29.07.2021 м. Ужгород Справа № 907/654/19
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юдісі Трейдінг", м. Ужгород
до відповідача Societe par action simplifiee Group Bordet, м. Льогле, Франція
про стягнення 28119,72 євро
та за зустрічним позовом Societe par action simplifiee Group Bordet, м. Льогле, Франція
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юдісі Трейдінг", м. Ужгород
про стягнення 185347,82 євро (еквівалентно 4967321,58 грн.)
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - МаркусьМ.І., адвокат, ордер АО1035546
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - не з'явився
Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму 28119,72 євро. Заявлена до стягнення сума складає 3789,72 євро боргу за поставлений на виконання контракту № 32 від 21.02.2019 товар та 24330,00 євро пені, нарахованої за період з 01.03.2019 до 22.10.2019 на підставі п. 10.2 контракту в зв'язку з порушенням стороною грошового зобов'язання. Позов заявлений з посиланням на статті 509, 526. 530, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України.
Societe par action simplifiee Group Bordet звернувся з зустрічним позовом до для спільного розгляду з первісним позовом. Предметом зустрічного позову є вимога про стягнення 185347,82 євро, що еквівалентно 4967321,58 грн, збитків, які складаються з 3789,72 євро вартості оплаченого товару, 173016 євро упущеної вигоди та 8541,10 євро додаткових витрат, пов'язаних з доставкою, зберіганням та знищення товару.
Ухвалою суду від 04 листопада 2019 року головуючим суддею Ушак І.Г. відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання сторонам заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.
В ході проведення підготовчого провадження ухвалою суду від 21.02.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Societe par action simplifiee Group Bordet для спільного розгляду з первісним позовом. Предметом зустрічного позову є вимога про стягнення 185347,82 євро, що еквівалентно 4967321,58 грн, збитків, які складаються з 3789,72 євро вартості оплаченого товару, 173016 євро упущеної вигоди та 8541,10 євро додаткових витрат, пов'язаних з доставкою, зберіганням та знищення товару.
Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року справу прийнято до провадження суддею Андрейчук Л.В., постановлено розгляд справи почати спочатку, призначити підготовче засідання та встановити сторонам строки для подання пояснення щодо предмета спору в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України.
Відповідачем за первісним позовом подано суду відзив на позов, яким щодо первісного позову заперечив в повному обсязі з мотивів наведених в ньому.
Позивач за первісним позовом подав суду відповідь на відзив відповідача, в якому навів свої заперечення щодо доводів відповідача.
Відповідач за первісним позовом подав відповідь на відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 23.02.2021р. закрито підготовче засідання та призначено судовий розгляд справи по суті на 24.03.2021р.
Судове засідання 23.04.2021р. не відбулось в зв'язку з тимчасовою втратою головуючим суддею у справі та було призначено на 05.04.2021р.
Ухвалою від 20.04.2021р. судовий розгляд через неявку представника відповідача за первісним позовом відкладено на 18.05.2021р.
Ухвалою суду від 11.05.2021р. судом було задоволено заяву представника Societe par action simplifiee Group Bordet від 06.05.2021 про участь у судовому засіданні призначеному на 18.05.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon". Одночасно судом було попереджено заявника, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України та пункту 5 розділу І Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
В судовому засіданні 18.05.2021 розпочато розгляд справи по суті. В ході з'ясування обставин та дослідження доказів судом відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.06.2021.
В день призначеного продовження судового засідання уповноважений представник відповідача за первісним, позивача - за зустрічним телефонограмою, а згодом і електронною поштою подав клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою суду від 08.06.2021р. відкладено судовий розгляд на 07.07.2021р. в режимі відеоконференції.
В день та час призначеного продовження судового засідання технічного відеоз'єднання не відбулось. Про виявлення несправності системи (збою програмного забезпечення) уповноваженими особами суду складено Акт про несправність (неналежне функціонування) системи фіксування судового засідання технічними засобами № 02.2-10/33/21 від 07.07.2021.
Судовий розгляд справи призначено на 29.07.2021р. В день призначеного продовження судового засідання уповноважений представник відповідача за первісним, позивача - за зустрічним електронною поштою подав клопотання про відкладення судового засідання через наявність в нього технічної неможливості участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Розглянувши зазначене клопотання представника відповідача за первісним, позивача - за зустрічним, враховуючи неодноразові відкладення судового розгляду даної справи, строки розгляду справи, попередження заявника ухвалою суду від 11.05.2021р., що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, та не долучення доказів існування обставин, наведених заявником в клопотанні, суд приходить до висновку, що таке клопотання не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих учасниками спору.
Правова позиція позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами спору було укладено контракт № 32 від 21.02.2019, на виконання якого відповідачу було поставлено товар відповідно до умов договору, який був доставлений до місця призначення та прийнятий відповідачем. Відповідач не сплатив 50% вартості товару в розмірі 3789,72 євро в строки передбачені контрактом, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення боргу за поставлений товар та 24330,00 євро пені, нарахованої за період з 01.03.2019 до 22.10.2019 на підставі п. 10.2 контракту в зв'язку з порушенням стороною грошового зобов'язання. Свої вимоги позивач обґрунтовує нормами статей 509, 526. 530, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України.
Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом щодо заявлених позивачем за зустрічним позовом заперечує, вказуючи на те, що контрактом визначено порядок приймання товару. Товар був прийнятий покупцем у перевізника без будь-яких застережень щодо якості або кількості, за виключенням 20 мішків, які були відхилені. Вказує, що наступна поставка товару позивачем за первісним позовом підтверджує факт прийняття ним товару. Всі заперечення позивача за зустрічним позовом щодо якості товару відхиляє, оскільки такі не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновок експертного дослідження, проведений лабораторією Єврофінс 09.04.2019р. на замовлення Покупця, вважає неналедним доказом відповідних обставин, оскільки не можливо встановити, яке саме вугілля було передано на дослідження і чи воно взагалі стосувалось товару, поставленого відповідачем за зустрічним позовом.
Вказує, що підстав для повернення передоплати, зробленої покупцем не має. Стверджує, що позивач за зустрічним позовом не довів належними доказами понесення витрат, які проситься стягнути за зустрічним позовом. Не обґрунтованими вважає також вимоги щодо стягнення упущеної вигоди покупця, оскільки така не доведена належними доказами, і не може підтверджуватись єдиним рахунком-фактурою, яка надана позивачем за зустрічним позовом. Також зауважує, що його дії були правомірними, а склад цивільного правопорушення, про який зазначає позивач за зустрічним позовом відсутній та не доведений. Просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Правова позиція відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом
Відповідач за первісним позовом заперечує щодо заявлених вимог, вказуючи на те, що товар, який був поставлений Продавцем не відповідав умовам контракту як за кількістю, так і за якістю. Експертним дослідженням, проведеним лабораторією Єврофінс 09.04.2019р. на замовлення Покупця, підтверджується недостатній рівень карбонізації товару, рівень фіксованого вуглецю складає 71,7%, тоді як такий мав складати не менше 75%, що підтверджує невідповідність товару умовам договору по якості. Тому вважає, що в нього відсутній обов'язок по оплаті 50% вартості товару, а також для стягнення з нього пені, нарахованої Покупцем.
Поставлений Продавцем товар надалі Покупцем був поставлений замовнику позивача за зустрічним позовом, але не був прийняти через невідповідність товару за якістю, гранулометрія не відповідала умовам контракту. Просить відмовити в задоволенні первісного позову.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що поніс витрати на зберігання товару. Оскільки Покупець не забрав такий товар та не розпорядився ним, Продавець знищив його в зв'язку з чим поніс додаткові витрати, які просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом.
Через невиконання Продавцем умов контракту щодо поставки товару належної кількості та якості, він не отримав прибуток, який планував отримати, а тому відповідачем йому заподіяно збитку у вигляді упущеної вигоди.
З визначених позивачем за зустрічним позовом підстав, просить стягнути з Продавця 185347,82 євро, що еквівалентно 4967321,58 грн, збитків, які складаються з 3789,72 євро вартості оплаченого товару, 173016 євро упущеної вигоди та 8541,10 євро додаткових витрат, пов'язаних з доставкою, зберіганням та знищення товару.
21 лютого 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Юдісі Трейдінг» (продавець, позивач за первісним позовом) та Societe par action simplifiee Group Bordet, (покупець, відповідач за первісним позовом) було укладено Контракт № 32, за умовами п. 1 якого продавець зобов'язався продати, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного контракту біо-паливо (в тому числі брикети, палети, розпалювачі) (далі - Товар).
Пунктом 2.1 контракту сторони погодили, що ціни на товар встановлюються в євро та вказується в Специфікаціях на кожну окрему партію. Пунктом 2.5 контракту визначено ціну на деревне вугілля в мішках 10 кг в розмірі 638 євро за тону. Доставка включена в ціну товару.
В пункті 3.1 контракту сторони визначили, що поставка здійснюється на умовах DAP або FCA (у редакції Інкотермс 2010), які уточняються в специфікації. В розділі 3 контракту сторони узгодили, що поставки здійснюватимуться автомобільним транспортом до пункту поставки, визначеного в СМR.
Відправка товарів згідно п.3.5 контракту проводиться після оплати 50% від суми вказаної в інвойсі. Решта в розмірі 50% оплачується Покупцем після вивантаження товару на місці доставки.
В розділі 6 контракту сторони врегулювали умови щодо якості та пакування товару, яка має відповідати технічним вимогам стандартів України. Товар упаковані на євро піддонах. Мішки на піддонах мають бути застречовані плівкою. Відповідно до 6.4 контракту 90% товару мають складати частинки 40-100 мм, вологість має бути не більше 8%, вміст золи не має перевищувати 8%, а частка фіксованого вуглецю не має бути меншою 75%.
Відповідно до інвойсу №37 від 21.02.2019р. продавець відповідно до умов контракту зобов'язався поставити покупцю 11,88 тон товару - вугілля деревне в мішках по 10 кг кожний, а загальна вага товару з упаковкою та піддонами мала складати 12,68 тон. Поставка такої партії товару здійснювалась на умовах DAP в м.Льогле, Франція. Загальна ціна партії товару складала 7 579,44 євро.
Покупцем 26.02.2019 р. було сплачено продавцю половину від вартості партії товару в розмірі 3789,72 євро.
Перевезення партії товару до місця призначення відповідно до СМR №360558 здійснювалось ТОВ «Шмега-Транс» (код 36322637) транспортними засобами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , який прийняв його до перевезення 26.02.2019р. в с.Сімер та мав доставити до місця призначення до м.Фруадван, Франція, індекс 21290.
04.03.2019 р. після прибуття до місця призначення, вантаж був вивантажений та прийнятий покупцем в перевізника в кількості 11940 кг з проставлянням відмітки в графі 24 СМR №360558 та зазначенням в графі 11 про відхилення 20 мішків без визначення причин.
За твердженням продавця покупцем не було сплачено другу половину від вартості товару після його вивантаження в розмірі 3789,72 євро, в зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Поряд з цим, відповідно до п.10.2 контракту сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару Покупець зобов'язується оплатити Продавцеві пеню за суму несплаченого товару в розмірі 3% за кожний день прострочення.
З огляду на вказаний пункт, позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення пені в розмірі 24 330,00 Євро за період з 01.03.2019р. по 22.10.2019р. (розрахунок долучений до матеріалів позовної заяви).
В свою чергу відповідач звернувся з зустрічним позовом про стягнення з Продавця суму сплачену ним за товар та в рахунок відшкодування збитків в загальному розмірі 185 347,82 євро.
Підставою для таких вимог Покупець вказує те, що Продавцем не було поставлено товар у визначеній контрактом кількості та якості, зокрема загальна вага поставленого товару склала 12140 кг, тоді як товаросупровідних документах було зазначено 12680 кг. Покупець відмовився приймати 20 мішків з товаром, вагою 200 кг.
Одночасно Покупець вказує, що поставлений товар не відповідав умовам договору по якості, зокрема розмір фракції розміром менше 40 мм та більше 100 мм складали більше 10% загальної кількості товару. Вказує, що експертним дослідженням, проведеним лабораторією Єврофінс 09.04.2019р. на замовлення Покупця, підтверджується недостатній рівень карбонізації товару, рівень фіксованого вуглецю складає 71,7%, тоді як такий мав складати не менше 75%. В зв'язку з зазначеним, вважає, що в нього відсутній обов'язок по оплаті 50% вартості товару, а тому відсутні підстави для стягнення з нього пені, нарахованої Покупцем.
Покупець зазначає, що засобами електронної пошти повідомляв Продавця про виявлені недоліки товару, а тому вважає, що мав право відмовитись від прийняття та оплати товару, а сплачені ним кошти за товар підлягають поверненню та просить їх стягнути з Продавця.
Продавець вимоги Покупця про поставку товару в кількості та якості, визначеній умовами контракту не виконав.
Надалі Покупець 21.10.2019р. надіслав рекомендованим листом АR №RK 39 837693 6 FR повідомлення про невиконання договірних зобов'язань Продавцем, в якому вказав, що поставлений товар не відповідає специфікаціям, зокрема через його невідповідність технічним характеристикам кінцевий замовник Покупця відмовився прийняти товар. Просив Продавця покрити всі витрати Покупця або дозволити йому знищити товар, з відшкодуванням сплачених 3789,72 Євро. Або поставити товар, технічні характеристики якого відповідатимуть специфікаціям.
Покупець вказуючи, що поведінка Продавця є протиправною, просить відшкодувати заподіяні йому збитки. Зокрема витрати в розмірі 64 євро на оплату праці своїх працівників по усунення недоліків пакування товару. Витрати на розмитнення товару після прибуття його до Франції в розмірі 1648 Євро. Витрати на зберігання товару до 30.11.2019р. в розмірі 5534,10 євро.
Покупець вказує, що оскільки Продавець згоди на повернення товару не надав, звернувся до суду з первісним позовом, Покупець знищив товар за допомогою реактору карбонізації 30.11.2019р. в зв'язку з чим поніс витрати на знищення товару в розмірі 1296 євро.
Покупець поставив товар замовнику - торговій компанії Сіван, що підтверджується рахунком-проформою №11405 від 29.04.2019р. Вказує, що якщо б товар був належної якості, і був би прийнятий замовником, то Покупець отримав би дохід в розмірі 173016 євро. Однак замовник, виявивши неналежну якість вугілля, невідповідність показника гранулометрії, відмовився прийняти товар та оплатити його, що підтверджується товарно-транспортною накладною №082162 від 05.03.2019р. Вважає, що Покупцю заподіяно збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 173016 євро.
Просить стягнути з Продавця суму коштів в розмірі 185 347,82 євро, з яких 3789,72 євро сплачених за товар, 8542,1 євро витрат на розмитнення, зберігання та знищення товару, 173016 євро упущеної вигоди.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Пунктом 12.5 контракту визначено, що у випадках не передбачених контрактом, сторони керуються чинним законодавством України.
За приписами частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у замовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 2,5 статті 267 ГК України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.
Згідно із частиною 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено, що продавець 26.02.2019р. на виконання умов контракту передав перевізнику товар для доставки його покупцю за місцем призначення, визначеним умовами контракту, 33 піддони, по 36 мішків на піддоні, упакований в крафтових мішках по 10 кг кожний, загальною вагою 11,88 тон, що підтверджується специфікацією №1 від 21.02.2019р., специфікацією та СМR.
Вказаний товар відповідно до відміток митних органів на ЦМR, після його митного оформлення, 04.03.2019р. був доставлений до місця призначення. Відповідно до СМR товар був прийнятий покупцем в кількості 11940 кг, за виключенням 20 мішків по 10 кг в кожному, про що було зроблено відмітку в відповідній графі СМR. Інших відміток зауважень та застережень, про неприйняття товару, або невідповідність його за якістю та кількістю в СМR покупцем не зроблено.
Згідно п.5.1 контракту приймання товару здійснюється на складі Покупця, вказаному у специфікації. Згідно п.8.1 контракту всі претензії щодо кількості та якості товару можуть бути пред'явленні Покупцем лише на складі Покупця в день розвантаження.
Оскільки сторонами не визначено інший порядок приймання товару, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (Інструкція П-7), яка застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції.
Відповідно до пункту 14 Інструкції П-7, приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні.
За змістом пункту 16 Інструкції П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішання з іншою однорідної продукцією.
Повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а у відношенні швидкопсувної продукції негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами або договором (п. 18 Інструкції п-7).
У відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 (Інструкція П-6), ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.
Пунктом 16 Інструкції П-6 передбачено, якщо під час приймання продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов'язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншою однорідної продукцією. Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, які виконували приймання продукції.
Зазначені вище Інструкція П-6 та Інструкція П-7 на даний час є діючими та нормативно-правовими актами України не передбачений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, якістю і комплектністю.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд звертає увагу, що Інструкціями П-6 та П-7, серед іншого передбачено порядок складання відповідних актів в разі виявлення недоліків при отриманні товару за якістю, кількістю і за комплектністю. Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняв визначену в товаросупровідних документах, поставивши відмітку про таке прийняття в СМR. Відповідних письмових повідомлень про призупинення прийняття товару за кількістю (окрім відхиленої кількості, 20 мішків) або якістю покупця в належній формі та строки не повідомляв, представника продавця для участі в прийманні продукції за кількістю та якістю не запрошував, відповідних актів щодо недоліків за кількістю та якістю передбачених зазначеними вище інструкціями не складав. Належним доказом на підтвердження факту поставки товару неналежної якості мали би бути саме акти, складені у відповідності до Інструкцій П-6 та П-7, які в матеріалах справи відсутні.
Також суд вважає, що не можуть бути прийнятими в якості доказів електронні листи, якими відповідач підтверджує факт поставки неналежної якості, оскільки відповідно до умов контракту між його сторонами не впроваджена процедура електронного документообігу. Наявне в матеріалах справи електронне листування виконане без дотримання вимог відносно обов'язкових реквізитів електронного документу та без завірення електронним підписом. Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом в розумінні ч.1 ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Зазначена норма встановлює, що електронним документом є той, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладання такого підпису завершує створення електронного документа (ч.ч.1, 2 ст.6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг»). Саме така правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №922/788/19, яка застосовується судом при оцінці електронно листування, яке надано сторонами в даній справі та яке не відповідає зазначеним вимогам щодо реквізитів електронного документу та завірення електронним цифровим підписом.
Заперечення покупця щодо якості та кількості товару були зроблені в належній формі, шляхом надіслання рекомендованого повідомлення на адресу продавця тільки 21.10.2019р.
Відповідно до ч.1 ст.668 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про факт прийняття вантажу покупцем свідчить також наступне відвантаження 05.03.2019р. в якості продавця того ж товару компанії «Сіван» згідно СMR №082162, що розміщений на 33 палетах. Однак, такий товар відповідно до відмітки зробленої компанією «Сіван» в СМR, не був прийнятий замовником Покупця з причин невідповідності гранулометрії товару 40-100 мм, що визначено в замовленні.
Не можуть бути прийняті судом як докази фотозображення, які містяться в матеріалах справи, оскільки з цих фотозображень неможливо з'ясувати якість зображеного на них товару, а також взагалі його належність до спірної поставки за контрактом.
Також суд приходить до висновки, що не можуть бути належним та допустимим доказом поставки продавцем товару неналежної якості, результати лабораторних досліджень Єврофінс від 09.04.2019р. на які покликається покупець. При цьому суд враховує, що покупцем при прийманні продукції за якістю не дотримано порядку визначеного договором та підзаконними актами щодо повідомлення продавця про виявлені недоліки, про призупинення приймання продукції та запрошення представника продавця для складання актів, відібрання проб, визначення експертної установи, яка мала б проводити експертні дослідження. Позивач заперечує ту обставину, що такі дослідження стосуються поставленого ним товару, вказує, що не відомо зразки якого саме товару були передані на дослідження вказаної установи, його для до відібрання проб не залучали.
Відповідно до п. 26 Інструкції П-7 у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачений відбір зразків (проб), особи, які беруть участь в прийманні продукції за якістю, зобов'язані відібрати зразки (проби) цієї продукції. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються етикетками підписаними особами, які беруть участь у відборі. Відповідно до п.п. 27, 28 Інструкції П-7 про відбір зразків (проб) складається акт, який підписується усіма особами, що приймають в цьому участь.
Інших належних доказів на підтвердження прихованих недоліків товару та невідповідність його якісним показникам, визначеним контрактом в матеріалах справи не міститься.
Крім того, покупець в зустрічному позові зазначив, що він знищив вказаний вантаж 30.11.2019р., що виключає при розгляді даної справи можливість відібрання зразків поставленого товару та проведення відповідних судових експертиз для дослідження та визначення якісних показників та характеристик товару. Крім того жодних клопотань від сторін спору щодо призначення таких судових експертиз не надходило.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено факт поставки товару та прийняття його відповідачем, тоді як відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту поставки позивачем товару неналежної якості або комплектності за контрактом. Тому в позивача наявні підстави вимагати оплати відповідачем поставленого та прийнятого ним товару. Однак, оскільки відповідачем не було прийнято 200 кг товару, то вимоги позивача щодо оплати вартості товару підлягають частково, за виключенням частини товару обсягом 200 кг, не прийнятої відповідачем. За таких обставин з відповідача слід стягнути на користь позивача суму коштів в розмір 3662,12 Євро. В стягненні 127,6 євро, як вартості не прийнятого покупцем вантажу в обсязі 20 мішків по 10 кг кожний слід відмовити.
Щодо вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 24 330,00 євро суд виходить з наступного.
У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Водночас за змістом частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Як уже зазначалося, сторони п.10.2 контракту сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару Покупець зобов'язується оплатити Продавцеві пеню за суму несплаченого товару в розмірі 3% за кожний день прострочення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до вимог статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 15 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи наведені вище норми матеріального права, які регулюють питання відповідальності відповідача в даному випадку враховує, що розмір заявленої позивачем до стягнення пені значно перевищує розмір заборгованості за поставлений товар, який складає 660%, враховуючи що матеріали справи не містять доказів про понесення позивачем за первісним позовом збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом умов договору щодо своєчасної оплати за поставлений товар в такому розмірі, стягнення пені в заявленому позивачем розмірі міститиме вагомий дисбаланс між розміром штрафних санкцій та суті зобов'язання з огляду на відсутність співмірних штрафним санкціям негативних наслідків, спричинених позивачу за первісним позовом таким простроченням; встановлення такого значного розміру штрафу не сумісне з принципом розумності, справедливості та має не компенсаційний характер, а є додатковим надходженням (прибутком) для позивача за первісним позовом, які б воно не отримало за умови належного виконання відповідачем за первісним позовом умов договору; покладення на відповідача за первісним позовом штрафу у заявленій до стягнення сумі може стати непомірним тягарем для відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені до розміру простроченої заборгованості. Таким чином, з відповідача за первісним позовом слід стягнути пеню в розмірі 3662,12 євро. В решті вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом слід відмовити з наведених вище мотивів.
Щодо зустрічного позову.
Покупцем заявлено вимоги про повернення коштів, сплачених ним за поставлений товар в розмір 3789,72 євро.
Однак, встановивши факт прийняття покупцем товару без застережень, недотримання ним порядку прийняття товару за кількістю та якістю, відсутністю належних доказів на підтвердження тих обставин, якими він обґрунтовує заявлені позовні вимоги, а також з мотивів наведених вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення таких вимог.
Одночасно, покупець вказуючи, що поведінка продавця є протиправною, просить відшкодувати заподіяні йому збитки: витрати в розмірі 64 євро на оплату праці своїх працівників по усунення недоліків пакування товару; витрати на розмитнення товару після прибуття його до Франції в розмірі 1648 Євро; витрати на зберігання товару до 30.11.2019р. в розмірі 5534,10 євро; витрати на знищення товару в розмірі 1296 євро.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно з ч.ч. 1,2,3 ст. 22 ЦК України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. 1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
У частині 2 статті 224 ГК України зазначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Однак, матеріалами справи підтверджується, що продавець звернувся до продавця з претензією тільки 21.10.2019р., яку надіслав поштовим зв'язком. Відповідно до п.8.1 контракту претензії заявляються не пізніше дня розвантаження товару. Покупцем не дотриман порядку щодо прийняття товару по кількості та якості, а також залучення продавця до продовження приймання товару, фіксації недоліків та складання актів за участі сторін.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження неправомірної поведінки продавця, а також факту понесення позивачем таких витрат.
Вимога покупця про стягнення з відповідача заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 173016 євро, обґрунтована тим, покупець після прийняття товару як продавець надалі 05.03.2019р. згідно СМR 082162 поставив товар замовнику - торговій компанії «Сіван», яка не прийняла його через невідповідність з гранулометрії вимогам замовлення, про що 06.03.2019р. зробила відповідну відмітку в товаро-супровідних документах.
Однак, покупець, прийнявши товар від продавця, укладаючи наступний договір з торговою компаніє «Сіван», приймаючи на себе договірні зобов'язання, діяв на власний ризик, повинен був забезпечити перевірку товару на відповідність його тим вимогам, які були визначені договорі, укладеному з торговою компанією.
Надалі продавець виставив торговій компанії Сіван рахунок-проформу №11405 від 29.04.2019 р. на загальну суму 173016 євро. Однак, з вказаної проформи вбачається, що така виставлена значно пізніше ніж торгова компанія Сіван відмовилася від товару поставленого покупцем згідно СМR 082162. Відповідно до рахунку проформи не вбачається, що він стосується поставки саме того товару, який покупець придбав в продавця, оскільки не містить відповідних ідентифікуючих характеристик по кількості та найменуванню, і передбачає поставку 500 піддонів, по 36 мішків на одному. Тоді як предметом поставки за контрактом та специфікацією до нього були тільки 33 піддони.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної в постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 910/9278/18, визначено, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Покупцем не надано доказів, які б беззастережно підтверджували його реальну можливість отримання такого доходу та в розмірі визначеному на підставі рахунку-фактури, а також доказів його неотримання саме з вини позивача за первісним позовом.
Таким чином, у даній справі позивачем за зустрічним позовом не доведено, а судом не встановлено наявність усіх складових цивільного правопорушення, як то: протиправної поведінки відповідача та його вини, завдання самих збитків і їхній розмір, що є обов'язковою умовою для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Також, позивачем не доведено, а судом не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між збитками і протиправною поведінкою відповідача за зустрічним позовом.
За таких обставин в задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача за первісним позовом покладається 3100,00 грн. витрат на оплату судового збору. Решта витрат за первісним позовом покладається на позивача за первісним позовом.
Витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісним позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з Societe par action simplifiee Group Bordet (Froidvent, 21290, Leuglay, France) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮДІСІ ТРЕЙДІНГ» (вул.Минайська, 14Б, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88000, код ЄДРЮОФОПГФ 39936360) суму 7324,24 (сім тисяч триста двадцять чотири євро 24 євроценти) євро, в т. ч. 3662,12 євро боргу за поставлений на виконання контракту №32 від 21.02.2019 р. товар, 3662,12 євро пені, а також 3100,00 грн.(три тисячі сто гривень 00 копійок) на відшкодування судового збору.
3. В іншій частині первісного позову- відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 05.08.2021
Суддя Андрейчук Л.В.