ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 серпня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1354/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання: Земляк А.В.,
за участю представників:
від прокуратури - Немашкало Р.М.,
від Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області - участі не брали,
від Каховської районної ради Херсонської області - участі не брали,
від Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" - Зіновкіна О.П.,
розглянувши апеляційну скаргу Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного"
на рішення Господарського суду Херсонської області від 31.03.2021, прийняте суддею Литвиновою В.В., м. Херсон, повний текст складено 06.04.2021,
у справі №923/1354/20
за позовом: керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області та Каховської районної ради Херсонської області
до відповідача: Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного"
про стягнення 45 941,39 грн, розірвання договору та зобов'язання повернути майно
У грудні 2020 р. керівник Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області та Каховської районної ради Херсонської області звернувся з позовом до Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного", в якому просив стягнути з відповідача на користь позивачів заборгованість за договором оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 від 01.08.2020 у розмірі 45941,39 грн, з яких: 34240,41 грн стягнути на користь Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області, а 11700,98 грн - на користь Каховської районної ради Херсонської області; розірвати договір оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 від 01.08.2020, який укладений між Зеленопідською сільською радою територіальної громади Херсонської області та Таврійським державним агротехнологічним університетом імені Дмитра Моторного в особі Відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнічного університету імені Дмитра Моторного"; зобов'язати відповідача повернути Зеленопідській сільській раді територіальної громади Херсонської області частину внутрішньогосподарської меліоративної зрошувальної мережі від насосної станції №Па КМК вартістю 361452,22 грн за актом приймання-передачі.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 від 01.08.2018.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 20.01.2021 відкрито провадження у справі №923/1354/20.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 31.03.2021 у справі №923/1354/20 (суддя Литвинова В.В.) позов задоволено; стягнуто з Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" заборгованість за договором оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 від 01.08.2020 у розмірі 45941,39 грн, з яких: 34240,41 грн стягнуто на користь Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області, 11700,98 грн стягнуто на користь Каховської районної ради Херсонської області; розірвано договір оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 від 01.08.2020, що укладений між Зеленопідською сільською радою територіальної громади Херсонської області та Таврійським державним агротехнологічним університетом імені Дмитра Моторного в особі Відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнічного університету імені Дмитра Моторного"; зобов'язано Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" повернути Зеленопідській сільській раді територіальної громади Херсонської області частину внутрішньогосподарської меліоративної зрошувальної мережі від насосної станції №Па КМК вартістю 361452,22 грн за актом приймання-передачі; стягнуто з Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі Відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнічного університету імені Дмитра Моторного" на користь Херсонської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 6306 грн.
Судове рішення мотивоване доведеністю факту неналежного виконання Таврійським державним агротехнологічним університетом імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 від 01.08.2018 у зв'язку з систематичним невиконанням останнім обов'язку щодо внесення орендної плати, що зумовлює правомірність заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, а також про розірвання вказаного договору та зобов'язання відповідача повернути Зеленопідській сільській раді територіальної громади Херсонської області об'єкт оренди за актом приймання-передачі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 31.03.2021 у справі №923/1354/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що останній є бюджетною організацією - юридичною особою, яка утримується за рахунок державного бюджету, у зв'язку з чим в силу пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" розмір річної орендної плати за договором оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 від 01.08.2018 повинен становити 1 грн, відтак, укладаючи вищенаведений договір, відповідач розрахував на встановлення саме такої орендної плати. Водночас апелянт зауважує на неправильності поданого прокурором до суду першої інстанції розрахунку орендної плати, а також на тому, що будь-яка заборгованість за даним договором у Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" відсутня, що, в свою чергу, свідчить про недоведеність правових підстав для розірвання цього договору найму та повернення орендованого майна орендодавцеві.
У відзиві на апеляційну скаргу №443/02-34 від 14.05.2021 (вх.№1804/21/Д1 від 17.05.2021) Зеленопідська сільська рада територіальної громади Херсонської області зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, даний позивач посилається на те, що, підписавши без зауважень договір оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 від 01.08.2018 із відповідним додатком у вигляді розрахунку орендної плати, відповідач погодився зі встановленням річної орендної плати у розмірі 18072,61 грн та помісячною оплатою з урахуванням індексу інфляції щодо суми орендної плати за попередній місяць, а тому вказані узгоджені умови договору, які є чинними, повинні виконуватися орендарем.
24.05.2021 до апеляційного господарського суду від керівника Каховської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу №52-928вих-21 від 13.05.2021 (вх.№1804/21/Д2 від 24.05.2021), в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного", а рішення Господарського суду Херсонської області від 31.03.2021 у справі №923/1354/20 залишити без змін. У даному відзиві прокурор зазначає про те, що доводи апелянта стосовно необхідності сплати ним орендної плати у розмірі 1 грн на рік спростовуються узгодженими самим орендарем положеннями договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 від 01.08.2018, при цьому будь-які зміни до розрахунку орендної плати за вказаним договором сторонами не вносились.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 30.04.2021 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 18.05.2021 справу №923/1354/20 призначено до розгляду на 16.06.2021 об 11:00.
08.06.2021 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання б/н та б/д (вх.№2139/21 від 20.05.2021) про зупинення апеляційного провадження у справі №923/1354/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №923/634/21 за позовом Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" до Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області та Каховської районної ради про визнання недійсним договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 від 01.08.2018.
Вказане клопотання мотивоване тим, що відповідач звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у справі №923/634/21 про визнання недійсним договору оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 від 01.08.2018, на підставі якого відповідачу було нараховано заборгованість з орендної плати та який прокурор просить розірвати, а відтак від результатів розгляду справи №923/634/21 безпосередньо залежить оцінка доказів та встановлення обставин в межах справи №923/1354/20.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий (зазначений в законі), за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За умовами пункту 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Колегія суддів враховує, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Таким чином, визначаючи наявність передбачених господарським процесуальним законом підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, яка розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.
Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 25.06.2019 у справі №914/1423/18.
Колегія суддів зауважує на тому, що апеляційний перегляд рішення Господарського суду Херсонської області від 31.03.2021 у справі №923/1354/20 з урахуванням обставин, встановлених у справі №923/634/21, фактично призвів би до перегляду справи по суті, виходячи з інших фактичних та правових підстав, що в силу процесуального закону є неприпустимим на стадії апеляційного провадження.
За таких обставин, з огляду на недоведеність заявником наявності об'єктивної неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням у справі №923/634/21, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" б/н та б/д (вх.№2139/21 від 20.05.2021) про зупинення апеляційного провадження у справі №923/1354/20, про що у судовому засіданні 16.06.2021 було постановлено відповідну протокольну ухвалу.
Водночас з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у вказаному судовому засіданні шляхом постановлення протокольної ухвали було оголошено перерву до 12:00 год 04.08.2021.
У судовому засіданні 04.08.2021, проведеному в режимі відеоконференції, представник Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" апеляційну скаргу підтримав, представник прокуратури висловив заперечення проти її задоволення, представники Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області та Каховської районної ради Херсонської області участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.
Каховська районна рада Херсонської області своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу не надала, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників прокуратури та Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Каховської районної ради Херсонської області №211 від 23.11.2007 у спільну власність територіальних громад Каховського району було прийнято внутрішньогосподарську меліоративну систему з об'єктами інженерної інфраструктури (дощувальними машинами) та передано на баланс сільських, селищних рад її окремі частини з невід'ємними об'єктами.
Відповідно до Порядку передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад району, затвердженого рішенням Каховської районної ради Херсонської області №193 від 14.03.2012, балансоутримувачі окремого індивідуально визначеного майна та цілісних майнових комплексів спільної власності територіальних громад Каховського району можуть бути орендодавцями цього майна.
Згідно з рішенням Каховської районної ради Херсонської області №278 від 20.12.2012 "Про внесення змін до рішення XIV сесії районної ради VІ скликання від 14.03.2012 р. №193 "Про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад району" балансоутримувач орендованого майна спільної власності територіальних громад району, зокрема, здійснює облік, контроль за своєчасністю та повнотою сплати орендних платежів до районного, селищного, сільського бюджетів, за виконанням умов договорів оренди; здійснює нарахування орендної плати; здійснює відповідні заходи для стягнення з боржників заборгованості з орендної плати.
01.08.2018 між Зеленопідською сільською радою територіальної громади Херсонської області ("Орендодавець") та Таврійським державним агротехнологічним університетом імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" ("Орендар") укладено договір оренди частини майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної мережі, що перебуває у спільній власності територіальних громад Каховського району №45 (далі - договір №45 від 01.08.2018), за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину майнового комплексу внутрішньогосподарської меліоративної системи, що перебуває на балансі Орендодавця і є спільною власністю територіальних громад Каховського району, а саме: частину внутрішньогосподарської меліоративної зрошувальної мережі від насосної станції №ІІа КМК - майно, вартість якого визначена відповідно до незалежної оцінки, затвердженої рішенням XXVII сесії Каховської районної ради VII скликання №541 від 26.07.2018 "Про затвердження висновків незалежної оцінки господарського і польового трубопроводів внутрішньогосподарської меліоративної мережі, яка обліковується на балансі Зеленопідської сільської ради"; загальна довжина трубопроводу складає 7073 м та загальна його вартість становить 1227139 грн; площа поливної земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" та обслуговується від насосної станції №ІІа КМК, складає 176,7 га.
В силу пункту 1.2 договору №45 від 01.08.2018 майно надається в оренду з метою цільового використання - зрошення земельних ділянок.
Відповідно до пунктів 2.1-2.3 договору №45 від 01.08.2018 Орендар вступає у строкове платне користування майном з 01.08.2018. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Орендоване майно залишається на балансі Орендодавця із зазначенням, що воно передане в оренду. Орендар зараховує орендоване майно на свій позабалансовий рахунок із зазначенням, що воно є орендованим. Передача майна в оренду здійснюється за його оціночною вартістю згідно з висновками незалежної оцінки вартості, затвердженими рішенням XXVII сесії Каховської районної ради VII скликання №541 від 26.07.2018 "Про затвердження висновків незалежної оцінки господарського і польового трубопроводів внутрішньогосподарської меліоративної мережі, яка обліковується на балансі Зеленопідської сільської ради".
Згідно з пунктами 2.4-2.6 договору №45 від 01.08.2018 у разі припинення цього договору майно повертається Орендарем Орендодавцю. Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічного порядку, встановленому цим договором при передачі майна Орендарю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок зі складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.
У пунктах 3.1, 3.2 договору №45 від 01.08.2018 узгоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і Порядку використання плати за оренду об'єктів комунальної власності територіальних громад району, затвердженого рішенням XIV сесії районної ради VI скликання №193 від 14.03.2012 "Про затвердження Порядку передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад району в новій редакції". Орендна плата підлягає обов'язковому перегляду, якщо буде проведена нова оцінка майна. Розмір орендної плати не залежить від результатів господарської діяльності Орендаря.
Пунктами 3.3, 3.5 договору №45 від 01.08.2018 передбачено, що Орендна плата перераховується щомісячно протягом 25 календарних днів, наступних за останнім календарним днем розрахункового місяця, з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції щодо суми орендної плати за попередній (розрахунковий) місяць. Розмір орендної плати відображається Орендодавцем в рахунках, які надаються Орендарю для сплати. Орендна плата перераховується до районного бюджету та Орендодавцю у співвідношенні 30% до 70% щомісячно не пізніше 25 числа місяця.
За умовами пунктів 5.2, 5.7 договору №45 від 01.08.2018 Орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату та у разі припинення або розірвання договору повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.
Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців та діє з 01.08.2018 до 30.06.2021 включно (пункт 10.1 договору №45 від 01.08.2018).
В силу пункту 10.3 договору №45 від 01.08.2018 зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання та поштової реєстрації до розгляду іншою стороною.
У пункті 10.6 договору №45 від 01.08.2018 визначено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Згідно з пунктами 10.9, 10.10 договору №45 від 01.08.2018 у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі якщо Орендар затримав повернення майна він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря.
Відповідно до пункту 10.12 договору №45 від 01.08.2018 взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України.
Невід'ємними частинами договору №45 від 01.08.2018 є додатки до нього, зокрема, розрахунок орендної плати за оренду внутрішньогосподарської меліоративної мережі по Зеленопідській сільській раді територіальної громади Херсонської області б/н від 01.08.2018, згідно з яким річна сума орендної плати становить 18072,61 грн.
На виконання умов вищезазначеного договору орендоване майно було передано Орендарю за актом приймання-передачі б/н від 01.08.2018.
28.07.2020 в.о. керівника Каховської місцевої прокуратури надіслав на адресу Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області запит №33-4735вих20 від 28.07.2020, в якому просив надати інформацію, зокрема, про наявність систематичної заборгованості (понад 3 місяці поспіль) за чинними договорами оренди меліоративної мережі.
У відповідь на вищенаведений запит Зеленопідською сільською радою територіальної громади Херсонської області надано лист б/н від 25.08.2020, в якому Каховську місцеву прокуратуру повідомлено про те, що Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" понад 3 місяці поспіль має заборгованість за договором оренди внутрішньогосподарської меліоративної мережі.
В адресованому Зеленопідській сільській раді територіальної громади Херсонської області листі №33-5287вих-20 від 31.08.2020 в.о. керівника Каховської місцевої прокуратури зауважив на тому, що систематична (за період з 26.09.2018 по 01.08.2020) заборгованість Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" за договором №45 від 01.08.2018 зумовлює порушення інтересів держави, у зв'язку з чим у разі звернення вказаного органу місцевого самоврядування до суду з відповідним позовом просив надати до прокуратури копію позову разом з доказами його подання до суду, а у випадку невжиття заходів у вигляді подання позовної заяви - повідомити об'єктивні причини, які перешкоджають звернення до суду.
Аналогічний лист №33-6445вих-20 від 29.10.2020 прокурор надіслав також Каховській районній раді Херсонської області.
В подальшому Зеленопідська сільська рада територіальної громади Херсонської області звернулася до відповідача з претензією б/н та б/д, в якій вимагала в строк до 10.10.2020 погасити заборгованість по орендній платі за договором №45 від 01.08.2018 у загальній сумі 42454,99 грн, з яких: 30754,01 грн боргу перед Орендодавцем та 11700,98 грн боргу перед Каховською районною радою Херсонської області.
Дана претензія була надіслана Таврійському державному агротехнологічному університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" засобами поштового зв'язку та отримана останнім 28.09.2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7485300027600.
29.10.2020 в.о. керівника Каховської місцевої прокуратури направив Зеленопідській сільській раді територіальної громади Херсонської області лист №33-6446вих-20 від 29.10.2020, в якому, посилаючись на те, що за результатами моніторингу відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено відсутність відкритих проваджень за позовом даного органу місцевого самоврядування до Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави просив повідомити про об'єктивні причини, які перешкоджають зверненню вказаної ради до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна та його розірвання з підстав наявності систематичної заборгованості.
Зеленопідська сільська рада територіальної громади Херсонської області після опрацювання вищевказаного звернення прокурора у листі №02-34/744 від 12.11.2020 зазначила про незадоволення відповідачем вимог претензії про погашення заборгованості за договором №45 від 01.08.2018 та неможливість ради звернутися до суду з відповідним позовом, зумовлену тим, що в місцевому бюджеті на 2020 рік не передбачено кошти на сплату судового збору, у зв'язку з чим остання просила прокурора самостійно звернутися з позовом до Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного".
Листом Каховської районної ради Херсонської області №01-26/418 від 04.11.2020 прокурора повідомлено про те, що право звернення до суду з позовом про стягнення з Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" заборгованості за договором оренди внутрішньогосподарської меліоративної мережі належить Зеленопідській сільській раді територіальної громади Херсонської області.
01.12.2020 перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури надіслав Зеленопідській сільській раді територіальної громади Херсонської області та Каховській районній раді Херсонської області складене на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлення №33-6988вих-20 від 01.12.2020 стосовно звернення до суду в інтересах держави в особі вказаних суб'єктів владних повноважень з позовом до Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" про стягнення заборгованості за договором №45 від 01.08.2018 у загальному розмірі 45941,39 грн, розірвання вказаного договору та зобов'язання повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі.
Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачів заборгованості за договором №45 від 01.08.2018 у розмірі 45941,39 грн, з яких: 34240,41 грн - на користь Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області, а 11700,98 грн - на користь Каховської районної ради Херсонської області, про розірвання вказаного договору та про зобов'язання відповідача повернути Зеленопідській сільській раді територіальної громади Херсонської області частину внутрішньогосподарської меліоративної зрошувальної мережі від насосної станції №Па КМК вартістю 361452,22 грн за актом приймання-передачі.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності факту неналежного виконання Таврійським державним агротехнологічним університетом імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" прийнятих на себе зобов'язань за договором №45 від 01.08.2018 у зв'язку з систематичним невиконанням останнім обов'язку щодо внесення орендної плати, що зумовлює правомірність заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, а також про розірвання вказаного договору та зобов'язання відповідача повернути Зеленопідській сільській раді територіальної громади Херсонської області об'єкт оренди за актом приймання-передачі.
Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Херсонської області про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
У статті 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру").
Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За умовами частини першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Колегією суддів враховується, що у рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи №1604(2003) від 27.05.2003 "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Згідно з пунктом 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
На сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, який відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
Європейський суд з прав людини у низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту першого статті 6 Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції").
Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції"). Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту першого статті 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції", рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії").
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі "Менчинська проти Росії").
Між тим Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Отже, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Визначальним для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Особливість суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних, їх майже не можливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов'язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб'єкта, яким може і повинен за чинної Конституції України виступати такий орган як прокуратура.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Частиною третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини, за умовами якого представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Отже, системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).
Особливість сучасного конституційного статусу прокурора в суді, деталізованого в процесуальних кодексах та Законі України "Про прокуратуру", полягає у тому, що представництво прокурором інтересів держави у суді носить допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати профільні суб'єкти владних повноважень, які повинні самостійно звертатимуться до суду. Такий підхід до визначення ролі прокурора у сфері представництва інтересів держави у суді було закладено у Перехідних положеннях Конституції України 1996 року та в подальшому втілено в життя з урахуванням досвіду функціонування прокуратури в європейських державах, стандартів Ради Європи, а також висновків та рекомендацій, які надавалися Венеціанською Комісією щодо законопроектів про реформування прокуратури України.
Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб'єкти владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що чинне законодавство України, зокрема, Закон України "Про прокуратуру", фактично наділяє прокурора правом в окремих випадках здійснювати захист інтересів держави, звертаючись до суду з відповідними позовами в інтересах останньої виключно в особі компетентних суб'єктів владних повноважень.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Вказана правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 06.08.2019 у справі №910/6144/18 та від 06.08.2019 у справі №912/2529/18.
Водночас суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен встановлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Отже, прокурор, подаючи позов, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Саме таку правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 25.02.2021 у справі №910/261/20.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частини перша, третя, п'ята статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
В силу частин першої, другої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
За умовами частин третьої, четвертої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного розвитку на своїй території.
Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Статтею 143 Конституції України визначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Недотримання економічного регулювання орендних відносин внаслідок незабезпечення надходження орендної плати за користування майном комунальної форми власності до відповідного місцевого бюджету та фактичне допущення безоплатного використання цього майна безумовно свідчить про порушення економічних інтересів територіальної громади.
Отже, Зеленопідська сільська рада територіальної громади Херсонської області та Каховська районної ради Херсонської області як органи місцевого самоврядування є особами, уповноваженими на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів відповідних територіальних громад, інтереси яких є складовими інтересів держави, під час регулювання економічний орендних відносин (зокрема, отримання орендної плати за користування майном), а тому виступають належними позивачами у даній справі.
Водночас Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що позивачі, не зважаючи на наявність відповідних повноважень, достеменно знаючи про ненадходження до відповідних місцевих бюджетів коштів орендної плати за договором №45 від 01.08.2018 та навіть після повідомлення прокурора про неналежне виконання вказаного договору відповідачем, не вчинили жодних дій для захисту інтересів відповідних територіальних громад шляхом примусового стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання цього договору та повернення об'єкта оренди, про що свідчить відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження вжиття позивачем таких заходів реагування, натомість Каховська районної ради Херсонської області в листі №01-26/418 від 04.11.2020 зазначила про відсутність наміру звертатися до суду з позовною заявою до Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного", а Зеленопідська сільська рада територіальної громади Херсонської області у зверненні №02-34/744 від 12.11.2020 взагалі висловила адресоване прокурору прохання здійснити представництво в суді інтересів держави в особі вказаного органу місцевого самоврядування шляхом подання відповідного позову до відповідача.
З огляду на викладене, беручи до уваги невжиття компетентними органами - позивачами протягом розумного строку після того, як їм достеменно стало відомо про можливе порушення інтересів територіальної громади, жодних заходів для захисту цих інтересів, зокрема, незвернення останніх самостійно до господарського суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та забезпечив би захист інтересів держави, колегія суддів дійшла висновку про наявність у прокурора обґрунтованих підстав для захисту інтересів держави та, як наслідок, звернення до суду з таким позовом, що за встановлених у справі обставин відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Крім того, наявні у матеріалах справи докази підтверджують дотримання прокурором передбаченого Законом України "Про прокуратуру" порядку звернення до суду з позовом в інтересах держави, зокрема, вимог частини четвертої статті 23 вказаного Закону.
При цьому судом апеляційної інстанції також враховується, що апеляційна скарга Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" не містить жодних доводів щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №45 від 01.08.2018 є договором найму (оренди) комунального майна.
Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За умовами частин першої, п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини третьої статті 285, частин першої та четвертої статті 286 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Правові, економічні та організаційні відносини, що виникають у зв'язку з орендою державного та комунального майна, врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна", за умовами якого орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
У пунктах 3.1, 3.2 договору №45 від 01.08.2018 узгоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і Порядку використання плати за оренду об'єктів комунальної власності територіальних громад району, затвердженого рішенням XIV сесії районної ради VI скликання №193 від 14.03.2012 "Про затвердження Порядку передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад району в новій редакції". Орендна плата підлягає обов'язковому перегляду, якщо буде проведена нова оцінка майна. Розмір орендної плати не залежить від результатів господарської діяльності Орендаря.
Пунктами 3.3, 3.5 договору №45 від 01.08.2018 передбачено, що Орендна плата перераховується щомісячно протягом 25 календарних днів, наступних за останнім календарним днем розрахункового місяця, з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції щодо суми орендної плати за попередній (розрахунковий) місяць. Розмір орендної плати відображається Орендодавцем в рахунках, які надаються Орендарю для сплати. Орендна плата перераховується до районного бюджету та Орендодавцю у співвідношенні 30% до 70% щомісячно не пізніше 25 числа місяця.
Невід'ємними частинами договору №45 від 01.08.2018 є додатки до нього, зокрема, розрахунок орендної плати за оренду внутрішньогосподарської меліоративної мережі по Зеленопідській сільській раді територіальної громади Херсонської області б/н від 01.08.2018, згідно з яким річна сума орендної плати становить 18072,61 грн.
За таких обставин, з огляду на те, що сторони договору №45 від 01.08.2018, скориставшись встановленим цивільним законодавством принципом свободи договору, узгодили його істотну умову - орендну плату з урахуванням її індексації, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вищенаведений договір став належною підставою виникнення у сторін господарського зобов'язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
Таким чином, враховуючи викладені вище норми права та узгоджені сторонами умови договору №45 від 01.08.2018, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів своєчасного та повного проведення відповідачем оплати за вказаним договором, що зумовлює наявність у останнього відповідної заборгованості, Південно-західний апеляційний господарський суд, перевіривши правильність наданого прокурором розрахунку суми заборгованості, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" заборгованості з орендної плати за вказаним договором у загальному розмірі 45941,39 грн, з яких: 34240,41 грн підлягають стягненню на користь Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області, а 11700,98 грн - на користь Каховської районної ради Херсонської області.
Посилання апелянта на те, що в силу пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" розмір річної орендної плати за договором №45 від 01.08.2018 повинен становити 1 грн, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідно до умов зазначеного договору, підписаного відповідачем без будь-яких зауважень або застережень, річна сума орендної плати становить 18072,61 грн.
Водночас законодавством України, яке регулює відносини оренди комунального майна, не передбачено положень про зміну орендарем розміру орендної плати за користування орендованим майном в односторонньому порядку, натомість стороні правовідносин лише надається право ініціювати внесення відповідних змін до договору, при цьому до внесення відповідних змін до відповідного договору орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому чинним договором оренди.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження визнання договору №45 від 01.08.2018 в частині узгодженого розміру орендної плати недійсним або доказів внесення у встановленому законом порядку змін до вказаного договору щодо розміру річної орендної плати (зокрема, стосовно зменшення суми річної орендної плати до 1 грн).
Твердження скаржника про те, що, укладаючи договір №45 від 01.08.2018, останній розрахував на встановлення річної орендної плати у розмірі 1 грн, апеляційним господарський судом оцінюються критично, оскільки вказані доводи не узгоджуються з поведінкою самого відповідача, який без заперечень підписав вказаний договір, умови якого чітко визначають інший розмір річної орендної плати, відтак, проявивши розумну та об'єктивно необхідну обачність, Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" повинен був розуміти прийняття на себе обов'язку зі сплати річної орендної плати саме у визначеній самим договором сумі (18072,61 грн).
Посилання апелянта на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 у справі №821/4556/13-а колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вказаним судовим рішення Каховську районну раду зобов'язано привести рішення останньої №193 від 14.03.2012 у відповідність до вимог статей 11, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, Методики оцінки об'єктів оренди, затверджених постановами Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 та №629 від 10.08.1995, натомість вищенаведена постанова адміністративного суду жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку сплачувати орендну плату за договором №45 від 01.08.2018 у передбаченому цим правочином розмірі, узгодженому сторонами в результаті власного волевиявлення.
Відповідно до частини третьої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини перша-четверта статті 188 Господарського кодексу України).
Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, що вона розраховувала при укладанні договору.
Оцінка істотності порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб'єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію -значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Положеннями статті 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Отже, норми чинного законодавства України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, а відтак право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди комунального майна орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні відповідного договору оренди об'єкта комунальної форми власності.
З огляду на викладене, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку. У разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 21.01.2020 у справі №914/252/19 та від 13.11.2019 у справі №908/1399/17.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" з жовтня 2018 року по листопад 2020 року взагалі не сплачував орендну плату за договором №45 від 01.08.2018, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання вказаного договору у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов останнього.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною першою статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Пунктами 10.9, 10.10 договору №45 від 01.08.2018 визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря.
З огляду на викладене, враховуючи розірвання договору №45 від 01.08.2018, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" повернути Зеленопідській сільській раді територіальної громади Херсонської області частину внутрішньогосподарської меліоративної зрошувальної мережі від насосної станції №Па КМК вартістю 361452,22 грн за актом приймання-передачі.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм права при ухваленні рішення від 31.03.2021 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 31.03.2021 у справі №923/1354/20 - без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного в особі відокремленого структурного підрозділу "Новокаховський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2021.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя Л.В. Поліщук