04 серпня 2021 року
м. Харків
Справа № 612/131/21
Провадження № 22-ц/818/4351/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Хорощевського О.М.
Суддів Маміна О.В., Котелевець А.В.,
Учасники справи :
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»
Відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», на заочне рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2021 року, постановлене суддею Лобановською С.М.,
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 17.08.2007 в розмірі 13987,16 грн та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Позов мотивований тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір № б/н від 17 серпня 2007 року, згідно умов якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідачка грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом своєчасно не надала, у зв'язку з чим станом на 20 грудня 2020 року має заборгованість у сумі 13987,16 грн.
На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк», тому позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.
Заочне рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2021 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 серпня 2007 року у розмірі 9456 гривень 15 копійок та понесені витрати по сплаті судового збору - 1534 гривні 75 копійок, а всього - 10990 гривень 90 копійок на рахунок: код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299, рахунок № НОМЕР_1 . В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги, що сторонами було погоджено всі істотні умови. Підписуючи анкету-заяву боржник приєднався та був ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичних осіб.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 17 серпня 2007 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (а.с. 34).
Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача.
В анкеті відсутні дані про розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо.
Банком також надано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» в якій визначено базову відсоткову ставку 1,9%.
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 20 грудня 2020 року заборгованість за кредитним договором становить 15963,72 грн яка складається з наступного: 9456,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4531,01 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 1976,56 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
А ні в анкеті заяві а ні в довідці не передбачено нарахування прострочених відсотків, тому підстав для їх стягнення судова колегія не вбачає.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.
З довідки про отримані відповідачкою картки вбачається, що остання картка видана строком дії до останнього дня 09/22.
З матеріалів справи вбачається, що Банк звернувся до суду з позовом у лютому 2021 року, тобто до спливу строку кредитування, тому має право на стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України з моменту пред'явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом (звернення до суду з дійсним позовом). Проте за змістом позовної заяви вимоги про стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України пред'явлені станом на 20.12.2020.
Такими чином суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні відсотків нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.
Таким чином, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 9456,15 грн.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки правові підстави для задоволення позову відсутні.
В іншій частині рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2021 року в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 21 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - О.М. Хорошевський
Судді: О.В.Маміна
А.В.Котелевець
Повне судове рішення складено 04 серпня 2021 року.