вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" липня 2021 р. Справа№ 910/7029/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Ходаківської І.П.
за участі секретаря - Стародуб М.Ф.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТТЕЛ" на ухвалу Господарського суду міста Києва (суддя М.В. Данилова) від 05.05.2021 про забезпечення позову у справі №910/7029/21
за позовом Фізичної-особи підприємця Коломойця Миколи Івановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТТЕЛ"
про стягнення грошових коштів,
за участі представників згідно протоколу судового засідання
Фізична особа-підприємець Коломоєць Микола Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «МІТТЕЛ» про стягнення заборгованості у сумі 5 816 904, 48 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання за договором будівельного субпідряду «Реконструкція приміщень для розміщення відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги КП «Лікарня № 1» за адресою: м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 70» № 19/08 від 18.08.2020 року.
Одночасно з позовною заявою ФОП Коломойцем М. І. було подано заву про забезпечення позову б/н від 29.04.2021 року шляхом накладення арешту на рахунки ТОВ «МІТТЕЛ» у межах суми 5 816 904, 48 грн.
В обґрунтування вказаної заяви позивач, посилаючись на приписи ст. ст. 136-140 ГПК України, зазначає, що поведінка відповідача, коли останній має фінансову можливість, проте не виконує взятого на себе грошового зобов'язання, дає підстави вважати, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідач просто позбудеться наявних у нього активів для того, щоб і надалі не виконувати своє зобов'язання за договором субпідряду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/7029/21 заяву ФОП Коломойця Миколи Івановича про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТТЕЛ» в межах суми 5 816 904, 48 грн.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, ТОВ «МІТТЕЛ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 про забезпечення позову у справі №910/7029/21.
В обґрунтування поданої скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. Так, апелянт зазначає, що 18.08.2020 року між ТОВ "МІТТЕЛ" (генпідрядник) та ТОВ "Моноліт-Будсіті" (субпідрядник) було укладено договір будівельного субпідряду №19/08 "Реконструкція приміщень для розміщення відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги КП "Лікарня № 1" за адресою: м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 70". Предметом вказаного договору є виконання робіт з реконструкції приміщень для розміщення відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги КП "Лікарня № 1" за адресою: м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 70. Відповідно до п. 3.1 договору його ціна складає 9 042 251, 57 грн, яка у силу п.п. 3.2, 3.3 є динамічною і уточнюється відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.
Згідно з умовами укладеного договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати щомісячні та проміжні платежі за виконані роботи на підставі акта приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрат, складених відповідно до положень чинних ДСТУ та СОУ, підписаних повноважними представниками сторін.
Протягом листопада-грудня 2020 року ТОВ "МОНОЛІТ-БУДСІТІ" на виконання договору було виконано будівельні роботи, які були прийняті відповідачем, про що було складено акти приймання виконаних будівельних робіт. Водночас наявним у матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 26.02.2021 підтверджується здійснення відповідачем, починаючи з 28.08.2020, усіх оплат на рахунок ТОВ "МОНОЛІТ-БУДСІТІ". Більше того, після відступлення позивачу 10.02.2021 права вимоги відповідачем 15.02.2021 чергову оплату було здійснено саме на рахунок позивача. Натомість, звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості, обґрунтованою посиланням на те, що відповідач виконав свої зобов'язання лише частково, позивач не врахував оплати, здійснені відповідачем за період з 28.08.2020 по 14.09.2020 на користь ТОВ "МОНОЛІТ-БУДСІТІ". Водночас позивач свідомо проігнорував і положення п. 4.6 договору, згідно з яким на підтвердження та погодження вартості основних використаних матеріалів і ресурсів субпідрядник одночасно з актами виконаних робіт надає завірені копії видаткових накладних, калькуляції на матеріали, що виготовлені на власному підсобному господарстві, завірені копії договорів на оренду машин (механізмів).
Однак, вказаного обов'язку ТОВ "МОНОЛІТ-БУДСІТІ" виконано не було. Крім цього, з аналізу п. 4.3 договору слідує, що останній не встановлює строку виконання відповідачем обов'язку з оплати підрядних робіт, натомість, здійснення розрахунку з субпідрядником ставить в залежність від фактичних обсягів виконаних останнім робіт. Зважаючи на викладене, твердження позивача про те, що строк виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання визначений вказівкою на подію - надходження коштів з державного та/або місцевого бюджетів, суперечить вказаному пункту договору та суті самих зобов'язань сторін, які виникли на підставі договору будівельного субпідряду.
Одночасно скаржник вказує і на порушення судом першої інстанції приписів ст. ст. 136, 141 ГПК України, зазначаючи при цьому, що судом не надано оцінки доводам заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову на предмет їх обґрунтованості та підтвердження належними доказами. У контексті наведеного апелянт звертає увагу на укладення між товариствами 30.12.2020 додаткової угоди № 1 до договору будівельного субпідряду, згідно з якою у зв'язку із неповним виконанням сторонами взятих на себе зобов'язань за договором строк виконання робіт продовжено до 15.03.2021, а строк дії договору - до 31.12.2021. На переконання скаржника, наведена обставина виключає наявність підстав вважати, що відповідач має на меті ухилятися від виконання взятого на себе грошового зобов'язання. До того ж, апелянт звертає увагу і на принцип цільового використання бюджетних коштів, яким спростовуються доводи позивача про можливість використання відповідачем наявних у нього активів на здійснення будь-яких інших платежів.
20.05.2021 матеріали апеляційної скарги надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи (апеляційної скарги) між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Руденко М.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 про забезпечення позову у справі №910/7029/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «МІТТЕЛ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 про забезпечення позову у справі №910/7029/21, розгляд справи №910/7029/21 призначено на 17.06.2021, витребувано у Господарського суду міста Києва копії матеріалів справи №910/7029/21 (матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами).
02.06.2021 матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 про забезпечення позову у справі №910/7029/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
07.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки в останній не наведено жодної правової підстави для скасування ухвали місцевого господарського суду та визначеного нею заходу забезпечення позову, натомість, доводи апелянта зводяться до заперечення проти позовних вимог, обґрунтованість яких має досліджуватися судом уже під час розгляду спору по суті, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 апеляційну скаргу ТОВ "МІТТЕЛ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 про забезпечення позову у справі №910/7029/21 залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України, надано ТОВ "МІТТЕЛ" триденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказу надсилання позивачу (Фізичній особі - підприємцю Коломойцю Миколі Івановичу) копії апеляційної скарги і доданих до неї документів у встановленому законом порядку, а також зазначення правильного прізвища позивача у поданій апеляційній скарзі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 розгляд справи №910/7029/21 призначено на 27.07.2021.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 26.07.2021 у справі №910/7029/21, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 прийнято апеляційну справу №910/7029/21 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Ходаківська І.П.
В судовому засіданні 27.07.2021 колегія суддів заслухала представника позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У силу ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 наведеної норми).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 наведеної норми).
За приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процессу (подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 904/5876/19).
Зважаючи на викладене, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Як уже зазначалося, ФОП Коломоєць М.І. звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «МІТТЕЛ» про стягнення заборгованості у сумі 5 816 904, 48 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання за договором будівельного субпідряду «Реконструкція приміщень для розміщення відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги КП «Лікарня № 1» за адресою: м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 70» № 19/08 від 18.08.2020 року.
Подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки ТОВ «МІТТЕЛ» у межах суми 5 816 904, 48 грн мотивована виключно тим, що маючи фінансову можливість, відповідач не виконує взятого на себе грошового зобов'язання. Така поведінка, на переконання позивача, дає підстави вважати, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідач просто позбудеться наявних у нього активів для того, щоб і надалі не виконувати своє зобов'язання за договором субпідряду.
Як доказ на підтвердження вказаних обставин, позивачем до матеріалів поданої заяви були долучені роздруківки з сайту spending.gov.ua - Єдиного веб-порталу використання публічних коштів, який є офіційним ресурсом з відкритими даними про використання бюджетних коштів в Україні, згідно з якими за період з 23.10.2020 по 30.12.2020 відповідач отримав кошти у розмірі 61 759 058,67 грн з місцевого та/або державного бюджету в межах бюджетних асигнувань, з них в межах процедури закупівель UA-2020-06-16-008286-с «Реконструкція приміщень для розміщення відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги КП «Лікарня № 1» за адресою: м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 70» 3 транзакції на загальну суму 4 413 057,75 грн.
Утім, вказана роздруківка з сайту spending.gov.ua свідчить лише про факт перерахування відповідачу вказаних у ній сум протягом визначеного періоду, проте жодним чином не обґрунтовує існування дійсної імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходу забезпечення позову, заявленого позивачем.
Будь-яких інших обставин на підтвердження припущення про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію наміру позбутися наявних у нього грошових коштів, шляхом чого ухилитися від виконання свого зобов'язання та створити реальну загрозу можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, позивачем не наведено.
Водночас зі змісту апеляційної скарги слідує, що товариство не заперечує та не приховує сам факт наявності бюджетного фінансування, про який зазначає позивач, адже відповідач не стверджує, що несплата спірної суми заборгованості мала місце саме через відсутність фінансування з державного та/або місцевого бюджетів.
Натомість, як на підставу неперерахування на рахунок позивача спірної суми грошових коштів, товариство посилається на складений з первісним кредитором акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким заборгованість у відповідача відсутня. Водночас товариство зазначає, що п. 4.3 договору не встановлює строку виконання відповідачем обов'язку з оплати підрядних робіт, а здійснення розрахунку з субпідрядником ставить в залежність від фактичних обсягів виконаних останнім робіт. Зважаючи на викладене, на переконання відповідача, факт надходження коштів з державного та/або місцевого бюджетів не може розглядатися як строк виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання, як на тому помилково наполягає позивач. Більше того, відповідач упевнений, що така можливість суперечила б самій суті зобов'язань сторін, які виникли на підставі договору будівельного субпідряду, адже оплаті підлягають лише виконані субпідрядником та прийняті генпідрядником обсяги робіт.
Наведене свідчить, що причиною несплати позивачу спірної суми грошових коштів є заперечення товариством самого факту виникнення у нього відповідного обов'язку.
Тобто у даному випадку має місце цілком правомірна реалізація ТОВ «МІТТЕЛ», як відповідачем у справі, свого процесуального права наводити власні доводи, міркування та заперечення проти позову.
Обґрунтованість таких доводів і заперечень має оцінюватися судом безпосередньо під час розгляду спору по суті, тоді як сам факт їх наведення відповідачем, на переконання колегії суддів, не може розглядатися як свідчення того, що останній ухиляється чи має намір ухилитися від виконання свого зобов'язання, позбутися наявних у нього грошових коштів чи вчинити інші дії, якими створиться реальна загроза можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, як про те помилково стверджує позивач.
Доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що ФОП Коломоєць М. І. імовірно може отримати рішення суду про задоволення позову, але ніяких коштів на рахунках ТОВ «МІТТЕЛ» на момент його виконання вже не буде, а сам відповідач, як юридична особа, буде перереєстрований на мешканця Луганська, оскільки таке вже траплялося у практиці заявника, є лише припущеннями самого позивача, які ним належним чином не обґрунтовані та не доведені, а тому також не можуть бути підставою для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
Натомість, колегія суддів звертає увагу, що виконання спірних робіт з реконструкції приміщень для розміщення відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги КП «Лікарня № 1» за адресою: м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 70, було предметом публічної закупівлі, проведеної у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», замовником якої виступав Департамент регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації.
Сам факт відсутності підстав, визначених статтею 17 названого Закону, для відмови ТОВ «МІТТЕЛ» в участі у процедурі закупівлі, та відповідність останнього кваліфікаційним критеріям процедури закупівлі, передбаченим ст. 16 вказаного Закону, свідчать про належну ділову репутацію відповідача, як учасника суспільних відносин, а також про достатній рівень фінансової спроможності останнього, що, у свою чергу, ставить під сумнів обґрунтованість виникнення у позивача самого припущення про вчинення відповідачем дій, спрямованих не перереєстрацію юридичної особи, чи позбування наявних у нього активів.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що 30.12.2020 між генпідрядником та субпідрядником було укладено додаткову угоду № 1 до договору будівельного субпідряду, якою у зв'язку із неповним виконанням сторонами взятих на себе зобов'язань за договором продовжено строк виконання робіт та строк дії договору.
Наведене свідчить, що ТОВ «МІТТЕЛ», як генпідрядник, вживає заходів, спрямованих на повне виконання взятих на себе зобов'язань перед замовником - Департаментом регіонального розвитку Житомирської обласної державної адміністрації, по реконструкції приміщень для розміщення відділення невідкладної (екстреної) медичної допомоги КП «Лікарня № 1» м. Житомира, чим додатково спростовуються припущення та сумніви позивача у репутації товариства.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що відповідач не є бюджетною установою, а тому отримані бюджетні кошти може використовувати на власний розсуд та на самостійно визначені цілі, однак, зазначає, що сам факт наявності такої можливості не є достатньою підставою для забезпечення позову у розумінні ст. ст. 136, 137 ГПК України.
Твердження позивача про те, що судом першої інстанції накладено арешт на рахунки товариства винятково в межах спірної суми, не спростовує наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали, адже одночасному встановленню судом підлягала й наявність обставин, які б свідчили про те, що в разі невжиття вказаного заходу можуть виникнути перешкоди у виконанні можливого рішення суду про задоволення позову, що не мало місця при розгляді заяви ФОП Коломойця М.І. про забезпечення позову.
Отже, вказане твердження позивача та саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Вказаний висновок узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що задовольняючи заяву про забезпечення позовних вимог, господарський суд першої інстанції не врахував вимог вищезазначених процесуальних норм стосовно обґрунтованості та доведеності заявником припущення того, що невжиття заходів до забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом приписів ст. 141 ГПК України, оскільки частиною першою наведеної норми передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного забезпечення не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого суду. Більше того, у розумінні наведеної норми ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано вже й після застосування судом заходів забезпечення позову.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі № 916/1572/19, від 18 червня 2019 року у справі N 904/661/19.
Водночас колегія суддів погоджується з твердженням позивача, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що інші доводи апелянта фактично зводяться до заперечення проти заявлених позовних вимог. У контексті наведеного суд апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 19 червня 2020 року у справі № 904/5876/19).
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга ТОВ «МІТТЕЛ» підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню, як така, що не відповідає вимогам норм ГПК України та не ґрунтується на матеріалах справи, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТТЕЛ» задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 у справі №910/7029/21 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТТЕЛ» в межах суми 5 816 904, 48 грн скасувати.
3. У задоволенні заяви Фізичної-особи підприємця Коломойця Миколи Івановича про забезпечення позову відмовити.
4. Стягнути з Фізичної-особи підприємця Коломойця Миколи Івановича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТТЕЛ» (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83Д, код ЄДРПОУ 40216774) 2270, 00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Копії матеріалів справи №910/7029/21 (матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.08.2021.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді Л.В. Кропивна
І.П. Ходаківська