Справа № 205/33/19
Провадження № 2/192/54/21
Іменем України
(заочне)
03 серпня 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Стрельникова О.О.
за участю секретаря судового засідання - Корота Л.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивач, згідно позовних вимог звернувся до суду з позовом до відповідачки про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вони з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі в період якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
28 грудня 2012 року шлюб між ними розірвано, а відповідачка на даний час змінила прізвище на ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями, з 2012 року з дитиною не проживає, матеріально не забезпечує, за цей період жодного разу не привітала сина з днем народження, залишивши його без материнської турботи. Протягом всього часу вихованням сина не займалася, не цікавилась навчанням та розвитком, не піклувалась про стан здоров'я, не створювала належних умов для проживання, матеріальної допомоги на утримання дитини не надавала, ухиляючись тим самим від виконання своїх батьківських обов'язків.
Неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом зі своїм батьком та повністю знаходиться на його утриманні, умови проживання родини задовільні. Відповідачка разом з ними не проживає, участі у житті неповнолітньої дитини не приймає.
На даний час ОСОБА_3 навчається в КЗО «НВК №106» ДМР, вихованням якого займається позивач. За період навчання неповнолітньої дитини в навчальному закладі, відповідачку жодного разу не бачили.
ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов'язки щодо виховання та розвитку дитини, не проявляє до неї батьківської турботи та піклування, не приділяє уваги навчанню ОСОБА_3 , фактично самоусунулась від виконання батьківських обов'язків тим самим проявляє байдужість до подальшої долі неповнолітньої дитини. Внаслідок такої бездіяльності з боку матері створилися умови, які шкодять інтересам дитини.
Тому позивач просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав та стягнути на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти, в розмірі 1/4 частини усіх доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідачка та представник третьої особи, які про час та місце розгляду справи повідомлені, в судове засідання не з'явилися, причини своєї неявки суду не повідомили.
У зв'язку з неявкою у судове засідання відповідачки, яка бере участь у справі, суд, у відповідності зі ст. 280 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутність відповідачки, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи та за згодою позивача у порядку заочного провадження на підставі наявних у справі доказів.
В судовому засіданні 29 квітня 2021 року, представник третьої особи, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав викладених у висновку органу опіки та піклування.
Суд, заслухавши позивача, з'ясувавши думку дитини, з приводу заявленого позову, заслухавши свідків, дослідивши письмові докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов в частині позбавлення батьківських прав не підлягає задоволенню, в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, при цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789 - ХІІ від 27 лютого 1991 року передбачено, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24 березня 2004, актовий запис №72, ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 від 11 грудня 2018 року вбачається, що за даної адресою проживають ОСОБА_3 , його батько ОСОБА_1 та співмешканка батька ОСОБА_6 . ОСОБА_7 стан приміщення задовільний, у дитини є своя кімната, всі необхідні умови та речі для навчання, взаємовідносини в сім'ї благополучні, вихованням дитини займаються, але не достатньо контролюють її поведінку та навчання (а.с. 7).
Як вбачається з характеристики в.о. директора школи та класного керівника КЗО «НВК №106» від 11 грудня 2018 року, ОСОБА_3 зарекомендував себе як не уважний і не стриманий учень, мотивація до навчання не сформована, програму засвоює з труднощами, має низький рівень досягнень з основних предметів, не виявляє зацікавленості до навчання, потребує постійного контролю, на уроках пасивний, домашні завдання вдома не виконує, правила поведінки виконує на вимогу вчителя, має постійні порушення дисципліни на уроках, не користується повагою серед викладачів, має шкідливі звички, вживає нецензурну лексику під час навчально-виховного процесу. Батько та його співмешканка приділяють увагу вихованню сина, але не здійснюють достатнього контролю над його навчанням та поведінкою, батьківські збори відвідують періодично. Рідна мати не проживає і не спілкується з дитиною та не бере участі у її вихованні (а.с. 11).
Згідно висновку органу опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпрі ради № 1/14-24 від 12 лютого 2019 року вбачається, що ОСОБА_8 була запрошена на засідання комісії з питань захисту прав дитини, але не з'явилась, тим самим проявила байдужість до вирішення даного питання та подальшої долі дитини. На засіданні комісії була заслухана думка ОСОБА_3 , який наполягав на позбавленні батьківських прав матері. Таким чином мати ніякої участі у житті дитини не приймає, ухиляючись тим самим від виконання батьківських обов'язків, у зв'язку з чим орган опіки та піклування вважає за доцільне в інтересах неповнолітнього позбавити ОСОБА_9 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 36, 37).
Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 повідомив суду, що він проживав з матір'ю коли був малолітнім, вона вживала алкогольні напої, у зв'язку з чим батько забрав його та він проживає з ним, навчається в школі, має сестру, дідуся та бабусю, з матір'ю не спілкується та не має бажання з нею спілкуватися.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , показала, що вона десять років знайома з позивачем та неповнолітнім ОСОБА_3 , зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що ОСОБА_2 не приїжджала та не надавала будь-яку допомогу на утримання дитини.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що вони з позивачем є сусідами, матір неповнолітньої дитини вона не знає, ніколи не бачила та не спілкувалася.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.
Згідно ст.ст. 57, 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Положеннями вищевказаної статті визначено основні положення з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.
Статтею 164 СК України передбачені підстави позбавлення осіб батьківських прав, а саме, якщо він чи вона: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п.п. 15, 16, 18 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін., що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ч. 5, 6 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Оцінюючи досліджені докази в сукупності суд приходить до висновку, що позивач не довів, що позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини є заходом спрямованим на захист інтересів дитини.
Суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачка не цікавиться життям сина, з наданої характеристики навчального закладу вбачається, що вона видана станом на 11 грудня 2018 року і не відображає подій, які відбувались на час розгляду справи.
Крім того, враховуючи ту обставину, що відповідачка мешкає в іншій місцевості, а також те, що між позивачем та відповідачкою склалися неприязні стосунки, суд вважає, що дані обставини впливають на формування негативного ставлення дитини до відповідачки і небажання дитини спілкуватись з матір'ю.
Також суд враховує те, що позивач до січня 2019 року не звертався до суду з позовом про стягнення з відповідачки аліментів і був не зацікавлений в частині участі відповідачки в житті сина.
Суд не погоджується з висновками органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки, оскільки зі змісту висновку вбачається, що він є поверхневим, без детального дослідження ставлення відповідачки до дитини, без наведення конкретних фактів, які свідчать про свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків.
Оцінивши надані позивачем докази, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідачки такого крайнього заходу впливу як позбавлення її батьківських прав.
Суд враховує думку неповнолітнього ОСОБА_3 , який допитаний в судовому засіданні, щодо не заперечення проти позбавлення батьківських прав відповідачки, але суд не виключає, що така позиція дитини може обґрунтовуватись поведінкою позивача.
Також, суд не приймає покази свідків, оскільки їм відомо те, що відповідачка ОСОБА_2 не виконує свої обов'язки щодо виховання та розвитку дитини зі слів позивача, а вони особисто з нею не спілкувалися, тому покази свідків не можуть бути доказом ухилення від виконання відповідачки батьківських обов'язків.
Тому, суд вважає, що в судовому засіданні підстав для застосування до відповідачки такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_12 не встановлено, навіть при доведеності тих обставин, що вона не в повній мірі виконує обов'язки по вихованню неповнолітньої дитини, так як ці обставини ще не свідчать про винне, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками і тому в задоволені позову про позбавлення батьківських прав слід відмовити.
Даний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній в постанові від 06 травня 2020 року по справі № 753/2025/19.
Разом з тим, згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої на Україні з 27 вересня 1991 року "держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей".
Положеннями ч. 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що неповнолітня дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на його утриманні, відповідачка добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини позивачу не надає, хоча зобов'язана це робити.
Враховуючи вищезазначені норми, вважає необхідним стягнути з відповідачки аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_13 в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки права та обов'язки кожного з батьків є рівними за законом, в тому числі і по утриманню дітей.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., сплачений ним під час звернення з позовом до суду (а.с. 1).
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 150, 164, 180-182, 183 СК України, ст.ст. 10, 11, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 місце народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорту суду не відомі, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , який мешкає: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 січня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп. судового збору.
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Судові витрати по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав віднести за рахунок позивача.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в загальному порядку встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення суду починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 05 серпня 2021 року.
Головуючий: суддя Стрельников О.О.