79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" серпня 2021 р. Справа №349/1923/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Т.Б. Бонк,
суддів
С.М. Бойко,
О.І. Матущака,
секретар судового засідання Борщ І.О.,
представники учасників справи в судове засідання не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.04.2021 №20.8-27/5595 (вх. суду від 26.04.2021 №01-05/1456/21)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.04.2021 (повний текст ухвали складено 08.04.2021, суддя Скапровська І.М., м.Івано-Франківськ) про відмову в задоволенні подання головного державного виконавця Рогатинського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сташків О.Б. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду закордон керівника боржника - ФГ “Еталон Агро Плюс” ОСОБА_1
у справі № 349/1923/20
У грудні 2020 року головний державний виконавець Рогатинського РВ ДВС служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернувся до Рогатинського районного суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника ФГ «Еталон Агро Плюс» Чепіля В.Р. до виконання зобов'язань, покладених згідно з:
-наказом Господарського суду Івано-Франківської області №345 від 31.03.2017 про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь ТОВ "Агросем" боргу на загальну суму 166 354,95грн;
- наказом Господарського суду Івано-Франківської області №229 від 14.03.2017 про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь ТОВ "Агросем" боргу на загальну суму 65 857,83 грн;
-вимог ГУ ДПС в Івано-Франківській області №Ю-2573-17 від 03.08.2017, №Ю-2573-17У від 07.06.2018; №Ю-2573-17У від 03.08.2018; №Ю-25723-17У від 09.01.2019; №Ю-2573-17 від 11.05.2019 про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь ГУ ДПС заборгованості;
-виконавчого листа №300/986/20 від 20.10.2020, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь держави 162 427,21грн боргу.
Вказане подання обгрунтоване тим, що на виконанні у Рогатинського РВ ДВС знаходиться зведене виконавче провадження №53905187 з примусового виконання наказів Господарського суду Івано-Франківської області №345 від 31.03.2017 та №229 від 14.03.2017, вимог ГУ ДПС в Івано-Франківській області №Ю-2573-17 від 03.08.2017, №Ю-2573-17У від 07.06.2018; №Ю-2573-17У від 03.08.2018; №Ю-25723-17У від 09.01.2019; №Ю-2573-17 від 11.05.2019 та виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду №300/986/20 від 20.10.2020, боржником за якими є ФГ "Еталон Агро Плюс", керівником якого є Чепіль В.Р.
Виконавець вказує, що керівник боржника Чепіль В.Р. ухиляється від виконання зобов'язань, що виникли на підставі вказаних виконавчих документів (рішення не виконані, декларації про доходи та майно боржника на вимогу виконавця не надано, на виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду ОСОБА_1 не з'являвся), у зв'язку з чим на підставі ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" вважає, що до керівника боржника слід застосувати обмеження у праві виїзду за кордон.
Ухвалою Рогатинського районного суду від 30.12.2020 у справі № 349/1923/20 відмовлено у задоволенні подання головного державного виконавця Рогатинського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сташків О.Б. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду закордон керівника боржника - ФГ “Еталон Агро Плюс” ОСОБА_1 (а.с. 128-130).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.03.2021 у справі №349/1923/20 скасовано ухвалу Рогатинського районного суду від 30.12.2020, провадження у справі -закрито, роз'яснено державному виконавцю, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвалою від 31.03.2021 справу №349/1923/20 за поданням головного державного виконавця Рогатинського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сташків О.Б. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду закордон керівника боржника - ФГ “Еталон Агро Плюс” ОСОБА_1 передано до Господарського суду Івано-Франківської області.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.04.2021 у справі № 349/1923/20 відмовлено в задоволенні подання головного державного виконавця Рогатинського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сташків О.Б. про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду закордон керівника боржника - ФГ “Еталон Агро Плюс” ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні вказаного подання, суд першої інстанції виходив з того, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за свідоме ухилення від їх виконання, однак, у даному випадку державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення керівника боржника від виконання своїх боргових зобов'язань, зокрема, доказів умисного нез'явлення на виклик виконавця, приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження. При цьому, суд зазначив, що обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, а тому з метою уникнення обмеження конституційних прав особи може бути застосоване в останню чергу.
Рогатинський РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити ухвалу, якою задоволити його подання.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що умисне ухилення керівником боржника від виконання судових рішень підтверджується тим, що він, будучи належним чином повідомлений про відкриті виконавчі провадження, не з'являється за викликами державного виконавця, не надає витребувану виконавцем інформацію та не повідомляє про причини своєї нявки. Вважає, що суд не врахував наявність клопотань ГУ ДПС в Івано-Франківській області та суму боргу, яка підлягає до стягнення на користь держави, а також, що вжиті виконавцем заходи виявились безрезультатними, а відтак тимчасове обмеження керівника боржника є крайнім заходом, що сприятиме примусовому виконанню судових рішень.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 349/1923/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Рогатинського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Ухвалою від 18.06.2021 призначено розгляд даної справи в судовому засіданні 03.08.2021.
29.07.2021 від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови про арешт каси та грошових коштів боржника ВП №53842962 від 21.04.2021 та про розгляд даної справи без участі представника органу виконання.
У судове засідання 03.08.2021 представники учасників справи не з'явились.
Відзивів на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 263 ГПК України).
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України.
Згідно з ч.1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» ( ч.1 ст.5 Закону).
У відповідності до ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З матеріалів даної справи вбачається, що на виконанні у Рогатинському районному відділенні ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження №53905187 з примусового виконання наступних виконавчих документів:
-наказу Господарського суду Івано-Франківської області №345 від 31.03.2017 про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь ТОВ "Агросем" 153 600 грн заборгованості, 5139 грн пені, 4608 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 548,62 грн 3% річних, 2458,43 грн судового збору;
- наказу Господарського суду Івано-Франківської області №229 від 14.03.2017 про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь ТОВ "Агросем" боргу на загальну суму 65 857,83 грн;
-вимог ГУ ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь ГУ ДПС заборгованості, а саме: №Ю-2573-17 від 03.08.2017 на суму 5659,48грн; вимоги №Ю-2573-17 від 04.04.2017 на суму 4377,976грн; №Ю-2573-17У від 07.02.2018 на суму 166 603,17; №Ю-2573-17У від 07.06.2018 на суму 3276,24грн; №Ю-2573-17У від 03.08.2018 на суму 1638,12грн; №Ю-25723-17У від 09.01.2019 на суму 5720,35грн; №Ю-2573-17 від 11.05.2019 на суму 29 893,12грн;
-виконавчого листа №300/986/20 від 20.10.2020, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь держави 162 427,21грн боргу.
Згідно з обліковою карткою зведеного виконавчого провадження №53905187 загальна сума заборгованості боржника - ФГ "Еталон Агро Плюс" становить 461 807,54грн.
Відповідно до відомостей з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ФГ "Еталон Агро Плюс" є Чепіль Володимир Романович.
З метою виконання зазначених виконавчих документів протягом 2017-2019років державним виконавцем вчинено ряд виконавчих дій, а саме: винесено постанови про відкриття виконавчого провадження за кожним з виконавчих документів, про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, про звернення стягнення кошти на рахунках боржника, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, а також здійснено виклик керівника боржника.
Державним виконавцем додано до матеріалів справи надані у 2017році пояснення Чепіля В.Р., в якому зазначено, що він ознайомлений з наказами Господарського суду Івано-Франківської області №345 від 31.03.2017 та №229 від 14.03.2017 та про погашення боргу на користь ГУ ДФС (том 1,а.с. 55).
В матеріалах справи наявні докази вручення ОСОБА_1 27.04.2017 постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.04.2017 ВП №53842509 щодо виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №229 від 14.03.2017 (том 1.а.с. 147) та вручення йому 22.10.2020 виклику державного виконавця від 11.09.2020 з вимогою з'явитись 22.09.2020 о 15:00 до виконавця щодо сплати боргу за наказом Господарського суду Івано-Франківської області 345 від 31.03.2017 (том 1.а.с. 178).
Згідно з п.19 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Зазначена норма кореспондується з п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», згідно з яким право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішення, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання судового рішення (ч.3 ст.337 ГПК України).
Як роз'яснено Верховним Судом України у листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Верховний Суд України дійшов висновку, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Звертаючись до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа, державний виконавець зазначає про його ухилення від виконання судових рішень, неподання декларації про доходи , а також відсутність у боржника будь-якого майна.
Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, відсутність майна та коштів у боржника не свідчить про ухилення останнього від виконання рішення суду, і що саме такий захід як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України буде ефективним заходом для виконання судового рішення і не порушить визначене ст.33 Конституції України право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Крім того, суд звертає увагу державного виконавця на те, що при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою покаранням за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду. Державним виконавцем не наведено обґрунтувань, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить виконання виконавчих документів, які перебувають на виконанні у державного виконавця.
Щодо неподання боржником декларації про доходи і майновий стан, колегія суддів вважає, що вказане не є ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, а свідчить про невиконання боржником вимог державного виконавця, у зв'язку з чим, в такому випадку, передбачена адміністративна відповідальність згідно з ст.188-13 КУпАП, однак, вказане не може бути підставою для застосування до боржника такого виключного заходу забезпечення виконання рішення як тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України за відсутності інших обставин, які б свідчили про ухилення боржником від виконання рішення суду.
Щодо посилань виконавця на нез'явлення керівника боржника на його вимоги, апеляційний суд зазначає, що з матеріалів даної справи вбачається, що керівник боржника отримав виклик державного виконавця від 11.09.2020 з вимогою з'явитись 22.09.2020 о 15:00 до виконавця щодо сплати боргу за наказом Господарського суду Івано-Франківської області 345 від 31.03.2017 лише 22.10.2020, тобто після визначеної виконавцем дати.
Крім того, згідно з наданим скаржником апеляційному суду повідомленням про вручення ОСОБА_1 постанови про арешт каси та грошових активів боржника від 21.04.2021 така постанова вручена йому особисто, що свідчить про те,що керівник боржника Чепіль В.Р. станом на квітень 2021року перебував на території України .
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч. 3).
У рішенні в справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що обмеження останнього має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених частиною третьою статті 2 Протоколу №4 до Конвенції; по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
З урахуванням наведеного вище апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним виконавцем не доведено факту ухилення керівника боржника від виконання своїх боргових зобов'язань, а відтак про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 06.04.2021 у справі №349/1923/20 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270,271, 275,276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.04.2021 №20.8-27/5595 (вх. суду від 26.04.2021 №01-05/1456/21) - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.04.2021 у справі №349/1923/20 - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд ухвали в суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 04.08.2021
Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк
Судді С.М. Бойко
О.І. Матущак