вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" липня 2021 р. Справа№ 920/1318/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Станіка С.Р.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 08.07.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2021 (повний текст рішення складено та підписано 04.03.2021)
у справі №920/1318/20 (суддя Соп'яненко О.Ю.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
про стягнення 9 107 044,58 грн
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 9 107 044,58 грн, з яких 7 328 126,43 грн основного боргу, 714 596,54 грн пені, 323 429,60 грн 3% річних, 148291,75 грн інфляційних втрат, збитки за березень 2019 року у сумі 454 355,30 грн та збитки за квітень 2019 року у сумі 138 244,96 грн за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору № 6702/18-БО-29 постачання природного газу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за отриманий природний газ в повному обсязі не розрахувався внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 7 328 126,43 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у заявленому до стягненні розмірі.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Крім того, відповідач вказував на наявність підстав для зменшення на 90% заявленого до стягнення позивачем розміру: пені - до суми 71459,65 грн та 3% річних - до суми 32 342,96 грн., посилаючись на скрутне фінансове становище відповідача, позивачем не понесено збитків у розмірі заявленої неустойки, про що подав до суду першої інстанції відповідне клопотання з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.02.2021 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України 7 328 126,43 грн основного боргу, 71 459,65 грн пені, 32 342,96 грн 3% річних, 148 291,75 грн інфляційних втрат, 454 355,30 грн збитків за березень 2019 та 138244,96 грн збитків за квітень 2019, 136 605,67 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позивачем обставин порушення відповідачем зобов'язань за договором, що є підставою для застосування штрафних санкцій у вигляді стягнення пені, а також застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України. Проте, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій та нарахованих показників 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, присудивши до стягнення, окрім 7 328 126,43 грн основного боргу, 71 459,65 грн пені, 32 342,96 грн 3% річних, 148 291,75 грн інфляційних втрат, 454 355,30 грн збитків за березень 2019 року та 138244,96 грн збитків за квітень 2019 року, з урахуванням скрутного фінансового становища підприємства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2021 у справі №920/1318/20 в частині відмови у стягнення пені та 3% річних, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача щодо стягнення пені та 3% річних у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права (ст. ст. 73, 74, 7, 236, 238, 2397 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст. ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України), рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки в частині зменшення штрафної санкції (пені) та показників 3% річних, обумовлених ст. 625 Цивільного кодексу України - не відповідають обставинам справи.
Зокрема, скаржник наголошував, що обумовлені ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, підстави для зменшення розміру пені та 3% річних - відсутні, з огляду на те, що наведений випадок - не є винятковим, перед позивачем у суб'єктів господарювання наявний значний обсяг заборгованості, збитковість підприємства відповідача не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки, а відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань визначеними законом шляхами. Крім того, скаржник посилався на те, що заявлені позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати не є надмірними, а є співмірними з розміром заявленої заборгованості відповідача,виконаного останнім з порушенням строку, встановленого договором.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №920/1318/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2021, розгляд справи призначено на 27.05.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. 27.05.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.05.2021 у справі №920/1318/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 справу №920/1318/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю., розгляд справи призначено на 08.07.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. 08.07.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.07.2021 у справі №920/1318/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 прийнято справу №920/1318/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р., ухвалено здійснити її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні 08.07.2021.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
Позивач (скаржник) в судовому засіданні 08.07.2021 підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив скасувати рішення рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2021 у справі №920/1318/20 в частині відмови у стягнення пені та 3% річних, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 643136,89 грн пені та 291086,64 грн 3% річних.
Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" в судове засідання 08.07.2021 представників не направило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим неявка представників Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання", не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
При цьому, відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, проте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується матеріалами справи, Відповідно до укладеного між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник - позивач) та Акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (споживач - відповідач) договору № 6702/18-БО-29 від 01.11.2018 постачання природного газу, позивач зобов'язується поставити споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Крім того, сторонами було укладено ряд додаткових угод, а саме: № 1 від 26.11.2018, № 2 від 18.03.2019, № 3 від 28.03.2019, № 4 від 28.03.2019, № 5 від 18.04.2019.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 29 895 332,09 грн.
Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, не в повному обсязі та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1. договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 7 328 126 грн 43 коп.
За умовами п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 6.2. договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Згідно з п. 6.3. договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги пп.2, п.11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги пп.2, п.11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
За умовами п. 6.4. договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, не в повному обсязі та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1. договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 7 328 126 грн 43 коп.
На виконання умов договору позивач у період з листопала 2018 року по квітень 2019 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 29 895 332,09 гривень, що підтверджується копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу (від 30.11.2018 на суму 4 599 673,84 грн., від 31.12.2018 на суму 7 630 318,76 грн., від 31.01.2019 на суму 5 373 061,64 грн., від 28.02.2019 на суму 5 336 561,46 грн., від 31.03.2019 на суму 5 159 507,90 грн., від 30.04.2019 на суму 1 796 208,49 грн.) а відповідачем здійснено часткову оплату поставленого газу за актами в сумі 22 567 205,66 грн., що підтверджується випискою по рахунку.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений природний газ в розмірі 7 328 126,43 гривні.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати отриманого газу, є підставою для застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем обгрунтовано заявлено до стягнення 714 596,54 грн пені, 323 429,60 грн 3% річних, 148291,75 грн інфляційних втрат, збитки за березень 2019 року у сумі 454 355,30 грн та збитки за квітень 2019 року у сумі 138 244,96 грн за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору № 6702/18-БО-29 постачання природного газу.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 454 355,30 грн збитків за березень 2019 року та 138 244,96 грн збитків за квітень 2019 року, які присуджено до стягнення з відповідача у повному обсязі і в цій частині рішення суду учасниками спору не оскаржується,і у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ст. 269 Господарського процесуального кодексу України підстави для виходу за межі апеляційної скарги.
Крім того, перевіривши наведений позивачем у позові розрахунок пені та 3% річних щодо сум, строків та ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині заявленого до стягнення розміру пені в сумі 714 596,54 грн та 323 429,60 грн 3% річних за порушення грошових зобов'язань за укладеним договором.
В свою чергу, відповідач вказував на наявність підстав для зменшення пені та 3% річних на 90% з урахуванням скрутного фінансового становища підприємства та незначного строку порушеного зобов'язання, яке не призвело до понесення позивачем збитків у розмірі заявленої неустойки, про що подав до суду першої інстанції відповідне клопотання з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, в якому просив зменшити пеню до 71 459,65 грн., а 3% річних - до 32 342,96 грн.
Суд першої інстанції, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення пені та 3% річних, присудивши до стягнення 71 459,65 грн. пені та 32 342,96 грн. 3% річних, відмовивши у стягненні 643136,89 грн пені та 291086,64 грн 3% річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків, в межах вимог апеляційної скарги.
Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначає, що не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2021 у справі №920/1318/20 в частині та задовольнити вимоги щодо пені та 3% повністю у заявленому розмірі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права (ст. ст. 73, 74, 7, 236, 238, 2397 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст. ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України), рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки в частині зменшення штрафної санкції (пені) та показників 3% річних, обумовлених ст. 625 Цивільного кодексу України - не відповідають обставинам справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, здійснює апеляційний розгляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Приписами ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З наявних у матеріалах справи доказів, судом першої інстанції встановлено, і що учасниками спору не заперечувалось, що факт передачі позивачем відповідачеві природного газу за вищевказаним договором повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.
Відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь основного боргу за переданий природний газ за договором за договором № 6702/18-БО-29 від 01.11.2018 задоволені судом першої інстанції в розмірі 7 328 126,43 грн, і в цій частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналіз положень статті 614 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.
Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
Приписами статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Як вірно встановив суд першої інстанції, у даному випадку відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002 розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що умови укладеного між сторонами договору не містять інших положень щодо строку нарахування штрафних санкцій.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, який перевірено судом апеляційної інстанції щодо сум, строків і ставок нарахувань, і який є арифметично вірним, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачу нарахована до сплати пеня в сумі 714 596,54 грн, 323 429,60 грн - 3% річних, 148 291,75 грн інфляційних втрат.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В свою чергу, відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, просив суд першої інстанції зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені та 3% річних на 90 %, враховуючи те, що АТ "Сумське НВО" є збитковим підприємством, має значну кредиторську заборгованість, в тому числі по заробітній платі, держава не відшкодувала різницю в тарифах, чим фактично спричинила відповідачу значний збиток, а нараховані штрафні санкції є неспіврозмірними, оскільки пеня складає майже 10% від своєчасно невиконаного зобов'язання.
В свою чергу, не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2021 у справі №920/1318/20 в частині відмови у стягнення пені та 3% річних, прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги щодо стягнення пені та 3% річних.
Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи та доводи учасників справи в цій частині, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, вважає висновки суду першої інстанції у наведеній частині щодо зменшення розміру пені та 3% річних - помилковими, з огляду на наступне.
Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, як і 3% річних (з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020у справі № 902/417/18) - є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, 3% річних та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та 3% річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд в контексті спірних правовідносин, повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені та 3% річних наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обгрунтування підстав зменшення пені та 3% річних - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки відсутність у позивача збитків та незначний період прострочення - жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов зобов'язань за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, або відсутністю у боржника прибутку або коштів на рахунках, а також від рішень державних органів. При цьому, наявність судових спорів по заробітній платі з працівниками підприємства, жодним чином не звільняє відповідача від виконання обумовлених договором зобов'язань, а також не є достатньою підставою для зменшення розміру пені та 3% річних в контексті правовідносин сторін в межах даного спору.
В свою чергу, рішення у вказаній справі жодним чином не впливає на правовідносини між сторонами в межах спорів по заробітній платі, заборгованість контрагентів відповідача за укладеними з ним договорами і прийняття доводів відповідача у цій частині судом першої інстанції саме в контексті зменшення розміру пені та 3% річних - визнаються судом апеляційної інстанції помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а також з порушенням ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає слушними посилання скаржника про те, що несвоєчасність оплати контрагентами перешкоджає виконанню покладених державою на НАК "Нафтогаз" обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу та закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального сезону.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та 3% річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені та 3% річних наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обгрунтування зменшення розміру пені та 3% річних - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки наявність судового спору щодо стягнення заробітної плати працівниками відповідача, заборгованість відповідача перед власними контрагентами і що позивачем не понесено збитків у розмірі заявленої неустойки та 3% річних - жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором.
При цьому, доводи відповідача у відзиві на позов певних фінансових показників, як і зроблені відповідачем посилання, не приймаються судом апеляційної інстанції в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, як належні та допустимі докази складного фінансового стану відповідача, і відповідно, не свідчать про наявність підстав для зменшення пені та 3% річних
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно наявності обумовлених законом підстав для зменшення пені до 71 459,65 грн. та 3% річних до 32 342,96 грн., у зв'язку з чим рішення суду у наведеній частині підлягає скасуванню, з урахуванням мотивів даної постанови, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 714 596,54 грн пені та 323 429,60 грн 3% річних, у задоволенні яких необґрунтовано було відмовлено судом першої інстанції, підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, законні та документально доведені належними та допустимими доказам в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності обумовлених законом підстав для зменшення пені та 3% річних.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню загалом 714 596,54 грн пені та 323 429,60 грн 3% річних, і вимоги позивача у цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (щодо зменшення пені та 3% річних) ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи (стосовно відсутності виняткових обставин для зменшення пені), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (зокрема, щодо обставин збитковості відповідача, без підтвердження вказаної обставини належними доказами), висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України) та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з пені та 3% річних у повному обсязі - в сумі 714 596,54 грн. пені та 323 429,60 грн. 3% річних.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог за позовом та апеляційною скаргою, у зв'язку з чим судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2021 у справі №920/1318/20 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2021 у справі №920/1318/20 скасувати частково в частині стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 71 459,65 грн пені, 32 342,96 грн 3% річних.
3. В цій частині у справі №920/1318/20 прийняти нове рішення суду, яким позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити повністю.
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 714 596 (сімсот чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) 54 коп. пені та 323 429 (триста двадцять три тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн. 60 коп. 3% річних.
5. В іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 25.02.2021 у справі №920/1318/20 щодо стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 7 328 126,43 грн. (сім мільйонів триста двадцять вісім тисяч сто двадцять шість гривень 43 копійки) основного боргу, 148 291,75 грн. (сто сорок вісім тисяч двісті дев'яносто одна гривня 75 копійок) інфляційних втрат, 454 355,30 грн (чотириста п'ятдесят чотири тисячі триста п'ятдесят п'ять гривень 30 копійок) збитків за березень 2019 року, та 138 244,96 грн (сто тридцять вісім тисяч двісті сорок чотири гривні 96 копійок) збитків за квітень 2019 року, - залишити без змін.
6. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) 136 605 (сто тридцять шість тисяч шістсот п'ять) грн. 67 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 21 021 (двадцять одну тисячу двадцять одна) грн. 03 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
7. Видачу наказів по справі №920/1318/20 доручити Господарському суду Сумської області.
8. Матеріали справи №920/1318/20 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано після виходу судді з відпустки 30.07.2021.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Р. Станік
С.Я. Дикунська