов'язаних із збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування кредитом, збільшення терміну користування кредитом та інших.
Згідно з п. 1.4 договору поруки - поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Пунктом 2.8 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше 7 (семи) банківських днів з дати надсилання йому вимоги кредитора.
У відповідності до п. 2.8 договору поруки, поручителю було надіслано лист-вимогу від 03.12.2020 р. за вих. № 1084/0-14, однак вказана вимога банку залишилась без відповіді та реагування зі сторони поручителя.
Виходячи із п. 1.2, п. 1.6 договору поруки та ст. 554 ЦК України ОСОБА_1 виступає співвідповідачем за вказаним кредитним зобов'язанням.
Як вбачається з матеріалів справи, упродовж розгляду справи № 914/540/21 в Господарському суді Львівської області відповідачем- 1 здійснено часткове погашення заборгованості за укладеним кредитним договором, зокрема, відповідачем- 1 долучено до матеріалів справи наступні платіжні документи, а саме: платіжна квитанція № 905808 від 29.03.2021 р. на суму 36 991,00 грн., платіжна квитанція № 158512 від 06.04.2021 р. на суму 3 200, 00 грн., платіжна квитанція № 226116 від 08.04.2021 р. на суму 60 000,00 грн., платіжна квитанція № 682998 від 24.05.2021 р. на суму 62 056,00 грн., платіжна квитанція № 883764 від 26.07.2021 р. на суму 2 010,00 грн.
Відтак, відповідачем- 1 упродовж розгляду справи № 914/540/21 в Господарському суді Львівської області здійснено часткове погашення заборгованості за укладеним кредитним договором на загальну суму 164 257,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що відповідачем-1 оплачено частково заборгованість перед позивачем упродовж розгляду справи № 914/540/21 в Господарському суді Львівської області в розмірі 164 257,00 грн., що підтверджується платіжною квитанцією № 905808 від 29.03.2021 р. на суму 36 991,00 грн., платіжною квитанцією № 158512 від 06.04.2021 р. на суму 3 200, 00 грн., платіжною квитанцією № 226116 від 08.04.2021 р. на суму 60 000,00 грн., платіжною квитанцією № 682998 від 24.05.2021 р. на суму 62 056,00 грн., платіжною квитанцією № 883764 від 26.07.2021 р. на суму 2 010,00 грн., суд вважає за необхідне закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 164 257,00 грн. згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору у цій частині).
Що стосується решти позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією з підстав виникнення зобов'язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушення зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач повністю виконав прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши на поточний рахунок позичальника кошти в розмірі 307 466,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 774423 від 30.03.2020 р., який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачами не спростовано прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, що є підставою, відповідно до п. 2.8. Кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, для дострокового повернення кредиту.
Отже, відповідачі своїх зобов'язань не виконали, чим порушили вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачами не виконано передбаченого договором та законом обов'язку щодо виконання умов кредитного договору, чим було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором.
Дослідивши представлені судом докази, суд констатує, що позивачем доведено підставність своїх позовних вимог та наявність у відповідачів непогашеної заборгованості згідно кредитного договору в розмірі 154 638,89 грн. (318 895,89 грн.- 164 257,00 грн.) з врахуванням часткової сплати відповідачем-1 кредитної заборгованості за договором упродовж розгляду справи № 914/540/21 в Господарському суді Львівської області. Більше того, заборгованість відповідачів підтверджується розрахунком представленим позивачем. Натомість, відповідачами не було спростовано позовні вимоги, не подано доказів відсутності заборгованості в сумі 154 638,89 грн. на час ухвалення рішення у даній справі.
Приймаючи рішення у даній справі, судом взято до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 13 березня 2018 року у справі №415/2542/15-ц (провадження №14-40 цс 18), в якій зазначено наступне:
З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.
За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, врахувавши вказівки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 154 638,89 грн. заборгованості за кредитним договором № 153/В/2020 від 30.03.2020 р. грн. є обгрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача-1 та представник відповідача-2 доказів належного виконання зобов'язання не представили.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, а також враховуючи те, що позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а відповідачем-1 та відповідачем-2 не надано належних доказів їх спростування, господарський суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" в частині стягнення з відповідача 1 та відповідача-2 заборгованості в розмірі 154 638,89 грн. підлягає до задоволення повністю.
Судові витрати.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог .
Відповідно до п. 4.1. постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи п. 4.1. Постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", сплачений судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача-1 та відповідача-2 підлягає до стягнення на користь позивача по 1 159,79 грн. понесених витрат на сплату судового збору. Суд також роз'яснює позивачу, що судовий збір у розмірі 2 463,86 грн., пропорційний вимогам, провадження стосовно яких закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору, може бути повернутий з Державного бюджету України за заявою позивача у порядку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Суд зазначає, що на час ухвалення рішення у даній справі, такої заяви від позивача не поступало.
В судовому засіданні 26.07.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення основного боргу у сумі 164 257,00 грн. п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).
2. Позов стосовно решти позовних вимог задоволити повністю.
3. Стягнути солідарно з відповідача- 1: Фізичної особи-підприємця Десятника Романа Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь позивача: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1; код ЄДРПОУ № 09801546) 154 638,89 грн. заборгованості за кредитним договором № 153/В/2020 від 30.03.2020 р.
4. Стягнути з відповідача- 1: Фізичної особи-підприємця Десятника Романа Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь позивача: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1; код ЄДРПОУ № 09801546) 1 159,79 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
5. Стягнути з відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь позивача: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1; код ЄДРПОУ № 09801546) 1 159,79 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 05.08.2021 р.
Суддя О.З. Долінська