61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
04.08.2021 Справа № 905/1199/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовною заявою: Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення додаткових зборів і плат в сумі 5994,47грн.
Суть справи:
Позивач, Акціонерне товариство “Українська залізниця” м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення додаткових зборів і плат в сумі 5994,47грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на затримку відповідачем вагонів на коліях ст. Маріуполь-сортувальний, у зв'язку з чим позивачем нараховані додаткові збори та плати відповідно до Статуту залізниць України та правил перевезення вантажу.
Ухвалою від 12.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
21.07.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав того, що затримка вагонів, зазначених у позові, сталася внаслідок подання залізницею вагонів, кількість яких значно перевищила переробну спроможність вантажних фронтів; збільшення середньодобової кількості прибуття вагонів, що призвело до ускладнень в експлуатаційній роботі станції комбінату та безпеці руху; порушення з боку залізниці умов договору №1/28 від 28.02.2017 в частині недотримання технології обслуговування під'їзної колії ПрАТ «ММК ім.Ілліча». Відповідач зазначає, що фактично на під'їзну колію комбінату прибуло 888 вагонів, з них на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 371 вагон, що перевищило середньодобовий вагонообіг по даній станції на 69,4%. Посилаючись на статтю 121 Статуту та пункт 16 Розділу 6 Правил користування вагонами і контейнерами, відповідач вказує, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подавання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних розвантажувальних пунктів відправника і одержувача.
Крім того, відповідач зазначає про те, що до складу потягу входило 18 вагонів, які прибули за досильними накладними, з яких 9 вагонів СМГС. Тому, згідно з пунктом 35 Розділу 8 ППВ для підтвердження факту прибуття вантажу по досильним накладним знадобився додатковий час для оформлення належної документації, в тому числі оформлення митного оформлення по вагонам СМГС.
Також за твердженнями відповідача нарахування збору за зберігання починається з 00 годин 30.08.2020, а тому враховуючи, що потяг №3271 був забраний з колій загального користування 29.08.2020 о 13:45год., тобто у добу безоплатного зберігання, збір за зберігання вантажу у потягу №3271 відсутній.
При цьому відповідач зазначив про пропуск строку позовної давності для пред'явлення позову, акцентуючи, що оскільки акт загальної форми складений 03.09.2020, шестимісячний термін позовної давності за вимогами залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів встановлений для сплати штрафу у даній справі сплив 04.05.2021, а позов подано у червні 2021 року.
30.07.2021 на електронну адресу суду з накладанням електронного цифрового підпису від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, за змістом якої позивач зазначає про те, що:
- максимальна переробна спроможність фронтів навантаження (вивантаження) визначається за договором між залізницею і відправником, при цьому договір №1/28 від 28.02.2017р. не встановлює будь-яких обмежень щодо мінімальної, максимальної кількості вагонів, що мають забиратись на під'їзну колію відповідача;
- у спірному випадку вагони не подавались на фронт навантаження (вивантаження), а знаходились на передавальних коліях ст. Маріуполь-Сортувальний);
- щодо твердження відповідача, що затримка може настати тільки після закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу і тому нарахування збору за зберігання вантажу необхідно проводити після закінчення безоплатного зберігання вантажу, то позивач вважає такі висновки необґрунтованими та таким, що суперечить Правилам перевезення вантажів.
Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частинною 3 статті 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
встановив:
Спір у справі виник між АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (позивач, перевізник) та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (відповідач, замовник) щодо правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за охорону вантажу.
За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 ЦК України). Загальні умови перевезення визначаються ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (частина 2 статті 908 ЦК України).
Положеннями частини 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, пунктом 8 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України. Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Отже, правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі договорів про надання послуг перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, регулюються в порядку, визначеному Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншим галузевим законодавством, що застосовується під час надання залізницею послуг з перевезення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Відповідно до пункту 119 Статуту залізниць, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Отже, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України №113 від 25.02.1999, пунктами 3, 6, 8-10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Час закінчення приймально-здавальних операцій фіксується в пам'ятках про подання/забирання вагонів форми ГУ-45, на підставі яких формуються відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка є первинним документом бухгалтерського обліку. При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Абзацом 2 пункту 64 Статуту залізниць визначено, що для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів) (абзаци 1, 4 пункту 71 Статуту залізниць).
Пунктом 46 Статуту залізниць передбачено, що на одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку із цим відповідного збору визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 №644.
Пунктами 4, 5 зазначених Правил передбачено, що термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача. Якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені пунктом 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Отже, обов'язок щодо сплати збору за зберігання вантажів покладається на одержувача (вантажоодержувача, вантажовласника) у разі, якщо ним було допущено прострочення у вивезенні вантажу з місця загального користування в межах терміну безоплатного користування (пункт 5 Правил зберігання вантажів), та у разі затримки залізницею вантажів у вагонах з вини одержувача незалежно від місця затримки зі спливом терміну безоплатного зберігання (пункт 8 Правил зберігання вантажів).
У розумінні пункту 46 Статуту залізниць терміни "безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці" та "безоплатного користування місцем загального користування на залізниці" охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
28.02.2017 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (Залізниця, позивач), яке змінило найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця», та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Власник колії, відповідач) укладено договір №1/28 (з додатковими угодами до нього від 22.05.2018, від 17.07.2018, від 19.11.2019) про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при станції Маріуполь-Сортувальний та станції Асланове регіональної філії «Донецька залізниця» (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018).
Строк дії договору до 31.12.2020 включно (пункт 19 договору в редакції додаткової угоди від 19.11.2019).
Відповідно до пункту 1 цього договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику і примикає, зокрема, до станції Сартана ІІ власника колії до станції Маріуполь-Сортувальний стрілкою №4 залізниці до колії насуву на непарну гірку власника колії; стрілкою №18 залізниці до колії розпуску на парну гірку залізниці; стрілкою №103 залізниці до колії №30 станції Маріуполь-Сортувальний залізниці і стрілкою №2 до парної горловини парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний залізниці. Під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.
Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці (пункт 5 договору).
У пункті 3 договору зазначено, що рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ), Інструкції з сигналізації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та маневрової роботи на залізницях України. Приймання та відправлення поїздів виконується на станціях Маріуполь - Сортувальний Залізниці та Рудна Власника колії.
Пунктом 5 договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) визначено, що придатність вагонів під навантаження у технічному стані (в т.ч. під подвійні операції), що прибули на станцію Маріуполь-Сортувальний та Рудна встановлюється робітниками Залізниці під час огляду вагонів на здавальних коліях з визначенням їх придатності записом у журналі ф.ВУ-15.
Згідно з пунктом 6 договору (в редакції додаткової угоди від 17.07.2018) кількість вагонів в кожній передачі, яка здається власнику колії встановлюється: в маршрутах з доменним коксом, окатишами залізорудними, порожніми хоперами під навантаження - в кількості, що прибули; в поїздах з різними вантажами по станції Маріуполь-Сортувальний - не більше 228 осей (57 вагонів); в поїздах на станцію Асланове, які подаються на станцію Рудна - не більше 220 осей (55 вагонів).
Вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Відповідно до пункту 10 договору (в редакції додаткової угоди 17.07.2018) на під'їзній колії встановлюється загальний (єдиний) термін знаходження вагонів - 36,0 годин.
За умовами пункту 14 договору власник колії сплачує Залізниці плату, зокрема, за: б) користування ваганами (контейнерами) згідно Правилам користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1; в) інші збори і плати згідно Статуту залізниць, Правил перевезень вантажів, Тарифного керівництва №1. Збори і плати вносяться залізниці згідно діючому законодавству.
Згідно з пунктом 15 договору (в редакції додаткової угоди 17.07.2018), при переданні на під'їзну колію несправних власних вагонів або контейнерів, що належать підприємствам або власності перевізника Залізниця складає відповідний акт загальної форми ГУ-23 та при поверненні даних вагонів у порожньому стані на передавальні колії складається ф.ВУ-23М та дається повідомлення до Автоматизованої Системи УЗ.
Згідно з пунктом 15.27 Правил технічної експлуатації (ПТЕ) залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за №50/1854 (з подальшими змінами і доповненнями): «Забороняється ставити в поїзди: вагони несправні, що загрожують безпеці руху та стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться».
Відповідно до пункту 10.3 ПТЕ залізниць України: «Забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, включаючи спеціальний рухомий склад, з тріщиною в будь-якій частині осі колісної пари чи тріщиною в ободі, диску і ступиці колеса, за наявності гострокінцевого накату на ділянці сполучення підрізаної частини гребеня колісної пари з його вершиною, а також при таких зношеннях і пошкодженнях колісних пар, які порушують нормальну взаємодію колії та рухомого складу …».
28.08.2020 о 13-10 год. на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу відповідача зі станції Волноваха Донецької залізниці прибув потяг №3271 загальною вагою нетто 2547 тон. У складі потягу знаходилось 60 вагонів. 57 вагонів були віднесені на відповідальність вантажоодержувача - відповідача о 16-06год. 28.08.2020 та 3 вагони о 16-51год. 28.08.2020.
Факт подачі спірних 60 вагонів потягу №3271 на 4 колію станції Маріуполь-Сортувальний о 13-10год. 28.08.2020 відповідачем не оспорюється і підтверджений пам'ятками №2545, №2547 про подавання вагонів. Згідно пам'яток передача 57 вагонів при поданні відбулась о 16-06год. 28.08.2020 та передача 3 вагонів при поданні відбулась о 16-51год. 28.08.2020 без зауважень щодо технічного стану вагонів.
Як зазначено вище, згідно з пунктом 6 договору №1/28 в редакції додаткової угоди від 17.07.2018 вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції Маріуполь-Сортувальний Залізниці впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій, тобто відповідач повинен був забрати спірні вагони з 4 колії станції Маріуполь-Сортувальний своїм локомотивом протягом 4-х годин після закінчення передавальних операцій.
Згідно з актом про затримку вагонів №1-101, що складений у присутності агента комерційного станції Маріуполь-Сортувальний Куцебової Т.В. та прийомоздавальника ПрАТ «ММК ім. Ілліча» Марцевої Т.В., состав потягу №3271 у кількості 60 вагонів прибраний з 4 колії парка прибуття станції Маріуполь-Сортувальний 29.08.2020 о 13-45год.
Таким чином оскільки приймально-здавальні операції 57 вагонів були здійснені о 16:06год. 28.08.2020, а 3 вагони - о 16-51год. 28.08.2020, то відповідно відповідач повинен був забрати спірні 57 вагонів не пізніше 20-06год. 28.08.2020 та 3 вагони не пізніше 20-51год. 28.08.2020.
Фактично 60 вагонів потягу простояли на колії станції Маріуполь-Сортувальний до 13-45год. 29.08.2020, про що Залізницею 03.09.2020 у присутності таких осіб: НТК Ільїна Є.В. та агента комерційного Єрьоміної Т.Г. станції Маріуполь-Сортувальний був складений акт загальної форми №6-424.
Відомість плати за користування вагонами №03099165р та накопичувальна картка №03090962 були пред'явлені ПрАТ «ММК ім. Ілліча» для підписання і оплати. Представник ПрАТ «ММК ім. Ілліча» відомість і накопичувальні картки підписав із зауваженнями такого змісту:
- «Сума 3192,29грн. відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку»;
- «Сума 1803,10грн. відхиляється, буде розглянута у претензійному порядку».
Загальний час простою 57 вагонів потягу за період з 20-06год. 28.08.2020 по 13-45год. 29.08.2020 склав 18 год.
Загальний час простою 3 вагонів потягу за період з 20-51год. 28.08.2020 по 13-45год. 29.08.2020 склав 17 год.
Претензією від 18.11.2020 Залізниця звернулась до ПрАТ «ММК ім. Ілліча» з вимогою сплатити кошти в сумі 5994,47грн., в тому числі плата за користування вагонами, збір за охорону вантажу.
Згідно з відповіддю №94/908 від 09.12.2020 на претензію, вимоги про сплату коштів у сумі 5994,47грн. відхилено як безпідставні з посиланням на те, що звільнення колії станції Маріуполь-Сотрувальний було здійснено своєчасно (у період безоплатного зберігання).
Перевіривши визначені Залізницею вихідні дані, судом встановлено, що Залізницею в акті загальної форми №6-424 вірно визначений час початку простою, враховано, що приймально-здавальні операції були завершені о 16-06год. та 16-51год. 28.08.2020 і відповідно до пункту 6 договору вагони, які здані власнику колії забираються власником колії з передавальних колій станції впродовж 4-х годин після закінчення передавальних операцій. Відповідно загальний час простою також визначений правильно.
Залізницею за час простою нараховано відповідачу ПрАТ «ММК ім. Ілліча» плата за користування 56 вагонами потягу №3271, яка внесена до відомості плати за користування вагонами №03099165р на підставі пам'яток про подання вагонів (ф. ГУ-45) №2545 та №2547 у розмірі 1803,10грн. (з ПДВ 2163,72грн.) Плата за користування 4 вагонами власності філії ЦТЛ позивачем не заявлялась.
Слід зауважити, що залізниця має право на відшкодування витрат, завданих простоєм у всіх випадках, крім тих, які стались з вини залізниці. Однак, зазначене має враховувати встановлений законодавством принцип індивідуалізації відповідальності: відповідальність покладається не на певне коло осіб суб'єктів певних відносин, а на конкретну особу, з вини якої сталось порушення прав або інтересів залізниці.
Посилання відповідача на те, що затримка вагонів сталась з причин незалежних від нього, оскільки 28.08.2020 на під'їзну колію комбінату прибуло 888 вагонів, з них на станцію Маріуполь-Сортувальний прибуло 371 вагон, що перевищило середньодобовий вагонообіг по даній станції на 69,4%, судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.
Приписами пункту 16 Правил користування вагонами вказано на те, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.
Таким чином, вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність.
В даному випадку спірні вагони не подавалися локомотивом залізниці на фронти навантаження (вивантаження), а знаходилися на передавальній колії станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці та згідно з умовами договору №1/28 від 28.02.2017 мали бути вивезені зі станції локомотивом відповідача впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що укладені між сторонами договори не встановлюють максимальну переробну спроможність фронтів навантаження (вивантаження) комбінату, а договір №1/28 від 28.02.2017 не встановлює будь-яких обмежень щодо мінімальної чи максимальної кількості вагонів, що мають забиратися на під'їзду колію відповідача.
Твердження відповідача на визначену в акті обстеження під'їзної колії середньодобову кількість вагонів по станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці у розмірі 219 одиниць також не приймаються, оскільки ні умови укладених між сторонами договорів, ні акт обстеження не передбачена заборона залізниці подавати вагони (виставляти на передавальні колії станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці) у більшій від зазначеної кількості.
Питання обсягів та кількості відправлених вантажів, що надходять на адресу одержувача, вирішуються між одержувачем та його контрагентами під час здійснення ними господарської діяльності та виконання укладених договорів без участі залізниці, тому залізниця не може і не повинна впливати на кількість, обсяг, періодичність направлення вантажів на адресу відповідача. Залізниця зобов'язана доставити прийнятий до перевезення вантаж у встановлений Правилами строк та видати його одержувачу.
Отже, несвоєчасне звільнення колій станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці сталося з причин, що залежали від вантажоодержувача, а посилання відповідача на пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами є необґрунтованим і безпідставним.
Стосовно посилання відповідача на те, що облік часу користування вагонами має здійснюватися з урахуванням безоплатного терміну зберігання згідно з положеннями статті 46 Статуту залізниці України, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 46 Статуту вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ -2З.
В матеріалах справи наявні пам'ятки про подавання вагонів №2545 та №2547, згідно з якими вагони були передані залізницею (позивачем) і прийняті відповідачем.
Згідно з пунктом 6 договору №1/28 від 28.02.2017, вагони, які здані власнику колії, забираються власником колії з передавальних колій впродовж 4 годин після закінчення передавальних операцій.
Тому нарахування плати за користування вагонами здійснено на підставі пам'яток про подавання вагонів №2547 та №2545 та з урахуванням 4 годин, необхідних для вивезення прийнятого відповідачем вантажу з передавальної колії власним локомотивом.
Відтак, плата за користування вагонами нараховується за весь час користування вагонами, в тому числі і за час затримки.
Внесення плати за користування вагонами здійснюється у порядку, встановленому Правилами користування вагонами і контейнерами (статті 119-126 Статуту залізниць України), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458.
Плата за користування вагонами нараховується згідно з пунктом 15 Правил користування вагонами і контейнерами та Тарифного керівництва №1 розділ 5 «Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць», пункт 1.5 (таблиця №1) з урахуванням діючого коефіцієнта телеграфної вказівки №00019/ЦМ підпісн.№Ц-4/6-60/14-19 від 29.03.2019. Застосований позивачем коефіцієнт зазначений в наказі Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 №205 «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги».
Відповідно до положень Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 встановлені, зокрема, наступні ставки плати за користування вантажними вагонами перевізника:
- за 45 годин - 206,2 грн - у разі виконання однієї вантажної операції;
- понад 45 годин - 16 грн за кожну годину за 1 вагон.
За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% від зазначених вище ставок.
Згідно Тарифного керівництва №1 розділ 5 (таблиця № 1) при нарахуванні плати за час затримки протягом 17 годин на коліях залізниці 3 власних вагонів враховується загальна сума ставки за 17 годин 20,1грн.; при нарахуванні плати за час затримки протягом 18 годин на коліях залізниці 53 власних вагонів враховується загальна сума ставки за 18 годин 21,4грн.
Перевіривши розрахунок плати за користування вагонами суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства, проте за розрахунком суду розмір плати складає 2166,57грн. (1805,48грн. + 20% ПДВ), яка розрахована наступним чином:
1) за користування 53 власними вагонами за 18 години - 1714,34грн. (без ПДВ) із розрахунку: 21,4грн. (ставка ТК №1) х 3,023 (коеф.) = 64,6922грн. х 50% (для власних вагонів) = 32,3461грн. х 53 вагони = 1714,34грн. (без ПДВ);
2) за користування 3 вагонами за 17 години - 91,14грн. (без ПДВ) із розрахунку 20,1грн. (ставка ТК №1) х 3,023 (коеф.) = 60,7623грн. х 50% (для власних вагонів) = 30,38грн. х 3 вагони = 91,14грн. (без ПДВ).
Враховуючи, що згідно з частиною другою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає плата за користування вагонами у заявленій позивачем сумі 2163,72грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача збір за охорону вантажу у розмірі 3192,29грн. (з ПДВ 3830,75грн.)
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» охорона вантажів і об'єктів залізничного транспорту здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ «Укрзалізниця».
Відповідачем той факт, що 2 вагони з вантажем у потягу №3271 підлягали охороні, не спростовується, жодних доказів в розумінні приписів статті 77-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження ненадання/неналежного надання залізницею послуг охорони спірного вантажу у вагонах суду не надано.
Згідно з пунктом 31.5 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №317 від 26.03.2009, якщо на станціях з причин, не залежних від залізниці, виникає затримка вантажу, що охороняється, то з відправника (одержувача, експедитора) додатково справляється плата згідно з табл. 4.
Плата за охорону вантажу, який затримано на станціях з причин, не залежних від залізниці, нараховується кожному відправнику (одержувачу, експедитору) окремо. Плата за ставками, установленими для групи вагонів (контейнерів) або для прямих маршрутів, нараховується у разі затримки декількох вагонів (контейнерів), що були пред'явлені до перевезення одним відправником за одним напрямком перевезення від станції відправлення до станції призначення і оформлені одним перевізним документом.
Відповідно до таблиці 4 тариф грн/ваг-год залежить від кількості вагонів, що охороняються при затримці вантажів і за охорону вагонів у кількості від 1 до 5 включно встановлений у розмірі 24,00грн. Час затримки зазначається в акті загальної форми ГУ-23 з моменту її виникнення до закінчення. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Суд відхиляє твердження відповідача, що нарахування плати за охорону вантажу починається з моменту закінчення терміну безоплатного зберігання вантажу, оскільки безоплатна доба стосується зберігання вантажу, а не його охорони.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок збору за охорону вантажу у розмірі 3830,75грн. (3192,29грн. + 20% ПДВ) із розрахунку 24 (тариф) х 2 (кількість вагонів) х 22 (кількість годин затримки) х 3,023 (діючий коефіцієнт), судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Станом на час розгляду спору відповідачем не спростовано вимог позивача та не надано доказів оплати коштів у якості плати за користування вагонами, збору за охорону вантажу.
У відзиві відповідач наголосив на тому, що строк позовної давності для заявлення вказаного позову сплив 04.05.2021 та послався на зміст норм частини 1 статті 261, частин 3, 4 статті 267 ЦК України.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 та частини першої статті 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до частини п'ятої статті 315 ГК України та статті 137 Статуту для позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, що випливають з перевезення, встановлено шестимісячну позовну давність.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається з дня настання події, що стала підставою для подання позову, а саме: закінчення затримки вагонів, нарахування платежів і зборів та складання відповідних актів загальної форми. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною Касаційним господарським судом у складі Верховного Сулу у постанові від 16.08.2018 у справі №914/1791/17.
Так, подіями, які стали підставою для подання позову у даній справі, є затримка вагонів, складення залізницею акту про затримку вагонів №1-101 від 29.08.2020, та акту загальної форми №6-424 від 03.09.2020.
Відповідно до акту про затримку вагонів №1-101 від 29.08.2020 затримані вагони, що прибули поїздом №3271 28.08.2020 о 13-10год., прибрані з 4 колії парка станції Маріуполь-Сортувальний прибуття 29.08.2020 о 13-45год.
03.09.2020 на станції Маріуполь-Сортувальний складений акт загальної форми від 03.09.2020 №6-424, в якому залізницею зафіксовано весь період затримки вагонів і визначено суми платежів і зборів, які вантажовідправник зобов'язаний сплатити на користь залізниці.
Таким чином, шестимісячний строк для звернення до суду за актом загальної форми від 03.09.2020 №6-424 закінчився 29.02.2021 (закінчення затримки поїзду 29.08.2020).
Як вбачається з матеріалів справи, Залізниця звернулася до суду з даним позовом лише 22.06.2021, про що свідчить відтиск штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті, в якому до суду надійшла позовна заява.
Разом з тим, відповідно до положень пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Спеціальний строк позовної давності, до якого віднесено, зокрема, строк на пред'явлення позовів перевізника до вантажоодержувача, передбачено загальною статтею 258 Цивільним кодексом України, яка наявна у вказаному переліку. Норми чинного законодавства не містять будь-яких обмежень щодо застосування вказаної норми до правовідносин, де перевізником є Залізниця, а також будь-яких обмежень щодо дати початку перебігу такого строку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №677 від 29.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.
Враховуючи, що правовідносини між сторонами виникли в період карантину, закінчення строку позовної давності також припало на строк періоду карантину, який на даний час продовжено, суд вважає що строк позовної давності щодо вимог по даній справі не сплинув в силу пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція щодо застосування пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення додаткових зборів і плат в сумі 5994,47грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; код ЄДРПОУ 00191129) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (84404, Донецька область, місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22; код ЄДРПОУ 40150216) додаткові збори і плати в сумі 5994,47грн. та судовий збір в сумі 2270,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
Рішення складено та підписано 04.08.2021.
Суддя М.О. Лейба