вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" серпня 2021 р. Справа№ 910/16424/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фермерського господарства "Скорпіон-08"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021
у справі № 910/16424/20 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Фермерського господарства "Скорпіон-08"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ-Транс"
про стягнення 42 526, 84 грн.
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст позовних вимог
Фермерське господарство "Скорпіон-08" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення шкоди у сумі 42 526, 84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірного запровадження відповідачем послуги "Подача й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" позивачу завдано шкоду у сумі 42 526, 84 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/16424/20 у задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду від 25.01.2021, Фермерське господарство "Скорпіон-08" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження, стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Фермерського господарства "Скорпіон-08" шкоду в сумі 42 526,84 грн, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 153,00 грн покласти на відповідача.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, судом першої інстанції при розгляді справи було порушено п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, оскільки справу № 910/16424/20, рішення в якій оскаржується, неможливо було розглянути до вирішення справи № 910/15766/20 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 470-р від 06.08.2020 у справі № 130-23.13/102-19, тому суд після встановлення факту розгляду справи № 910/15766/20 був зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Також на думку скаржника, судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 4 ст. 75 ГПК України, оскільки правова оцінка суду у справі № 910/11645/19 про недоведеність позивачем, що рішення правління АТ "Укрзалізниця" № Ц964/101 від 18.12.2018, наказ АТ "Укрзалізниця" № 22 від 09.01.2019 встановлюють для позивачів у справі обов'язки перед відповідачем, не є обов'язковою при розгляді справи, рішення в якій оскаржується, а справа, на яку посилається суд, має інші підстави виникнення спірних правовідносин та інші фактичні обставини справи.
Скаржник вказує на те, що позивач є кінцевим споживачем послуги відповідача з перевезення вантажів і саме на нього покладається весь тягар по сплаті вартості послуг відповідача. ТОВ "Ем-Транс" є посередником між позивачем та відповідачем при відправленні позивачами вантажу залізничним транспортом. Саме позивач, внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції поніс необґрунтовані витрати на оплату послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановленні її вартості в розмірі 170,38 грн за 1 вагон/1 кілометр без ПДВ в загальній сумі 21 263,42 грн.
Скаржник зазначає про те, що чинне законодавство не пов'язує відповідальність за заподіяння шкоди з обов'язковою наявністю договірних відносин. Спір у справі № 910/16424/20 виник не у зв'язку з неналежним виконанням стороною договірних зобов'язань, а у зв'язку із вчиненням відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, внаслідок чого (вчиненого порушення) позивачу було заподіяно шкоду. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та безпосередньо передбачений приписами статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Скаржник вважає, що в наявності є всі чотири елементи складу цивільного правопорушення.
Узагальнені доводи письмових пояснень
Третя особа у письмових поясненнях, наданих через відділ канцелярії суду, підтримала доводи апеляційної скарги, зазначила про те, що оскільки відповідач завдав позивачу шкоду у розмірі 21 263,42 грн, відповідно до ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" повинна відшкодувати у подвійному розмірі, а саме: 21 526,84 грн*2=42 526,84 грн, просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2020 у справі № 910/16424/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/16424/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Скорпіон-08" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/16424/20, призначено до розгляду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Скорпіон-08" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/16424/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/16424/20 передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2021 прийнято справу № 910/16424/20 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Скорпіон-08" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Позивачем через відділ канцелярії суду подана заява про зупинення провадження у справі № 910/16424/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/15766/20, що розглядається в порядку, господарського судочинства Північним апеляційним господарським судом, яке є підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення шкоди у подвійному розмірі в порядку ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 клопотання Фермерського господарства "Скорпіон-08" про зупинення провадження у справі № 910/16424/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/15766/20 задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/16424/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/15766/20. Зобов'язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи № 910/16424/20 та надати відповідні докази.
19.07.2021 від позивача через відділ канцелярії суду надійшла заява про поновлення провадження у справі № 910/16424/20, у зв'язку із чим провадження у справі підлягає поновленню.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 поновлено провадження у справі № 910/16424/20.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, перебування судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, зміни колегії суддів, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/16424/20 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
07.02.2018 між відповідачем, як перевізником, та третьою особою, як замовником, укладено договір № 07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах третьої особи і проведення розрахунків за ці послуги. Крім того, обов'язком відповідача є, зокрема, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.
Відповідно до п. 3.5. договору №07415/ЦТЛ-2018 розмір плати за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, перелік яких наведений у додатках до цього договору, визначається відповідачем. Зміни ставок за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, визначаються відповідачем і доводяться третій особі шляхом розміщення інформації на офіційному сайті відповідача із зазначенням терміну введення їх у дію не раніше ніж через 30 календарних днів після оголошення.
За умовами п. 9.1 договору №07415/ЦТЛ-2018 у разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг з перевезення вантажів та порядок їх сплати і т.ін., сторони зобов'язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього договору.
Згідно п. 9.2. договору № 07415/ЦТЛ-2018 зміни й доповнення до цього договору оформлюються у письмовій формі, підписуються сторонами і стають невід'ємною частиною договору після підписання, якщо інше не передбачено цим договором. В односторонньому порядку відповідач має право внести зміни до додатків 1, 2, 3 цього договору або в інших випадках передбачених договором.
Рішенням правління Акціонерного товариства "Українська залізниця" № Ц-64/101 від 18.12.2018 встановлено послугу з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановлено за неї плату в розмірі 170,38 грн без ПДВ.
Наказом Акціонерного товариства "Українська залізниця" № 22 від 09.01.2019, послуга з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням була введена в дію.
Додатковою угодою від 01.03.2019 №3/П3 до договору №07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 07.02.2018, укладеною між відповідачем та третьою особою, доповнено розділ 2 новим підпунктом 2.1.20, яким встановлено обов'язок третьої особи, зокрема, компенсувати відповідачу витрати, пов'язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у додатку 1 до цього договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для вантажних операцій: малодіяльна вантажна станція навантаження/вивантаження (станція надання послуг) Закомельська/Савинці, та відповідно доповнено додаток 1 до цього договору пунктом 13, зокрема, введено додаткову послугу, пов'язану з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами: подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням. Ціна за одиницю після коригування - 170,38 грн без ПДВ за 1 вагон/1 кілометр.
В подальшому, 12.04.2019 між третьою особою, як експедитором, та позивачем, як клієнтом, укладено договір № 1204 на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до якого третя особа зобов'язується за плату та за рахунок позивача організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом.
Відповідно до п. 3.5 договору, розмір договірної ціни включає в себе: винагороду третій особі, залізничний тариф, вартість виготовлення ЗПП, станційні збори, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів якості, сертифікатів ДІСХ, ТПП, ВТД, митних платежів, лабораторних досліджень продукції, послуги митного брокера, ПГВК.
13.04.2019 між третьою особою та позивачем укладено додаткову угоду (орендований парк) № 1 до договору № 1204 від 12.04.2019, згідно із якою сторони погодили, що позивач доручає, а третя особа зобов'язується виконати перевезення пшениці по маршруту: ст. Закомельська Півд. зал. - ст. Чорноморськ-порт.-експ. Од. зал.; кількість вантажу - 4 ваг (275,880 т +/- 10 %); термін виконання транспортно-експедиційних послуг: квітень 2019 року; вартість транспортно-експедиційних послуг: ст. Закомельська Півд. зал. - 29635,56 грн/вагон т.ч. ПДВ - 4939,26 грн.
В дані розцінки входять наступні послуги третьої особи:
1) Організація доставки вантажу зі станції відправлення до станції призначення;
2) Видання наступного переліку документів: залізнична накладна (на вагон);
3) Оплата залізничного тарифу до станції Чорноморськ-порт-експ.Од. зал.;
4) Оплата додаткових зборів по станції відправлення, подача-збирання, користування вагонами під час оформлення необхідних документів на вантаж по малодіяльним станціям згідно телеграфного розпорядження від 17.01.2019 № НЗ-1-11/61 (з Харкова Упр. № Н/174а), митних платежів і т.п.
5) запірно-пломбувальні пристрої.
Так, 13.04.2019 із станції Закомельська Південної залізниці згідно із накладною № 44292605 позивачем відправлено 4 вагони: № 95784039, № 95784179, № 95784062 та № 95820023 з насінням пшениці до станції Чорноморськ-Порт-Експорт Одеської залізниці. Згідно відомості вагонів, яка додається до накладної № 44292605 провізна плата становить 17 949,00 грн за кожен вагон.
Згідно із актом № ОУ-0000191 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) складений та підписаний третьою особою та позивачем за договором № 1204 від 12.04.2019 загальна вартість наданих транспортно-експедиціних послуг по перевезенню пшениці зі ст. Закомельська Півд. Зал. Призначеням ст. Чорноморськ-порт експорт Од. зал., в тому числі залізничний тариф до станції Чорноморськ -порт-експ.Од.зал. становить 118 542,24 грн, з яких: послуги експедитора - 6 800,00 грн, в тому числі ПДВ 20%; платежі Укрзалізниці - 111 742,24 грн, в тому числі ПДВ 20%, а саме: залізничний тариф до станції Чорноморськ -порт-експ.Од.зал. - 86 115,20 грн, в тому числі ПДВ 20%; плата за користування вагонами - 17,86 грн, в тому числі ПДВ 20%; збір за подачу й забирання вагонів - 3 905,86 грн, в тому числі ПДВ 20%; плата за послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням - 21 263,42 грн, в тому числі ПДВ 20%; запірно-пломбувальний пристрій - 399,90 грн, в тому числі ПДВ 20%.
Позивачем сплачено на рахунок третьої особи грошові кошти у розмірі 118 542,24 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 13 від 19.04.2019.
Сума коштів, яку отримано відповідачем від третьої особи за послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції відправлені позивачем та вартість яких було покладено на позивача відображено в накопичувальній картці № 13040096 від 13.04.2019, а перелік вагонів, які було подано на станцію Закомельська вказано в пам'ятках №№ 156, 157 про подавання вагонів та № 157 про збирання вагонів.
Позивач також зазначає, що послуга з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням надається відповідачем не на всіх станціях, а виключно на станціях, які включені до Переліку малодіяльних станцій, на всіх інших станціях АТ "Українська залізниця" відповідний тариф не застосовуюється. Так, у 1 півріччі 2019 до переліку малодіяльних станцій віднесена станція Закомельська Південної залізниці.
Згідно із листом відповідача № ЦЦО-13/1105 від 20.12.2019 сума нарахованого додаткового збору "за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" за кожен вагон (№ 95784039; № 95784179; № 95784062; № 95820023), що рухався по накладній №44292605 з накопичувальної картки 13040096 стягнута сума у розмірі 4 429,88 грн (за кожний вагон), всього на суму 17 719,52 грн без ПДВ.
В свою чергу, відповідачем проведено списання з рахунку третьої особи зі спеціальним режимом використання вартість послуги "за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" вагонів: № 95784039; № 95784179; №95784062; №95820023, які відправлені позивачем через третю особу у сумі 21 263,42 грн з ПДВ (17 719,52 грн без ПДВ).
Рішенням Антимонопольного комітету України № 470-р від 06.08.2020, ухваленим за результатами розгляду справи № 130-26.13/102-19, визнано, що відповідач протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займав монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків. Визнано дії відповідача, які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання (споживачів послуг АТ "Укрзалізниця"), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зобов'язано відповідача припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
За порушення, зазначене в пункті 2 рішення, на відповідача накладено штраф у розмірі 18 282 400,00 грн.
Як зазначає позивач, він є кінцевим споживачем послуги відповідача з перевезення вантажів і саме на нього покладено обов'язок по сплаті вартості послуг відповідача, в свою чергу третя особа є лише посередником між позивачем та відповідачем при відправленні позивачем вантажу залізничним транспортом, тож саме позивач внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції поніс необгрунтовані витрати на оплату послуги "з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості в розмірі 170,38 грн за 1 вагон/1 кілометр без ПДВ в загальній сумі 21 263,42 грн (з ПДВ).
На думку позивача, відповідачем йому завдано шкоду у розмірі 21 263,42 грн, яка відповідно до ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підлягає відшкодуванню у подвійному розмірі, а саме: 21 263,42*2= 42 526,84 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно із ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже зазначалось, рішенням правління Акціонерного товариства "Українська залізниця" №Ц-64/101 від 18.12.2018 встановлено послугу з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановлено за неї плату в розмірі 170,38 грн без ПДВ, а наказом Акціонерного товариства "Українська залізниця" № 22 від 09.01.2019, послуга з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням була введена в дію.
Враховуючи введення Акціонерним товариством "Українська залізниця" послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням, з позивача за кожен вагон (№ 95784039; № 95784179; № 95784062; № 95820023), що рухався по накладній № 44292605 з накопичувальної картки 13040096 стягнута сума у розмірі 4 429,88 грн, всього на суму 17 719,52 грн без ПДВ або 21 263,42 грн з ПДВ.
В обгрунтування неправомірності дій відповідача з введення такої послуги, позивач посилається на рішення Антимонопольного комітету України № 470-р від 06.08.2020 у справі № 130-26.13/102-19, яким визнано, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків (п. 1 резолютивної частини рішення), яким визнано дії Акціонерного товариства "Українська залізниця", які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб'єктів господарювання (споживачів послуг АТ "Укрзалізниця"), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 2 резолютивної частини рішення). Зобов'язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення (п. 3 резолютивної частини рішення). За порушення, зазначене в пункті 2 рішення, на Акціонерне товариство "Укрзалізниця" накладено штраф у розмірі 18 282 400,00 грн (п. 4 резолютивної частини рішення)
Приписами ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що обставини, встановлені у рішенні Антимонопольного комітету України не входять до переліку підстав, що звільнюють від доказування в розумінні статті 75 Господарського процесуального кодексу України, тобто, обставини, встановлені в рішеннях адміністративних органів (органів виконавчої влади), які в силу наданої їм компетенції розглядають певні категорії справ, не мають для суду преюдиціального значення. Так, відповідно до ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами. Проте обставини, викладені в актах Антимонопольного комітету та його органів, не є такими, що не підлягають доказуванню під час розгляду господарської справи, у зв'язку із чим, обставини встановлені Антимонопольним комітетом України під час розгляду справи № 130-26.13/102-19 06.08.2020 не мають для суду преюдиціального значення.
Згідно із ст. 255 Господарського кодексу України збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Аналіз положень статті 1166 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Делiктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння.
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом (постанова Верховного Суду України від 12.02.2014 у справі № 6-168цс13).
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (ії розмір), протиправність (незаконність) поведінки, причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою та вини.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.
При цьому, виходячи із загальних правових норм, протиправність (неправомірність) поведінки означає порушення чужого суб'єктивного права. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права та (або) зменшення нематеріального блага.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Делiктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
Позивач зазначає, що АТ "Українська залізниця" завдано йому шкоду у розмірі 21 263,42 грн., яка відповідно до ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підлягає відшкодуванню у подвійному розмірі, а саме: 21 263,42*2= 42 526,84 грн.
Відповідно до ч. ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Як встановлено у ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про наявність справи № 910/15766/20 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 470-р від 06.08.2020 у справі № 130-26.13/102-19, а саме пунктів 1, 2, 3, та 4.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/15766/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021, у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення №470-р від 06.08.2020 відмовлено повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Так, в силу норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України в силу своїх повноважень приймають відповідні рішення, як-от: рішення у заявах про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання (ст. 28 Закону), рішення у справах про узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання (ст. 31 Закону), рішення у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (ст. 48 Закону).
Рішення Антимонопольного комітету України № 470-р від 06.08.2020 прийняте у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в порядку ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тобто оскарження такого рішення до суду передбачає автоматичне зупинення його виконання на час розгляду справи (на відміну від рішень, прийнятих в порядку ст.ст. 28,31 Закону).
Як вбачається із програми "Діловодство спеціалізованого суду", позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду міста Києва у період зупинення виконання рішення Антимонопольного комітету України № 470-р від 06.08.2020, з підстави його оскарження у господарському суді, у зв'язку із чим, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди у розмірі 42 526,84 грн., відсутні.
Наявність судового рішення у справі № 910/15766/20, не спростовує подання позивачем позову у період зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України № 470-р від 06.08.2020.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що позивач, у зв'язку зі зміною обставин, не позбавлений права звернутись до господарського суду із позовною заявою у загальному порядку.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що у справі № 910/11645/19 встановлено, що ПАТ "Українська залізниця" перебуває у договірних відносинах щодо, зокрема, подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням, з ТОВ "Ем-Транс", що підтверджується договором № 07415/ЦТЛ-2018. Доказів існування договірних відносин між позивачем-1 та позивачем-2 (Фермерським господарством "Скорпіон-08") з одного боку та відповідачем з іншого боку позивачами суду не надано. Таким чином, позивачем-1 та позивачем-2 (Фермерським господарством "Скорпіон-08") не доведено, що рішення правління АТ "Укрзалізниця" № Ц-64/101 від 18.12.2018, наказ АТ "Укрзалізниця" № 22 від 09.01.2019 встановлюють для позивачів у справі обов'язки перед відповідачем, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, не підлягає доказуванню при розгляді справи № 910/16424/20.
Враховуючи викладене, матеріали справи та встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/16424/20 про відмову у задоволенні позову повністю, законним та таким, що підлягає залишенню без змін.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що не відповідають нормам процесуального законодавства.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Фермерського господарства "Скорпіон-08" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/16424/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/16424/20 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Скорпіон-08" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/16424/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 справі № 910/16424/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Фермерське господарство "Скорпіон-08".
4. Справу № 910/16424/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім