05.08.2021м. ДніпроСправа № 904/5516/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕВЕЛЛ-ГРУП"
до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ"
про стягнення заборгованості за транспортно-експедиційні послуги та штрафних санкцій за договором
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за вантажні перевезення у сумі 253 727,00 грн., 3% річних - 6 204,98 грн., пеню - 17 298,93 грн. та інфляційні втрати - 23 539,53 грн., мотивуючи невиконанням Відповідачем зобов'язань за Договором № 15/06-20 від 15.06.2020 про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполучені.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2021 призначено справу №904/5516/21 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов'язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
Про вирішення спору сторони повідомлялися належно, про повідомлення Відповідача свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4930015781442.
Всупереч вимог суду, викладених в ухвалі від 07.06.2021, Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв'язку з чим, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд
15.06.2020 ТОВ "Шевелл-Груп" (Експедитор) та АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" (Замовник) уклади договір № 15/06-20 про надання транспортно-експедиторський послуг (ТЕП) в міжнародному сполучені, за п. 1.2. якого Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе обов'язок від свого імені за рахунок засобів замовника організувати перевезення вантажів Замовника і здійснювати розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів Замовника.
Відповідно до розділу 2 Договору ТЕП виконується відповідно до умов цього Договору, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПГ), митній Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ЕСТР), а також відповідно до чинного законодавства України, зокрема із Законом "Про електронні документи і електронний документообіг". Сторони також дотримуватимуться положень Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR) і Європейської угоди про перевезення швидкопсувних вантажів.
На кожній окремій ТЕП оформлюється Заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, є невід'ємною частиною цього Договору.
Розрахунки за виконання ТЕП робляться шляхом банківського переказу Замовником грошових коштів на рахунок Експедитора, якщо інше не обумовлене сторонами в Заявці (п. 5.2. Договору).
Оплата перевезення робиться в термін, вказаний у Заявці. Основою для оплати ТЕП Замовником є оригінал рахунку-фактури Експедитора, акту виконання виконаних робіт і товаротранспортних документів з друком вантажоодержувача, якщо інше не обумовлене в Заявці (п. 5.3. Договору).
За прострочення в оплаті рахунків за виконанні ТЕП Замовник виплачує Експедиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми неоплати, за кожен день прострочення (п. 5.5. Договору).
На виконання договірних зобов'язань, сторони погодили транспорті заявки на організацію транспортно-експедиційні послуги за маршрутом № 31/08-20 від 31.08.2020 та № 09/09-20 від 09.09.2020.
Крім того, Позивач погодив транспортні заявки з перевізниками вантажу.
В заявці № 31/08-20 на організацію транспортно-експедиційних послуг сторони погодили: маршрут перевезення, товар, дату завантаження, вартість перевезення - 143 321,00 грн. 50% на замитненні, 50% після отримання сканкопій акту та СМR.
На підтвердження надання послуг Позивач надав копії СМR № 1061902, підписаний сторонами акт надання послуг № 1627 від 14.09.2020 та рахунок на оплату № 1 627 від 14.09.2020 на суму 143 321,00 грн.
В заявці № 09/09-20 на організацію транспортно-експедиційних послуг сторони погодили: маршрут перевезення, товар, дату завантаження, вартість перевезення - 144 576,00 грн. 50% на замитненні, 50% після отримання сканкопій акту та СМR.
На підтвердження надання послуг Позивач надав СМR б/н, підписаний сторонами акт надання послуг № 1699 від 22.09.2020 та рахунок на оплату № 1 699 від 22.09.2020 на суму 144 576,00 грн.
У позовній заяві Позивач повідомляє, що Відповідач частково оплатив суму боргу за заявкою № 31/08-20 від 31.08.2020 у розмірі 34 170,00 грн., на підтвердження чого надав копію платіжних доручень № 2088 від 12.02.2021 на суму 30 000,00 грн. та № 1179 від 26.01.2021 на суму 10 000,00 грн. Як вбачається з акту звіряння взаєморозрахунків (підсумковий), кошти за платіжним дорученням № 1179 від 26.01.2021 у сумі 5 830,00 грн. зараховано за попередній період.
Відповідач не підписав наведений акт, однак цей акт є додатком до позову, направленим Відповідачеві, заперечень щодо даного акту Відповідача суду не заявляв.
У тому ж акту звіряння взаєморозрахунків вказано про наявність боргу Відповідача перед Позивачем станом на 28.05.2021 у сумі 253 727,00 грн.
За інформацією Позивача, не спростованою Відповідачем, останній борг не оплатив.
На прострочений борг Відповідача Позивач нарахував пеню 17 298,93 грн., 3% річних - 6 204,98 грн., індекс інфляції - 23539,53 грн. нарахування проводилося за кожною заявкою (перевезенням) окремо.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є належне виконання договірних зобов'язань з організації перевезень та розрахунків за перевезення, обґрунтованість нарахування основного боргу, штрафних санкцій та компенсаційних плат.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до ст. 316 ГК України, яка кореспондується зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтями 216-217, 230-231 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач відзив на позов не надав, доказів на спростування обставин, про які заявив Позивач, відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, суду також не надав.
Надання Позивачем Відповідачеві транспортно-експедиційні послуги підтверджується, Договором, заявками на організацію транспортно-експедиційних послуг, СМR, підписаними сторонами актами наданих послуг, рахунки на оплату та не заперечується Відповідачем.
Перевіривши розрахунки Позивача, суд вважає їх неправильними, оскільки за заявкою № 31/08-20 від 31.08.2020 Позивач проводить розрахунки за період з 05.09.2020 по 14.09.2020 на суму 71 660,50 грн., з 15.09.2020 по 25.01.2021 на суму 143 321,00 грн., однак, як передбачено в заявці, Відповідач повинен сплатити 50 % на замитнені, в СМR у графі № 20 відбиток штемпеля від 04.09.2020, тобто крайній строк оплати 05.09.2020, а оскільки ця дата припала на вихідний день, строк оплати переноситься на перший наступний робочий день - 07.09.2020, відповідно, прострочення Відповідача почалося з 08.09.2020. Акт наданих послуг № 1627 підписаний сторонами 14.09.2020, отже строк оплати 15.09.2020, прострочка почалася з 16.09.2020.
За розрахунками суду, нарахування штрафних санкцій за заявкою № 31/08-20 від 31.08.2020 слід проводити в періоди з 08.09.2020 по 15.09.2020 на суму 71 660,50 грн., з 16.09.2020 по 25.01.2021 на суму 143 321,00 грн., з 27.01.2021 по 12.02.2021 на суму 139 151,00 грн., з 13.02.2021 по 28.05.2021 на суму 109 151,00 грн.
За перерахунком суду, за заявкою № 31/08-20 від 31.08.2020, до стягнення з Відповідача, з урахуванням часткових оплат, підлягають: 2 740,79 грн. - 3% річних, 8 049,03 грн. - пені, 10 533,95 грн. - індексу інфляції.
Аналогічної помилки Позивач припустився і при розрахунках за заявкою № 09/09-20, за якою 3% річних за період з 16.09.2020 по 23.09.2020 на суму 72 288,00 грн. - 106,65 грн., за період з 24.09.2020 по 28.05.2021 на суму 144 576,00 грн. - 2 943,76 грн.; пеня за період з 16.09.2020 по 23.09.2020 на суму 72 288,00 грн. - 213,30 грн., з 24.09.2020 по 16.03.2021 на суму 144 576 грн. - 8 309, 31 грн., за період 17.03.2021 по 23.03.2021 на суму 72 288,00 грн. - 180,22 грн.; індекс інфляції за вересень 2020 на суму 72 288,00 грн. - 316,44грн. за жовтень 2020 - квітень 2021 на суму 144 937,44 грн. - 11 840,09 грн.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що матеріали справи містять докази надання Позивачем послуг Відповідачеві після узгодження заявок на організацію транспортно-експедиційні послуги за маршрутом, обґрунтованість нарахування штрафних санкцій та компенсаційних платежів, з урахуванням перерахунку суду, Відповідач заперечень на розрахунки Позивача не надав, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення з Відповідача належать: 253 727,00 грн. - основного боргу, 5 791,20 грн. - 3% річних, 16 751,86 грн. - пені, 22 690,48 грн. - інфляційних втрат, решта вимог не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд звертає увагу на те, що при поданні позовної заяви Позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 515,00 грн., що є більшим за розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", сума переплаченого судового збору становить 3,45 грн.
Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49068, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд.3, код 00168076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевелл-Груп" (49000, м Дніпро, вул. Мечнікова, буд. 10Б, офіс 602, код 40545910) 253 727,00 грн. - основного боргу, 5 791,20 грн. - 3% річних, 16 751,86 грн. - пені, 22 690,48 грн. - інфляційних втрат, 4 484,40 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Повне судове рішення складене 05.08.2021.
Суддя С.Г. Юзіков