Справа № 344/708/21
Провадження № 2/344/1878/21
27 липня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Бородовського С.О.,
за участі секретаря Герлан Н.В.,
представника позивача Кузь А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр соціальних студій «Інфомісто» про стягнення заборгованості,-
в позові вказано, що 31/01/2020 позивач та відповідач уклали договір про надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги (позику), за умовами якого позивач надав відповідачу 892757,46 гривень сімома платежами. Відповідач не повернув позику, а тому позивач просив суд стягнути заборгованість в сумі 892757,46 гривень.
В судовому засіданні представник позивача надав перед судом пояснення про те, що відповідач отримав від позивача позику, зобов?язався її повернути, але не повернув; відповідач не заперечив позову, оскільки у відповіді на звернення позивача вказав, що не виконав свій обов?язок через відсутність грошових коштів.
Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Оскільки відповідача повідомлено про судовий розгляд у спосіб, що визначений законом, тому правові наслідки за невиконання ним обов?язків щодо доказування фактичних обставин справи та правових підстав його правової позиції в спорі процесуальним законом покладено і на відповідача.
Судом встановлено наступні обставини.
31/01/2020 позивач та відповідач уклали договір про надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги (позику) до 31/12/2020 в сумі 233657,46 гривень.
Відповідно до квитанції від 15/04/2020 позивач сплатив відповідачу 126000 гривень.
Відповідно до квитанції від 17/04/2020 позивач сплатив відповідачу 100000 гривень.
Відповідно до квитанції від 24/04/2020 позивач сплатив відповідачу 7657,50 гривень.
17/08/2020 сторони уклали додаткову угоду до договору позики від 17/08/2020, за якою визначили загальну суму допомоги до розміру 892757,46 гривень.
Відповідно до квитанції від 19/08/2020 позивач сплатив відповідачу 15900 гривень.
Відповідно до квитанції від 26/08/2020 позивач сплатив відповідачу 250000 гривень.
Відповідно до квитанції від 28/08/2020 позивач сплатив відповідачу 393000 гривень.
Відповідно до квитанції від 31/08/2020 позивач сплатив відповідачу 200 гривень.
24/12/2020 позивач склав вимогу про повернення позики.
05/01/2021 відповідач повідомив позивача про те, що грошові кошти для виконання зобов?язання відсутні.
В п. 1 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В п. 1 ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В п. 1 ст. 612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Отже суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже обов?язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.
В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.
Таким чином позов обґрунтовано належними на те правовими підставами, відповідачем не надано жодного доказу на спростування доказів, вимог і пояснень позивача.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
позов задовольнити;
стягнути з Громадської організації «Центр соціальних студій «Інфомісто» на користь ОСОБА_1 892757,46 гривень, 8927,57 гривень судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Бородовський С.О.